ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2017 року Справа № 904/8306/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовк І.В. (головуючий, доповідач),

Бондар С.В.,

Ковтонюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Малі Будівельні Технології" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 року у справі № 904/8306/16 за заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про скасування рішення Третейського суду від 16.06.2016 року у складі одного судді Авдєєвої Юлії Миколаївни у третейській справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Малі Будівельні Технології" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про витребування майна,

ВСТАНОВИВ :

У вересні 2016 року ФОП ОСОБА_5 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про скасування рішення третейського суду у складі одного третейського судді Авдєєвої Ю.М. від 16.06.2016 року, створеного для вирішення конкретного спору сторонами, відповідно до Додаткової угоди № 1 від 15.03.2016 року до Договору відповідального зберігання з правом користування та реалізації №03-03-16 від 03.03.2016 року.

Заява обґрунтована тим, що рішення прийнято третейським судом зі справи, яка не підвідомча третейському суду відповідно до Закону України "Про третейські суди" та тим, що третейським судом було вирішено питання про права і обов'язки особи, яка не брала участі у справі. Крім того, по суті позовних вимог у третейській справі заявник вказав, що у ТОВ "Малі Будівельні Технології" відсутня будь-яка первинна документація на спірне майно.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2016 року (суддя Ніколенко М.О.) заяву задоволено, скасовано рішення Третейського суду від 16.06.2016 року у складі одного третейського судді Авдєєвої Юлії Миколаївни, створеного для вирішення конкретного спору сторонами, відповідно до Додаткової угоди № 1 від 15.03.2016 року до Договору відповідального зберігання з правом користування та реалізації №03-03-16 від 03.03.2016 року.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 (судді: Ждихур О.В., Чимбар Л.О., Сизько І.А.) року зазначену ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати, а залишити заяву без задоволення.

У відзиві на касаційну скаргу заявник вважає, що судові рішення у справі є законними та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представників позивача і ФОП ОСОБА_5, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що між 03.03.2016 року ТОВ "Малі Будівельні Технології" (Замовник) та ФОП ОСОБА_6 (Виконавець) було укладено Договір відповідального зберігання з правом користування та реалізації №03-03-16.

15.03.2016 року було укладено Додаткову угоду №1 до договору, у п.п. 4, 5 якої сторони домовилися про те, що спори, які виникають при виконанні Договору № 03-03-16, вирішуються третейським судом у відповідності до Господарського процесуального кодексу України із врахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про третейські суди".

Сторони домовилися, що третейський розгляд спорів між сторонами буде здійснюватися третейським судом у складі одного третейського судді, який назначається сторонами, ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням третейського суду від 16.06.2016 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 04.07.2016 року) у складі одного третейського судді Авдєєвої Юлії Миколаївни, створеним для вирішення конкретного спору сторонами, відповідно до Додаткової угоди №1 від 15 березня 2016 року до Договору відповідального зберігання з правом користування та реалізації №03-03-16 від 03.03.2016 року ухвалено зобов'язати ФОП ОСОБА_6 повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Малі Будівельні Технології" передані їй за Договором відповідального зберігання з правом користування та реалізації №03-03-16 від 03 березня 2016 року речі (одяг і взуття, які були у використанні), що належать на праві приватної власності товариству з обмеженою відповідальністю "Малі Будівельні Технології" у кількості 121 800,00 кг і вартістю 4 567 500 грн., після того, як прокурор Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області Бєлов М.С. поверне тимчасово вилучене майно ОСОБА_6

З рішення третейського суду від 16 червня 2016 року видно, що предметом позову було витребування майна у кількості 121 800 кг за договором відповідального зберігання з правом користування та реалізації №03-03-16 від 03 березня 2016 року від ФОП ОСОБА_6 до ТОВ "Малі Будівельні Технології". В рішенні третейського суду вказано, що це майно було вилучено на підставі ухвали Індустріального райсуду м. Дніпропетровська від 25 квітня 2016 року в межах кримінального провадження №12016040630001113.

Так, відповідно до ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.05.2016 року в справі №202/2884/16-к, яка постановлена в межах здійснення досудового розслідування кримінального провадження №12016040630001113, в якій ОСОБА_5 є потерпілим, зобов'язано начальника СВ АНД ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області повернути власнику ОСОБА_5 вилучене згідно з протоколом обшуку від 28 квітня 2016 року майно, зокрема, одяг та взуття, що були у вжитку вагою 100 150, 00 кг, що вилучалися з магазинів: згідно з протоколом обшуку від 28.04.2016 року за адресою: АДРЕСА_2, протоколу обшуку від 28.04.2016 року за адресою: АДРЕСА_3, протоколу обшуку від 28 квітня 2016 року за адресою: АДРЕСА_4, протоколу обшуку від 28 квітня 2016 року за адресою: АДРЕСА_5.

Відповідно до ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31.05.2016 року в справі №202/3421/16-к, яка постановлена в межах здійснення досудового розслідування кримінального провадження №12016040630001113, зобов'язано прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області Бєлова М.С. повернути ОСОБА_6 майно, документи та матеріальні цінності, які були вилучені під час обшуку 28 квітня 2016 року в кримінальному провадженні № 12016040630001113, зокрема, 99 825 кг (99 тон 825 кг) вживаного одягу та взуття.

Предметом даного судового розгляду є вимоги особи, яка вважає себе власником спірного майна, про скасування рішення третейського суду у складі судді Авдеєвої Ю.М., у зв'язку з прийняттям рішення, яким вирішено питання про права і обов'язки особи, яка не брала участь у справі.

Висновок попередніх судових інстанцій про задоволення заяви про скасування рішення третейського суду мотивовано тим, що спір, за яким прийнято рішення третейським судом 16.06.2016 року у складі одного третейського судді Авдєєвої Ю.М., не підвідомчий третейському суду відповідно до закону, оскільки виконання рішення третейського суду залежить від об'єктивних умов - вчинення відповідних дій прокурором, а отже, потребує вчинення відповідних дій з виконання покладених Конституцією України та законами України завдань органом державної влади. Тобто, виконання рішення суду є неможливим до тих пір, доки прокурор не здійснить власних владних управлінських функцій.

Крім того, третейський суд у складі судді Авдєєвої Ю.М. під час розгляду справи вирішив питання про права і обов'язки осіб, яких не залучено до участі у справі - ФОП ОСОБА_5 і прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області Бєлова М.С.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про третейські суди" до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 2 ст. 51 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.

Згідно із ч. 1 ст. 1221 ГПК України сторони, треті особи, а також особи, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, мають право звернутися до господарського суду із заявою про скасування рішення третейського суду..

Частиною 2 ст. 1225 ГПК України визначено виключні підстави оскарження та скасування рішення третейського суду, зокрема, рішення третейського суду може бути скасовано у разі якщо:

1) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом;

4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;

5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про третейські суди" третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

За ч. 4 ст. 46 Закону України "Про третейські суди" висновки третейського суду, що містяться в рішенні по справі, не можуть залежати від настання або ненастання будь-яких обставин.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що для реалізації завершальної стадії судового провадження за рішенням третейського суду від 16.06.2016 року необхідне повернення тимчасово вилученого майна від прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області Бєлова М.С. Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6, про що зазначено в резолютивній частині рішення третейського суду.

Тим самим виконання рішення третейського суду від 16.06.2016 року поставлено в залежність від вчинення відповідних дій прокурором з виконання покладених Конституцією України та законами України завдань органом державної влади - здійснення владних управлінських функцій.

Разом з цим, майно, щодо якого третейський суд ухвалив рішення, було вилучено під час проведення обшуку та повернуто ОСОБА_5 на підставі ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.05.2016 року в справі №202/2884/16-к і знаходиться у нього.

Саме це майно було предметом розгляду в справах №202/2955/16-к, №202/3421/16-к, №205/5882/16-ц, та в третейській справі, за результатом якого ухвалено рішення третейського суду від 16.06.2016 року.

Водночас судами встановлено, що стосовно майна, яке було предметом спору в третейській справі існує спір між певними особами, зокрема, ОСОБА_5 вважає себе власником цього майна, а тому спір у третейській справі стосується прав і обов'язків цієї особи, проте її не було залучено до участі в справі, як і прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області Бєлова М.С., від виконання яким відповідних дій процесуального характеру щодо вилученого майна, залежить подальше виконання рішення третейського суду.

Отже, встановивши обставини непідвідомчості справи, у якій прийнято спірне рішення третейського суду, третейському суду відповідно до закону, а також вирішення питання третейським судом про права та обов'язки особи, яка вважає себе власником майна, та прокурора, які не були залучені до участі в третейській справі, що є підставами для його скасування відповідно до закону, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення заяви ФОП ОСОБА_5 про скасування рішення третейського суду у складі одного третейського судді Авдєєвої Ю.М. від 16.06.2016 року, створеного для вирішення конкретного спору сторонами, відповідно до Додаткової угоди № 1 від 15.03.2016 року до Договору відповідального зберігання з правом користування та реалізації №03-03-16 від 03.03.2016 року.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.

За таких обставин, ухвала місцевого та постанова апеляційного господарських судів є законними й обґрунтованими, і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Малі Будівельні Технології" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 року - без змін.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді С.Бондар

Л.Ковтонюк