Історія справи

Постанова ВП ВС від 11.09.2025 року у справі №990/111/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 990/111/24

провадження № 11-213заі25

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Кривенди О. В.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Губської О. А., Ємця А. А., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Мазура М. В., Погрібного С. О., Стефанів Н. С., Стрелець Т. Г., Ступак О. В., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.

розглянула в порядку письмового провадження справу № 990/111/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) про визнання протиправним та скасування рішення

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 квітня 2025 року (судді Шарапа В. М., Єзеров А. А., Стеценко С. Г., Тацій Л. В., Чиркін С. М.) і

ВСТАНОВИЛА:

1. У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з позовом до ВККС, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії від 12 березня 2024 року № 318/дс-24 (далі - Спірне рішення), яким відмовлено в наданні рекомендації про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області;

- при ухваленні рішення вийти за межі позовних вимог, якщо це буде необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку ВККС як суб`єкта владних повноважень на підставі частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

2. Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з мотивами Комісії щодо невідповідності його кандидатури критерію доброчесності.

3. На думку позивача, Комісія, ухвалюючи Спірне рішення, свавільно вийшла за межі своїх дискреційних повноважень, зловжила цими повноваженнями, вчинила дискримінацію щодо нього, ігноруючи при цьому принцип юридичної визначеності, свавільно висуваючи вимоги, які він не повинен був виконувати, а також зазначаючи про невідповідність рівня його життя задекларованим доходам.

4. Щодо начебто невідображення позивачем у декларації дійсної вартості квартири, що придбала дружина позивача у 2000 році, вважав, що з урахуванням положень статті 46 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» він не мав права вносити в декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 та 2022 роки іншу вартість квартири, ніж зазначено в договорі купівлі-продажу. Вважає, що доброчесно заповнив декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 та 2022 роки.

5. Позивач посилався на дискримінаційний характер проведеної з ним співбесіди.

6. Зазначав, що Комісія позитивно оцінила інших учасників конкурсу, незважаючи на те, що один із кандидатів не був працевлаштований та не мав практичного досвіду роботи, інший кандидат отримав негативний висновок Громадської ради доброчесності.

7. На обґрунтування позовних вимог позивач також зазначав про упередженість членів Комісії при ухваленні Спірного рішення.

8. Так, член Комісії ОСОБА_2 був конкурентом позивача у доборі кандидатів на посаду судді місцевого суду. Перед початком співбесіди він не повідомив про цю обставину. Зазначене свідчить про недоброчесність ОСОБА_2 при ухваленні Спірного рішення та його особисту упередженість до позивача.

9. Член Комісії ОСОБА_3 , яка як суддя, знаходячись під впливом своїх колишніх колег з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, що не зацікавлені в його призначенні на посаду судді на строк орієнтовно до року, при ухваленні Спірного рішення діяла недоброчесно.

10. Щодо джерел походження 6000 доларів США, які Комісія вважала сумнівними, оскільки це нічим не підтверджено, позивач переконував, що таке твердження є хибним, оскільки кошти отримані дружиною як подарунок від доньки та сина шляхом укладення усної угоди між ними. Обов`язкова письмова угода для цього не вимагалась.

11. Зазначав і про те, що Спірне рішення, яким йому відмовлено у наданні рекомендації про призначення на посаду судді, порушує його право доступу до державної служби (частина друга статті 38 Конституції України), а також спричиняє йому збитки у виді неотриманої суддівської винагороди, право на яку він мав би, працюючи на посаді судді місцевого суду. За розрахунками ОСОБА_1 ці збитки становлять 1 200 000 гривень (60 000 х 20 місяців).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

12. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 08 квітня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.

13. Суд першої інстанції виходячи з правовідносин, з яких виник спір у цій справі, в контексті наведеного в рішенні нормативного регулювання дійшов висновку, що викладені у Спірному рішенні висновки Комісії про наявність сумніву у відповідності кандидата ОСОБА_1 на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики є обґрунтованими.

14. Комісія, на думку суду, обґрунтовано виходила з того, що ОСОБА_1 не вчинив жодних дій для усунення розбіжностей щодо вартості квартири та свідомо не відобразив дійсну вартість квартири в деклараціях за 2016 та 2022 роки.

15. Погодився суд і з тим, що Комісія критично оцінила пояснення кандидата відносно джерел походження 6000 доларів США, які він зазначив як подарунок його дітей, оскільки вони ґрунтуються тільки на поясненнях ОСОБА_1 та не підтверджені жодними доказами.

16. Також, як зазначив суд, ОСОБА_1 під час співбесіди не надав переконливих пояснень стосовно відповідності рівня його життя задекларованим доходам. Отже, з урахуванням викладеного Комісія дійшла висновку про наявність обґрунтованого сумніву у відповідності кандидата критерію доброчесності та професійної етики.

17. Суд першої інстанції вказав, що викладені у Спірному рішенні висновки щодо обставин у справі не є довільними чи нераціональними, підтверджені доказами і не є помилковими щодо фактів. Суд зазначив, що, досліджуючи ці обставини у сукупності, Комісія дійшла висновку про наявність обґрунтованого сумніву у відповідності ОСОБА_1 критерію доброчесності та професійної етики. Такий висновок не видається свавільним чи необґрунтованим і не виходить за межі виключної дискреції Комісії оцінювати кандидатів.

18. Отже, на думку суду, викладені у рішенні ВККС України від 12 березня 2024 року № 318/дс-24 висновки про наявність обґрунтованого сумніву у відповідності кандидата ОСОБА_1 на посаду судді критерію доброчесності та професійної етики не виходили за межі цих понять з урахуванням тих його змістовних елементів, які визначені нормами національного законодавства та практикою, міжнародними актами, які застосовуються адміністративним судом як джерела права під час розгляду адміністративної справи відповідно до статті 7 КАС України.

19. Оцінюючи характер співбесіди, наведені позивачем мотиви, суд першої інстанції не побачив дискримінаційного підходу чи упередженого ставлення з боку членів ВККС щодо позивача.

20. Суд також зазначив, що позивач не вказує та, відповідно, не обґрунтовує наявність у нього певної ознаки (через що саме), яка б могла вплинути на інший, порівняно з іншими учасниками конкурсу, підхід Комісії під час її кваліфікаційного оцінювання. Доводи позивача про дискримінаційний характер кваліфікаційного оцінювання щодо нього ґрунтуються на тому, що Комісія не зробила негативного висновку стосовно інших учасників конкурсу, незважаючи на те, що один із кандидатів не був працевлаштований та не мав практичного досвіду роботи, інший кандидат отримав негативний висновок Громадської ради доброчесності. Однак навіть при встановленні такого факту сам по собі він не може бути достатнім для твердження, що Комісія діяла щодо позивача вибірково несправедливо, оскільки кандидати в процедурі конкурсу оцінювалися за сукупністю обставин, інформація щодо яких була в їхніх досьє, та за результатами співбесіди. Таке припущення позивача про порушення його права на справедливе кваліфікаційне оцінювання не можна пов`язувати з дискримінацією.

21. Оцінюючи доводи позивача щодо упередженого ставлення членів Комісії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , то, як зазначив суд, вони ґрунтуються лише на припущеннях позивача. Маючи право заявити відвід зазначеним членам Комісії на початку співбесіди, позивач не скористався цим правом.

22. Переглянувши співбесіду, суд першої інстанції відзначив, що характер співбесіди загалом не дає підстав уважати, що члени Комісії були упередженими до позивача.

Короткий зміст та обґрунтування заявлених в апеляційній скарзі вимог

23. ОСОБА_1 не погодився з рішенням суду першої інстанції і подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення - про задоволення позову з підстав неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.

24. Зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на його аргументи стосовно невстановлення Комісією фактів: неналежних дій або бездіяльності позивача щодо декларування ним за 2016 та 2022 роки вартості придбаної дружиною позивача у 2000 році квартири; сумнівності джерел готівкових коштів дружини позивача, отриманих нею від дітей у 2018 році; невідповідності рівня життя позивача у 2010-2022 роках задекларованим позивачем за 2016 та 2022 роки доходам.

25. Звертає увагу на такі обставини справи:

- позивач не був стороною договору купівлі-продажу квартири у 2000 році;

- позивач у 2000 році не був суб`єктом декларування;

- Комісія у 2018 році не виявила порушень при заповненні позивачем декларації за 2016 рік по вартості квартири;

- та ж сама Комісія у 2024 році несподівано виявила порушення при заповненні позивачем декларацій за 2016 та 2022 роки по вартості квартири, чим поставила під сумнів попереднє своє рішення за 2018 рік;

- виявивши порушення у 2024 році, Комісія не звернулась до НАЗК з пропозицією притягти позивача до відповідальності за начебто вчинені ним порушення при заповненні позивачем декларацій за 2016 та 2022 роки по вартості квартири.

26. Посилається апелянт на те, що за 3,5 роки до співбесіди рішенням цієї ж Комісії від 12 червня 2018 року № 264/дс-18 позивача вже було визнано таким, що за результатами спеціальної перевірки відповідає установленим Законом України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VІІІ) вимогам до кандидата на посаду судді, зокрема вимогам доброчесності (частина перша статті 69 цього Закону в редакції, яка була чинною під час проходження позивачем спеціальної перевірки кандидата на посаду судді і передбачала, що на посаду судді може бути призначений громадянин України, який є доброчесним).

27. Звертає увагу на правовий висновок, викладений у пункті 130 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2024 року у справі № 990/124/24, у якому, зокрема, зазначено, що у кандидатки виникли обґрунтовані сподівання на те, що вона після успішного проходження кваліфікаційного іспиту та зайняття першого місця в рейтингу учасників на посади суддів місцевих судів отримає рекомендацію Комісії про призначення на посаду судді відповідного суду, позаяк обставини її життя, які виникли у 2015-2016 роках, не будуть переоцінені ВККС в інший спосіб.

28. На думку позивача, Комісія своїм рішенням, діючи у непослідовний спосіб, по суті у 2024 році переоцінила результати спеціальної перевірки позивача у 2018 році на доброчесність, здійснені цією ж Комісією стосовно придбання у 2000 році дружиною позивача квартири, що суперечить принципу належного урядування.

29. Зазначає, що він з урахуванням рекомендацій НАЗК добросовісно та доброчесно вніс у свою декларацію за 2016 та 2022 роки відомості про дійсну вартість квартири за договором купівлі-продажу, який був наданий позивачу його дружиною. На співбесіді він пояснив Комісії, що йому невідомо, чому сторони договору у 2000 році записали договірну вартість квартири 2000 гривень, а між собою розрахувались іншою сумою.

30. У матеріалах справи, як зазначає позивач, є пояснення його дружини, з яких видно, що довідку про інвентаризаційну оцінку квартири на суму 2251 гривню надали нотаріусу продавці, саме вони наполягали на зазначенні вартості квартири у договорі в сумі 2000 гривень, хоча дружина передала продавцям готівкою суму 3500 доларів США.

31. Комісія не надала суду доказів того, що вона встановила фактичні дані, які б свідчили про вчинення позивачем протиправних дій чи бездіяльності, які можна було б трактувати як нечесність позивача та невідповідність рівня життя позивача як кандидата на посаду судді або членів його сім`ї задекларованим доходам.

32. Акцентує увагу на правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у пункті 135 постанови від 07 листопада 2024 року у справі № 990/124/24, згідно з якою сам факт придбання особою квартири за ціною, нижчою від ринкової, не є правопорушенням і не вказує на недоброчесність кандидата на посаду судді за відсутності фактичних даних, які б свідчили про вчинення протиправних дій особи, які можна було б трактувати як нечесність та невідповідність рівня життя кандидата на посаду судді задекларованим доходам, або про наміри приховати дійсну вартість майна. Подібна правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2024 року у справі № 990/139/24.

33. Застосувавши в рішенні Комісії словосполучення «не було вчинено жодних дій щодо усунення виявлених розбіжностей щодо вартості квартири», Комісія, на думку позивача, по суті звинуватила його у протиправній бездіяльності - мовляв, позивач не усунув виявлені розбіжності, які начебто за законодавством зобов`язаний був усунути.

34. Наголошує, що жодних розбіжностей щодо вартості квартири в офіційних документах немає - ані в деклараціях, ані в договорі купівлі-продажу.

35. Заповнюючи декларації за 2016 та 2022 роки, він (позивач) діяв згідно з рекомендаціями НАЗК, відповідно до яких вартість майна зазначається згідно з документом, на підставі якого було набуто право власності.

36. Вважає за необхідне зазначити, що у 2000 році позивач не був суб`єктом декларування і обставина щодо придбання дружиною позивача квартири у 2000 році не може стосуватись критерію відповідності рівня життя позивача та його дружини задекларованим доходам через відсутність декларування позивачем таких доходів у 2000 році.

37. Наголошує на безпідставності висновків Комісії і суду першої інстанції щодо сумнівності джерел походження 6000 доларів США, які він ( ОСОБА_1 ) зазначив як подарунок його дітей. Мовить, що члени Комісії дійшли такого висновку на підставі припущень, не дослідивши обставини походження коштів.

38. Не погоджується апелянт і з висновками Комісії та суду про невідповідність рівня його життя у 2010-2022 роках задекларованим ним за 2016 та 2022 роки доходам.

39. Звертає увагу на такі обставини: до 2017 року, а також з 2018 по 2021 роки включно, тобто у всіх роках зазначеного періоду, крім 2016 та 2022 років, він не був суб`єктом декларування, тому не мав задекларованих доходів у періодах часу до 31 грудня 2015 року та з 01 січня 2017 року до 31 грудня 2021 року; із зазначених тринадцяти років позивач декларував свої доходи лише за 2016 та 2022 роки; відсутнє безперервне декларування доходів протягом тринадцяти років; у деклараціях за 2016, 2022 роки немає відомостей про набуті права на об`єкти цивільних прав про витрати, які б не відповідали доходам сім`ї позивача у цих роках.

40. Мовить, що за роки, коли він не мав обов`язку декларувати доходи, міг би мати як значні готівкові доходи, так і значні готівкові видатки.

41. Твердить, що Комісія не звернула уваги на те, що в декларації за 2016 рік він, крім свого доходу в сумі 1842 гривні, зазначив дохід своєї дружини в сумі 108 554 гривні, що цілком вистачало для проживання сім`ї позивача, яка складається з двох осіб. Дохід його сім`ї був у 6,4 раза більшим від прожиткового мінімуму для працездатних осіб у різні періоди 2016 року.

42. На думку апелянта, Комісія не встановила жодних фактичних даних, які б спростували зазначені на співбесіді пояснення позивача щодо доходів сім`ї або вказували б на їх суперечність або алогічність (беззмістовність).

43. Нагадує про висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 07 листопада 2024 року у справі № 990/124/24, у пункті 117 якої зазначено, що сумніви Комісії як підстави для відмови кандидату на посаду судді в наданні відповідної рекомендації мають бути обґрунтовані ВККС у її рішенні та основуватись не на особистих припущеннях членів Комісії, а на дослідженні фактичних даних, які спростовували б доводи особи або вказували б на їх суперечність або алогічність (беззмістовність).

44. Зазначає, що, оцінюючи відповідність рівня життя позивача задекларованим доходам за період з 2010 року по 12 червня 2018 року, Комісія у 2024 році переоцінила обставини життя позивача по-іншому, ніж це було зроблено нею ж у 2018 році.

45. Твердить, що під час співбесіди 27 лютого 2024 року (перед оголошенням перерви у співбесіді) Комісія сама не перевірила дані державних реєстрів та не запропонувала позивачу надати докази джерел доходів його дружини у 2010-2022 роках, а потім звинуватила його ж у ненаданні доказів.

46. Йдеться у скарзі й про те, що на стадії співбесіди з кандидатом на посаду судді Комісія не наділена повноваженнями ухвалювати рішення про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді у разі наявності обґрунтованого сумніву щодо його відповідності критерію компетентності. Водночас ВККС зауважила, що в мотиваційному листі кандидат зазначив про здатність постійно підвищувати свій кваліфікаційний рівень, тоді як з 2010 року не працював у сфері права, не підвищував кваліфікацію, крім періоду навчання в Національній школі суддів України, також кандидат зазначив, що має позитивний досвід представництва в Європейському суді з прав людини (далі - ЄСПЛ), однак ця інформація не знайшла свого підтвердження.

47. Як зазначає позивач, таке додаткове його оцінювання критерію компетентності ставить під сумнів всі раніше прийняті рішення ВККС стосовно оцінки його компетентності.

48. Звертає увагу на те, що під час співбесіди члени Комісії не висловили та приховали свій сумнів та не запропонували йому надати докази його представництва в ЄСПЛ.

49. Намагання Комісії здійснити перевірку позивача на додатковий критерій компетентності свідчить про наявність ознак дискримінації щодо нього у порівнянні з іншими кандидатами на посаду судді (самоосвітня та представницька діяльність інших кандидатів Комісією під сумнів жодного разу не ставилась).

50. З відеофайлів співбесіди від 27 лютого та 12 березня 2024 року вбачається, що Комісія рекомендувала надати банківські документи щодо депозитних рахунків позивача. Інших рекомендацій не було.

51. Дискримінаційний підхід з боку Комісії апелянт обґрунтовує і тим, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .

52. ОСОБА_1 вважає, що Спірне рішення обумовлене свавільним бажанням членів ВККС не допустити його до роботи на посаді судді на незначний період часу.

53. Для порівняння посилається на те, що кандидата ОСОБА_4 , віком 59 років, який з 2007 по 2024 роки не був працевлаштований та не мав практичного досвіду роботи, Комісія рекомендувала призначити на посаду судді Харківського районного суду Харківської області.

54. На думку позивача, зазначене свідчить про його дискримінацію, зокрема за віком.

55. Підсумовуючи, просить рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нове - про задоволення позову.

Позиція інших учасників справи

56. У відзиві на апеляційну скаргу представник ВККС просить залишити її без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду - без змін.

57. Комісія вважає, що, ухвалюючи Спірне рішення, вона діяла в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України, а викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків, яких дійшла ВККС за наслідками проведеної з ОСОБА_1 співбесіди в межах конкурсу на зайняття просади судді.

Рух апеляційної скарги

58. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 14 травня 2025 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 квітня 2025 року, а ухвалою від 10 липня 2025 року призначила справу до розгляду в порядку письмового провадження на 11 вересня 2025 року.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції

59. Згідно з рішенням ВККС від 03 квітня 2017 року № 28/зп-17 оголошено добір кандидатів на посаду судді місцевого суду з урахуванням 600 прогнозованих вакантних посад суддів місцевого суду.

60. 18 травня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Комісії із заявою про допуск його до участі в доборі кандидатів на посаду судді місцевого суду як особи, яка не має стажу роботи на посаді помічника судді більше трьох років.

61. Комісія рішенням від 20 вересня 2017 року № 5/дс-17 допустила ОСОБА_1 до участі в доборі та складення відбіркового іспиту як особу, яка не має трирічного стажу роботи на посаді помічника судді.

62. Рішенням Комісії від 12 червня 2018 року № 264/дс-18 ОСОБА_1 визнано таким, що за результатами спеціальної перевірки відповідає установленим Законом № 1402-VIII вимогам до кандидата на посаду судді.

63. Комісія рішенням від 01 серпня 2023 року № 45/зп-23 продовжила термін дії результатів кваліфікаційного іспиту кандидатів на посаду судді місцевого загального, адміністративного, господарського судів, визначено рейтинг кандидатів на посаду судді місцевого загального суду та затверджено резерв на заміщення вакантних посад суддів.

64. Комісія рішенням від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23 оголосила конкурс на зайняття 560 вакантних посад суддів у місцевих судах для кандидатів на посаду судді, зарахованих до резервів на заміщення вакантних посад суддів місцевих судів. Встановлено загальний порядок та строки подання кандидатами заяв та документів для участі в конкурсі, затверджено умови проведення конкурсу та визначено, що питання допуску до участі в конкурсі вирішуються Комісією у складі колегій.

65. 11 жовтня 2023 року до Комісії надійшла заява ОСОБА_1 про допуск до участі в оголошеному конкурсі як особи, яка відповідає вимогам статті 69 Закону № 1402-VIII, перебуває у резерві на заміщення вакантних посад суддів та не займає суддівської посади.

66. Комісія рішенням від 01 грудня 2023 року № 17/дс-23 допустила ОСОБА_1 до участі в оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23 конкурсі на зайняття 560 вакантних посад суддів у місцевих судах для кандидатів на посаду судді, зарахованих до резервів на заміщення вакантних посад суддів місцевих судів.

67. Комісія рішенням від 19 грудня 2023 року № 177/зп-23 затвердила та оприлюднила на офіційному вебсайті відповідача рейтинг учасників конкурсу на посади суддів місцевих загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23, зокрема, визначила рейтинг кандидатів на посаду судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, у якому ОСОБА_1 посів переможну позицію.

68. Комісія на засіданнях, які відбулися 27 лютого та 12 березня 2024 року провела співбесіду з ОСОБА_1 , за результатами якої ухвалено рішення про відмову в наданні рекомендації про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

69. Вказане рішення обґрунтовано тим, що з 2000 року позивач не вчинив жодних дій щодо усунення виявлених розбіжностей щодо вартості задекларованого нерухомого майна та свідомо не відобразив дійсну вартість вказаного майна в деклараціях за 2016 та 2022 роки. У поясненнях позивач зазначив, що фактична вартість квартири складає 3500 доларів США, а в договорі купівлі-продажу зазначено 2251 гривня. Отже, має місце розбіжність між фактичною вартістю квартири і задекларованою. Також не надав переконливих пояснень щодо джерел походження 6000 доларів США, що зазначені як подарунок. Крім того, суперечливий зміст та нечітка аргументація наданих ОСОБА_1 під час співбесіди пояснень не сприяли встановленню обставин щодо відповідності кандидата критеріям, визначеним статтею 69 Закону № 1402-VIII. Вказані обставини в сукупності розглянуті Комісією як такі, що викликають обґрунтований сумнів у відповідності ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики.

70. Не погоджуючись із вказаним рішенням Комісії, ОСОБА_1 звернувся із цим позовом до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновку суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

71. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

72. Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

73. За правилами частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

74. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

75. Згідно із частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

76. У цій справі позивач оскаржує Спірне рішення відповідача від 12 березня 2024 року, прийняте щодо нього у процедурі добору кандидатів на посаду судді місцевого суду, оголошеного рішенням Комісії від 03 квітня 2017 року № 28/зп-17, та в подальшому - за результатами проведення співбесіди у межах конкурсу, оголошеного рішенням ВККС від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23, що мали наслідком відмову в наданні рекомендації про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області та, відповідно, мають негативний вплив на гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на повагу до приватного життя в аспекті доступу до обраної професії та захисту ділової репутації.

77. Так, відповідно до частини другої статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.

78. За змістом частини першої статті 69 Закону № 1402-VIII (тут і далі - у редакції, чинній на момент складення позивачем кваліфікаційного іспиту) на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п`ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою.

79. Частиною першою статті 92 Закону № 1402-VIII визначено, що ВККС є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

80. Статтею 93 Закону № 1402-VIII передбачено повноваження, до яких згідно з пунктом 2 частини першої цієї статті належить проведення добору кандидатів для призначення на посаду судді, у тому числі організація проведення щодо них спеціальної перевірки відповідно до закону та приймання кваліфікаційного іспиту.

81. За змістом частини першої статті 70 Закону № 1402-VIII добір та призначення на посаду судді здійснюється в порядку, визначеному цим Законом, та включає такі стадії: 1) рішення ВККС про оголошення добору кандидатів на посаду судді з урахуванням прогнозованої кількості вакантних посад суддів; 2) розміщення ВККС на своєму офіційному вебсайті оголошення про проведення добору кандидатів на посаду судді. В оголошенні має бути зазначено кінцевий термін подання документів до ВККС, що не може бути меншим ніж 30 днів із дати розміщення оголошення, а також прогнозована кількість вакантних посад суддів на наступний рік; 3) подання особами, які виявили намір стати суддею, до ВККС відповідної заяви та документів, визначених статтею 71 цього Закону; 4) здійснення ВККС перевірки відповідності осіб, які звернулися із заявою для участі в доборі, установленим цим Законом вимогам до кандидата на посаду судді на основі поданих документів; 5) допуск ВККС осіб, які за результатами перевірки на час звернення відповідають установленим цим Законом вимогам до кандидата на посаду судді, до участі у доборі та складенні відбіркового іспиту; 6) складення особою, допущеною до участі у доборі, відбіркового іспиту; 7) встановлення ВККС результатів відбіркового іспиту та їх оприлюднення на офіційному вебсайті ВККС; 8) проведення стосовно осіб, які успішно склали відбірковий іспит, спеціальної перевірки в порядку, визначеному законодавством про запобігання корупції, з урахуванням особливостей, визначених статтею 74 цього Закону; 9) проходження кандидатами, які успішно склали відбірковий іспит та пройшли спеціальну перевірку, спеціальної підготовки; отримання свідоцтва про проходження спеціальної підготовки; 10) складення кандидатами, які пройшли спеціальну підготовку, кваліфікаційного іспиту та встановлення його результатів; 11) зарахування ВККС кандидатів на посаду судді за результатами кваліфікаційного іспиту до резерву на заміщення вакантних посад судді, визначення їх рейтингу, оприлюднення списку кандидатів на посаду судді, включених до резерву та рейтингового списку, на офіційному вебсайті ВККС; 12) оголошення ВККС відповідно до кількості вакантних посад судді у місцевих судах конкурсу на заміщення таких посад; 13) проведення ВККС конкурсу на заміщення вакантної посади судді на основі рейтингу кандидатів, які взяли участь у такому конкурсі, та внесення рекомендації Вищій раді правосуддя щодо призначення кандидата на посаду судді; 14) розгляд Вищою радою правосуддя рекомендації ВККС та ухвалення рішення щодо кандидата на посаду судді; 15) видання указу Президента України про призначення на посаду судді - у разі внесення Вищою радою правосуддя подання про призначення судді на посаду.

82. Згідно із частиною першою статті 72 Закону № 1402-VIII добір кандидатів на посаду судді полягає у проходженні особами, допущеними до добору, відбіркового іспиту, організації проведення ВККС щодо осіб спеціальної перевірки в порядку, встановленому законодавством у сфері запобігання корупції, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, а також у проходженні спеціальної підготовки та складенні кваліфікаційного іспиту.

83. Так, частинами першою - п`ятою статті 78 Закону № 1402-VIII передбачено, що кваліфікаційний іспит є атестуванням особи, яка пройшла спеціальну підготовку і виявила намір бути рекомендованою для призначення на посаду судді.

84. Кваліфікаційний іспит полягає у виявленні належних теоретичних знань та рівня професійної підготовки кандидата на посаду судді, у тому числі отриманого за результатами спеціальної підготовки, а також ступеня його здатності здійснювати правосуддя.

85. Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складення кандидатом на посаду судді письмового анонімного тестування та виконання анонімно письмового практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону та веденні судового засідання.

86. Кваліфікаційний іспит проводиться ВККС у спеціально обладнаному для цього приміщенні. Перебіг кваліфікаційного іспиту фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису. На кожному його етапі та під час оцінювання результатів можуть бути присутніми представники засобів масової інформації, професійних організацій правників, а також правозахисних організацій.

87. Порядок складення кваліфікаційного іспиту, методика оцінювання кандидатів визначаються положенням, що затверджується ВККС.

88. Згідно із частинами сьомою та восьмою статті 78 Закону № 1402-VIII якщо особа набрала менше 75 відсотків максимально можливого бала кваліфікаційного іспиту, вона вважається такою, що не склала кваліфікаційний іспит.

89. Особа, яка не склала кваліфікаційний іспит, може бути допущена до складення такого іспиту повторно не раніше ніж через рік. Особа, яка не склала кваліфікаційний іспит повторно, може бути допущена до наступного іспиту не раніш як через два роки.

90. ВККС зараховує до резерву на заміщення вакантних посад суддів тих кандидатів, які набрали не менше 75 відсотків максимально можливого бала кваліфікаційного іспиту (частина десята статті 78 Закону № 1402-VIII).

91. Відповідно до частини п`ятої статті 101 Закону № 1402-VIII рішення ВККС, палат та колегій Комісії викладаються у письмовій формі. У рішенні зазначаються дата і місце ухвалення рішення, склад Комісії (палати, колегії), питання, що розглядалося, мотиви ухваленого рішення. Рішення підписується головуючим і членами Комісії (палати, колегії), які брали участь у його ухваленні.

92. Рішення ВККС можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом (частина сьома статті 101 Закону № 1402-VIII).

93. Законом України від 09 грудня 2023 року № 3511-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри», який набрав чинності 30 грудня 2023 року, внесено зміни до Закону № 1402-VIII, зокрема викладено в новій редакції розділ IV «Порядок зайняття посади судді» та доповнено пунктами 57-61 розділ XII «Прикінцеві та перехідні положення».

94. За змістом абзацу першого пункту 58 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII Комісія завершує конкурс на зайняття вакантних посад суддів місцевих судів, оголошений її рішенням від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23, за правилами, які діють після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри».

95. Відповідно до частин першої та другої статті 795 Закону № 1402-VIII (тут і далі - в редакції, чинній з 30 грудня 2023 року) після визначення переможця конкурсу ВККС на своєму засіданні проводить з ним співбесіду.

96. За результатами співбесіди Комісія ухвалює:

1) рішення про рекомендацію або про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді;

2) рішення про рекомендацію про переведення судді (якщо переможцем конкурсу на посаду судді місцевого суду став суддя).

Неявка переможця на співбесіду з Комісією не перешкоджає ухваленню таких рішень.

97. ВККС ухвалює вмотивоване рішення про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді у разі наявності обґрунтованого сумніву щодо його відповідності критеріям доброчесності чи професійної етики. У такому разі переможцем конкурсу визначається наступний у рейтингу кандидат (частина третя статті 795 Закону № 1402-VIII).

98. Як установив суд першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 27 лютого та 12 березня 2024 року Комісія провела співбесіду з ОСОБА_1 у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23, та 12 березня 2024 року прийняла Спірне рішення, яким відмовила в наданні рекомендації про його призначення на посаду судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

99. Суд першої інстанції погодився з висновками Комісії про наявність у неї обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата ОСОБА_1 на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики.

100. Суд надав належну оцінку кожному мотиву, з якого виходила Комісія, коли приймала рішення про відмову в наданні рекомендації на посаду судді.

101. Оцінив суд і твердження стосовно дискримінаційного та упередженого підходу до нього під час проведення співбесіди з боку членів ВККС.

102. Щодо доводів ОСОБА_1 про те, що у Комісії не було підстав для відмови йому в наданні рекомендації про призначення суддею, Велика Палата Верховного Суду виходить з такого.

103. Відповідно до частини дев`ятої статті 69 Закону № 1402-VІІІ кандидат на посаду судді відповідає критерію доброчесності, якщо відсутні обґрунтовані сумніви у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу.

104. Критерій доброчесності є надзвичайно важливим з огляду на те, яку роль відіграє судова влада у становленні правової держави. Саме доброчесність є ключовою категорією у формуванні морально-етичного образу суддів, запорукою формування довіри народу до суддів та судової влади в цілому.

105. Доброчесність - це необхідна морально-етична складова діяльності судді, яка, серед іншого, визначає межу і спосіб його поведінки, що базується на принципах об`єктивного ставлення до сторін у справах та чесності у способі власного життя, виконанні своїх обов`язків та здійсненні правосуддя.

106. За визначенням у Сучасному словнику з етики, доброчесність - це позитивна моральна якість, зумовлена свідомістю і волею людини, яка є узагальненою стійкою характеристикою людини, її способу життя, вчинків; якість, що характеризує готовність і здатність особистості свідомо і неухильно орієнтуватись у своїй діяльності та поведінці на принципи добра і справедливості.

107. Авторитет та довіра до судової влади формуються залежно від персонального складу судів, від осіб, які обіймають посади суддів та формують суддівський корпус. Саме тому важливо, щоб кандидат на посаду судді, як і суддя, не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки як у професійній діяльності, так і в особистому житті, яка може поставити під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, що негативно вплине на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з таким призначенням.

108. Легітимна мета вимірювання доброчесності полягає в здобутті доказів умисного порушення норм суддівської етики чи свідомого нехтування стандартами поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, а також допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя.

109. Повноваження Комісії стосовно оцінки встановлених щодо кандидата на посаду судді обставин на предмет відповідності його критерію доброчесності є дискреційними. Рішення приймається за внутрішнім переконанням членів Комісії.

110. Комісія, враховуючи її правовий статус, повинна визначити, чи відповідає поведінка судді / кандидата на посаду судді основоположним принципам її регламентації, високі стандарти якої визначено, зокрема, у Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, а також у Кодексі суддівської етики, затвердженому XI черговим з`їздом суддів України 22 лютого 2013 року.

111. Члени Комісії, оцінюючи встановлені стосовно кандидата на посаду судді обставини, визначаються щодо їхньої відповідності суспільним уявленням про доброчесність на власний розсуд. Зважаючи на те, що доброчесність є морально-етичною, а не правовою категорією, обставини, що свідчать про недоброчесність кандидата на посаду судді, оцінюються, насамперед, з морально-етичного погляду. Навіть правомірні та законні дії кандидата можуть оцінюватися як такі, що не узгоджуються з поняттям доброчесності, виходячи із загальноприйнятих уявлень до цього поняття в контексті мови про суддю.

112. Велика Палата Верховного Суду так само, як і в інших справах з таким предметом і підставами позову, підтверджує, що повноваження членів Комісії оцінювати певні факти як такі, що узгоджуються чи не узгоджуються з поняттям доброчесності, є виключними. Ніхто інший, окрім Комісії, не має повноважень оцінювати доброчесність кандидата на посаду судді.

113. Разом з тим наділення ВККС свободою розсуду під час оцінки відповідності кандидата на посаду судді критеріям доброчесності не означає, що такий розсуд не має меж. У всякому випадку межа розсуду виключає свавільність дій та використання наданих повноважень не з легітимною метою, тобто не з метою, задля досягнення якої повноваження надані. Іншими словами, процедура оцінювання кандидата повинна бути правовою. У свою чергу правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципів законності та верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.

114. Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року під дискреційним слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

115. У Рішенні від 11 жовтня 2018 року № 7-р/2018 [справа № 1?123/2018(4892/17)] Конституційний Суд України зазначив, що принцип юридичної визначеності як один з елементів верховенства права не виключає визнання за органом публічної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними.

116. До такого механізму належить судовий контроль у разі оскарження особою рішення органу публічної влади до суду.

117. ЄСПЛ, досліджуючи межі дискреційних повноважень адміністративного органу, виснував, що суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості актів, які прийняті органом влади, однак все ж таки суди повинні проконтролювати, чи не є викладені в них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору [рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma RadioTelevisionltd. v. Cyprus), заяви № 32181/04 та № 35122/05, пункти 156, 157; у справі «Путтер проти Болгарії» (Putter v. Bulgaria), заява № 38780/02, пункти 47-56; у справі «Брайєн проти Об`єднаного Королівства» (Bryan v. The United Kingdom), заява № 19178/91, пункт 44].

118. Висновку про наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики Комісія дійшла з огляду на виявлені розбіжності щодо вартості квартири та свідоме невідображення її дійсної вартості у поданих деклараціях позивача за 2016, 2022 роки (фактична вартість придбаної квартири становила 3500 доларів США, а в декларації зазначена 2251 гривня); надання непереконливих пояснень щодо джерел походження 6000 доларів США, які зазначені як подарунок, та невідповідність рівня життя задекларованим доходам. Це унеможливило здійснення оцінки законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім`ї задекларованим доходам.

119. Комісія зауважила, що з 2000 року ОСОБА_1 не вчинив жодних дій для усунення виявлених розбіжностей щодо вартості квартири та свідомо не відобразив її дійсну вартість в деклараціях за 2016 та 2022 роки.

120. Комісія критично оцінила пояснення кандидата відносно джерел походження 6000 доларів США, які він зазначив як подарунок його дітей, оскільки вони ґрунтуються тільки на поясненнях ОСОБА_1 та не підтверджені жодними доказами.

121. Також Комісія встановила, що в декларації за 2022 рік ОСОБА_1 зазначив 215 324 гривні, розміщених на його банківських рахунках, 196 890 гривень - на банківських рахунках дружини та 10 000 доларів США готівкових коштів, але на запитання Комісії щодо джерел отриманих доходів, необхідних для забезпечення життєдіяльності у 2010-2022 роках, адже кандидат не працював та не отримував доходів, пояснив, що власних коштів не мав, жив на кошти, зароблені дружиною та на допомогу по безробіттю, з 2021 року отримує пенсію за віком, тому не було необхідності у пошуку роботи. Вагома частина пенсії зберігається на депозитних рахунках, і він фактично живе на мінімальну суму залишку від неї.

122. Проте, як зазначила Комісія, ОСОБА_1 під час співбесіди не надав переконливих пояснень стосовно відповідності рівня свого життя задекларованим доходам. Отже, Комісія дійшла висновку про наявність обґрунтованого сумніву у відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.

123. ВККС зауважила, що суперечливий зміст та нечітка аргументація наданих ОСОБА_1 під час співбесіди пояснень не сприяли встановленню обставин щодо відповідності кандидата критеріям, визначеним статтею 69 Закону № 1402-VІІІ, а навпаки, свідчать про недостатнє сприйняття ОСОБА_1 фундаментальних засад доброчесності, високі стандарти яких визначено, зокрема, у Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, а також у Кодексі суддівської етики, затвердженому 22 лютого 2013 року ХІ черговим з`їздом суддів України.

124. За змістом норм Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 (у редакції рішення ВККС від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18) (пункти 19, 20, 22, 23 розділу ІІІ) [Положення про порядок проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затверджене рішенням ВККС від 02 листопада 2016 року № 141/зп-16, було доповнено близькими за змістом нормами рішенням ВККС від 29 лютого 2024 року № 72/зп-24], співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження досьє та складається з таких етапів: оголошення доповіді за результатами дослідження досьє; надання судді (кандидату на посаду судді) можливості доповнити, уточнити чи спростувати оголошену в доповіді інформацію; послідовне обговорення із суддею (кандидатом на посаду судді) показників, оцінювання яких потребує уточнення, з метою прийняття остаточного рішення щодо підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Обговорення відбувається шляхом опитування судді (кандидата на посаду судді) доповідачем і членами Комісії та надання суддею (кандидатом на посаду судді) відповідей і пояснень. Під час співбесіди обов`язковому обговоренню із суддею (кандидатом) підлягають дані щодо його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності.

125. Суддя (кандидат на посаду судді), який проходить кваліфікаційне оцінювання, під час співбесіди має право надавати пояснення з питань, пов`язаних з проходженням іспиту, та інформації і документів, що містяться у його досьє, надавати коментарі, документи та інформацію за розділами досьє. Члени Комісії мають право ставити судді (кандидату на посаду судді) запитання щодо оголошених під час доповіді показників, самостійно знайомитися з досьє, ставити запитання доповідачу, порушувати перед Комісією питання, які виникли під час ознайомлення з досьє.

126. Ціль співбесіди полягає у встановленні обставин, які необхідні (мають значення) для оцінювання кандидата на відповідність посаді судді. З`ясування обставин, на які посилається кандидат і від яких може залежати рішення про рекомендацію його на посаду, відповідає цілям співбесіди, а тому Комісія повинна вжити відповідних заходів задля цього, зокрема надати кандидату можливість підтвердити свої доводи щодо таких обставин, щоб виключити ймовірність ухвалення рішення на підставі помилкових фактів.

127. Велика Палата Верховного Суду визнає, що з огляду на вимогу доброчесності від особи, яка прагне зайняти посаду судді, очікується уважність щодо розкриття інформації про себе під час участі у відповідному конкурсі, а також чітка, логічна та послідовна позиція в дотриманні правових норм при заповненні документів, які передбачені процедурою конкурсу. Не менш важливе значення має характер допущених кандидатом на посаду судді помилок в оформленні поданих ним документів.

128. Викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 аргументи, наявні у справі докази засвідчують, що позивач не заперечує обставин, оцінка яких Комісією лягла в основу Спірного рішення, але висловлює незгоду із самою оцінкою цих обставин ВККС, вважаючи, що наведені Комісією мотиви не можуть слугувати підставою для висновку про наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критерію доброчесності.

129. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, Велика Палата Верховного Суду вважає, що викладені у Спірному рішенні Комісії висновки щодо обставин у справі не є довільними чи нераціональними, вони підтверджені доказами і не є помилковими щодо фактів. Досліджуючи ці обставини у сукупності, Комісія дійшла висновку про наявність обґрунтованого сумніву у відповідності ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики. Такий висновок не видається свавільним чи необґрунтованим і не виходить за межі виключної дискреції Комісії оцінювати кандидатів.

130. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що викладені у Спірному рішенні висновки про наявність обґрунтованого сумніву у відповідності кандидата ОСОБА_1 на посаду судді критерію доброчесності не виходили за межі цього поняття з урахуванням тих його змістових елементів, які визначені нормами національного законодавства та практикою, міжнародними актами, які застосовуються адміністративним судом як джерела права під час розгляду адміністративної справи відповідно до статті 7 КАС України.

131. Суд першої інстанції ретельно дослідив обставини, які стосуються декларування позивачем за 2016 та 2022 роки вартості придбаної його дружиною у 2000 році квартири, сумнівності джерел готівкових коштів в іноземній валюті дружини позивача, отриманих нею від дітей у 2018 році, та невідповідності рівня життя позивача у 2010-2022 роках задекларованих ним за 2016 та 2022 роки доходам.

132. Зміст Спірного рішення, яке було предметом розгляду в суді першої інстанції, засвідчує, що під час проведення співбесіди з ОСОБА_1 йому були забезпечені усі передбачені законом процедурні права та гарантії і перешкод у їх реалізації Комісія не створювала.

133. Водночас позивач з покликанням на об`єктивні обставини та докази, які б їх підтверджували, не зміг надати достатньо аргументованих пояснень, які б спростовували встановлені Комісією факти, покладені в основу висновку про відмову в наданні рекомендації про його призначення на посаду судді.

134. Норми, якими Комісія керувалась під час прийняття нею Спірного рішення, були чіткими і зрозумілими, прогнозованими у застосуванні та відповідали критерію якості закону, не надавали їй необмежених повноважень, чітко окреслювали межі наданої Комісії дискреції, за які відповідач не вийшов.

135. Також Велика Палата Верховного Суду вважає правильним висновок суду щодо відхилення доводів позову в частині дискримінації, яку позивач убачає в різному ставленні Комісії до нього порівняно з іншими кандидатами, з якими проводилися співбесіди. Суд правильно виходив з того, що оцінювання кандидата за критеріями доброчесності і професійної етики є персональним, комплексним і враховує усі обставини у сукупності, а не порівняно з іншими. З огляду на це окремі схожі обставини з досьє різних кандидатів не обов`язково приводять до однакових рішень, оскільки Комісія зважає ще й на інші обставини, які є індивідуальними та істотно відрізняються. Різність усієї сукупності обставин об`єктивно приводить до різних результатів оцінювання. Відтак можна підсумувати, що ознак дискримінації позивача немає.

136. Щодо упередженості членів Комісії позивач зазначив, що член ВККС ОСОБА_2 був його конкурентом у доборі кандидатів на посаду судді місцевого суду та перед початком співбесіди не повідомив про цю обставину, що, на думку ОСОБА_1 свідчить про недоброчесність ОСОБА_2 при ухваленні Спірного рішення та його особисту упередженість до позивача.

137. Упередженим ставленням до себе члена Комісії ОСОБА_3 позивач вважає те, що вона як суддя була під впливом своїх колишніх колег з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, які не зацікавлені в його ( ОСОБА_1 ) призначенні на посаду судді на строк орієнтовно до року, і при ухваленні Спірного рішення діяла недоброчесно.

138. Погоджується Велика Палата Верховного Суду і з тим, що наведені ОСОБА_1 обставини щодо упередженості окремих членів Комісії ґрунтуються на припущеннях, оскільки не підтверджуються наявними у справі доказами. Крім того, маючи право на початку співбесіди заявити відвід членам ВККС, яких ОСОБА_1 вважав упередженими, він таким правом не скористався.

139. Як правильно зазначив суд першої інстанції, співбесіда є спілкуванням, метою якого є формування у членів Комісії уявлення про особистість кандидата та його професійну, соціальну компетентність та доброчесність. Послідовність запитань, тривалість співбесіди, манера спілкування різних членів Комісії у кожній співбесіді відрізняються. При цьому суд першої інстанції, переглянувши відео співбесіди, зазначив, що характер співбесіди загалом не дає підстав уважати, що члени Комісії були упередженими до позивача.

140. Необґрунтованими також є доводи апеляційної скарги про те, що ВККС надала оцінку відповідності ОСОБА_1 критерію компетентності, зазначивши у Спірному рішенні, що він не надав Комісії переконливих пояснень, які б підтвердили викладені у мотиваційному листі аргументи щодо здатності постійно підвищувати кваліфікаційний рівень, враховуючи те, що кандидат з 2010 року не працював у сфері права, не підвищував кваліфікацію (крім періоду навчання в Національній школі суддів України), не підтвердив позитивного досвіду представництва в ЄСПЛ (про що йшлося в мотиваційному листі), а також - надання юридичної допомоги на волонтерських засадах. Надані Комісії на підтвердження зазначених обставин процесуальні документи не містять інформації щодо представництва ОСОБА_1 у судових справах та/або складання ним цих документів.

141. Комісія оцінювала зазначені обставини, про що йдеться у Спірному рішенні, на предмет відповідності кандидата критеріям доброчесності і професійної етики, тобто діяла в межах наданих їй повноважень.

142. Посилання позивача на постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 та 14 листопада 2024 року у справах № 990/124/24, 990/139/24 є безпідставним, оскільки обставини, встановлені у цих справах, не є подібними до обставин, встановлених у розглядуваній справі. Результат розгляду у цих справах залежав від сукупності встановлених судами обставин, які є відмінними від обставин справи, що розглядається.

143. Інші твердження і міркування, які містить апеляційна скарга, також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

144. Велика Палата Верховного Суду вважає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до вимог статті 316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а зазначеного рішення - без змін.

Керуючись статтями 266 292 308 310 315 316 322 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 квітня 2024 року у справі № 990/111/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. В. Кривенда

Судді: О. О. Банасько С. О. Погрібний

О. Л. Булейко Н. С. Стефанів

І. А. Воробйова Т. Г. Стрелець

О. А. Губська О. В. Ступак

А. А. Ємець І. В. Ткач

Л. Ю. Кишакевич В. Ю. Уркевич

В. В. Король Є. А. Усенко

С. І. Кравченко Н. В. Шевцова

М. В. Мазур