Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2015 року Справа № 908/3069/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Сибіги О.М.- головуючого,

Костенко Т. Ф.,

Ходаківської І.П.,

розглянувши матеріали касаційної скаргиКП "Підприємство комунальної власності" Енергодарської міської радина постановуДонецького апеляційного господарського суду від 27.08.2015 у справігосподарського суду Запорізької області за позовомДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС"доКП "Підприємство комунальної власності" Енергодарської міської радипростягнення 26049125, 60 грн., в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Близнюкова С.І. (дов. від 25.03.15),

відповідача: не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 30.06.2015 господарського суду Запорізької області позов задоволено, з КП "Підприємство комунальної власності" Енергодарської міської ради на користь ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" стягнуто 18222072, 38 грн. заборгованості, 3227376, 37 грн. пені, 14100974, 72 грн. інфляційних, 524613, 99 грн. річних, 73080 грн. судового збору.

Постановою від 27.08.2015 Донецького апеляційного господарського суду вказане вище рішення змінено в частині суми основного боргу із зазначенням про арифметичну помилку в рішенні місцевого господарського суду - замість 21302210, 31 грн. судом зазначено "18222072, 38 грн.".

Не погоджуючись з судовими рішеннями, КП "Підприємство комунальної власності" Енергодарської міської ради звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати як прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким зменшити розмір пені до 100000 грн. та стягнути на користь позивача 12088547, 01 грн. основного боргу, 100000 грн. пені, 524613,99 грн. річних та 14100974 грн. інфляційних та розстрочити виконання рішення по справі.

Позивач подав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до умов договору від 23.04.2013 № 12Т-13 на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, укладеного між КП "Підприємство комунальної власності" Енергодарської міської ради та ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", останнє взяло на себе зобов'язання надати відповідачу як споживачу послуги із виробництва, транспортування та постачання теплової енергії в необхідних йому обсягах відповідно до умов цього договору та вимог чинного законодавства, а споживач - сплачувати за отриманні послуги за встановленими тарифами у строки, які передбачені цим договором.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що його вартість згідно орієнтовного річного планового обсягу постачання теплової енергії та діючими на момент укладання договору тарифами становить 23 864 568,62 грн., у т.ч. ПДВ.

Згідно розд. 4 договору розрахунковим документом на оплату є двосторонній акт про надання послуг із виробництва теплової енергії, двосторонній акт про надання послуг із транспортування теплової енергії, двосторонній акт про надання послуг із постачання теплової енергії. Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються споживачем за фактично спожитий обсяг теплової енергії на підставі оформлених двосторонніх актів про надання послуг із виробництва теплової енергії, транспортування теплової енергії, постачання теплової енергії відповідно до діючого в звітний період тарифу на теплову енергію, визначену як сума: тарифу на виробництво теплової енергії, який затверджується Національною комісією регулювання електроенергетики України, переглядається та вступає в дію в установленому діючим законодавством України порядку; тарифу з транспортування теплової енергії в розмірі, який затверджений виконавчим комітетом Енергодарської міської ради та буде переглянутий і набуде чинності у встановленому чинним законодавством України порядку; тариф на постачання теплової енергії, який набуде чинності в установленому діючим законодавством порядку. Про встановлення, зміну тарифів теплопостачальна організація повідомляє споживача в письмовому вигляді протягом 15 робочих днів із дня набрання ними чинності відповідно до діючого законодавства України (п. 4.1, 4.2 договору).

Пунктом 4.3 договору передбачено, що по закінченню звітного місяця, в якому надавалися послуги, споживачем та теплопостачальною організацією підписуються двосторонній акт про надання послуг із виробництва теплової енергії, двосторонній акт про надання послуг із транспортування, двосторонній акт про надання послуг із постачання теплової енергії за фактичний обсяг теплової енергії. Споживач зобов'язаний підписати надані нарочно з боку теплопостачальної організації акт про надання послуг з виробництва теплової енергії, акт про надання послуг з транспортування теплової енергії, акт про надання послуг з постачання теплової енергії у трьох примірниках на протязі двох робочих днів із моменту одержання з обов'язковим зазначенням дати підписання актів та 2 примірники актів повернути представнику теплопостачальної організації, який одночасно надає споживачу податкову накладну з зазначенням на акті дати отримання.

Відповідно до п. 4.4 договору розрахунки за відпущену теплову енергію, враховуючи транспортування та постачання теплової енергії, здійснюється споживачем за фактичний обсяг щомісяця до останнього числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок теплопостачальної організації.

Пунктом 4.5 договору у випадку прострочення сплати наданих послуг в строк, зазначений в п. 4.4 договору, споживач зобов'язаний сплатити теплопостачальній організації пеню за весь час прострочення в розмірі однієї облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення оплати.

Договір вважається укладеним із моменту його підписання споживачем та теплопостачальною організацією та діє до 31.12.2013. Дія договору продовжується на кожний наступний календарний рік, якщо за 1 місяць до припинення строку його дії жодна зі сторін не заявить про закінчення його дії (п. 11.1 договору).

Послуги з боку ВП ЗАЕС надані в повному обсязі та прийняті споживачем у встановленому у договорі №12Т-13 порядку.

В процесі виконання зазначеного вище договору сторонами було підписано ряд двосторонніх актів про надання послуг з виробництва та транспортування теплової енергії за період з березня 2014 року по лютий 2015 року, за якими у відповідача утворилась заборгованість, про стягнення якої заявлено позов у даній справі, зокрема, № 27/03 від 31.03.2014 на суму 2 111 765,76 грн.; № 28/03 від 31.03.2014 на суму 680 948,74 грн.; № 160/04 від 30.04.2014 на суму 987059,51 грн.; № 162/04 від 30.04.2014 на суму 120519,94 грн.; № 161/04 від 30.04.2014 на суму 267410,54 грн.; № 160/05 від 31.05.2014 на суму 654317,35 грн.; № 160/06 від 30.06.2014 на суму 587810,99 грн.; № 160/07 від 31.07.2014 залишок 486991,59 грн.; № 160/10 від 31.10.2014 залишок 1000000,00 грн.; № 160/11 від 30.11.2014 на суму 3 102 860,64 грн.; № 160/12 від 31.12.2014 залишок 2520621,89 грн.; № 160/01 від 31.01.2015 на суму 3734 088,00 грн.; № 161/01 від 31.01.2015 на суму 990 230,40 грн.; № 161/02 від 28.02.2015 на суму 3195380,40 грн.; № 161/02 від 28.02.2015 на суму 847372,32 грн.; № 161/02 від 28.02.2015 на суму 14832,24 грн.

Судами враховано, що обсяг відпущеної ВП ЗАЕС та отриманої КП "ПКВ" теплової енергії, зазначений в листах споживача, ідентичний обсягу, вказаному у актах наданих послуг.

Крім того, судами встановлено, що прилади комерційного обліку теплової енергії з.н. 85, 86, що знаходяться на балансі ВП ЗАЕС, встановлені на тепловому вузлі №2, який є об'єктом ВП ЗАЕС. При введенні в експлуатацію та при проведенні профілактичних робіт, представником КП "ПКВ" ЕМР на тепловодолічильники були накладені пломби, про що складено акти №14 від 20.06.2013, №173 від 21.08.2014, №746 від 21.10.2014, № 855 від 03.11.2014 із зазначенням показань приладів обліку. За збереження зазначених пломб, згідно п. 7.2.5 договору, несе відповідальність ВП ЗАЕС. Прилад комерційного обліку теплової енергії з.н. 1420 08, що знаходиться на балансі КП "ПКВ" ЕМР, при введенні в експлуатацію був опломбований представником ВП ЗАЕС із складанням акту від 03.11.2011 року. Зазначений акт був підписаний представниками КП "ВК "Тепло-Водоканал", яке було на той час споживачем послуг, та власником приладів обліку.

В період з березня 2014 року по лютий 2015 року прилади комерційного обліку теплової енергії № 85, № 86, № 1420 в повірці не знаходились, не замінювались, не ремонтувались, також в цей період не застосовувався розрахунковий метод обліку спожитої КП "ПКВ" ЕМР теплової енергії.

Судами взято до уваги, що облік теплової енергії ведеться в автоматичному режимі, без права редагування користувачем (ВП ЗАЕС), що підтверджується актом "Експертного обстеження приладів комерційного обліку теплової енергії "Эргомера-125" від 17.06.2015, який підписаний представником виробника лічильників, представниками ВП ЗАЕС, представниками Споживача КП "ПКВ" ЕМР.

Про зміни тарифів за договором ВП ЗАЕС повідомило КП "ПКВ" листами № 75-73/19810 від 08.08.2013; № 75-73/7265 від 01.04.2014; № 75-73/8349 від 10.04.2014; № 75-73/12737 від 03.06.2014; № 75-73/12765 від 07.06.2014.

Окрім того, судами з'ясовано, що основна заборгованість відповідача в розмірі 21302210,31 грн. по договору №12Т-13 від 23.04.2013 за період з березня 2014 року по лютий 2015 року підтверджується також актом № 61 звірки взаємних розрахунків станом на 25.05.2015.

При цьому місцевим господарським судом було допущено помилку при визначенні суми заборгованості відповідача, яку правомірно виправлено судом апеляційної інстанції на підставі ст.89 ГПК України.

З врахуванням зазначеного вище, приписів ст.ст. 525, 526, 546, 549, 611, 625 ЦК України, ст.ст. 193, 218, 230, 231 ГК України судами обґрунтовано стягнуто з відповідача суму основної заборгованості з врахуванням інфляційних та річних, а також передбаченої п. 4.5 договору пені.

В частині прохання скаржника зменшити розмір пені з посиланням на складне фінансово-економічне становище відповідача колегія суддів Вищого господарського суду України зважає на те, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами попередніх інстанцій враховано співвідношення основної заборгованості та суми пені, ступінь виконання зобов'язань відповідачем та період прострочення боржником.

З огляду на зазначене вище, положення ч. ІІ ст. 1117 ГПК України, згідно якої касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для зменшення заявленого позивачем до стягнення розміру пені.

Стосовно посилання скаржника на те, що судами не враховано його заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, колегія суддів приймає до уваги те, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань в одному із яких одна сторона є кредитором, боржником, а в другому навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

Крім того, вимоги які можуть підлягати зарахуванню мають відповідати таким умовам: повинні існувати на день проведення заліку, бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі речей, зокрема грошей).

Стаття 603 ЦК України визначає, що у разі заміни кредитора боржник має право пред'явити проти вимоги нового кредитора свою зустрічну вимогу до первісного кредитора. У разі заміни зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання (письмового повідомлення про заміну кредитора, і строк вимоги настав до його одержання або цей строк не встановлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент пред'явлення боржникові вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Наведена норма передбачає, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок обставин, передбачених ст. 512 ЦК України. Однією з таких підстав є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Отже, стаття 603 ЦК надає боржникові право виступити з ініціативою зарахування своїх вимог до старого кредитора та вимог нового кредитора до боржника. Можливість такого зарахування залежить від моменту виникнення підстави для зустрічної вимоги боржника до старого кредитора. Зазначений момент залежить від того, чи був боржник письмово повідомлений про заміну кредитора. Якщо був, зарахування є можливим щодо вимоги, підстава виникнення якої вже існувала на момент отримання боржником письмового повідомлення і строк якої настав до його отримання.

Слід зазначити, що для вказаного вище заліку взаємних вимог, згідно до норм ст. 603 ЦК України в даному випадку недостатньо заяви однієї сторони, якщо з цього приводу існує будь-який спір і зокрема, якщо інша сторона, не згодна з проведеним заліком. І лише якщо сторони, що не мають розбіжностей з приводу проведення заліку зустрічних вимог, вони можуть оформити його двосторонньою угодою або актом.

З наявної в матеріалах справи заяви відповідача не вбачається, що на момент подання останньої у сторін відносно один одного існувало одночасно два однорідних зобов'язання, де б одна сторона була кредитором, а інша боржником, а також того, що між сторонами відсутній спір з приводу вимог відповідача.

На підставі викладеного судові рішення прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову від 27.08.2015 Донецького апеляційного господарського суду у справі № 908/3069/15 залишити без змін.

Головуючий Сибіга О.М.

Судді Костенко Т.Ф.

Ходаківська І.П.