Історія справи

Постанова ВГСУ від 30.09.2014 року у справі №920/201/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2014 року Справа № 920/201/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Бенедисюк І.М. - головуючий (доповідач), судді Вовк І.В., Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Суми (далі - відділення АМК),

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.06.2014

зі справи № 920/201/14

за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз", м. Суми (далі - ПАТ "Сумигаз"),

до відділення АМК

про визнання недійсним рішення, та

зустрічним позовом відділення АМК

до ПАТ "Сумигаз"

про стягнення 136 000 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

ПАТ "Сумигаз" - Глазунова Д.В.,

відділення АМК - Новицького М.З.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Сумигаз" звернулося до господарського суду Сумської області з позовом про визнання недійсним рішення адміністративної колегії відділення АМК від 26.11.2013 № 90 у справі № 02-06/35-2013 (далі - рішення № 90).

Відділення АМК подало зустрічний позов про стягнення штрафу в сумі 136 000 грн., накладеного рішенням № 90.

Рішенням господарського суду Сумської області від 11.03.2014 (суддя Левченко П.І.) у задоволенні позову ПАТ "Сумигаз" відмовлено; зустрічний позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 (колегія суддів у складі: суддя Істоміна О.А. - головуючий, судді Барбашова С.В., Горбачева Л.П.) рішення місцевого господарського суду скасовано; визнано недійсним рішення № 90; у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Відділення АМК у касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі внаслідок невірного застосування судом апеляційної інстанції положень статей 12, 13, 43 Закону України "Про захист економічної конкуренції", статей 1,12,14 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу".

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Сумигаз" просить залишити скаргу без задоволення з наведених у відзиві мотивів.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

У прийнятті судових рішень у справі господарські суди виходили з таких фактичних обставин:

- згідно з рішенням № 90:

визнано, що ПАТ "Сумигаз" займало монопольне (домінуюче) становище на ринку розподілу природного газу трубопроводами в межах розподільчих мереж даного товариства на території Сумської області у 2012 році та січні-жовтні 2013 року;

дії ПАТ "Сумигаз", що полягали у вибірковому направленні суб'єктам господарювання - кваліфікованим споживачам, яким постачався природний газ незалежними постачальниками, повідомлень про припинення (обмеження) газопостачання, у зв'язку із відсутністю затверджених лімітів природного газу, та вибірковому припиненню їм газопостачання, визнано порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою та пунктом 7 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на досліджуваному ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (пункт 2 рішенням № 90);

- дії ПАТ "Сумигаз", які полягали у безпідставному стягненні з названих суб'єктів господарювання плати за роботи з відключення та поновлення газопостачання, пов'язаного з вибірковим неправомірним припиненням газопостачання протягом 2013 року, визнано порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на досліджуваному ринку, що призвело до ущемлення інтересів споживачів, яке були б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку;

- за кожне з зазначених порушень на ПАТ "Сумигаз" накладено штраф у сумі 68 000 грн. та зобов'язано припинити ці порушення;

- ПАТ "Сумигаз" отримало копію рішення 12.12.2013 (що підтверджується наявними у справі доказами); на час вирішення спору у справі штраф не сплачено;

- рішення № 90 мотивовано такими фактичними даними:

ПАТ "Сумигаз" як газорозподільне підприємство, у зв'язку з відсутністю інформації про виділення планових обсягів постачання природного газу (лімітів) на відповідний місяць, неодноразово надсилало кваліфікованим споживачам, що купують газ у незалежних постачальників (зокрема, ТОВ "ГП "Промсервіс" та ТОВ "Лідергаз"), повідомлення про припинення газопостачання, а також припиняло газопостачання цим споживачам;

при цьому постачання природного газу споживачам за укладеними з ПАТ "Сумигаз" як постачальником договорами не припинялося.

Причиною спору у справі є питання про доведеність в рішенні № 90 порушення ПАТ "Сумигаз" законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (частина перша статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Згідно з пунктом 7 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання..

Зловживання монопольним (домінуючим) становищем є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 2 статті 50 цього Закону).

Пунктом 2 частини першої статті 21 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" встановлено право газотранспортних та газорозподільних підприємств на обмеження або припинення транспортування і постачання природного газу споживачам у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зокрема, у разі невиділення їм планових обсягів постачання природного газу (лімітів).

Відповідно до пункту 4.3 Правил користування природним газом для юридичних осіб, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 13.09.2012 №1181, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 11.10.2012 за № 1715/22027 (далі - Правила користування природним газом для юридичних осіб), підставами для постачання природного газу споживачу є:

наявність договору з газопостачальним підприємством для забезпечення об'єктів газоспоживання споживача природним газом;

наявність договору з газорозподільним/газотранспортним підприємством на розподіл/транспортування природного газу для забезпечення ним об'єктів газоспоживання споживача;

наявність підтвердженого обсягу газу, виділеного для забезпечення об'єктів газоспоживання споживача;

відсутність заборгованості споживача перед іншими газопостачальними підприємствами за поставлений природний газ або наявність згоди постачальника, перед яким виникла заборгованість;

відсутність заборгованості перед газорозподільним/газотранспортним підприємством за послуги з розподілу/транспортування природного газу;

наявність у споживача відповідної служби з технічного обслуговування об'єктів газоспоживання, а за її відсутності - укладений договір на технічне обслуговування об'єктів газоспоживання;

наявність договору на постачання природного газу з гарантованим постачальником, дія якого призупиняється на час дії договору з іншим постачальником природного газу (у разі укладення договору на постачання з газопостачальним підприємством, яке не визначене гарантованим постачальником для цього споживача).

Згідно з частиною п'ятою статті Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" на основі прогнозного річного балансу надходження та розподілу природного газу в Україні, а також інформації, що надійшла від постачальників про наявні у них ресурси та прогнозні обсяги реалізації природного газу, оператор Єдиної газотранспортної системи України відповідно до порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в нафтогазовому комплексі, розробляє на кожний наступний місяць плановий (розрахунковий) баланс надходження та розподілу природного газу, а також формує і затверджує плановий розподіл постачання природного газу споживачам.

Розділом 4 Порядку розроблення та погодження прогнозного річного балансу надходження та розподілу природного газу в Україні, планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу природного газу та формування і затвердження планового розподілу постачання природного газу споживачам, затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 920 від 26.11.2012, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.01.2013 за № 196/22728, передбачено, що газопостачальні підприємства відповідно до затвердженого місячного планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу газу в Україні до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання газу, надають Оператору плановий розподіл обсягів постачання природного газу на місяць; на підставі показників затвердженого місячного планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу природного газу в Україні та поданих газопостачальними підприємствами відповідно до пункту 4.1 планових розподілів постачання природного газу споживачам на місяць Оператор щомісяця формує місячний плановий розподіл обсягів постачання природного газу споживачам та не пізніше 27 числа місяця, що передує місяцю постачання газу, в електронному вигляді доводить його до газотранспортних, газодобувних та газорозподільних підприємств для забезпечення транспортування цих обсягів природного газу споживачам та здійснення контролю за відпуском природного газу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.12.2006 №1687 затверджено Порядок пооб'єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам, крім населення.

У пункті 3 цього Порядку зазначено, що газодобувне, газорозподільне, газотранспортне підприємство з власної ініціативи у разі порушення споживачем строку розрахунків за спожитий природний газ (коли зазначене підприємство є його постачальником) або за надані послуги з його транспортування припиняє або обмежує газопостачання, а у випадку відсутності у споживача ліміту природного газу припиняє газопостачання згідно з умовами договору на транспортування газу.

Припинення газопостачання у випадку відсутності у споживача ліміту природного газу здійснюється у день і час, визначені газодобувним, газорозподільним, газотранспортним підприємством на підставі розрахунку обсягу (пункт 4 цього Порядку).

Споживач повинен бути повідомлений газодобувним, газорозподільним, газотранспортним підприємством, уповноваженим Міненерговугіллям на припинення (обмеження) газопостачання споживачам (далі - уповноважене підприємство), про припинення (обмеження) газопостачання не менш як за три доби до дати, на яку воно заплановано. На підприємствах металургійної та хімічної промисловості такий строк не може бути менший ніж п'ять діб;

з цією метою уповноважене підприємство надсилає споживачеві повідомлення (за встановленою Міненерговугіллям формою), в якому зазначаються підстави та строк (дата і час) припинення (обмеження) газопостачання, і водночас про це інформує відповідний місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, а також територіальні органи Держжитлокомунінспекції. споживання газу та залишку виділеного ліміту (пункт 6 цього Порядку).

У пункті 8.3 Типового договору про розподіл природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 06.09.2012 № 1164, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.09.2012 за № 1654/21966, вказано, що підключення газового обладнання на об'єктах Замовника або його споживачів здійснюється за письмовим дозволом Газорозподільного підприємства після оплати послуг з відключення та підключення.

У розумінні пункту 10 статті Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" гарантований постачальник - визначене у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, газопостачальне підприємство, яке не має права відмовити споживачу в укладенні договору на постачання природного газу.

ПАТ "Сумигаз" визначене гарантованим постачальником природного газу для споживачів Сумської області (територія здійснення ліцензованої діяльності постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом).

Відповідно до пункту 1.5 Правил користування природним газом для юридичних осіб, гарантований постачальник, який здійснює і діяльність з постачання природного газу за регульованим тарифом, укладає з усіма споживачами та субспоживачами, для яких, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2012 № 705 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу", цей постачальник визначений гарантованим та об'єкти яких розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності даного постачальника, договір на постачання природного газу за регульованим тарифом відповідно до Типового договору на постачання природного газу за регульованим тарифом, затвердженого постановою НКРЕ від 22.09.2011 № 1580, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.10.2011 за № 1155/19893.

Дія договору з гарантованим постачальником призупиняється на час дії договору з іншим постачальником природного газу, який не визначений гарантованим постачальником для цього споживача. Призупинення договору означає тимчасове припинення його дії, що тимчасово звільняє учасників від обов'язку виконувати договір (пункт 4.3 цих Правил).

Для відновлення поставки газу за договором з гарантованим постачальником споживач має повідомити гарантованого постачальника не пізніше ніж до 5 числа місяця, що передує місяцю поставки газу гарантованим постачальником (пункт 5.2.3 цих Правил).

У пункті 8.1.1 Правил користування природним газом для юридичних осіб зазначено, що постачання природного газу з гарантованим постачальником здійснюється тільки за умови проведення попередньої оплати.

Частиною другою статті 12 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" встановлено, що обов'язкові умови договору між гарантованим постачальником та споживачем природного газу за регульованим тарифом встановлюються в Типовому договорі про постачання природного газу.

Розділом 7 Типового договору на постачання природного газу за регульованим тарифом, затвердженого постановою НКРЕ від 22.09.2011 № 1580, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.10.2011 за № 1155/19893 визначено порядок обмеження та припинення газопостачання.

У пункті 7.1 названого розділу зазначено, що споживач зобов'язаний обмежити (припинити) споживання газу у випадках, передбачених Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу" та Договором.

Постачальник має право обмежити або припинити постачання газу на об'єкти Споживача з дотриманням норм безпеки та нормативних документів, що визначають порядок обмеження (припинення) газу, у випадках:

непроведення розрахунків за спожитий газ згідно з умовами Договору;

споживання природного газу в обсязі, що перевищує установлений Договором;

письмової заявки Споживача з обґрунтуванням таких заходів (пункт 7.2 Типового договору).

Постачальник має право припинити постачання газу у випадках:

його несанкціонованого відбору або втручання у вузли обліку, визначені в додатку 1 до Договору;

визнання аварійним стану системи газопостачання в установленому порядку (пункт 7.3 Типового договору).

Місцевий господарський суд, дослідивши обставини справи, дійшов висновку про наявність в діях ПАТ "Сумигаз" порушень законодавства про захист економічної конкуренції, встановлених рішенням № 90.

Дане рішення мотивовано тим, що ПАТ "Сумигаз" на виконання приписів законодавства, що регулюють постачання природного газу, було зобов'язане повідомити про припинення (обмеження) газопостачання всіх споживачів Сумської області у зв'язку з невиділенням їм планових обсягів постачання природного газу (лімітів), та припинити (обмежити) їх газопостачання не раніше, ніж через три доби з дати отримання суб'єктом господарювання відповідного повідомлення. Оскільки ПАТ "Сумигаз" зловживаючи своїм монопольним (домінуючим) становищем на ринку ці вимоги не виконало, воно вчинило порушення конкурентного законодавства, за яке зобов'язане сплатити накладений штраф.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, зазначив, що на порушення приписів статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", в рішенні № 90 неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи.

Зокрема, апеляційний господарський суд виходив з того, що адміністративною колегією відділення АМК не досліджено та не надано оцінки кваліфікованим у рішенні № 90 діям ПАТ "Сумигаз" з урахуванням того, що на час цих дій ПАТ "Сумигаз" як гарантований постачальник природного газу за регульованим тарифом ймовірно з іншими споживачами, з якими було укладено Типовий договір на постачання природного газу за регульованим тарифом, виконувало свої зобов'язання та користувалося правами за такими договорами.

Крім того, апеляційним судом додатково встановлено, що між ПАТ "Сумигаз" і споживачами природного газу, зокрема споживачами ТОВ "ГП "Промсервіс", ТОВ "Лідергаз", укладено договори на розподіл природного газу, типова форма якого затверджена постановою НКРЕ України від 06.09.2012 №1164.

З усіх істотних умов зазначених договорів сторонами досягнуто згоди, що підтверджується підписами сторін, які скріплені печатками підприємств. Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України дані правочини є правомірними, оскільки на момент прийняття рішення № 90 ні договори в цілому, ні в жодній з їх частин у встановленому законом порядку недійсним не визнано, а відтак у силу частини другої статті 629 Цивільного кодексу України умови договорів є обов'язковими для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 3.4 Типового договору на розподіл природного газу, місячний обсяг транспортування природного газу ГРМ до пунктів призначення не повинен перевищувати підтверджений обсяг природного газу. Пункт 3.5 цього Типового договору передбачає, що розподіл підтвердженого обсягу природного газу протягом місяця здійснюється, як правило, рівномірно, ураховуючи середньодобову норму, яка визначається шляхом ділення місячного підтвердженого Оператором обсягу природного газу на кількість днів протягом цього місяця. При перевитратах добової норми відбору природного газу без узгодження з газорозподільним підприємством газорозподільне підприємство має право в установленому порядку здійснити примусове обмеження транспортування природного газу до відновлення добової норми. Відповідно до підпункту 6.2.3 пункту 6.2 цього Типового договору газорозподільне підприємство має право, зокрема обмежувати або припиняти транспортування природного газу на об'єкти замовника або його споживачів згідно з умовами розділу VIII договору, відповідно до порядку, встановленого законодавством. Якщо замовник замовляє послугу з транспортування природного газу ГРМ на власні об'єкти, він зобов'язується, відповідно до підпункту 6.3.4 забезпечити дотримання дисципліни відбору природного газу в пунктах призначення в обсягах та на умовах, визначених договором, самостійно обмежити (припинити) відбір природного газу у випадках, зокрема відсутності або недостатності підтвердженого обсягу природного газу, перевитрат добової норми та/або місячного підтвердженого обсягу природного газу без узгодження з газорозподільним підприємством. Відповідно до розділу VIII "Порядок обмеження та припинення транспортування природного газу ГРМ" Типового договору на розподіл природного газу, газорозподільне підприємство має право обмежити або припинити транспортування природного газу ГРМ на об'єкти замовника або його споживачам з дотриманням правил безпеки та нормативних документів, що визначають порядок обмеження (припинення) природного газу, у випадках: несанкціонованого відбору природного газу, відсутності або недостатності для забезпечення об'єктів замовника або його споживачів підтвердженого обсягу природного газу, перевитрат добової норми та/або місячного підтвердженого обсягу природного газу без узгодження з газорозподільним підприємством (пункт 8.1 Типового договору на розподіл природного газу).

Відповідно до пункту 4.3 Правил користування природним газом для юридичних осіб підставами для постачання природного газу споживачу є наявність підтвердженого обсягу газу, виділеного для забезпечення об'єктів газоспоживання споживача, а згідно з пунктом 4.4 даних Правил газорозподільне підприємство забезпечує розподіл природного газу, належного споживачу або його постачальнику, від газорозподільних станцій до пунктів призначення споживача (основного споживача) в обсягах, підтверджених оператором (НАК "Нафтогаз" України).

Отже, на виконання вищезазначених нормативних актів ПАТ "Сумигаз" правомірно направляло споживачам повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання за типовою формою, затвердженою наказом Мінпаливенерго від 03.07.2009 № 338, оскільки не мало даних щодо підтвердженого обсягу газу від оператора НАК "Нафтогаз" України.

Також апеляційним господарським судом встановлено, що для споживачів природного газу, постачальниками яких є незалежні постачальники, ПАТ "Сумигаз" виступає в статусі газорозподільного підприємства, а в статусі гарантованого постачальника тільки в разі виконання споживачами підпунктів 5.2.3, 8.1.1. Правил користування природним газом для юридичних осіб.

За наведених обставин, у ПАТ "Сумигаз" за відсутності підтвердженого ліміту природного газу не було підстав попереджати про припинення (обмеження) газопостачання споживачів природного газу, для яких постачальником (гарантованим постачальником) є дане товариство. Всі інші споживачі, які купували газ у незалежних постачальників, і які не виконали вимог підпунктів 5.2.3., 8.1.1. Правил користування природним газом для юридичних осіб, були попереджені про припинення (обмеження) газопостачання у встановленому законодавством порядку.

З урахуванням зазначеного, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Доводи касаційної скарги наведеного не спростовують.

Керуючись статтями 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 зі справи № 920/201/14 залишити без змін, а касаційну скаргу Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - без задоволення.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Вовк

Суддя В. Палій