ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2014 року Справа № 910/13220/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Божок В.С.,суддівКостенко Т.Ф., Сибіги О.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", м. Київна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.01.2014 рокуу справігосподарського суду міста Києваза позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", м. Київдо Комунального підприємства "Відрадненське" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації", м. Київза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаКомунального підприємства "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації", м. Київпростягнення 1 514 584,03 грн.

за участю представників

позивача: Герасименко І.В.,

відповідача: Савчук Н.А., Чернецький В.В.,

третьої особи: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі за текстом - ПАТ "АК "Київводоканал") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) до комунального підприємства "Відрадненське" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації" (далі за текстом - КП "Відрадненське" Солом'янської РДА") про стягнення з КП "Відрадненське" Солом'янської РДА" на користь ПАТ "АК "Київводоканал" заборгованості за надані з 01.05.2012 року по 31.03.2013 року послуги з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі у розмірі 1 341 102, 58 грн., інфляційних втрат у розмірі 1 383, 11 грн., 3 % річних у розмірі 19 479, 05 грн., пені у розмірі 97 395, 25 грн. та штрафу у розмірі 67 050, 63 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.08.2013 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено комунальне підприємство "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації" (далі за текстом - КП "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду" Солом'янської РДА").

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.11.2013 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2014 року позовні вимоги задоволено частково: присуджено до стягнення з КП "Відрадненське" Солом'янської РДА" на користь ПАТ "АК "Київводоканал" 91 549, 98 грн. основного боргу, в іншій частині позову - відмовлено.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що матеріали справи не містять належних доказів наявності на балансі позивача теплових пунктів (бойлерів), на які постачалась питна вода для підігріву, умовами договору не врегульовано постачання позивачем холодної води для виготовлення гарячої води, заборгованість відповідача по кодам 9-1651 (власні потреби) та 9-1652 (орендатори) за спірний період на підставі договору відсутня, відтак, враховуючи передплату позивача в розмірі 230 435, 80 грн. по коду 9-51569 (стоки), позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 91 549, 98 грн., а в іншій частині позову необхідно відмовити.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ПАТ "АК "Київводоканал" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2014 року в частині відмови у стягненні з КП "Відрадненське" Солом'янської РДА" на користь ПАТ "АК "Київводоканал" 1 249 462, 60 грн. основного боргу, 1 383, 11 грн. інфляційних втрат, 19 479, 05 грн. 3% річних, 97 395, 25 грн. пені, 67 050, 63 грн. штрафу і в цій частині справу на правити на новий розгляд до суду першої інстанції.

КП "Відрадненське" Солом'янської РДА" до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

КП "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду" Солом'янської РДА" до Вищого господарського суду України також було подано відзив на касаційну скаргу, в якому третя особа проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

В судовому засіданні представник позивача просив касаційну скаргу задовольнити, скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2014 року в частині відмови у стягненні з КП "Відрадненське" Солом'янської РДА" на користь ПАТ "АК "Київводоканал" 1 249 462, 60 грн. основного боргу, 1 383, 11 грн. інфляційних втрат, 19 479, 05 грн. 3% річних, 97 395, 25 грн. пені, 67 050, 63 грн. штрафу і в цій частині справу на правити на новий розгляд до суду першої інстанції, а представники відповідача проти доводів касаційної скарги заперечували та просили залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Третю особу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вона не скористалась передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.04.2008 року ВАТ "АК "Київводоканал" (постачальник) та КП "Відрадненське" Солом'янської районної у м. Києві ради (абонент) було укладено Договір № 08204-А/2-09 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі (далі за текстом - Договір).

Відповідно до умов Договору постачальник зобов'язувався надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізацій м. Києва, відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а абонент зобов'язувався здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах Договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 року (далі за текстом - Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 року (далі - Правила приймання).

Облік поставленої води та кількість прийнятих стоків, відповідно до п. 2.1.1 Договору, здійснюється за показаннями водолічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування; у випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом; обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями водолічильника.

Відповідно до п. 2.1.4 Договору кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначаються за показниками лічильників стічних вод або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показниками лічильників води та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності до розділу 21 Правил користування та місцевих правил приймання.

Умовами п. 2.1.6 Договору визначено, що облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов'язковому звірянню у постачальника; абонент щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця та в інші строки (за письмовою вимогою постачальника) направляє до останнього письмовий звіт по обсягам наданих послуг (за встановленою постачальником формою) та проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами; звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами акту звіряння розрахунків; в разі невиконання абонентом зазначеного пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків вважаються безумовно погодженими абонентом.

Згідно з п. 2.2.2 Договору у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. В разі утворення боргу, оплата, що надходить від абонента, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.

В п 2.2.4 Договору сторони передбачили, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Згідно з п. 3.3.4 Договору абонент зобов'язався своєчасно сплачувати вартість наданих йому постачальником послуг на умовах цього Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за період з 01.05.2012 року по 31.03.2013 року по Договору виставлено відповідачу рахунки за послуги з постачання питної води та приймання стічних вод на загальну суму 8 317 227,60 грн.

Однак, відповідач розрахувався за отримані послуги частково на суму 7 054 513, 51 грн., в результаті чого, як стверджує позивач, у відповідача виникла заборгованість в розмірі 1 341 012, 58 грн. (коди 9-1569, 9-1651, 9-1652, 9-51569).

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Положеннями ст. 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вірно вказано господарськими судами попередніх інстанцій, укладений сторонами спору Договір № 08204-А/2-09 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 01.04.2008 року за своєю юридичною природою є договором про надання послуг, зокрема послуг з водопостачання та водовідведення.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити надану послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, договір про надання послуг є двостороннім та консенсуальним, тобто таким, що вважається укладеним з моменту досягнення згоди за всіма істотними умовами.

Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач є споживачем питної води лише для власних потреб по коду 9-1651 та для орендарів відповідно до укладених з ними договорів по коду 9-1652. За спожиту воду по вказаним кодам відповідач сплачує кошти з власного рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідача по кодам 9-1651 (власні потреби) та 9-1652 (орендатори) за період з 01.05.2012 року по 31.03.2013 року на підставі Договору - відсутня.

З матеріалів справи також вбачається, що споживачами питної води та водовідведення по коду 9-1569 є населення (мешканці будинків). Кошти, сплачені мешканцями за питну воду на рахунки відповідача не надходять, а спрямовуються на транзитний рахунок КП ГІОЦ, який розщеплює ці кошти безпосередньо ПАТ "АК "Київводоканал", тому підприємство не сплачує кошти за воду, споживачем якої воно не є.

На підставі вищевикладеного, господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про те, що позовні вимоги, в частині стягнення 423 439,74 грн. основного боргу за послуги по коду 9-1569, задоволенню не підлягають.

Згідно з п. 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 року, які набули чинності з жовтня 2008 року, розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію.

Матеріали справи не містять належних доказів наявності на балансі позивача теплових пунктів (бойлерів), на які постачалась питна вода для підігріву.

Отже, умовами договору не регулюється постачання позивачем холодної води для виготовлення гарячої води. Питна вода, що надходить від позивача є лише сировиною, яка в подальшому подається відповідачу після підігріву її в бойлері, які не знаходяться на балансі позивача. Вказана послуга оплачується балансоутримувачем теплових пунктів за договором, укладеним з постачальником теплової енергії в гарячій воді.

Також, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено,що позивачем та відповідачем не укладено договорів на постачання холодної води, яка використовується для виготовлення гарячої води.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірними висновок господарських судів попередніх інстанцій щодо відмови в стягненні з відповідача суми в розмірі 595 587, 04 грн. по коду 9-51569 (вода на підігрів).

З приводу вимог позивача в частині стягнення з відповідача суми в розмірі 321 985, 78 грн. по коду 9-51569 (стоки), суд касаційної інстанції також погоджується з висновками господарських судів щодо необхідності часткового задоволення позовних вимог на суму 91 49,98 грн. (з врахуванням переплати в розмірі 230 435, 80 грн.), оскільки матеріали справи не містять доказів щодо оплати відповідачем заборгованості за надані позивачем послуги з водовідведення (стоки).

Також колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарськими судами правомірно було відмовлено у стягненні з відповідача інфляційних втрат, 3 % річних, пені та штрафу, оскільки матеріали справи не містять доказів сплати із зазначенням дат оплати спожитих відповідачем послуг з водопостачання та водовідведення за Договором № 08204-А/209 від 01.04.2008 року, відсутні також відповідний розрахунок позивача та контррозрахунок відповідача із зазначенням цих дат оплати, а тому неможливо встановити періоди нарахування сум заборгованості.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходять до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Поряд з цим, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що доводи ПАТ "АК "Київводоканал", викладені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують обгрунтованих висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2014 року у справі № 910/13220/13 - залишити без змін.

Головуючий суддя В.С. Божок

Судді: Т.Ф. Костенко

О.М. Сибіга