Історія справи

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

6 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 826/26536/15

Провадження № 11-505апп18

ВеликаПалата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Прокопенка О.Б.,

суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус) Тверської І.В., треті особи: реєстраційна служба Обухівського міськрайонного управління юстиції (правонаступником, якої є Обухівська районна державна адміністрація), ОСОБА_5, про визнання дій протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнень, просила визнати протиправними дії приватного нотаріуса Тверської І.В. та скасувати рішення від 8 травня 2015року за № 21198205 та № 21199573 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_5 на нерухоме майно за реєстраційними номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_3, відповідно до яких до ОСОБА_5 перейшли права власності на житловий будинок НОМЕР_4, розташований в обслуговуючому кооперативі садового товариства «Дрімленд» на території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області, та земельна ділянка площею 0,3744 га, з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області.

На обґрунтування своїх вимог позивач ОСОБА_3 зазначила про незаконність вчиненої приватним нотаріусом Тверською І.В. реєстрації права власності на вказані об'єкти за ОСОБА_5; при винесенні оспорюваних рішень № 21198205 та № 21199573 відповідач порушила норми Закону України від 1 липня 2004 року

№ 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», положення Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, положення наказу Міністерства юстиції України від 2 квітня 2013 року № 607/5 «Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб».

Суди розглядали справу неодноразово.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 8 листопада 2017 року відмовив у задоволенні позовних вимог, дійшовши висновку, що під час проведення 8 травня 2015 року державної реєстрації прав та їх обтяжень (перехід права власності) на нерухоме майно, вимоги чинного законодавства приватним нотаріусом Тверською І.В. не порушені.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18 січня 2018 року скасував постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 листопада 2017 року, провадження у справі закрив.

Суд апеляційної інстанції, пославшись на висновки Верховного Суду України, наведені в постанові від 14 червня 2016 року у справі № 21-41а16, мотивував своє рішення тим, що спір у цій справі не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

У лютому 2018 року, не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_3 подала касаційну скаргу,у якій, послалась на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати ухвалу апеляційного суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

На обґрунтування вимог касаційної скарги ОСОБА_3 зазначила, що предметом спору є перевірка законності дій нотаріуса як суб'єкта публічно-правових відносин, наділеного владними управлінськими функціями, тому справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 23 лютого 2018 року відкрив касаційне провадження за скаргою ОСОБА_3

25 квітня 2018 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановив ухвалу, якою передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 14 травня 2018 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 345 КАС.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши та перевіривши матеріали справи, обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції у межах наведених у касаційній скарзі доводів про недотримання цим судом правил предметної юрисдикції, ВеликаПалата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що 29 жовтня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладено та нотаріально посвідчено договір позики, за яким ОСОБА_3 отримала грошові кошти та зобов'язалася до 29 жовтня 2014 року повернути ОСОБА_5 суму у гривнях, еквівалентну 149 600 євро.

Того ж дня між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладено ще дві угоди, а саме:

- договір іпотеки, яким забезпечено боргові зобов'язання ОСОБА_3 за договором позики, предметом іпотеки визначено належні позивачу на праві власності житловий будинок та земельну ділянку;

- договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким визначено порядок задоволення вимог ОСОБА_5 у випадку невиконання ОСОБА_3 боргових зобов'язань за договором позики, зокрема передбачено, що іпотекодавець передає, а іпотекодержатель набуває право власності на житловий будинок та земельну ділянку з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства. Строк вступу договору в силу - не раніше 1 листопада 2014 року.

Усі вищезазначені договори посвідчені приватним нотаріусом Тверською І.В. та здійснено відповідні дії щодо їх реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

8 травня 2015 року в порядку реалізації укладеного між сторонами договору приватний нотаріус Тверська І.В. прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (перехід права власності до ОСОБА_5П.) на нерухоме майно, згідно з якими останній став власником зазначеного майна - житлового будинку та земельної ділянки.

Вважаючи дії приватного нотаріуса Тверської І.В. протиправними під час прийняття рішень від 8 травня 2015 року, ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом.

Згідно із частиною третьою статті 3 КАС провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною другою статті 4 КАС (у зазначеній редакції) визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 ЦПК (у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

У справі, що розглядається, спірні правовідносини виникли між учасниками справи у зв'язку з невиконанням умов цивільно-правової угоди, зокрема вирішенням питання правомірності переходу права власності на нерухоме майно від позивача до третьої особи, а отже, існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Такий спір має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.

До того ж, у провадженні Обухівського районного суду Київської області знаходиться цивільна справа № 372/5355/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, приватного нотаріуса Тверської І.В., третя особа - реєстраційна служба Обухівського міськрайонного управління юстиції у Київській області, про визнання договорів недійсними, скасування рішень державного реєстратора та зобов'язання вчинити дії.

За практикою Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справі «Сокуренко і Стригун проти України») суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, враховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад, дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 815/6956/15.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій - без змін.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 341, 349, 350, 356, 359 КАС, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

У повному обсязі постанову складено 11 червня 2018 року.

Суддя-доповідачО Б. Прокопенко Судді: Н. О. АнтонюкЛ. М. ЛобойкоС. В. БакулінаН. П. ЛященкоВ. В. БританчукЛ. І. РогачД. А. ГудимаІ. В. СаприкінаВ. І. ДанішевськаО. М. СитнікО. С. ЗолотніковО. С. ТкачукО. Р. КібенкоВ. Ю. УркевичВ. С. КнязєвО. Г. Яновська