Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 818/1263/16

Провадження № 11-1017апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Прокопенка О. Б.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лангр» (далі - Товариство) до Приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Канівець Людмили Олександрівни (далі - Нотаріус, державний реєстратор), треті особи: Сумська обласна організація Товариства сприяння обороні України (далі - Сумська обласна організація ТСО України), Сумська автомобільна школа Товариства сприяння обороні України, про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою Товариства на ухвали Сумського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року (суддя Осіпова О. О.) та Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2017 року(судді Старосуд М. І., Лях О. П., Яковенко О. М.),

УСТАНОВИЛА:

У жовтні 2016 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним і скасувати рішення державного реєстратора від 18 серпня 2016 року № 31007566 про державну реєстрацію права власності за Сумською обласною організацією Товариства сприяння обороні України на виробничий будинок та прибудови за адресою: м. Суми, провулок Громадянський, 1, а також зобов'язати відповідача внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності на вищезазначене приміщення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство зазначило, що оскаржуване рішення держаного реєстратора ухвалено без документів, необхідних для реєстрації права власності на новозбудований об'єкт, усупереч вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, та порушує права Товариства, яке у 2011 році збудувало виробничий будинок літ. «З-1» за вказаною вище адресою.

Сумський окружний адміністративний суд ухвалою від 21 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2017 року, закрив провадження у справі на підставі чинного на той час пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, та роз'яснив, що на цей спір поширюється юрисдикція господарського суду.

Постановляючи згадані вище ухвали, суди керувалися таким.

Згідно з документами, поданими третьою особою Нотаріусу для державної реєстрації права власності, а саме з довідки-характеристики нежитлового приміщення від 9 серпня 2016 року № 139-16 убачається, що виробничий будинок з прибудовами (літ. «З-1») збудований у 1989 році та згідно з Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна не належить до самочинного будівництва, станом на 3 липня 2015 року право власності на нього зареєстровано не було.

На вказаний виробничий будинок виготовлено технічний паспорт, який міститься в матеріалах реєстраційної справи.

Водночас, разом з позовною заявою до суду подано технічний паспорт, виготовлений станом на 19 травня 2016 року, замовник - Товариство, складений на цей же будинок (літ. «З-1») (станція технічного обслуговування (реконструкція з прибудовою), з відміткою «збудовано самочинно».

У позовній заяві Товариство зазначило, що факт будівництва ним згаданого приміщення саме у 2011 році встановлено постановою Сумського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року у справі № 818/3362/15, за наслідками розгляду якої скасовано постанову Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Сумській області від 24 червня 2015 року № 7 про накладення на Товариство штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (роботи із будівництва виконані без реєстрації жодних дозвільних документів).

Представником третьої особи надано копії зведеного оціночного акта по домоволодінню № 1 та експлікації внутрішніх площ до плану будівлі за літ. «З-1», а також копію інвентарної картки № 69 обліку основних засобів, якими, на його думку, підтверджується факт існування цієї будівлі ще в 1989 році, а також копію акта прийняття-передачі основних засобів від 8 серпня 2016 року, складеного на підставі наказів № 28-од «Про передачу основних засобів» та № 27/1-од «Про створення комісії для повернення основних засобів», які, як він вважає, свідчать про належність виробничого будинку (літ. «З-1») не Товариству, а третій особі.

Представник Сумської обласної організації ТСО України надав пояснення про те, що Товариство не здійснювало роботи з будівництва станції технічного обслуговування, а лише проводило самочинну реконструкцію без дозволу на те орендодавця нерухомого майна. Крім того, матеріали справи містять копію листа Сумської обласної організації ТСО України від 21 вересня 2016 року, з вимогою до Товариства звільнити незаконно займане приміщення за адресою: м. Суми, пров. Громадянський, 1 (літера «З»).

З огляду на викладене, суди дійшли висновку про те, що позовна вимога про визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію за Сумською обласною організацією ТСО України права власності на нежитлове приміщення, може бути похідною вимогою у спорі про право власності на нього.

Товариство подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, порушує питання про скасування ухвал судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі та направлення справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Скаргу мотивовано тим, що цей спір підлягає розгляду за правилами саме адміністративного судочинства, оскільки Нотаріус, приймаючи рішення з питань реєстрації права власності, діє як суб'єкт владних повноважень. Скаржник також зазначив, що в цій справі спір про право відсутній, адже Сумська обласна організація ТСО України не набула права власності на згадане вище нерухоме майно з установлених Цивільним кодексом України (далі - ЦК) підстав, а набула таке право в результаті саме оскаржуваного рішення Нотаріуса, ухваленого без підстав набуття третьою особою права власності.

У запереченнях на скаргу Нотаріус вказує на безпідставність вимог Товариства та просить залишити без змін ухвали судів першої та апеляційної інстанцій про закриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши в установлених статтею 341 КАС межах наведені в касаційній скарзі аргументи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Стаття 15 ЦК передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 2 КАС (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду та постановлення оскаржуваних ухвал) завданням адміністративного судочинства визначала захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Пункт 1 частини першої статті 3 КАС (у згаданій редакції) справою адміністративної юрисдикції визнавав публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами частини першої статті 17 КАС (у зазначеній редакції) юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів.

Наведене узгоджується й з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду; далі - ГПК) визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Товариство, звертаючись до суду з цим позовом, вказувало на порушення його прав у сфері публічно-правових відносин, проте обґрунтовуючи протиправність оскаржуваного рішення державного реєстратора, Товариство заперечує право власності третьої особи на нерухоме майно, яке збудоване саме позивачем, отже, позов заявлено на поновлення порушеного/невизнаного цивільного права позивача.

Крім того, в разі скасування оскаржуваного рішення, можуть бути порушені майнові права третьої особи, яка у свою чергу, посилаючись на самочинну реконструкцію Товариством без дозволу на те орендодавця спірного нерухомого майна, заперечує наявність у позивача будь-яких прав на нього.

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що спір у цій справі не є публічно-правовим, є спором про право, та з огляду на суб'єктний склад його учасників має вирішуватись за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Наведені в касаційній скарзі мотиви та доводи не спростовують цих висновків.

За правилами частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене касаційну скаргу Товариства слід залишити без задоволення, а ухвали Сумського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року та Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2017 року- без змін.

Керуючись статтями 243, 341, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лангр» залишити без задоволення.

2. Ухвали Сумського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року та Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. Б. Прокопенко Судді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко С. В. БакулінаН. П. Лященко В. В. БританчукЛ. І. Рогач Д. А. ГудимаО. М. Ситнік В. І. ДанішевськаІ. В. Саприкіна О. С. ЗолотніковО. С. Ткачук О. Р. КібенкоВ. Ю. Уркевич В. С. Князєв