Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2014 року Справа № 5024/948/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Шевчук С.Р.,суддів:Акулової Н.В., Владимиренко С.В. -доповідач,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 22.10.2013р. та ухвалугосподарського суду Херсонської області від 27.08.2013р.у справі№ 5024/948/2012 господарського суду Херсонської областіза заявоюПублічного акціонерного товариства "Херсонгаз"доПублічного акціонерного товариства "Індустріальна скляна компанія"за участю Фонду Державного майна України Прокуратури Херсонської областіпровизнання банкрутом,за участю представників сторін:

- ПАТ "Укрсоцбанк" - Довбиш С.П.,

- розпорядника майна Алексерова С.І.- Симончук О.М.,

- ГПУ Кузнецова Ю.В.,

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 02.07.2012р. за заявою ПАТ "Херсонгаз" (далі - ініціюючий кредитор) порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ "Індустріальна скляна компанія" (далі - боржник) за загальною процедурою, відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції до набрання чинності Закону України від 22.12.2011р. №4212-VI (далі - Закон).

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 27.08.2013р. (суддя Ситюк В.Г.) визнано вимоги кредиторів та затверджено реєстр вимог. Вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" (далі - Банк) до ПАТ "Індустріальна скляна компанія" в розмірі 11330629,91грн. відхилено повністю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.10.2013р. (колегія суддів у складі головуючого судді Лашина В.В., суддів Єрмілова Г.А., Воронюка О.Л.) ухвалу господарського суду Херсонської області від 27.08.2013р. залишено без змін.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ПАТ "Укрсоцбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.10.2013р. та ухвалу господарського суду Херсонської області від 27.08.2013р., в частині відмови ПАТ "Укрсоцбанк" у визнанні кредитором, визнати вимоги Банку до боржника в розмірі 11330629,91грн. та включити їх в реєстр до першої черги задоволення.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права зокрема, ст.ст.1, 11, 14, 23, 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст.1, 3, 19, 20, 24, 26 Закону України "Про заставу", ст. 23 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою господарського суду Херсонської області від 02.07.2012р. за заявою ПАТ "Херсонгаз" порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ "Індустріальна скляна компанія" за загальною процедурою, відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду Херсонської області 17.01.2013р. введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Алексерову С.І.

Після публікації в газеті "Урядовий кур'єр" №29 від 13.02.2013р. оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ "Індустріальна скляна компанія", до місцевого господарського суду надійшла заява ПАТ "Укрсоцбанк" від 07.03.2013р. про визнання кредитором боржника першої черги з включенням до реєстру вимог кредиторів грошових вимог у розмірі 11330629,91грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги до боржника в розмірі 11330629,91грн. заявник, послався на генеральний договір №085/067-8 від 05.06.2008р. про здійснення кредитування, який укладений між Банком та ТОВ "Торговий дім "Юг-стекло". На виконання умов вказаного договору останньому було надано грошові кошти в розмірі 7500000 доларів США у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. В подальшому максимальний ліміт заборгованості ТОВ "Торговий дім "Юг-стекло" встановлено у розмірі 750000 доларів США.

У забезпечення виконання цього кредитного зобов'язання 07.08.2008р. між ПАТ "Укрсоцбанк" та ПАТ "Індустріальна скляна компанія" було укладено договір № 561 застави майна вартістю 11000000грн.

Відмовляючи ПАТ "Укрсоцбанк" у визнанні кредиторських вимог до ПАТ "Індустріальна скляна компанія" та включені їх до реєстру вимог кредиторів боржника суд першої інстанції послався на те, що у боржника відсутні грошові зобов'язання перед ПАТ "Укрсоцбанк", у зв'язку з чим боржником та розпорядником майна правомірно відхилено вимоги Банку та окремо внесено до реєстру вимог кредиторів відомості про майно, яке є предметом застави.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи апеляційну скаргу відповідно до приписів ст.101 Господарського процесуального кодексу України, повторно розглянув справу в повному обсязі і обґрунтованого погодився з висновками суду першої інстанції, що стосуються суті заявлених вимог, зазначивши, що оскільки ПАТ "Індустріальна скляна компанія" не є позичальником за кредитним договором і не отримувало від ПАТ "Укрсоцбанк" грошових коштів, а лише є майновим поручителем за зобов'язаннями ТОВ "Торговий дім "Юг-стекло", то несе перед ПАТ "Укрсоцбанк" відповідальність тільки майном, переданим в заставу.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитором є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Грошове зобов'язання, це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Таким чином, відповідно до вимог п.п.3, 7 ст.1 названого Закону необхідною ознакою набуття статусу кредитора у справі про банкрутство є наявність саме зобов'язань грошового, тобто фінансового характеру. Правові підстави для визнання у справі про банкрутство майнового поручителя вимог кредиторів, які ґрунтуються на договорах застави (іпотеки), відсутні.

Статтею 546 Цивільного кодексу України порука та застава визначені як окремі види забезпечення зобов'язань.

Відповідно до вимог ч.1 ст.553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України " Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань.

Іпотека є видом застави, заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель) (ст.ст. 575, 583 Цивільного кодексу України).

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким, іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Таким чином "поручитель" та "майновий поручитель" є суб'єктами різних за змістом цивільних правовідносин, а саме - поручитель є суб'єктом такого виду забезпечення як порука, майновий поручитель є суб'єктом іншого виду забезпечення виконання основного зобов'язання - застави.

Отже, відповідно до ч.1 ст.554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, однак щодо майнового поручителя, як суб'єкта іншого виду забезпечення виконання основного зобов'язання, відповідальність, передбачена вказаною нормою матеріального права, застосовуватися не може.

Не передбачено солідарного обов'язку боржника за основним зобов'язанням та майнового поручителя і Законом України "Про іпотеку".

У зв'язку з наведеним, до майнового поручителя не можуть бути застосовані вимоги ст.543 Цивільного кодексу України, згідно якої, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Отже, враховуючи положення ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що діяла до 18.01.2013р., майновий поручитель не є кредитором боржника в розумінні зазначеної норми.

Відповідно до ч.6 ст.14 названого Закону вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника згідно з їх заявами, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Порядок внесення даних до реєстру визначено п.п.3.3.1, 3.6 Методичних рекомендацій щодо заповнення реєстру вимог кредиторів, затверджених Наказом Міністерства економіки України від 02.07.2010р. №788.

Частиною 2 ст.26 названого Закону передбачено, що майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Враховуючи наведене вище та обставини справи встановлені судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій про недоведеність вимог ПАТ "Укрсоцбанк" належно обґрунтованими і такими, що відповідають матеріалам справи.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і посилань на обставини, які б свідчили про незаконність оскаржуваних судових рішень, не містять.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (ч.1 ст.11110 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки, постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" залишити без задоволення, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.10.2013р. у справі № 5024/948/2012 - без змін.

Головуючий С. Шевчук

Судді Н. Акулова

С. Владимиренко