Історія справи

Постанова КЦС ВП від 22.11.2023 року у справі №201/1968/22
Постанова КЦС ВП від 22.11.2023 року у справі №201/1968/22
Постанова ВССУ від 14.02.2024 року у справі №201/1968/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткова)

14 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 201/1968/22

провадження № 61-5424св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

розглянув заяву представника ОСОБА_1 адвоката Біднягіної Кристини Володимирівни про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кретова Наталія Борисівна, про визнання права іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2022 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (далі - ТОВ «ФК «Довіра та гарантія») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 , треті особи: публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра»), приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кретова Н. Б., про визнання права іпотеки.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 серпня

2022 року у задоволенні позову ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 березня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» залишено без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 серпня

2022 року залишено без змін.

Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 травня 2023 року стягнуто з ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» на користь

ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Не погоджуючись із вищезазначеними судовими рішеннями ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» подало касаційні скарги, на які представником ОСОБА_1 адвокатом Біднягіною К. В.були подані відзиви.

Постановою Верховного Суду від 22 листопада 2023 року касаційні скарги

ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» залишено без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

У грудні 2023 року від представника ОСОБА_1 адвоката

Біднягіної К. В. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення та стягнення з позивача на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн, які остання понесла у зв`язку із розглядом цієї справи у суді касаційної інстанції.

У січні 2024 року від ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких позивач звертає увагу на те, що вказані витрати є неспівмірними та не об`єктивними, а обсяг робіт не відповідає дійсності.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, в тому числі, і з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).

У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого

2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зробила висновок, що «вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні».

У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У частинах четвертій - шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відзиві на касаційну скаргу, поданому 30 червня 2023 року, представник ОСОБА_1 адвокат Біднягіна К. В. повідомила про понесення витрат на правову допомогу у зв`язку із розглядом справи, а 08 грудня 2023 року направила до Верховного Суду документи про підтвердження понесених у суді касаційної інстанції таких витрат, тобто з порушенням визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України строку.

У заяві про ухвалення додаткового рішення заявник просить поновити йому строк для її подання, посилаючись на те, що постанову Верховного Суду

від 22 листопада 2023 року він не отримував, її текст оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 05 грудня 2023 року, а тому вважає, що п`ятиденний строк на подачу заяви про ухвалення додаткового рішення пропущено з поважних причин, що є підставою для його поновлення.

Згідно статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно з частиною третьою статті 127 ЦПК України якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

З огляду на те, що представник ОСОБА_1 адвокат

Біднягіна К. В. про прийняття постанови Верховним Судом від 22 листопада 2023 року стало відомо 05 грудня 2023 року і остання із заявою про ухвалення додаткового рішення звернулася 08 грудня 2023 року, то колегія суддів дійшла висновку про поважність причин пропуску нею встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України строку для подання цієї заяви, а тому цей строк підлягає поновленню.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСОБА_1 у зв`язку з переглядом цієї справи, її представник - адвокат Біднягіна К. В. надала:

- договір про надання правничої допомоги від 11 липня 2022 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатським об`єднанням «Біднягін і партнери»;

- детальний опис наданих послуг, який включає в себе підготовку, складання та подання відзивів на касаційні скарги.

- акт приймання-передачі послуг від 08 грудня 2023 року;

- квитанція про сплату ОСОБА_1 зазначених витрат на суму 10 000 грн.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду

у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Крім того, згідно з пунктом пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих ОСОБА_5 послуг, виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, колегія суддів вважає, що відшкодуванню витрат на правову допомогу на користь ОСОБА_1 підлягає сума у розмірі 10 000 грн.

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, а тому відповідні доводи ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», викладені у запереченні на заяву про ухвалення додаткового рішення є необґрунтованими.

Керуючись статтями 270 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Поновити представнику ОСОБА_1 адвокату Біднягіній Кристині Володимирівністрок на подання заяви про ухвалення додаткового рішення.

Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Біднягіної Кристини Володимирівни задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія»на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з оплатою правничої допомоги, у розмірі 10 000 грн.

Додаткова постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович