ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2017 року Справа № 904/6400/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяЯценко О.В., суддівСибіга О.М., Ходаківської І.П.розглянувши матеріали касаційної скаргиФізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 у справі№ 904/6400/16Господарського судуДніпропетровської областіза позовомЖовтоводської місцевої прокуратури Дніпропетровської області до1. Вишнівської селищної ради, 2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4третя особа без самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаДержавна інспекція сільського господарства у Дніпропетровській областіпровизнання незаконним рішень та договору

в засіданні взяли участь представники:

- ГПУ:Грішина Т.- позивача:не з'явились,- відповідача 1:не з'явились,- відповідача 2:ОСОБА_4- третьої особи:не з'явились,ВСТАНОВИВ:

Жовтоводська місцева прокуратура Дніпропетровської області ( позивач ) звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Вишнівської селищної ради ( відповідач-1 ) та ФОП ОСОБА_4 ( відповідач-2 ) про визнання незаконним рішення Вишнівської селищної ради від 17.06.14 № 378-31/VI "Про надання дозволу Вишнівській селищній раді на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки під землі громадської забудови"; про визнання незаконним рішення Вишнівської селищної ради від 30.01.15 № 429-36/VI "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування Вишнівській селищній раді"; визнання недійсним укладеного 01.03.15 між Вишнівською селищною радою та ФОП ОСОБА_4 договору №б/н про встановлення особистого строкового сервітуту земельної ділянки площею 0,006га, (кадастровий НОМЕР_1), розташованої на АДРЕСА_1; та зобов'язати ФОП ОСОБА_4 повернути до земель Вишнівської селищної ради цю земельну ділянку; визнання недійсним укладеного 01.03.15 між Вишнівською селищною радою та ФОП ОСОБА_4 договору №б/н про встановлення особистого строкового сервітуту земельної ділянки площею 0,014га, (кадастровий номер НОМЕР_2), розташованої на АДРЕСА_1; та зобов'язати ФОП ОСОБА_4 повернути до земель Вишнівської селищної ради цю земельну ділянку.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2016 (суддя Васильєв О.Ю.) в задоволені позовних вимог Жовтоводської місцевої прокуратури Дніпропетровської області відмовлено в повному обсязі.

Рішення мотивовано тим, що оскаржувані прокурором рішення селищної ради не суперечить вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, не порушують прав та охоронюваних законом інтересів держави, а тому у господарського суду немає достатньо правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання незаконним ( недійсними ) оспорюваних рішень.

Також, судом наголошено, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція) від 12.05.2015 №191 -VIII статтю 99 Земельного кодексу України доповнено пунктом "в" право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм). Таким чином законодавець чітко визначив можливість встановлення земельного сервітуту саме для розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм).

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 (колегія суддів Іванова О.Г., Дарміна М.О., Сизько І.А.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2016 скасовано.

Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Жовтоводської місцевої прокуратури Дніпропетровської області - задоволено.

Визнано незаконним рішення Вишнівської селищної ради від 17.06.2014 № 378-31/VI "Про надання дозволу Вишнівській селищній раді на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки під землі громадської забудови".

Визнано незаконним рішення Вишнівської селищної ради від 30.01.2015 № 429-36/VI "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування Вишнівській селищній раді".

Визнано недійсним з моменту укладення укладений 01.03.2015 між Вишнівською селищною радою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 договір б/н про встановлення особистого строкового сервітуту земельної ділянки площею 0,006га, вартістю 49559грн (кадастровий номер НОМЕР_3), розташованої на АДРЕСА_1.

Визнано недійсним з моменту укладення укладений 01.03.2015 між Вишнівською селищною радою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 договір б/н про встановлення особистого строкового сервітуту земельної ділянки площею 0,014га, вартістю 115637грн (кадастровий номер НОМЕР_4), розташованої на АДРЕСА_1.

Зобов'язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 звільнити і повернути до земель Вишнівської селищної ради земельну ділянку площею 0,006га, вартістю 49559грн (кадастровий номер НОМЕР_5), розташовану на АДРЕСА_1.

Зобов'язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 звільнити і повернути до земель Вишнівської селищної ради земельну ділянку площею 0,014га, вартістю 115637грн (кадастровий номер НОМЕР_4), розташовану на АДРЕСА_1.

Постанову мотивовано тим, що рішення селищної ради прийняті з порушенням вимог ст.ст.401, 404 ЦК України, ст.ст.99, 100 ЗК України, у зв'язку з чим підлягають визнанню незаконними, а договори особистого строкового сервітуту без номеру від 01.03.2015, укладені на підставі зазначених рішень - визнанню недійсним; незаконна передача у користування спірних земельних ділянок порушує інтереси Держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.02.2017, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2016 у даній справі залишити в силі.

Скаржник вважає, що правомірно з дотриманням встановленого порядку розмістив тимчасові споруди на земельній ділянці, отримавши паспорт прив'язки тимчасової споруди, оскільки законодавство не забороняє розпорядження органом місцевого самоврядування земельною ділянкою шляхом їх надання на підставі земельного сервітуту, тому стверджує про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме: ст.ст.401, 402, ч.2 ст.404 ЦК України, ст.ст.99, 100 ЗК України, ст.1, 4, 20, 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", п.2.1 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №244 від 21.10.2011, ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Скаржник вважає, що за аналогією права ст. 8 ЦК України, розглядаючи спір про визнання недійсним акту органу виконавчої влади, на підставі якого у ФОП ОСОБА_4 виникли права та обов'язки в сфері надання йому особистого строкового сервітуту, необхідно враховувати інтереси останнього. Також, посилаючись на норми Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вважає, що підстави для втручання у його право на мирне володіння майном відсутні.

Ухвалою від 03.04.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Яценко О.В., суддів - Бакуліної С.В., Ходаківської І.П. касаційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 27.04.2017.

Розпорядженням керівника апарату від 18.04.2017 року № 08.03-04/1544 для розгляду касаційної скарги у справі № 904/6400/16, у зв'язку з відпусткою судді Бакуліної С.В. призначено автоматичну зміну складу колегії суддів, у зв'язку з чим в подальшому сформовано колегію суддів у складі: головуючий (доповідач)- Яценко О.В., судді Сибіга О.М., Ходаківська І.П.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що Рішенням Вишнівської селищної ради від 17.06.2014 року № 378-31/VI "Про надання дозволу Вишнівській селищній раді на розробку проекту землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань" з метою укладання договору особистого строкового сервітуту з приватним підприємцем ОСОБА_4 для розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та недопущення втрат до селищного бюджету зі сплати за користування земельною ділянкою, селищна рада вирішила надати дозвіл Вишнівській селищній раді на розробку проекту із землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань на земельну ділянку орієнтовною площею 0,03га., яка розташована в межах селищної ради за адресою: смт. Вишневе по вул. Тімірязєва (а.с. 20).

Рішенням Вишнівської селищної ради від 08.08.14 № 380-32/VI "Про внесення змін до рішення селищної ради від 17.06.2014 № 378-31/VI" внесено зміни до вищенаведеного рішення, а саме слова "на розробку проекту землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань" змінено на слова "на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки під землі громадської забудови" (а.с. 21).

На підставі вищевказаних рішень ФОП ОСОБА_6, що діє на підставі кваліфікаційного сертифікату інженера-землевпорядника від 22.03.2013 № 010054, вданого Київським національним університетом будівництва і архітектури Міністерства освіти і науки України, розроблено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок площами 0,006га (кадастровий номер НОМЕР_6 та 0,014га (кадастровий номер НОМЕР_4), розташованих на АДРЕСА_1 (а.с. 22-60).

Рішенням Вишнівської селищної ради від 30.01.2015 № 429-36/VI "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування Вишнівській селищній раді" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування Вишнівській селищній раді площею 0,006га ( кадастровий номер НОМЕР_7 ) та площею 0,0140га (кадастровий номер НОМЕР_2), розташованих на території Вишнівської селищної ради по АДРЕСА_1 на землях громадської забудови (а.с. 61).

На підставі вищевказаних рішень між Вишнівською селищною радою (сервітуар) та ФОП ОСОБА_4 (сервітуарій) 01.03.2015 укладено оспорювані договори про встановлення особистого строкового сервітуту відносно земельних ділянок.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ці договори зареєстровані.

Касаційна інстанція визнає правомірними мотиви суду апеляційної інстанції, якими та керувалась, задовольняючи позовні вимоги, та в обґрунтування підстав визнання висновків вірними зазначає наступне.

Статтею 98 Земельного кодексу України, визначено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Види права земельного сервітуту встановлює стаття 99 Земельного кодексу України, а саме: право проходу та проїзду на велосипеді; право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій; право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; право прогону худоби по наявному шляху; право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд, інші земельні сервітути.

Зазначена стаття визначає суб'єктів, між якими виникають відносини щодо сервітуту. Вимагати встановлення земельних сервітутів можуть власники або землекористувачі земельних ділянок. Ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, у яких є потреба у використанні суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, зумовлені її місцем розташування або природним станом. Обов'язковою умовою встановлення земельного сервітуту є неможливість задоволення потреби особи, яка вимагає встановлення сервітуту, в інший спосіб.

Положеннями ст. 401 Цивільного кодексу України передбачено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Згідно ст.402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки

Тобто, законодавець пов'язує встановлення земельного сервітуту для власників чи користувачів суміжних земельних ділянок або іншої особи, які не можуть бути задоволені іншим чином, ніж встановлення сервітуту.

Таким чином, потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом, наприклад, пройти чи проїхати до своєї земельної ділянки, користуватися належною йому будівлею тощо.

Отже, підставою встановлення сервітуту є відсутність у будь-якої особи, у тому числі і у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом як встановленням права користування чужим майном - сервітуту.

Чинна на час прийняття оскаржуваних рішень Вишнівської селищної ради редакція Земельного кодексу України, не передбачала можливість встановлення земельного сервітуту для розміщення тимчасових споруд, право користування такою земельною ділянкою, мало оформлятися шляхом її передачі в оренду, в порядку передбаченому Законом України "Про оренду землі".

Як встановлено судами попередніх інстанцій ФОП ОСОБА_4 не є ні власником, ні землекористувачем земельної ділянки.

Положеннями ст.ст. 123, 124, 134, 135 Земельного кодексу України визначено порядок передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній чи комунальній власності, права на які підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах).

Відповідно до ст.12 Земельного кодексу України та п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільська, селищна, міська рада здійснює передачу у власність або надання у користування земельних ділянок виключно відповідно до закону та в порядку, передбаченому земельним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст.21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, висновки господарського суду апеляційної інстанції відповідають нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, тому апеляційний господарський суд правомірно задовольнив вимоги позову прокурора.

Доводи касаційної скарги не можуть бути прийнято до уваги, оскільки вони не спростовують належно встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Доводи скаржника щодо порушення Конвенції про захист прав і основних свобод людини є помилковими, оскільки за встановленими судовою практикою Європейського суду з прав людини критеріями стверджуване втручання у права скаржника відповідає критерію законності, переслідує «суспільний», «публічний інтерес», і скаржником не обґрунтовано, що у спірному випадку порушено принцип «пропорційності», тобто що таким втручанням не дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства) та інтересами скаржника; непропорційність втручання передбачає, що особа страждає через "індивідуальний і надмірний тягар", що судами попередніх інстанцій не встановлено.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 у справі № 904/6400/16 Господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий, суддяО.В. Яценко СуддіО.М. Сибіга І.П. Ходаківська