ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2017 року Справа № 906/280/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Козир Т.П.,розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Ружинський Райагрохім"на ухвалу та постанову Господарського суду Житомирської області від 16.01.2017 Рівненського апеляційного господарського суду від 20.02.2017у справі№ 906/280/14 Господарського суду Житомирської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"доПриватного акціонерного товариства "Ружинський Райагрохім"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача1. Підприємство "Тасман" Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріс-2005" 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Шакур" 3. Приватне акціонерне товариство "Баранівський райагрохім" 4. ОСОБА_4прозвернення стягнення на предмет іпотеки на суму 1801713 грн. 48 коп.за участю представників сторін:

позивача: не з'явилися

відповідача: Боднар М.М., Ричка С.А.

третіх особі, які не заявляють

самостійних вимог на предмет

спору на стороні відповідача: 1. не з'явилися

2. не з'явилися

3. не з'явилися

4. не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Ружинський Райагрохім" звернулося до Господарського суду Житомирської області із заявою про визнання таким, що не підлягає виконанню наказу від 22.10.2015, який видано на виконання рішення від 20.07.2015 у справі № 906/280/14.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 16.01.2017 у справі № 906/280/14 (суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.), залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.02.2017 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Грязнов В.В., судді Мельник О.В., Розізнана І.В.), відмовлено у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Ружинський Райагрохім" про визнання наказу Господарського суду Житомирської області від 22.10.2015 у справі № 906/280/14 таким, що не підлягає виконанню.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, Приватне акціонерне товариство "Ружинський Райагрохім" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Житомирської області від 16.01.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.02.2017 у справі № 906/280/14, ухвалити нове рішення, яким визнати наказ № 906/280/14 виданий 22.10.2015 Господарським судом Житомирської області таким, що не підлягає виконанню.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Скаржник вказує на неправильне застосування судами ст.ст. 3, 11, 17 Закону України "Про іпотеку", ст. 653 Цивільного кодексу України та ст. 117 Господарського процесуального кодексу України, зазначаючи про те, що судами дана неправильна юридична оцінки обставинам розірвання іпотечних договорів та припиненню іпотеки.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач та треті особи не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що рішенням Господарського суду Житомирської області від 20.07.2015 у справі № 906/280/14, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.09.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 22.02.2016, задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до Приватного акціонерного товариства "Ружинський Райагрохім" про звернення стягнення на предмет іпотеки на суму 1801713 грн. 48 коп.

В рахунок погашення заборгованості Підприємства "Тасман" Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріс-2005" за кредитним договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 09-1459/2-1 від 13.07.2007 перед Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на загальну суму 232255,15 дол. США, з яких: 182370,88 дол. США борг по тілу кредиту, 48832,88 дол. США борг по процентах, 1051,39 дол. США пені за простроченим кредитом - звернуто стягнення на предмети іпотеки за Іпотечними договорами № 09-1461/3-1 та № 09-1460/3-1 від 13.07.2007, належні майновому поручителю іпотекодавцю - Приватному акціонерному товариству "Ружинський Райагрохім", а саме: цілісний майновий комплекс, загальною площею 2072,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та комплекс - п'ять об'єктів згідно переліку, визначеного в Додатку до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, загальною площею 1515,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Рішенням визначено спосіб реалізації предметів іпотеки шляхом продажу зазначеного майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", за початковою ціною предмета іпотеки (згідно висновку експертна оцінка станом на 29.04.2015): - комплексу нежилих приміщень загальною площею 1515,10 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, яка становить 402426 грн., в тому числі ПДВ 80485,20 грн.; - комплексу нежилих приміщень, загальною площею 2072,80 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, яка становить 711564 грн., в тому числі ПДВ 142312 грн. 80 коп.

На виконання рішення від 20.07.2015 місцевим господарським судом видано відповідні накази від 22.10.2016 № 906/280/14.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 20.12.2016 замінено стягувача у даній справі - Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Даліз-Експрес"; замінено стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Даліз-Експрес" на його правонаступника - ОСОБА_7.

Приватне акціонерне товариство "Ружинський Райагрохім" звернулося до Господарського суду Житомирської області із заявою про визнання наказу Господарського суду Житомирської області № 906/280/14 від 22.10.2015 про звернення стягнення на предмет іпотеки таким, що не підлягає виконанню.

Заява обґрунтована тим, що 23.12.2016 відповідач уклав з ОСОБА_7 - новим іпотекодержателем договори про розірвання (припинення) іпотечних договорів № 09-1460/3-1 та № 09-1461/3-1 від 13.07.2007, які посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тригуб Є.О. та зареєстровано за номерами № 4538 та № 4539, що свідчить про припинення на день звернення до суду із даною заявою його зобов'язань як боржника за іпотечними договорами, а тому існують підстави для визнання наказу № 906/280/14 від 22.10.2015 таким, що не підлягає виконанню.

Відмовляючи у задоволенні вищевказаної заяви, суди попередніх інстанцій виходили з того, що виконавче провадження № 49181839 на виконання наказу від 22.10.2016 № 906/280/14 - не закрито, а зобов'язання боржника за основним зобов'язанням згідно кредитного договору № 09-1459/2-1 від 13.07.2007 не виконано ні самим боржником, ні іпотекодавцем; відсутні докази того, що наказ був виданий господарським судом помилково, а також докази, які б свідчили про припинення обов'язку боржника повністю чи частково у зв'язку з його добровільним виконанням боржником, поручителем або іншою особою; відсутні докази скасування судових рішень у даній справі, на підставі яких видано спірний наказ.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Як передбачено ст. 4-5 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, установлену цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом

Частиною 2 статті 117 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Згідно із частиною 4 вищевказаної статті господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Як зазначено у п. 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", частина четверта статті 117 ГПК містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті:

- якщо його видано помилково;

- якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

Як передбачено ч.ч. 1, 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі:

припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору;

реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону;

набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки;

визнання іпотечного договору недійсним;

знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється;

з інших підстав, передбачених цим Законом.

Виходячи з того, що обов'язок майнового поручителя щодо виконання зобов'язання за основним договором в даному випадку виник не лише з договору іпотеки, а також і з рішення суду, враховуючи відсутність доказів того, що наказ був виданий господарським судом помилково, скасування судових рішень у даній справі, на підставі яких видано спірний наказ, а також доказів, які б свідчили про припинення обов'язку боржника повністю чи частково у зв'язку з його добровільним виконанням боржником, поручителем або іншою особою, колегія суддів касаційної інстанції погоджується із правомірним висновком судів про відсутність підстав для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Вказаний висновок господарських судів попередніх інстанцій відповідає встановленим обставинам справи та зроблений із вірним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оцінка та перевірка обставин справи і доказів не віднесена до повноважень касаційної інстанції.

Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції в порядку ст. 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Викладені у касаційній скарзі доводи скаржника обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та зводяться до заперечень щодо здійсненої судами оцінки доказів у справі та доведення інших обставин, ніж ті, що були встановлені судами попередніх інстанцій, в той час як згідно з вимогами ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на встановлені судами обставини справи та з урахуванням наведених приписів процесуального закону, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні суду першої інстанції та постанові суду апеляційної інстанції, дійшла висновку про відсутність підстав для їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Ружинський Райагрохім" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Житомирської області від 16.01.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.02.2017 у справі № 906/280/14 залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

Т. Козир