Історія справи

Постанова ВГСУ від 26.04.2016 року у справі №923/1265/15
Ухвала КГС ВП від 31.07.2018 року у справі №923/1265/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2016 року Справа № 923/1265/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Погребняка В.Я.,суддів:Жукової Л.В., Панової І.Ю.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 року у справі№ 923/1265/15 господарського суду Херсонської областіза заявоюДержавної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській областідоПриватної фірми "Апія"провизнання банкрутом

за участю представників сторін: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 05.11.2015 року у справі № 923/1265/15 про банкрутство Приватної фірми "Апія" (суддя - Пригуза П.Д.), крім іншого, затверджено реєстр вимог кредиторів, визнано вимоги конкурсних кредиторів та встановлено порядок їх задоволення.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 року у справі № 923/1265/15 (головуючий суддя - Філінюк І.Г., суддя - Лавриненко Л.В., суддя - Пироговський В.Т.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" задоволено частково; ухвалу господарського суду Херсонської області від 05.11.2015 року у справі № 923/1265/15 в частині розгляду кредиторських вимог Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області - змінено та викладено в наступній редакції:"- визнати вимоги Державної податкової інспекції у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області: основний борг у сумі 27 395 185, 22 грн. до третьої черги задоволення штрафні санкції та пеня в сумі 29 373 232, 87 грн. - до шостої черги задоволення".

Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 року у справі № 923/1265/15, Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (далі - ПАТ "ВТБ Банк") звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 року у справі № 923/1265/15 скасувати, справу № 923/1265/15 передати на новий розгляд до Одеського апеляційного господарського суду на новий розгляд.

В обґрунтування доводів касаційної скарги ПАТ "ВТБ Банк" посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме ч.1 та ч. 2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ч.3 п.8 ст.23, п.2 ст.25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою колегія суддів Вищого господарського суду України від 21.03.2016 року прийнято касаційну скаргу ПАТ "ВТБ Банк" до провадження, розгляд касаційної скарги призначено на 05.04.2016 року.

В судове засідання 05.04.2016 року сторони та учасники провадження у справі своїх уповноважених представників не направили.

ПАТ "ВТБ Банк" направив клопотання про відкладення слухання справи у зв'язку з об'єктивною неможливістю забезпечити участь уповноваженого представника у судовому засіданні 05.04.2016 року. Одночасно ПАТ "ВТБ Банк" просив продовжити строк розгляду касаційної скарги у справі № 923/1265/15.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.04.2016 року у справі № 923/1265/15 продовжено строк розгляду касаційної скарги ПАТ "ВТБ Банк", відкладено розгляд касаційної скарги ПАТ "ВТБ Банк" на 26.04.2016 року.

В судове засідання 26.04.2016 року сторони та учасники провадження у справі своїх уповноважених представників не направили. Клопотанням від 25.04.2016 року ПАТ "ВТБ Банк" просив здійснити розгляд справи № 923/1265/15 про банкрутство приватної фірми "Апія" без участі представника ПАТ "ВТБ Банк".

Зважаючи на те, що явка сторін та учасників провадження у даній справі не визнавалася обов'язковою, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга ПАТ "ВТБ Банк" не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Херсонської області від 05.11.2015 року у справі № 923/1265/15 про банкрутство Приватної фірми "Апія" затверджено реєстр вимог кредиторів, визнано вимоги конкурсних кредиторів та встановлено порядок їх задоволення:

- Державної податкової інспекції у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області: основний борг у сумі 27 407 503, 26 грн. до третьої черги задоволення та штрафні санкції і пеня в сумі 29 360 914, 83 грн. - до шостої черги задоволення;

- ПАТ "ВТБ Банк" на загальну суму 1 161 180 931, 36 грн., з яких 1 140 909 765, 68 грн. - вимоги четвертої черги; 20 271 165, 68 грн. - вимоги шостої черги та вимоги першої черги (судовий збір) - 2 436, 00 грн.;

- Західної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області: на загальну суму 1 035, 11 грн., з яких основний платіж 999, 46 грн. - третьої черги задоволення; пеня 36,65 грн. - шостої черги.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Херсонської області від 05.11.2015 року, ПАТ "ВТБ Банк" звернувся з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, в якій, з посиланням на ч. 8 ст. 23 та ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) вказував, що судом першої інстанції неправомірно затверджено реєстр вимог конкурсного кредитора, у якому вимоги Державної податкової інспекції у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області в розмірі 12 318, 04 грн. віднесено до четвертої черги задоволення, замість шостої, чим порушено порядок черговості. При цьому, як вказував ПАТ "ВТБ Банк", господарським судом при затвердженні реєстру вимог кредиторів не враховано наявність чи відсутність заборгованості боржника щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також вимог щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, згідно із даними обліку боржника.

Відтак, заявник просив ухвалу господарського суду Херсонської області від 05.11.2015 року у справі № 923/1265/15 в частині визнання вимог Державної податкової інспекції у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області скасувати.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи ухвалу господарського суду Херсонської області від 05.11.2015 року у справі № 923/1265/15, дійшов висновку про зміну оскаржуваної ухвали в частині черговості задоволення кредиторських вимог конкурсних кредиторів, виклавши вказану ухвалу в новій редакції, а саме: визнати вимоги Державної податкової інспекції у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області: основний борг у сумі 27 395 185, 22 грн. до третьої черги задоволення штрафні санкції та пеня в сумі 29 373 232, 87 грн. - до шостої черги задоволення.

У касаційній скарзі на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 року у справі № 923/1265/15 ПАТ "ВТБ Банк" зазначає, що судом апеляційної інстанції при винесенні постанови від 25.01.2016 року у справі № 923/1265/15 не досліджені обставини, на які звертав увагу заявник в апеляційній скарзі на ухвалу господарського суду Херсонської області від 05.11.2015 року у справі № 923/1265/15, а саме що при затвердженні реєстру вимог кредиторів судом першої інстанції не було враховано наявність чи відсутність заборгованості боржника щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також вимог щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю і здоров'ю громадян, згідно із заявами таких кредиторів та/або даними обліку боржника.

Зазначаючи, що апеляційна скарга була розглянута неповно, з порушенням ч.1 та ч.2 ст.101 ГПК України, ПАТ "ВТБ Банк" просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 року у справі № 923/1265/15 скасувати, справу № 923/1265/15 передати на новий розгляд до Одеського апеляційного господарського суду на новий розгляд.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону про банкрутство визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Відповідно ст. 45 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, після оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство приватної фірми "Апія", до господарського суду Херсонської області з письмовими заявами з вимогами до боржника в порядку ч.1 ст.23 Закону про банкрутство звернулися Державна податкова інспекція у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області з додатковими грошовими вимогами до боржника у сумі 12 544 996,42 грн. та на суму 237 936,25 грн.; Західна ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області на суму 1 035, 11 грн.; ПАТ "ВТБ Банк" на суму 1 670 719 520,84 грн.

За результатами попереднього засідання ухвалою господарського суду Херсонської області від 05.11.2015 року у справі № 923/1265/15 про банкрутство Приватної фірми "Апія" затверджено реєстр вимог кредиторів, визнано вимоги конкурсних кредиторів та встановлено порядок їх задоволення:

- Державної податкової інспекції у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області: основний борг у сумі 27 407 503, 26 грн. до третьої черги задоволення та штрафні санкції і пеня в сумі 29 360 914, 83 грн. - до шостої черги задоволення;

- ПАТ "ВТБ Банк" на загальну суму 1 161 180 931, 36 грн., з яких 1 140 909 765, 68 грн. - вимоги четвертої черги; 20 271 165, 68 грн. - вимоги шостої черги та вимоги першої черги (судовий збір) - 2 436, 00 грн.;

- Західної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області: на загальну суму 1 035, 11 грн., з яких основний платіж 999, 46 грн. - третьої черги задоволення; пеня 36,65 грн. - шостої черги.

Відповідно до ч.7 ст.23 Закону про банкрутство, заяви кредиторів за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю чи здоров'ю громадян, щодо яких є заперечення боржника. розглядаються згідно із цим Законом.

Відповідно до абзацу третього ч. 8 ст.23 Закону про банкрутство, розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру відомості про вимоги щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю чи здоров'ю громадян, згідно із заявами таких кредиторів та/або даними обліку боржника.

Згідно із ч.3 ст.22 Закону про банкрутство, розпорядник майна зобов'язаний, зокрема, вести реєстр вимог кредиторів.

Як свідчать матеріали справи, 05.10.2015 року розпорядник майна боржника - приватної фірми "Апія" арбітражний керуючий Потупало Н.І. звернувся до господарського суду Херсонської області з листом вих. № 287-02-01-923/1265 "Про затвердження реєстру вимог кредиторів" у справі про банкрутство приватної фірми "Апія" (т.2, а.с.29).

З доданого до вказаного листа реєстру вимог кредиторів приватної фірми "Апія", підписаного розпорядником майна Потупало Н.І., вбачається, крім іншого, що вимоги щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю чи здоров'ю громадян - відсутні (т.2, а.с.41).

Відповідно до ч.2 ст.25 Закону про банкрутство у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначаються:

розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, які вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів;

розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів;

дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів;

дата підсумкового засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство або ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 22 цього Закону.

Зі змісту ухвали господарського суду Херсонської області від 05.11.2015 року у справі № 923/1265/15 про банкрутство Приватної фірми "Апія" вбачається, що резолютивна частина вказаної ухвали відповідає вимогам щодо її змісту, встановленим ч.2 ст.23 Закону про банкрутство.

При цьому, в резолютивній частині вказаної ухвали не зазначено про наявність чи відсутність вимог щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю чи здоров'ю громадян. На вказану обставину, поміж іншого, ПАТ "ВТБ Банк" звертав увагу в апеляційній скарзі.

Проте, як вбачається зі змісту ухвали господарського суду Херсонської області від 05.11.2015 року у справі № 923/1265/15 про банкрутство Приватної фірми "Апія", господарський суд першої інстанції при розгляді вимог кредиторів, з посиланням на ч.8 ст.23 Закону про банкрутство (якою зобов'язано розпорядника майна окремо внести до реєстру відомості про вимоги щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю чи здоров'ю громадян, згідно із заявами таких кредиторів та/або даними обліку боржника), встановив, що інших кредиторів за час процедури розпорядження майном не виявлено.

Відтак, твердження в апеляційній скарзі ПАТ "ВТБ Банк", що при затвердженні реєстру вимог кредиторів судом першої інстанції не було враховано наявність чи відсутність заборгованості боржника щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також вимог щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю і здоров'ю громадян, згідно із заявами таких кредиторів та/або даними обліку боржника - не ґрунтується на матеріалах справи.

Апеляційним господарським судом встановлено, що затверджуючи реєстр вимог кредиторів та визнаючи обґрунтованими грошові вимоги Державної податкової інспекції у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області, місцевий господарський суд припустився порушення стосовно встановлення порядку їх задоволення, оскільки вимоги в розмірі 12 318,04 грн., що складає штрафні санкції та пеню, підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів у шосту чергу задоволення. а не у третю, як зазначив господарський суд Херсонської області.

Відповідно до ст.99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції, з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Згідно із ч.1 ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суду за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Переглядаючи в апеляційному порядку ухвалу господарського суду Херсонської області від 05.11.2015 року у справі № 923/1265/15 про банкрутство Приватної фірми "Апія", апеляційний господарський суд у постанові від 25.01.2016 року послався на ч.1 та ч.2 ст.101 ГПК України, тобто на здійснення повторного розгляду справи у повному обсязі.

За результатами апеляційного перегляду ухвали господарського суду Херсонської області від 05.11.2015 року у справі № 923/1265/15 про банкрутство Приватної фірми "Апія" апеляційний господарський суд погодився тільки з доводами ПАТ "ВТБ Банк" про порушення черговості задоволення вимог кредиторів при затвердженні реєстру вимог кредиторів, залишивши в іншій частині оскаржувану ухвалу без змін.

Однак, доводи заявника апеляційної скарги - ПАТ "ВТБ Банк" в частині неврахування судом першої інстанції наявності чи відсутності заборгованості боржника щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також вимог щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, згідно із даними обліку боржника не знайшли відображення у постанові Одеського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 року, а резолютивна частина вказаної постанови не містить висновку про залишення оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду без змін у відповідній частині, що є порушенням норм процесуального права.

Однак, матеріали справи не містять, а заявником не доведено, що вказані порушення норм процесуального права при прийнятті постанови судом апеляційної інстанції, потягнули за собою неможливість встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду спору чи суттєво порушують процесуальні права сторін у справі.

Згідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставою для скасування судового рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм процесуального права. Проте судовий акт підлягає скасуванню лише за умови, якщо таке порушення призвело до прийняття неправильного судового рішення. Скасування судового рішення має бути наслідком істотного порушення процесуальних прав сторін спору або інших учасників судового процесу, що потягло за собою неможливість встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи. Відповідне питання повинно вирішуватись у кожному конкретному випадку на підставі визначення кола обставин, що входять до предмета доказування у справі, та з урахуванням її матеріалів.

Безумовною підставою для скасування судового рішення касаційною інстанцією є прийняття такого рішення з порушенням (порушеннями), зазначеним у ч. 2 ст. 11110 ГПК України (Постанова Вищого господарського суду України № 11 від 24.10.2011 року "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України").

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу заявника, що відповідні процесуальні порушення, зважаючи на тривалість і специфіку провадження у справах про банкрутство, не мають невідворотних наслідків і можуть бути усунуті в порядку ст.ст.88, 89 ГПК України.

Виходячи з положень ст. ст. 101 і 1119 ГПК апеляційна і касаційна інстанції вправі прийняти додаткове рішення, роз'яснити, чи виправити його лише стосовно прийнятих ними процесуальних документів.

ПАТ "ВТБ Банк" не позбавлений права звернутися з відповідною заявою до Одеського апеляційного господарського суду з метою розгляду вимоги, стосовно якої не було прийнято судове рішення судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

За таких обставин, постанова Одеського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 року у справі № 923/1265/15 підлягає залишенню без змін, як законна та обґрунтована.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 року у справі № 923/1265/15 залишити без змін.

Головуючий: Погребняк В.Я. Судді:Жукова Л.В. Панова І.Ю.