Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2016 року Справа № 910/23113/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Акулової Н.В. (доповідач), Самусенко С.С., Саранюка В.І. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БВТ Сервіс" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 04.05.2016 року у справі№910/23113/13 Господарського суду міста Києва за скаргоюна дії Державної виконавчої служби у справі №910/23113/13 за позовом Публічного акціонерного товариства "Фортуна-Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БВТ Сервіс" простягнення 4 997 187,12 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися;

від відповідача: не з'явилися;

від ДВС: не з'явилися;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.03.2016 р. у справі №910/23113/13 (суддя: Мудрий С.М.) відмовлено в задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БВТ Сервіс" на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.05.2016 року у справі №910/23113/13 (судді: Іоннікова І.А., Лобань О.І., Скрипка І.М.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БВТ Сервіс" залишено без задоволення; ухвалу господарського суду міста Києва від 15.03.2016р. у справі №910/23113/13 залишено без змін. Постановлено направити матеріали справи №910/23113/13 господарському суду міста Києва для вирішення питання щодо прийняття поданої ТОВ "БВТ Сервіс" 08.02.2016 р. заяви, відповідно до розділу ІХ Господарського процесуального кодексу України.

Прийняті судові акти мотивовані відсутністю правових підстав для задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БВТ Сервіс" на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві, оскільки державний виконавець діяв в межах повноважень, наданих йому Законом України "Про виконавче провадження".

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "БВТ Сервіс" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить суд скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.05.2016 року по справі №910/23113/13 та зобов'язати Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції м.Києва повернути ТОВ "БВТ Сервіс" примусово списані кошти в сумі 535 038,76 грн.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва від 20.01.2014 року позов задоволено повністю; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "БВТ Сервіс" на користь публічного акціонерного товариства "Фортуна-банк" заборгованість за кредитом в розмірі 4171168,00 грн., суму заборгованості за процентами в розмірі 634247,02 грн., 3% річних з суми прострочених процентів в розмірі 6215,44 грн., 3% річних з суми простроченого кредиту в розмірі 75081,02 грн., пеню за простроченими процентами в розмірі 27191,21 грн., пеню за прострочений кредит в розмірі 332664,93 грн., штраф в розмірі 35000,00 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 68820,00 грн.

18.03.2014 року, на виконання рішення господарського суду міста Києва від 20.01.2014 року, видано наказ.

14.07.2014 року постановою державного виконавця ВП №43949176 відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду міста Києва у справі №910/23113/13, виданого 18.03.2014 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БВТ Сервіс" на користь Публічного акціонерного товариства "Фортуна-Банк" боргу в сумі 5350387,62 грн.

14.07.2014 р. державним виконавцем винесено постанову ВП №43949176 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

05.10.2015 р. державним виконавцем винесена постанова ВП №43949176 про стягнення з боржника виконавчого збору, на підставі ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження".

18.11.2015 року до господарського суду міста Києва від товариства з обмеженою відповідальністю "БВТ Сервіс" надійшла скарга на дії державної виконавчої служби, в якій заявник просив скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції міста Києва від 05.10.2015 р. про стягнення виконавчого збору; скасувати арешт на майно та кошти товариства, накладених в межах виконавчого провадження ВП №43949176.

Обґрунтовуючи вказану скаргу, скаржник посилався на те, що 27.11.2014 р. товариством в добровільному порядку була погашена заборгованість в сумі 5350387,62 грн., до моменту сплати вищевказаної суми товариство будь-яких документів про порушення виконавчого провадження та про примусове стягнення зазначеної суми боргу не отримувало; про існування виконавчого провадження боржник дізнався лише 16.11.2015 р. з повідомлення банку про накладення арешту на рахунки товариства.

Відповідно до статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Статтею 17 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема судових наказів.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові. (ч.5 ст.25 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до ч.1 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції чинній на момент винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 05.10.2015 року), У разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. (ч.1 ст.52 Закону України "Про виконавче провадження")

Відповідно до статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що виконавче провадження по примусовому наказу господарського суду міста Києва у справі №910/23113/13, виданого 18.03.2014 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БВТ Сервіс" на користь Публічного акціонерного товариства "Фортуна-Банк" борг в сумі 5350387,62 грн. відкрито постановою державного виконавця від 14.07.2014 року ВП №43949176, в якій вказано про необхідність боржнику добровільно виконати рішення - в семиденний строк з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та зазначено, що у разі невиконання рішення в наданий для добровільного виконання строк, рішення буде примусово виконано із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.

15.07.2014 року державний виконавець направив товариству з обмеженою відповідальністю "БВТ Сервіс" постанову про відкриття виконавчого провадження №43949176 (штрихкодовий ідентифікатор поштового відправлення 0305603092592), що підтверджується реєстром на відправлення поштової кореспонденції за 15.07.2014 та відбитком штампу поштового відділення на потовому конверті на ім'я ТОВ "БВТ Сервіс". На вказаному конверті також міститься відмітка про причини повернення поштового відправлення - адресат вибув.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що у відповідності до норм чинного законодавства зазначену постанову надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в Інформаційно-ресурсному центі, а саме: 01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 33-Б, яка є місцезнаходженням відповідача.

14.07.2014 р. державним виконавцем винесено постанову ВП №43949176 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, копія якої надіслана товариству з обмеженою відповідальністю "БВТ Сервіс" 15.07.2014 року, що підтверджується реєстром на відправлення поштової кореспонденції за 15.07.2014 та відбитком штампу поштового відділення на потовому конверті на ім'я ТОВ "БВТ Сервіс". На вказаному конверті також міститься відмітка про причини повернення поштового відправлення - адресат вибув.

Також державним виконавцем з метою повного, своєчасного виконання наказу 14.07.2014 р. направлялися запити УДАІ МВС України м. Києва, УДАІ МВС України у Київській області, Департаменту моніторингу та стратегії розвитку фондового ринку ДКЦПФР, Державній інспекції сільського господарства в Київській області, Головному управлінню Держземагенства у Київській області, Державній інспекції сільського господарства в м. Києві, Державній авіаційній службі України, Інспекції Головного державного реєстратора флоту у м. Києві, Укрморрічінспекції в місті Києві щодо надання інформації про наявність майна, що зареєстровані за боржником та поточних рахунків.

05.10.2015 р. державним виконавцем винесена постанова ВП №43949176 про стягнення з боржника виконавчого збору, на підставі ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження".

16 листопада 2015 року боржник звернувся до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в місті Києві з листом, в якому просив виконавче провадження №439499176 закінчити, зняти арешт на майно та кошти підприємства, вказуючи про сплату ним заборгованості 27.11.2014 р.

29.12.2015 р. державним виконавцем винесена постанова ВП №43949176 про закінчення виконавчого провадження, на підставі п. 8 ч.1 ст. 49, ст. 50 ЗУ "Про виконавче провадження".

Врахувавши те, що рішення суду у справі №910/23113/13 виконано лише 27.11.2014 року, тобто поза наданим боржнику строком для добровільного виконання рішення (з моменту відкриття провадження до виконання рішення суду минуло більше ніж чотири місяці), суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що державний виконавець при винесенні постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 05.10.2015 р. діяв у спосіб та в межах, передбачених нормами чинного законодавства України, а тому підстави для визнання недійсною постанови про стягнення виконавчого збору від 05.10.2015 року ВП №43949176 відсутні.

Також, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що державний виконавець при винесенні постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14.07.2014 р. діяв у спосіб та в межах, передбачених нормами чинного законодавства України, а тому підстави для визнання недійсною постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14.07.2014 р. ВП №43949176 відсутні.

Тому, суд апеляційної інстанції дійшли висновку, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "БВТ Сервіс", викладені у скарзі на дії ВДВС є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції не може погодитися з третім абзацом резолютивної частини постанови апеляційного господарського суду.

Так, в абзаці 3 резолютивної частини постанови, суд апеляційної інстанції зазначив : "Направити матеріали справи №910/23113/13 господарському суду міста Києва для вирішення питання щодо прийняття поданої ТОВ "БВТ Сервіс" 08.02.2016 р. заяви, відповідно до розділу ІХ Господарського процесуального кодексу України".

Обґрунтовуючи зазначену вказівку суд апеляційної інстанції зазначив, що 18.11.2015 року до відділу діловодства господарського суду міста Києва від товариства з обмеженою відповідальністю "БВТ Сервіс" надійшла скарга на дії державної виконавчої служби, в якій заявник просив скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції міста Києва від 05.10.2015 р. про стягнення виконавчого збору; скасувати арешт на майно та кошти товариства, накладених в межах виконавчого провадження ВП №43949176.

08.02.2016 р. через відділ документального забезпечення господарського суду міста Києва надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю "БВТ Сервіс", в якій заявником заявлено вимоги щодо скасування постанови від 25.01.2016 р. про відкриття виконавчого провадження ВП №49916044, постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №43949176 від 29.12.2015 р. в частині виділення в окреме провадження постанови про стягнення виконавчого збору, постанови від 25.01.2016 р. ВП №49916044 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що місцевим господарським судом розглянуто вимоги товариства, які викладені у скарзі на дії ВДВС, поданої 18.11.2015 р. Разом з тим, судом першої інстанції не вирішено питання про прийняття поданої ТОВ "БВТ Сервіс" 08.02.2016 р. заяви, що є порушенням норм процесуального права.

Суд апеляційної інстанції вважає, що при зверненні ТОВ "БВТ Сервіс" з заявою від 08.02.2016 р., заявник доповнив скаргу від 18.11.2015 на дії ВДВС додатковими вимогами, які не були прийняті та розглянуті судом першої інстанції, дана обставина унеможливлює прийняття та розгляд вказаних вимог судом апеляційної інстанції, тому суд апеляційної інстанції в абзаці 3 резолютивної частини постанови, постановив направити матеріали справи №910/23113/13 господарському суду міста Києва для вирішення питання щодо прийняття поданої ТОВ "БВТ Сервіс" 08.02.2016 р. заяви, відповідно до розділу ІХ Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Повноваження суду апеляційної інстанції визначені статтею 103 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі (частина друга статті 101 ГПК).

Повноваження апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції вичерпно визначено статтею 103 ГПК, яка не передбачає можливості передачі справи, на новий розгляд до суду першої інстанції. Таке право надано апеляційній Інстанції лише у разі скасування ухвал, зазначених у частині сьомій статті 106 ГПК.

Отже, якщо у процесі перегляду справи апеляційним господарським судом буде встановлено, що суд першої інстанції, приймаючи процесуальний акт, неправомірно відмовив у задоволенні частини позовних вимог, або припинив провадження чи залишив без розгляду позов у певній частині, або ж не розглянув одну чи кілька заявлених вимог, у тому числі в зв'язку з неправомірною відмовою в прийнятті зустрічної позовної заяви, суд апеляційної інстанції повинен самостійно усунути відповідне порушення. Він не вправі передавати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. (п.п.8, 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України").

Тобто, направляючи матеріали справи №910/23113/13 господарському суду міста Києва для вирішення питання щодо прийняття поданої ТОВ "БВТ Сервіс" 08.02.2016 р. заяви, відповідно до розділу ІХ Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції вийшов за межі своїх повноважень.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Повнота оцінки доказів означає, що суд зобов'язаний дослідити і оцінити всі зібрані у справі докази.

Оскільки судом першої інстанції в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України не розглянуті докази, які подані до заяви ТОВ "БВТ Сервіс" 08.02.2016 р. та не дана їм оцінка, суд апеляційної інстанції відповідне порушення самостійно не усунув, ухвала Господарського суду міста Києва від 15.03.2016 року та постанова Київського апеляційного господарського суду від 04.05.2016 року у справі №910/23113/13 підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

З огляду на зазначене вище, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду у порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України прийняті без всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, що є підставою для скасування прийнятих судових актів та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу Українипереглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду; правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини, вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110 ,11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БВТ Сервіс" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.05.2016 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.03.2016 року у справі №910/23113/13 скасувати.

3. Справу №910/23113/13 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий суддя Н.В. Акулова

Судді: С.С. Самусенко

В.І. Саранюк