Історія справи

Постанова ВССУ від 14.02.2024 року у справі №216/1679/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 216/1679/17

провадження № 61-16033св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,

стягувач - ОСОБА_2 ,

заінтересована особа - Центрально-міський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро),

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Тимченко О. О., Зубакової В. П., Мірути О. А.,

Історія справи

Короткий зміст скарги

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на дії державного виконавця Центрально-міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - ЦМВ ДВС у м. Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)), заінтересована особа - ОСОБА_2 .

Скарга мотивована тим, що рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 червня 2017 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на доньку ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) до повноліття дитини, а також аліменти на дружину ОСОБА_2 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) до досягнення дитиною шестирічного віку. Фактично спору між подружжям щодо утримання сім`ї не було, вони продовжували проживати однією сім`єю. ОСОБА_1 працював неофіційно та мав високий рівень доходу. Всі зароблені кошти віддавав у сім`ю, тобто своїй дружині ОСОБА_2 . Той факт, що ОСОБА_1 повністю віддавав всю заробітну плату своїй дружині ОСОБА_2 , підтверджується тим, ОСОБА_2 виконавчий лист про стягнення аліментів на дитини отримала у суді ще 29 червня 2017 року, а пред`явила його до виконання лише 26 січня 2021 року. Виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на дружину до примусового виконання стягувач не пред`являла, виконавче провадження не відкривалось.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Крив Рогу від 09 липня 2021 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. 15 березня 2022 між сторонами вдруге зареєстровано шлюб, який рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 листопада 2022 року розірвано. З 29 березня 2022 року ОСОБА_1 був призваний по мобілізації на військову службу у Збройні сили України, військова частина НОМЕР_1 . Таким чином, між сторонами фактично не було шлюбно-сімейних відносин, вони не мали спільний бюджет, не вели спільне господарство, не мали спільних витрат та не купували майно для спільного користування, оскільки через два тижні після реєстрації шлюбу, ОСОБА_1 був мобілізований у Збройні сили України. Після реєстрації шлюбу, ОСОБА_1 з ОСОБА_2 спільно погодили, що вона відкличе виконавчий лист про стягнення з нього аліментів та відмовиться від заборгованості по аліментам, а він в свою чергу у військовій частині напише заяву, щоб все його грошове забезпечення, яке йому нараховується, перераховувалось на банківський рахунок ОСОБА_2 з метою погашення заборгованості по аліментам.

ОСОБА_2 у період з березня 2022 року по липень 2022 року отримала від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 193 402,16 грн, з яких: квітень 2022 року - 47912,01 грн; травень 2022 року - 57393,75 грн; червень 2022 року - 44024,17 грн; липень 2022 року - 44072,23 грн. Однак, відповідно до довідки ЦМВ ДВС у м. Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), станом на 01 грудня 2022 року заборгованість по аліментам у ОСОБА_4 складає 212 407,20 грн.

11 листопада 2022 року адвокат Кривенко І. М. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до ЦМВ ДВС у м. Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) із заявою про проведення перерахунку заборгованості зі сплати аліментів, згідно якої просила врахувати по виконавчому провадженню № НОМЕР_3 про стягнення аліментів, добровільно сплачені ним кошти на утримання дитини в розмірі 193 402,16 грн, відповідно до довідки про суми грошового забезпечення, виданої т. в. о. командира Військової частини НОМЕР_1 . Листом державного виконавця Коптєвої І. В. від 07 грудня 2022 року № 85825 відмовлено у перерахунку заборгованості зі сплати аліментів згідно виконавчого листа № 185/5979/18 від 03 лютого 2020 року, так як стягувач ОСОБА_2 надала пояснення, що з суми 179 030,63 грн, 20 181,38 грн вона перерахувала на карту боржнику, а суму 158 849,25 грн передала боржнику особисто в руки. Крім того, кошти, які надійшли з військової частини не мають призначення платежу.

Заявник просив:

визнати неправомірними дії державного виконавця ЦМВ ДВС у м. Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Коптєвої І. В. щодо здійснення розрахунку заборгованості по аліментах в межах виконавчого провадження № НОМЕР_3 з виконання виконавчого листа Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області № 216/1679/17 від 02 червня 2017 року, без врахування надання боржником ОСОБА_1 доказів добровільної сплати аліментів в розмірі 193 402,16 грн;

зобов`язати державного виконавця ЦМВ ДВС у м. Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Коптєву І. В. врахувати при обчисленні заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 з виконання виконавчого листа Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області № 216/1679/17 від 02 червня 2017 року, надані боржником документи щодо добровільного перерахунку (сплати) аліментних зобов`язань, в розмірі 193 402,16 грн.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 травня 2023 року скаргу адвоката Кривенко І. М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на дії державного виконавця задоволено частково.

Визнано неправомірними дії державного виконавця ЦМВ ДВС у м. Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Коптєвої І. В. щодо здійснення розрахунку заборгованості по аліментах в межах виконавчого провадження № НОМЕР_3 з виконання виконавчого листа Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області № 216/1679/17 від 02 червня 2017 року, без врахування надання боржником ОСОБА_1 доказів добровільної сплати аліментів у розмірі 19 640,00 грн станом на 01 серпня 2022 року.

Зобов`язано державного виконавця ЦМВ ДВС у м. Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Коптєву І. В., врахувати при обчисленні заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 з виконання виконавчого листа Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області № 216/1679/17 від 02 червня 2017 року, надані боржником ОСОБА_1 документи щодо добровільного перерахунку (сплати аліментних зобов`язань), в розмірі 19 640,00 грн станом на 01 серпня 2022 року. В решті вимог скарги відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:

надані представником боржника докази не свідчать про виконання ОСОБА_1 судового рішення щодо сплати (погашення заборгованості) аліментів, платіжні документи та довіреність ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_2 про отримання останньою грошового забезпечення ОСОБА_1 на її картковий рахунок не містять відомостей щодо «призначення платежу» - «сплата аліментів». Тому вказані документи не враховані державним виконавцем при складанні розрахунку заборгованості ОСОБА_1 по сплаті аліментів, а дії державного виконавця не суперечать вимогам Закону України «Про виконавче провадження»;

судом першої інстанції враховано, що відповідно до частини четвертої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони зобов`язані невідкладно, зокрема, боржник, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником. З матеріалів справи вбачається, що лише після отримання Військовою частиною НОМЕР_1 постанови державного виконавця від 28 серпня 2022 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, у подальшому за період з вересня 2022 по березень 2023 року із заробітної плати ОСОБА_1 почали утримуватися кошти у загальному розмірі 100 470,63 грн та тільки після цього у листопаді 2022 року представник боржника звернулася до державного виконавця з метою перерахунку заборгованості. Сукупність вказаних доказів свідчить про те, що протягом періоду часу з 02 лютого 2021 року до вересня 2022 року ОСОБА_1 не був обізнаний про наявність виконавчого провадження про стягнення аліментів з нього, що встановлено із матеріалів виконавчого провадження, а також із пояснень державного виконавця під час судового розгляду, про що свідчить також відсутність відомостей про отримання ним копій виконавчих документів, та вбачається із здійсненням виконавчих дій державним виконавцем, спрямованих на пошук боржника, на виконання статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», а також обмежувальні заходи щодо арешту майна та рахунків боржника, внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників, тому не міг протягом періоду часу з квітня по липень 2022 року перераховувати кошти стягувану ОСОБА_2 саме як на погашення заборгованості по аліментам по відкритому виконавчому провадженню;

суд першої інстанції також вказав, що відповідно до норм сімейного законодавства дружина та чоловік повинні матеріально підтримувати друга. Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Відповідно до медичних документів, долучених представником стягувача, неповнолітня донька ОСОБА_5 тяжко хворіє, а стягувач ОСОБА_2 станом на 15 червня 2021 року перенесла інфаркт головного мозку. Станом на серпень 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ще були подружжям, тому необхідність матеріально підтримувати дружину, яка перенесла тяжку хворобу та при цьому доглядала за тяжко хворою їх донькою, а також нести додаткові витрати на дитину, у ОСОБА_1 існувала, в тому числі, в силу закону, що, на думку суду, зумовлювала перерахування ним коштів у розмірі 193 402,16 грн протягом періоду з березня по серпень 2022 року;

разом з тим, суд першої інстанції врахував той факт, що протягом періоду перерахування коштів (квітень - липень 2022 року) згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, розрахованого виконавчою службою, сума аліментів, яка підлягала стягненню за кожен місяць становила 3 910,00 грн. Сукупний розмір перерахованих аліментів за цей період становить 15 640,00 грн (3 910,00 х 4=15 640,00 грн), а також факт перерахування коштів ОСОБА_1 на картковий рахунок ОСОБА_2 31 березня 2022 року суми у розмірі 4 000,00 грн, беручи до уваги засади цивільного законодавства (справедливість, добросовісність та законність), з огляду на спільну сумісну власність подружжя ОСОБА_6 на перераховані кошти, в тому числі і боржника, суд вважав за можливе врахувати перераховані боржником на користь стягувача із вказаних коштів в якості періодичних платежів зі сплати аліментів за виконавчим листом у загальному розмірі 19 640,00 грн (15 640,00 + 4 000,00);

таким чином, суд першої інстанції вважав, що скарга представника заявника в частині визнання дій державного виконавця неправомірними підлягає частковому задоволенню.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_7 , задоволено частково.

Ухвалу скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Скаргу ОСОБА_1 на дії ЦМВ ДВС у м. Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), заінтересована особа - ОСОБА_2 , задоволено частково.

Визнано неправомірними дії державного виконавця ЦМВ ДВС у м. Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Коптєвої І. В. щодо здійснення розрахунку заборгованості по аліментах в межах виконавчого провадження № НОМЕР_3 з виконання виконавчого листа Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області № 216/1679/17 від 02 червня 2017 року, без урахування надання боржником ОСОБА_1 доказів добровільної сплати аліментів в розмірі 173 827,16 грн.

Зобов`язано державного виконавця Коптєву І. В. врахувати при обчисленні заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 з виконання виконавчого листа Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області № 216/1679/17 від 02 червня 2017 року, надані боржником документи щодо добровільного перерахунку (сплати) аліментних зобов`язань, в розмірі 173 827,16 грн.

Стягнуто з ЦМВ ДВС у м. Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 536,80 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

кошти (грошове забезпечення) у розмірі 193 402,16 грн, з яких: у квітні 2022 року - 47912,01 грн; у травні 2022 року - 44 024,17 грн; у червні 2022 року - 44 024,23 грн; у липні 2022 року - 44 072,23 грн, перераховані на картку № НОМЕР_2 в АТ КБ «ПриватБанк», одержувач ОСОБА_2 , не містять позначки «аліменти», проте ці грошові перекази здійснені ОСОБА_2 з єдиною метою - забезпечення матеріальних потреб родини, тобто виконання обов`язків по утриманню родини, і дитини зокрема, оскільки, аліменти - це один із способів виконання батьками обов`язку по утриманню дитини до досягнення нею повноліття. Тобто, отримане стягувачем грошове забезпечення у розмірі 193 402,16 грн, є коштами, спрямованими на погашення заборгованості по сплаті аліментів;

той факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в період часу з 15 березня 2022 року по 02 листопада 2022 року перебували у зареєстрованому шлюбі, не надає підстав вважати, що перераховані ОСОБА_1 за період з квітня 2022 року по липень 2022 року кошти грошового забезпечення є коштами, спрямованими на погашення заборгованості по сплаті аліментів. Крім того, як слідує із рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 листопада 2022 року, позивач ОСОБА_2 зазначила, що сімейно-шлюбні відносини з відповідачем ОСОБА_1 були припинені в березні місяці 2022 року та шлюб носить формальний характер;

суд апеляційної інстанції вважав, що суми грошового забезпечення, які перераховувались Військовою частиною НОМЕР_1 за довіреністю ОСОБА_1 на користь стягувача аліментів ОСОБА_2 , мали бути враховані державним виконавцем при обрахунку заборгованості ОСОБА_1 за аліментами. Доказів на підтвердження наявності інших зобов`язань боржника перед стягувачем у матеріалах справи немає, як і не надано доказів відмови останньої від отримання грошових коштів від боржника. Додатково суд апеляційної інстанції врахував, що позиція стягувача щодо природи спірних коштів є суперечливою, що також у сукупності з іншими доказами доводить, що грошові кошти, сплачені ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , є саме аліментами на дитину;

суд апеляційної інстанції вказав, що в період часу з травня 2022 року по серпень 2022 року заінтересована особа ОСОБА_2 перераховувала скаржнику ОСОБА_1 грошові кошти загальним розміром 19 575,00 грн, тому колегія суддів вважала, що розмір заборгованості по сплаті аліментів не має бути зменшений на вказану суму.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2023 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, в якій просить постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 вересня 2023 року скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні скарги.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що:

суд апеляційної інстанції в оскарженому рішенні застосував норми права без урахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 2607/386/2012 (провадження № 61-13617св21), від 01 червня 2022 року у справі № 759/4666/20 (провадження № 61-19514св21), щодо обов`язку подання суду у справах щодо виконання рішення суду про стягнення аліментів, належних доказів, які міститимуть відомості про тип, призначення платежу;

суди першої та апеляційної інстанцій залишили поза увагою, що надані боржником платіжні документи про перерахування заробітної плати на рахунок стягувача за період з квітня 2022 року по липень 2022 року, не містять жодних відомостей про тип, призначення платежу, не встановили, що перераховані кошти є аліментами, а не є добровільною участю батька у витратах на дружину і дитину. Боржником не надано доказів, що він сплачував аліменти за рішенням суду. Всі отримані спірні кошти від ОСОБА_8 витрачалися на його забезпечення.

Позиція інших учасників справи

У січні 2024 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_7 , в якому просили касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржену постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що справа № 2607/386/2012, у якій прийнята постанова Верховного Суду від 29 вересня 2021 року, на яку посилається стягувач у касаційній скарзі, в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня. Постанова Верховного Суду від 01 червня 2022 року у справі № 759/4666/20 прийнята за інших фактичних обставин. Аргументи стягувача про те, що всі отриманні спірні кошти від ОСОБА_8 витрачалися на його забезпечення, є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 з березня 2022 року перебуває у Збройних Силах України, а тому знаходиться на повному державному забезпеченні, а витрата коштів на ці потреби стягувачем не доведена. Стягувач не надала суду першої інстанції доказів про те, що у ОСОБА_8 перед нею були будь-які інші зобов`язання, окрім аліментів на утримання дитини. Зазначає, що ОСОБА_1 не є біологічним батьком дитини - ОСОБА_3 , він дитину усиновив та не заперечує обов`язку щодо утримання дитини, й продовжує утримувати її й по даний час, шляхом відрахування аліментів з військових виплат. Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 листопада 2022 року, яке набрало законної сили, встановлено, що з березня 2022 року (тобто після того як ОСОБА_1 був мобілізований в Збройні Сили України) між сторонами вже було припинено шлюбно-сімейні відносини. Сума добровільно перерахованих коштів ОСОБА_9 на користь стягувача, у період з квітня 2022 року по липень 2022 року (зарахування яких було в серпні 2022) відповідає розміру заборгованості по аліментам. Вказує, що ОСОБА_2 було відомо, що ОСОБА_1 з березня 2022 несе службу у Збройних силах України, однак у зв`язку з тим, що погашення заборгованості по аліментам з боку ОСОБА_1 відбувалось добровільно, ОСОБА_2 не зверталась до державного виконавця та не повідомляла про те, що боржник отримує офіційний дохід.

У січні 2024 року ОСОБА_1 подав письмові пояснення до відзиву на касаційну скаргу.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 листопада 2023 року касаційну скаргу залишено без руху.

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2023 року поновлено ОСОБА_2 строкна касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 06 вересня 2023 року, відкрито касаційне провадження у справі № 216/1679/17, витребувано з суду першої інстанції цивільну справу № 216/1679/17.

У січні 2024 року матеріали цивільної справи № 216/1679/17 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 22 грудня 2023 рокузазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).

Фактичні обставини

Суди встановили, що рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 червня 2017 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задоволено частково, постановлено про стягнення щомісяця з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на доньку - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) до повноліття дитини, але не менше, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 10 квітня 2017 року; стягувати щомісяця з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання, у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) до досягнення дитиною шестирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи стягнення з 10 квітня 2017 року.

На підставі вказаного рішення Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області 29 червня 2017 року було видано виконавчий лист № 216/1679/17 від 02 червня 2017 року.

У провадженні ЦМВ ДВС у м. Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) перебуває виконавче провадження № НОМЕР_3 з виконання виконавчого листа Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області № 216/1679/17 від 02 червня 2017 року.

01 грудня 2022 року ЦМВ ДВС у м. Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) надано розрахунок заборгованості зі сплати ОСОБА_1 аліментів, яка станом на 01 грудня 2022 року складає 212 407,20 грн.

11 листопада 2022 року адвокат Кривенко І. М. звернулася із заявою до державного виконавця ЦМВ ДВС у м. Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) в інтересах ОСОБА_1 , просила здійснити перерахунок заборгованості за аліментами відповідно до виконавчого листа № 216/1679/17 з урахуванням здійснених ним платежів в сумі 193 402,16 грн.

У відповіді відділу державної виконавчої служби від 30 листопада 2022 року з приводу питання про врахування коштів на погашення заборгованості по аліментам у розмірі 193 402,16 грн, зазначено, що 15 листопада 2022 року надійшло пояснення стягувача, в якому вона повідомляє, що отримувала заробітну плату свого чоловіка ОСОБА_1 на свою карту з травня по серпень місяць в сумі 179 030,63 грн. З тієї суми: 20 181,38 грн перевела боржнику на його картку, а суму 158 849,25 грн передала боржнику особисто в руки.

Згідно інформації Ощадбанку, наданої представником боржника, 31 січня 2022 року з картки відправника ОСОБА_1 на картку одержувача ОСОБА_2 перераховані 4 000,00 грн.

Позиція Верховного Суду

У частині першій статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) зазначено, що: «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) зазначено, що: «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим».

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 2607/386/2012 (провадження № 61-13617св21), на яку посилається стягувач у касаційній скарзі, зазначено, що «суд першої інстанції встановив, що боржником не надано доказів, що банківські картки, на які здійснювався переказ грошових коштів, належать стягувачу не подано. Крім того електронні перекази за допомогою поштового зв`язку не містять жодних відомостей про тип, призначення платежу. Суд першої інстанції також не встановив, що перераховані кошти є аліментами із зазначенням будь-яких слів, словосполучення які б свідчили про це, а не є добровільною участю батька у витратах на дітей чи участі в інших витратах колишньої дружини та їх дітей. Боржником не надано доказів, що він сплачував аліменти у порядку, передбаченому пунктом 4 мирової угоди; за таких обставин суд першої інстанції зробив правильний висновок про правомірність дій державного виконавця та відсутність підстав для задоволення скарги. Натомість суд апеляційної інстанції скасував законну та обґрунтовану ухвалу суду першої інстанції».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 червня 2022 року у справі № 759/4666/20 (провадження № 61-19514св21), на яку посилається стягувач у касаційній скарзі, зазначено, що: «суди встановили, що боржником не надано доказів, що спірні квитанції мали призначення саме аліменти, враховуючи те, що ОСОБА_2 визнавав понесення додаткових витрат на дитину. За таких обставин суди зробили обґрунтований висновок про правомірність дій державного виконавця та відсутність підстав для задоволення скарги в оскарженій частині».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

ОСОБА_1 на обґрунтування доводів скарги на дії державного виконавця посилався на безпідставне неврахування державним виконавцем перерахованих ОСОБА_2 у період з березня 2022 року по липень 2022 року від ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 193 402,16 грн, з яких: квітень 2022 року - 47912,01 грн; травень 2022 року - 57393,75 грн; червень 2022 року - 44024,17 грн; липень 2022 року - 44072,23 грн;

при частковому задоволенні скарги ОСОБА_1 суд першої інстанції вказав, що:

надані представником боржника докази не свідчать про виконання ОСОБА_1 у період з березня 2022 року по липень 2022 року судового рішення щодо погашення заборгованості зі сплати аліментів, оскільки платіжні документи та довіреність ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_2 про отримання нею грошового забезпечення ОСОБА_1 не містять відомостей щодо призначення платежу;

станом на серпень 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, тому за нормами сімейного законодавства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повинні були матеріально підтримувати один одного, ОСОБА_1 був зобов`язаний приймати участь у додаткових витратах на дитину;

разом з тим, оскільки відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, наданого виконавчою службою, сума аліментів, яка підлягала стягненню за кожен місяць, становила 3 910,00 грн, а також з урахуванням перерахування 31 березня 2022 року коштів ОСОБА_1 на картковий рахунок ОСОБА_2 суми у розмірі 4 000,00 грн суд першої інстанції вважав, що сума у розмірі 19 640,00 грн (3 910,00 х 4 + 4 000,00 ) є аліментами за період з квітня по липень 2022 року;

таким чином, суд першої інстанції зробив вірний висновок, що дії державного виконавця щодо здійснення розрахунку заборгованості за аліментами в межах виконавчого провадження № НОМЕР_3 з виконання виконавчого листа Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області № 216/1679/17 від 02 червня 2017 року, без врахування надання боржником ОСОБА_1 доказів добровільної сплати аліментів у розмірі 19 640,00 грн станом на 01 серпня 2022 року, є неправомірними. Такі висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та всебічного дослідження обставин справи та є правильними;

натомість суд апеляційної інстанції помилково вважав, що кошти (грошове забезпечення) у розмірі 193 402,16 грн, перераховані ОСОБА_2 , є коштами, спрямованими на погашення заборгованості зі сплати аліментів, залишив поза увагою, що рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 листопада 2022 року про розірвання шлюбу не встановлено дату припинення фактичних шлюбних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та помилково скасував законну та обґрунтовану ухвалу суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції скасувати і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.

При подачі касаційної скарги ОСОБА_2 сплатила судовий збір у розмірі 536,80 грн.

За змістом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції скасуванню із залишенням в силі ухвали суду першої інстанції, з ОСОБА_1 та ЦМВ ДВС у м. Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)на користь ОСОБА_2 слід стягнути судовий збір у розмірі по 268,40 грн з кожного.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 вересня 2023 року скасувати.

Ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 травня 2023 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_1 та Центрально-міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі по 268,40 грн з кожного.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Дніпровського апеляційного суду від 06 вересня 2023 рокувтрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук