Історія справи

Постанова ВГСУ від 28.03.2017 року у справі №910/22792/15
Постанова ВГСУ від 13.07.2016 року у справі №910/22792/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2017 року Справа № 910/22792/15

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого - судді Малетича М.М.,

суддів: Владимиренко С.В.,

Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 року у справі № 910/22792/15 господарського суду міста Києва за позовом Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" до Департаменту промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу Київської міської ради, Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення грошових коштів,

за участю представників:

Позивача: не з'явився,

Відповідача 1: Івченко М.В., дов. № 052-1449 від 14.03.2017 року,

Відповідача 2: не з'явився.

В с т а н о в и в :

Вищий навчальний заклад "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" (далі - ВНЗ "ВМУ "Україна", Університет, Позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу Київської міської ради (далі - Департамент промисловості та розвитку підприємництва, Відповідач 1), Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент соціальної політики, Відповідач 2) про солідарне стягнення 22730397,71 грн. збитків, у зв'язку з невиконанням Кредитного договору № 54-47/4-07 від 10.08.2007 року та Договору № 10 про встановлення порядку сплати відсотків за користування кредитом, наданим згідно з Генеральним договором № 24-47/1-08G від 04.06.2008 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.11.2015 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 року, у задоволенні позову ВНЗ "ВМУ "Україна" відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, ВНЗ "ВМУ "Україна", у поданій касаційній скарзі, та поясненнях до неї, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 11, 509, 510, 540, 543, 544, 623, 626 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 175, 193, 224, 225 Господарського кодексу України, просить скасувати прийняті судові рішення у справі та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Представник Департаменту промисловості та розвитку підприємництва, у своїх письмових запереченнях, посилаючись на безпідставність доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі ВНЗ "ВМУ "Україна", просив відмовити у її задоволенні у повному обсязі, а оскаржувані судові рішення у справі залишити без змін.

Департамент соціальної політики подав до суду касаційної інстанції клопотання про розгляд даної справи без участі його представника.

Заслухавши пояснення представника Департаменту промисловості та розвитку підприємництва, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлені загальні умови виконання зобов'язання: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Водночас, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 цього ж Кодексу передбачено правові наслідки порушення зобов'язання - у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Пунктами 1, 2 ст. 623 Цивільного кодексу України також,передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказуються кредитором.

При цьому, згідно п.п. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Разом з тим, згідно положень, визначених в п.п. 1 - 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Водночас, згідно ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, є господарський договір.

Відповідно до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Також, частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

При цьому, статтею 629 Цивільного кодексу України також встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як було встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 10.08.2007 року між ВНЗ "ВМУ "Україна" (Позичальник) і ВАТ "Комерційний банк "Хрещатик" (в подальшому змінено найменування на Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик") (Кредитор) було укладено кредитний договір № 54-47/4-07 (далі - Договір № 54-47/4-07), відповідно до умов якого (п.п. 1.1. - 1.3.) Кредитор відкриває Позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в сумі 13829000,00 грн. на умовах Положення про фінансово-кредитну підтримку суб'єктів господарювання в м. Києві, затв. рішенням Київської міської ради від 05.07.2001 року №375/1351 (зі змінами від 11.07.2002 року № 109/109, від 15.07.2004 року №373/1783, від 24.11.2005 року № 425/2886 та від 09.03.2006 року № 165/3256) та згідно з рішенням Конкурсної комісії по відбору проектів для фінансово-кредитної підтримки суб'єктів господарювання в м. Києві (протокол засідання № 4 від 06.07.2007 року) строком користування кредитними коштами 36 місяців з 10.08.2007 року по 10.08.2010 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом із розрахунку 19,5% річних. Позичальник зобов'язаний використати кредитні кошти, які надаються в межах цього договору для реконструкції незавершеного будівництва дитячого санаторію "Перемога" з надбудовою та прибудовою під навчальний заклад інституту розвитку людини (інститут інвалідів) по вул. І.Крамського, 10, м. Київ. Позичальник зобов'язується сплатити Кредитору відсотки за користування кредитними коштами, комісії, штрафні санкції (неустойку) та інші витрати у розмірі та порядку, передбачених цим договором, та повернути Кредитору суму кредиту в порядку і строки, передбачені цим договором.

Пунктом 4.1. Договору № 54-47/4-07 також передбачалось, що за користування кредитною лінією Позичальник зобов'язаний сплачувати Кредитору відсотки із розрахунку 19,5% річних.

Згідно п. 2.1. Договору № 54-47/4-07, в межах встановленого ліміту кредитної лінії та в межах зазначених частин Позичальник має право отримувати кредитні кошти частинами (далі - траншами). Кожне надання суми кредиту в межах кредитної лінії супроводжується клопотанням про її надання в рамках цього договору.

В п. 2.2. Договору № 54-47/4-07 сторони також погодили, зокрема (пп.пп. 2.2.1. - 2.2.3.), що Кредитор надає кредитні кошти в межах цієї кредитної лінії після виконання Позичальником наведених нижче умов: надання Кредитору нотаріально посвідчених копій своїх установчих документів, чинних на момент укладання цього договору, а також будь-яких інших документів, які повинні бути оформлені і зареєстровані згідно з вимогами чинного законодавства України для підтвердження правового статусу Позичальника та повноважень посадових осіб на укладання цього договору та інших, пов'язаних з ним договорів; укладання договорів забезпечення згідно п. 3 договору; укладання між Позичальником і Головним управлінням з питань регуляторної політики та підприємництва виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) договору про встановлення порядку сплати відсотків за користування кредитною лінією, наданою згідно з цим договором.

При цьому, як вбачається з рішення господарського суду міста Києва від 02.12.2014 року у справі № 910/11255/14, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 року та Вищого господарського суду України від 27.08.2015 року, встановлено, що 10.08.2007 року між Головним управлінням з питань регуляторної політики та підприємництва виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), правонаступником якого є Департамент промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу Київської міської ради (Управління), ВАТ "Комерційний банк "Хрещатик" (перейменовано на ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик") (Кредитор) та ВНЗ "ВМУ "Україна" (Позичальник) було укладено Договір № 23 про встановлення порядку сплати відсотків за користування не відновлювальною кредитною лінією, наданою згідно з Кредитним договором № 54-47/4-07 (далі - Договір № 23), умовами якого передбачалось (п. 1.1.), що Кредитор в межах Положення про фінансово-кредитну підтримку суб'єктів господарювання в м. Києві, затв. рішенням Київської міської ради від 05.07.2001 року №375/1351 (зі змінами від 11.07.2002 року № 109/109, від 15.07.2004 року № 373/1783, від 24.11.2005 року № 425/2886 та від 09.03.2006 року № 165/3256), на умовах та згідно з протоколом № 4 від 06.07.2007 року засідання Конкурсної комісії по відбору проектів для фінансово-кредитної підтримки суб'єктів господарювання в м. Києві, та відповідно до кредитного договору № 54-47/4-07 від 10.08.2007 року, укладеного між Кредитором та Позичальником, відкрив Позичальнику не відновлювальну кредитну лінію у сумі 13829000,00 грн. під 19.5 % річних для реконструкції незавершеного будівництва дитячого санаторію "Перемога" з надбудовою та прибудовою під навчальний заклад інституту розвитку людини (інститут інвалідів) по вул. Крамського, 10, м. Київ.

Згідно п.п. 1.2., 1.3. Договору № 23, Управління, за дорученням Позичальника, згідно з протоколом № 4 від 06.07.2007 року засідання Конкурсної комісії по відбору проектів для фінансово-кредитної підтримки суб'єктів господарювання в м. Києві, сплачує Кредитору щомісячно протягом 36 місяців після укладення кредитного договору компенсаційну частину відсотків у розмірі 75% від суми загальної відсоткової ставки, встановленої кредитним договором. Компенсаційна частина відсотків сплачується з періодичністю, встановленою кредитним договором. Позичальник з періодичністю, встановленою кредитним договором, сплачує Кредитору частину відсотків в розмірі, що не підлягає компенсації, із розрахунку 25% від загальної відсоткової ставки, встановленої кредитним договором.

Відповідно до п. 2.2. Договору № 23 Кредитор надає Управлінню в термін до 23 числа кожного місяця письмове повідомлення з розрахунком відсотків, що підлягають сплаті Позичальником і Управлінням в поточному місяці. Управління впродовж 5 робочих днів після отримання цього письмового повідомлення від Кредитора, але не пізніше останнього банківського дня кожного місяця, за письмовим дорученням Позичальника перераховує компенсаційну частину відсотків із розрахунку 75% від суми відсотків, що підлягають сплаті.

Сторони погодили (п. 2.4. Договору № 23), що в разі несплати Управлінням компенсаційної частини відсотків в строки, передбачені пунктом 2.2. цього Договору, Позичальник зобов'язаний сплатити відповідну компенсаційну частину процентного платежу за рахунок власних коштів в строки, встановлені кредитним договором. Після перерахування Управлінням Кредитору затриманого компенсаційного платежу, Кредитор зобов'язаний повернути Позичальнику отримані кошти на його поточний рахунок або зарахувати в рахунок майбутніх платежів Позичальника по сплаті відсотків за користування кредитом згідно кредитного договору.

Згідно п.п. 3.4., 3.5. Договору № 23, Управління зобов'язується в межах бюджетних асигнувань, передбачених Управлінню для підтримки малого і середнього підприємництва, у строки і в порядку, встановлені цим договором, сплачувати відповідну компенсаційну частину належних до сплати відсотків Кредитору. Позичальник відповідає за своєчасну сплату відсотків в повному обсязі відповідно до умов кредитного договору та в порядку, передбаченому в розділі 2 цього Договору.

В наступному, Додатковими угодами № 1/5-ДУ від 24.04.2008 року, №2/10-ДУ від 26.06.2009 року, № 3/22-ДУ від 23.10.2009 року, № 4/3-ДУ від 25.10.2010 року, № 5/2-ДУ від 25.08.2011 року і № 6/2-ДУ від 07.11.2012 року вносилися відповідні зміни до Договору № 23.

Також, 04.06.2008 року між ВАТ "Комерційний банк "Хрещатик" (Кредитор) і ВНЗ "ВМУ "Україна" (Позичальник) було укладено Генеральний договір № 24-47/1-08/G (далі - Договір № 24-47/1-08/G, Угода) за умовами якого (п. 1.1.) Кредитор встановлює Позичальнику ліміт кредитних операцій у розмірі 30000000,00 грн. на умовах Положення про фінансово-кредитну підтримку суб'єктів господарювання в м. Києві, затв. рішенням Київської міської ради від 05.07.2001 року № 375/1351 (зі змінами від 11.07.2002 року № 109/109, від 15.07.2004 року № 373/1783, від 24.11.2005 року № 425/2886 та від 09.03.2006 року № 165/3256) та згідно з рішенням Конкурсної комісії по відбору проектів для фінансово-кредитної підтримки суб'єктів господарювання в м. Києві (протокол засідання № 3 від 24.04.2008 року) терміном на 36 місяців з 04.06.2008 року по 04.06.2011 року, в межах якого Кредитор надає кредитні кошти Позичальнику шляхом надання кредитів за окремими кредитними договорами, що будуть укладені в порядку і на умовах, передбачених цією угодою. При цьому договори є невід'ємною частиною цієї угоди. Кредитні операції за цією угодою - це операції між Кредитором і Позичальником з надання та повернення банківських кредитів відповідно до умов окремих кредитних договорів.

Відповідно до п.п. 1.3., 1.4. Договору № 24-47/1-08/G кредитні кошти, що надаються в межах цієї угоди, мають бути використані за цільовим призначенням для закінчення реконструкції незавершеного будівництва дитячого санаторію "Перемога" з надбудовою та прибудовою під навчальний заклад інституту розвитку людини (інститут інвалідів) по вул. Крамського, 10, м. Київ. Відсоткова ставка за користування кредитними коштами встановлюється в розмірі 23,5% річних.

Водночас, 04.06.2008 року між Головним управлінням з питань регуляторної політики та підприємництва виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), правонаступником якого є Департамент промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу Київської міської ради (Управління), ВАТ "Комерційний банк "Хрещатик" (Кредитор) і ВНЗ "ВМУ "Україна" (Позичальник) було укладено Договір №10 про встановлення порядку сплати відсотків за користування кредитом, наданим згідно з Генеральним договором № 24-47/1-08G (далі - Договір №10), за яким (п. 1.1.), Кредитор в межах Положення про фінансово-кредитну підтримку суб'єктів господарювання в м. Києві, затв. рішенням Київської міської ради від 05.07.2001 року № 375/1351 (зі змінами від 11.07.2002 року № 109/109, від 15.07.2004 року № 373/1783, від 24.11.2005 року № 425/2886 та від 09.03.2006 року № 165/3256), на умовах та згідно з протоколом № 3 від 24.04.2008 року засідання Конкурсної комісії по відбору проектів для фінансово-кредитної підтримки суб'єктів господарювання в м. Києві, та відповідно до Генерального договору № 24-47/1-08G від 04.06.2008 року, укладеного між Кредитором та Позичальником, встановлює Позичальнику ліміт кредитних операцій у сумі 30000000,00 грн. під 23,5 % річних для закінчення реконструкції незавершеного будівництва дитячого санаторію "Перемога" з надбудовою та прибудовою під навчальний заклад по вул. Крамського, 10, м. Київ (далі-Угода).

Відповідно до умов Договору № 10 (п.п. 1.2., 1.3.) Управління, за дорученням Позичальника, згідно з протоколом № 3 від 24.04.2008 року засідання Конкурсної комісії по відбору проектів для фінансово-кредитної підтримки суб'єктів господарювання в м. Києві, сплачує Кредитору щомісячно протягом 36 місяців після укладення угоди компенсаційну частину відсотків у розмірі 75% від суми загальної відсоткової ставки, встановленої угодою. Компенсаційна частина відсотків сплачується з періодичністю, встановленою угодою. Позичальник з періодичністю, встановленою угодою, сплачує Кредитору частину відсотків в розмірі, що не підлягає компенсації, із розрахунку 25% від загальної відсоткової ставки, встановленої угодою.

Згідно п. 2.2. Договору № 10 Кредитор надає Управлінню в термін до 23 числа кожного місяця письмове повідомлення з розрахунком відсотків, що підлягають сплаті Позичальником і Управлінням в поточному місяці. Управління впродовж 5 робочих днів після отримання цього письмового повідомлення від Кредитора, але не пізніше останнього банківського дня кожного місяця, за письмовим дорученням Позичальника перераховує компенсаційну частину відсотків із розрахунку 75% від суми відсотків, що підлягають сплаті.

При цьому, умовами Договору № 10 також передбачалось (п.п. 2.4., 3.4., 3.5.), що в разі несплати Управлінням компенсаційної частини відсотків в строки, передбачені пунктом 2.2. цього договору, Позичальник зобов'язаний сплатити відповідну компенсаційну частину процентного платежу за рахунок власних коштів в строки, встановлені угодою. Після перерахування Управлінням Кредитору затриманого компенсаційного платежу, Кредитор зобов'язаний повернути Позичальнику отримані кошти на його поточний рахунок або зарахувати в рахунок майбутніх платежів Позичальника по сплаті відсотків за користування кредитом згідно з угодою. Управління зобов'язується в межах бюджетних асигнувань, передбачених управлінню для підтримки малого і середнього підприємництва, у строки і в порядку, встановлені цим договором, сплачувати відповідну компенсаційну частину належних до сплати відсотків Кредитору. Позичальник відповідає за своєчасну сплату відсотків в повному обсязі відповідно до умов угоди та в порядку, передбаченому в розділі 2 цього договору.

Водночас, згідно згаданого вище рішення господарського суду від 02.12.2014 року у справі № 910/11255/14, Договори № 23 та № 10 не передбачали майново-господарських зобов'язань Позичальника та Управління один перед одним.

В наступному, Додатковими угодами № 1/11-ДУ від 26.06.2009 року, № 2/22-ДУ від 23.10.2009 року, № 3/4-ДУ від 25.10.2010 року, № 4/1-ДУ від 30.06.2011 року, № 5/1-ДУ від 01.06.2012 року і № 6/3-ДУ від 07.11.2012 року вносилися відповідні зміни до Договору № 10.

Крім того, рішенням господарського суду міста Києва від 07.07.2015 року у справі № 910/12033/14 було встановлено, що 17.02.2011 року рішенням Київської міської ради № 19/5406 було затверджено міську цільову програму "Турбота. Назустріч киянам" на 2011 - 2015 роки, якою визначено видатки місцевого бюджету для забезпечення компенсації витрат на навчання студентів з числа інвалідів, сиріт та дітей з малозабезпечених родин в Університеті "Україна" у загальному розмірі 25300,00 тис. грн., в т.ч. у 2011 році - 7700,00 тис. грн., у 2012 році - 4100,00 тис. грн., у 2013 році - 4300,00 тис. грн., у 2014 році - 4500,00 тис. грн. і у 2015 році - 4700,00 тис. грн.

При цьому, рішенням Київської міської ради № 23/9080 від 21.02.2013 року було внесено зміни до міської цільової програми "Турбота. Назустріч киянам" на 2011 - 2015 роки та доручено виконавчому органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) забезпечити підготовку розпорядження виконавчого орану Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо визначення порядку відшкодування видатків на компенсацію оплати навчання в Університеті "Україна" пільгових категорії студентів, та затверджено видатки місцевого бюджету для забезпечення компенсації витрат на навчання студентів з числа інвалідів, сиріт та дітей з малозабезпечених родин у Університеті "Україна" у загальному розмірі 29973,90 тис. грн., в т.ч. у 2011 році - 6350,00 тис. грн., у 2012 році - 10450,00 тис. грн., у 2013 році - 3973,9,00 тис. грн., у 2014 році - 4500,00 тис. грн. і у 2015 році - 4700,00 тис. грн.

Як вказувалось вище, вимогами ВНЗ "ВМУ "Україна" у даній справі, з посиланням на положення ст.ст. 11, 526, 623 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 193 Господарського кодексу України, та на невиконання Департаментом промисловості та розвитку підприємництва і Департаментом соціальної політики умов Кредитного договору № 54-47/4-07 від 10.08.2007 року та Договору № 10 про встановлення порядку сплати відсотків за користування кредитом, наданим згідно з Генеральним договором № 24-47/1-08G від 04.06.2008 року, є солідарне стягнення з Відповідачів 22730397,71 грн. збитків.

Суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, посилаючись на ст.ст. 22, 509, 526, 623 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 224, 225 Господарського кодексу України, умови укладених між сторонами договорів, та представлені матеріали справи, дійшов висновку про те, що Договором № 10 про встановлення порядку сплати відсотків за користування кредитом, наданим згідно з Генеральним договором № 24-47/1-08G від 04.06.2008 року не передбачалась відповідальність Відповідача 1 за порушення умов цієї угоди, тоді як останній, у разі відсутності бюджетних асигнувань, не зобов'язувався сплачувати відповідну компенсаційну частину належних до сплати за вказаним договором відсотків, а вимоги про стягнення збитків з Відповідача 2 та наявність в діях останнього елементів складу цивільного правопорушення не було доведено належними та допустимими доказами, у розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим, вимоги Позивача у даній справі визнав необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.

Проте, з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна, оскільки такі, в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, були прийняті при неповному встановлені обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, з огляду на наступне.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Проте, в порушення вимог вказаної процесуальної норми, суд першої інстанції, розглядаючи та вирішуючи даний спір не тільки не встановив у повній мірі всіх обставин справи та не надав належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між ВНЗ "ВМУ "Україна" і Департаментом промисловості та розвитку підприємництва, а також, між ВНЗ "ВМУ "Україна" і Департаментом соціальної політики, але й не врахував у повній мірі та належним чином те, що підставою заявленого позову до Відповідача 1 було не тільки неналежне виконання умов укладених між ВНЗ "ВМУ "Україна" та Департаментом промисловості та розвитку підприємництва Договорів № 23, № 10 і № 24-47/1-08G, а також, Договору № 54-47/4-07, сторонами якого являлися ВНЗ "ВМУ "Україна" та ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик", відповідно до якого і були укладені вищезазначені договори. При цьому, з урахуванням вищезгаданих положень ст. 11 та ст. 614 Цивільного кодексу України, при вирішенні даного спору в частині заявлених позовних вимог до Відповідача 2, місцевий господарський суд не надав правову оцінку обставинам справи і з урахуванням Положення про фінансово-кредитну підтримку суб'єктів господарювання в м. Києві, затв. рішенням Київської міської ради від 05.07.2001 року № 375/1351 (зі змінами від 11.07.2002 року № 109/109, від 15.07.2004 року № 373/1783, від 24.11.2005 року № 425/2886 та від 09.03.2006 року № 165/3256), та міської цільової програми "Турбота. Назустріч киянам" на 2011 - 2015 роки, затв. рішенням Київської міської ради від 17.02.2011 року № 19/5406, в контексті правильного вирішення даного спору, обмежившись тільки вище згаданими висновками судового рішення у справі № 910/11255/14, у зв'язку з чим, дійшов передчасного висновку про недоведеність Позивачем та відсутність в діях Відповідача 2 елементів складу цивільного правопорушення.

Водночас, суд першої інстанції не проаналізував належним чином і обсягу та виконання зобов'язань, умов надання та забезпечення повернення кредитних коштів, плати за кредит, порядку його погашення та гарантій виконання, які обумовлювались умовами укладених договорів і, зокрема, Договору № 24-47/1-08G, у зв'язку з чим, без дослідження зазначених обставин, також дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову.

Крім того, як вказувалось вище, Договір № 54-47/4-07 було укладено ВНЗ "ВМУ "Україна" за умови надання йому кредитних коштів ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" в межах кредитного ліміту у розмірі 30000000,00 грн. Проте, незважаючи на це, розглядаючи даний спір, суд першої інстанції не вирішив питання про залучення ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" до участі у справі, що у свою чергу призвело до порушення вимог норм процесуального права.

При цьому, місцевий господарський суд не врахував і те, що на виконання рішення Київської міської ради від 05.07.2001 року № 375/1351 "Про затвердження Положення про фінансово-кредитну підтримку суб'єктів господарювання в м. Києві" між Департаментом промисловості та розвитку підприємництва та ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" було укладено Угоду про співробітництво від 19.09.2001 року № 08/02/90, з додатковими угодами до неї, за якою саме ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" було визначено уповноваженим Банком з організації, координації та обслуговування кредитної лінії щодо впровадження спеціального механізму підтримки вітчизняного виробника.

Також, суд не врахував і того, що сплата відсотків Відповідачем 1, обумовлених договорами, передбачалась за умови здійснення відповідного бюджетного фінансування, у зв'язку з чим, для повноти дослідження усіх обставин справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення, суду першої інстанції необхідно було з'ясувати і питання щодо наявності/відсутності відповідного бюджетного фінансування за спірний період часу, а також, проаналізувати з цих причин і Акт Державної фінансової інспекції в місті Києві від 15.05.2015 року № 06-30/818 ревізії фінансово-господарської діяльності Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради за період з 01.01.2012 року по 01.01.2015 року, в якому, зокрема, зафіксовано результати розгляду питання правильності планування та обґрунтованості відшкодування коштів, передбачених на компенсацію витрат ВНЗ "ВМУ "Україна".

Разом з цим, дійшовши формального висновку про те, що Позивачем не доведено суду наявності всіх елементів правопорушення для стягнення збитків, суд першої інстанції не врахував те, що положення ст. 34 Господарського процесуального кодексу України слід застосовувати у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 43 цього Кодексу та фактично ухилилися від витребування необхідних для вирішення даної справи доказів щодо виконання/невиконання умов укладених у справі договорів.

При цьому, статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Разом з тим, якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати необхідні для цього докази, при цьому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

Водночас, суд апеляційної інстанції, який відповідно до положень ст.ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України під час перегляду судових рішень в апеляційному порядку користується правами, наданими суду першої інстанції та здійснює за наявними у справі і додатково поданими доказами повторний розгляд справи, всупереч ч. 1 ст. 47 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи, також не приділив у повній мірі та належним чином уваги вищезазначеним обставинам справи, вимогам норм матеріального права та умовам укладених між сторонами договорів кредитування, розподілу сплати відсотків, генеральній угоді, а пославшись тільки на безпідставність позовних вимог та на обґрунтованість рішення суду першої інстанції про задоволення позову, дійшов передчасних та неправильних висновків про залишення рішення суду першої інстанції без змін, припустившись цим самим, як і суд першої інстанції, порушень вищезгаданих норм матеріального та процесуального права.

З огляду на зазначене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду, в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, прийняті без всебічного, повного і об'єктивного розгляду усіх обставин справи в їх сукупності, що є підставою для скасування прийнятих судових актів та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Між тим, згідно ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування чи зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо, зокрема, господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі у справі.

При цьому, відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно та об'єктивно перевірити доводи сторін, надати оцінку всім доказам, які мають значення для вирішення справи, витребувавши при цьому їх у разі необхідності, та на підставі всебічного, повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності вирішити спір, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні відносини.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 року та рішення господарського суду міста Києва від 16.11.2015 року у справі № 910/22792/15 скасувати повністю, а справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий - суддя Малетич М.М.

Судді Владимиренко С.В.

Самусенко С.С.