Історія справи

Постанова ВГСУ від 13.02.2024 року у справі №707/262/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 року

м. Київ

Справа № 707/262/23

Провадження № 51 - 5996 км 23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

та в режимі відеоконференції:

засудженого ОСОБА_6 ,

його захисника адвоката ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022250310002742 від 17 листопада 2022 року, щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Червона Слобода Черкаського району Черкаської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: в АДРЕСА_2 , раніше відповідно до вимог ст. 89 КК України не судимого,

за ст. 307 ч. 3 КК України,

за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Черкаського апеляційного суду від 28 червня 2023 року щодо ОСОБА_6 .

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 14 березня 2023 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 309 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі статей 75 76 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки і на нього покладено відповідні обов`язки.

Скасовано обраний ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою та звільнено його з-під варти негайно.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз у справі на загальну суму 15 857 грн. 52 коп.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Вироком Черкаського апеляційного суду від 28 червня 2023 року задоволено апеляційну скаргу прокурора Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_8 , скасовано вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 14 березня 2023 року щодо ОСОБА_6 та ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 307 ч. 3 КК України, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією всього майна.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 вказано відраховувати з дня його фактичного затримання на виконання даного вироку.

На підставі ст. 72 ч. 5 КК України зараховано ОСОБА_6 в строк відбутого покарання термін його попереднього ув`язнення з 17 листопада 2022 року по 14 березня 2023 року включно з розрахунку день за день.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз по справі на загальну суму 15 857 грн. 52 коп.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Вироком апеляційного суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.

ОСОБА_6 , маючи умисел на незаконне придбання та зберігання з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу канабісу, діючи цілеспрямовано, усвідомлюючи суспільну небезпеку свого діяння і бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, умисно придбав для подальшого збуту у невстановлений спосіб і власного матеріального збагачення особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, який з моменту придбання зберігав у домоволодінні за місцем своєї реєстрації в АДРЕСА_1 , до виявлення та вилучення вказаного наркотичного засобу працівниками поліції.

17 листопада 2022 року в період часу з 07 год. 25 хв. до 09 год. 10 хв., під час санкціонованого обшуку в домоволодінні ОСОБА_6 в АДРЕСА_1 , працівниками поліції виявлено та вилучено: металевий ковш, чотири металевих сита, полімерну лійку, електронні ваги сірого кольору, в змивах з яких відповідно до висновку судової експертизи № СЕ-19/124-23/791-НЗПРАП від 24.01.2023 виявлено особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено тетрагідроканнабінол - діючий компонент особливо небезпечного наркотичного засобу канабісу, смоли та екстракт канабісу; картонний ящик з речовинами рослинного походження, які відповідно до висновку судової експертизи №СЕ-19/124-22/12684-НЗПРАП від 18.11.2022 є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабіс, масою 168,84 г; картонну коробку з речовинами рослинного походження, які відповідно до висновку судової експертизи № СЕ-19/124-22/12882-НЗПРАП від 28.12.2022 є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабіс, масою 41,51 г та 273,95 г відповідно; картонну коробку з вмістом сухих рослин, в листях яких відповідно до висновку судової експертизи № СЕ-19/124-22/12883-НЗПРАП від 28.12.2022 є особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс, масою 810,72 г; два паперових згортки з речовинами рослинного походження, які відповідно до висновку судової експертизи №СЕ-19/124-22/12881-НЗПРАП від 27.12.2022 є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабіс, масою 7,45 г та 5,18 г відповідно; речовина рослинного походження, яка відповідно до висновку судової експертизи № СЕ-19/124-22/12879-НЗПРАП від 28.12.2022 є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабіс, масою 565,89 г; пакет жовтого кольору з речовинами рослинного походження, які відповідно до висновку судової експертизи № СЕ-19/124-22/12877-НЗПРАП від 28.12.2022 є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабіс, масою 1 094,078 г; паперовий згорток з речовинами рослинного походження, які відповідно до висновку судової експертизи №СЕ-19/124-22/12878-НЗПРАП від 28.12.2022 є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабіс, масою 1,602 г; пластиковий прозорий лоток з речовинами рослинного походження, які відповідно до висновку судової експертизи № СЕ-19/124-22/12874-НЗПРАП від 28.12.2022 є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабіс, масою 79,97 г; речовину рослинного походження, яка відповідно до висновку судової експертизи №СЕ-19/124-22/12875-НЗПРАП від 28.12.2022 є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабіс, масою 53,02 г; мішок з рослинами зеленого кольору, 13 паперових згортків з речовинами рослинного походження, 4 вакуумних п/е згортків з речовинами рослинного походження, 3 прозорих канцелярських файли та 3 п/е пакети із зіп-застібками з речовинами рослинного походження, 1 пластикову прозору пляшку та 1 пластиковий прозорий лоток з речовинами рослинного походження, які відповідно до висновку судової експертизи №СЕ-19/124-22/12872-НЗПРАП від 13.01.2023 є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабіс, масою 874,91 г; один паперовий згорток та 32 прозорих полімерних пакети із застібками з речовинами рослинного походження, які відповідно до висновку судової експертизи №СЕ-19/124-22/12872-НЗПРАП від 13.01.2023 є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабіс, масою 29,82 г.

Загальна маса вилученого у ОСОБА_6 особливо небезпечного наркотичного засобу канабісу складає 4 006,97 г, що відповідно до таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу, затверджених Комітетом з контролю за наркотиками при МОЗ України, є особливо великим розміром особливо небезпечного наркотичного засобу канабісу.

Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, та короткий зміст заперечень

У касаційній скарзі захисник просить скасувати вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вважає вирок апеляційного суду незаконним, оскільки постановлений з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а призначене ОСОБА_6 апеляційним судом покарання не відповідає тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та особі засудженого. Не погоджується із висновками апеляційного суду про доведеність наявної у ОСОБА_6 мети збуту вилученого у нього наркотичного засобу та кваліфікацією його дій за ст. 307 ч. 3 КК України. Посилаючись на практику касаційного кримінального суду, зазначає, що сам лише факт виявлення наркотичних засобів у великому розмірі не може вважатися доказом умислу особи саме на їх збут і суд має тлумачити усі сумніви щодо доведеності вини обвинуваченого на його користь. Також вважає, що апеляційний суд в порушення вимог ст. 404 ч. 3 КПК України за відсутності для цього достатніх підстав безпідставно задовольнив клопотання прокурора про повторне дослідження матеріалів справи. Звертає увагу на допущене апеляційним судом порушення при дослідженні протоколу обшуку, оскільки не було досліджено додаток до протоколу - відеозапис обшуку, дослідження якого могло істотно вплинути на прийняте рішення. Крім того, захисник вважає, що призначене ОСОБА_6 апеляційним судом покарання є надмірно тяжким і таким, що не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Зазначає, що діями ОСОБА_6 не заподіяно шкоди, він має на утриманні дружину і двох неповнолітніх дітей, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра. Також ОСОБА_6 щиро розкаявся та визнав себе винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 309 ч. 3 КК України.

В запереченнях на касаційну скаргу захисника прокурор, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, ОСОБА_9 вказує на безпідставність її доводів та просить залишити її без задоволення.

Заперечень на касаційну скаргу захисника від інших учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Захисник та засуджений в судовому засіданні підтримали касаційну скаргу, вважали її обґрунтованою та просили її задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти касаційної скарги захисника та просив залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Переглядаючи судові рішення, суд касаційної інстанції виходить із встановлених судовими інстанціями фактичних обставин справи.

У касаційній скарзі захисник не оспорює та не заперечує, що за встановлених у вироку апеляційного суду обставин ОСОБА_6 незаконно придбав та зберігав особливо небезпечний наркотичний засіб в особливо великих розмірах.

Разом із цим, захисник не погоджується із рішенням апеляційного суду про те, що у діях ОСОБА_6 доведена мета збуту виявленого та вилученого у нього наркотичного засобу.

Розмежування складів кримінальних правопорушень, передбачених статтями 307 КК та 309 КК України, відбувається за їх суб`єктивною стороною, обов`язковою ознакою якої є відповідно наявність або відсутність мети збуту.

Вказівка у ст. 309 КК України на вчинення діяння без мети збуту означає, що винна особа, яка незаконно виробляє, виготовляє, придбає, зберігає, перевозить чи пересилає наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги, не має на меті здійснити їх відчуження, а вчиняє вказані дії у власних інтересах.

Водночас вчинення таких дій з метою збуту (відчуження) обумовлює їх кваліфікацію за ст. 307 КК України. При цьому про умисел на збут наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів може свідчити як відповідна домовленість з особою про придбання цих засобів чи речовин, так і інші обставини, зокрема, великий або особливо великий їх розмір, спосіб упакування та розфасування, поведінка суб`єкта злочину, те, що сама особа наркотичних засобів або психотропних речовин не вживає, але виготовляє та зберігає їх.

Отже, для вирішення питання про кваліфікацію дій особи за ст. 309 КК чи 307 КК України, зокрема щодо відсутності чи наявності умислу на збут, суд у кожному конкретному випадку має оцінити обставини справи, які стосуються характеристики мотивів, намірів особи при здійсненні нею дій, які становлять об`єктивну сторону цих складів кримінальних правопорушень.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що вироком суду першої інстанції ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за ст. 309 ч. 3 КК України, тобто незаконному придбанні та зберіганні особливо небезпечного наркотичного засобу в особливо великих розмірах і не встановлено доведеним за висунутим йому обвинуваченням наявної у нього мети збуту цього наркотичного засобу.

Проте, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_8 , не погодившись із таким рішенням апеляційного суду, подав апеляційну скаргу, у якій навів доводи та обставини, які, на думку сторони обвинувачення, свідчать про доведеність наявності у ОСОБА_6 мети збуту вилученого у нього наркотичного засобу в особливо великих розмірах. У своїй апеляційній скарзі прокурор просив скасувати вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 за ст. 309 ч. 3 КК України та ухвалити новий вирок, яким визнати його винним за ст. 307 ч. 3 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна. При цьому прокурор відповідно до вимог ст. 404 ч. 3 КПК України просив суд апеляційної інстанції безпосередньо дослідити протокол огляду вилучених під час обшуку предметів та висновки судових експертиз, про що заявив відповідне письмове клопотання.

Відповідно до вимог ст. 404 ч. 3 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Врахувавши загальні засади кримінального провадження, а саме принцип безпосередності дослідження доказів, та вимоги апеляційної скарги прокурора щодо ухвалення нового вироку, апеляційний суд задовольнив клопотання прокурора про повторне дослідження доказів, яке у даному конкретному кримінальному провадженні в розумінні ст. 404 ч. 3 КПК України було обґрунтованим, а тому доводи касаційної скарги про порушення зазначених вимог процесуального закону щодо задоволення клопотання прокурора є необґрунтованими.

Безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним всіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису і відеозапису тощо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з`ясування обставин кримінального провадження та його об`єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами, здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у частині 1 статті 94 КПК України, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.

Відповідно до ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції виконав зазначені вимоги процесуального закону, безпосередньо дослідив докази та обґрунтував свої висновки доказами, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, надавши власну оцінку обставинам кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_6 з огляду на ст. ст. 22 23 94 95 КПК України.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за апеляційною скаргою прокурора, безпосередньо дослідив протокол обшуку від 17.11.2022 року, протокол огляду предметів від 05.12.2022 та висновки експертів і дійшов до обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_6 незаконно придбав і зберігав особливо небезпечний наркотичний засіб з метою збуту в особливо великих розмірах, внаслідок чого ухвалив новий вирок, кваліфікувавши його дії за ст. 307 ч. 3 КК України.

При цьому доводи касаційної скарги щодо допущеного апеляційним судом порушення, яке полягало в не дослідженні додатку до протоколу обшуку, проведеного у домоволодінні ОСОБА_6 , а саме відеозапису до нього, є безпідставними з огляду на таке. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 28 червня 2023 року під час дослідження в апеляційному суді протоколу обшуку від 17 листопада 2022 року, головуючий суддя оголосив зміст цього протоколу з детальним переліком вилучених предметів та відомостей щодо фіксації зазначеної слідчої дії відеокамерою. Після обговорення з учасниками судового провадження питання щодо необхідності перегляду в судовому засіданні додатку до протоколу обшуку (відеозапис слідчої дії), апеляційним було прийнято рішення про недоцільність його дослідження, оскільки сторони, в тому числі засуджений ОСОБА_6 та його захисник, не просили переглядати цей відеозапис та не висловлювали будь-яких зауважень чи заперечень щодо зафіксованих цією слідчою дією обставин. У касаційній скарзі захисник також не наводить мотивів того, яким чином не дослідження апеляційним судом відеозапису з фіксацією обшуку домоволодіння ОСОБА_6 вплинуло на законність та обґрунтованість вироку апеляційного суду, враховуючи те, що захисник не заперечує будь-яких обставин цієї слідчої дії.

Обґрунтовуючи висновок щодо наявності у ОСОБА_6 мети збуту наркотичного засобу та погоджуючись із доводами апеляційної скарги прокурора, апеляційний суд зазначив, суд першої інстанції, кваліфікуючи дії обвинуваченого ОСОБА_6 за ст. 309 ч. 3 КК України, не врахував, що останній придбав та зберігав особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс в особливо великих розмірах, загальною вагою 4 006, 97 г., який розфасований по вазі, наближеній до цілої одиниці вимірювання, а саме 32 полімерних зіп-пакети по 0,9 г кожен, які містилися в чотирьох прозорих вакуумних пакетах, а також 13 паперових згортків вагою, наближеною до цілої одиниці вимірювання - 1, 2, 3, 4, 5, 10, 50, 60, 70, 90, 360 грамів. Крім того, апеляційний суд встановив, що під час обшуку у ОСОБА_6 виявлено та вилучено засоби фасування і виготовлення (подрібнення) наркотичного засобу, а саме: металевий ковш, 4 металеві сита, полімерну лійку та ваги, в змивах яких виявлено нашарування наркотичного засобу - смоли та екстракту канабісу, що, на переконання апеляційного суду, свідчить про фасування ОСОБА_6 наркотичного засобу канабісу за вагою. Також апеляційний суд врахував, що за матеріалами кримінального провадження, ОСОБА_6 на обліку у лікаря нарколога не перебуває. За таких обставин, апеляційний суд дійшов до обґрунтованого висновку про те, що кількість вилучених по місцю проживання ОСОБА_6 наркотичних засобів - більше 4 кілограмів, значно перевищує його потреби, визнавши необгрунтованими доводи ОСОБА_6 про те, що він придбав та зберігав наркотичний засіб лише для власного вживання.

Надавши належну оцінку цим доказам у сукупності та взаємозв`язку з іншими, в тому числі і з показаннями засудженого стосовно придбання, виготовлення та зберігання ним наркотичного засобу для власного вживання, апеляційний суд дійшов до обґрунтованого висновку про те, що кількість вилученого у ОСОБА_6 наркотичного засобу (більше ніж 4 кг) об`єктивно перевищує його потреби.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що кількість наркотичного засобу, розфасування його частини та спосіб розфасування - зіп-пакетики, паперові згортки вагою, наближеною до цілої одиниці вимірювання, в сукупності з даними про особу ОСОБА_6 , який на обліку у лікаря нарколога не перебуває, за встановлених обставин даного кримінального провадження, свідчить про наявність у його діях мети збуту наркотичного засобу.

Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд апеляційної інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_6 вчинив незаконне придбання та зберігання особливо небезпечних наркотичних засобів з метою збуту в особливо великих розмірах та кваліфікував його дії за ст. 307 ч. 3 КК України, належним чином мотивувавши свої висновки.

Апеляційний суд дотримався вимог ст. ст. 10 22 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог КПК України.

Доводи касаційної скарги про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого ОСОБА_6 не відповідають фактичним обставинам справи та не спростовують висновки апеляційного суду щодо призначеного йому покарання.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Відповідно до вимог статей 50 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання.

При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покаранням та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Санкція ст. 307 ч. 3 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна.

Приймаючи рішення щодо розміру призначеного ОСОБА_6 покарання за ст. 307 ч. 3 КК України суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, дані про особу ОСОБА_6 , який раніше не судимий, його характеристику за місцем проживання, наявність у нього сім`ї без реєстрації шлюбу із ОСОБА_10 та перебування на утриманні двох малолітніх дітей цивільної дружини, на спеціальних обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Часткове визнання вини ОСОБА_6 апеляційним судом визнано обставиною, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання, а обставин, що обтяжують покарання, судом встановлено не було.

При цьому апеляційний суд не встановив наявності у діях ОСОБА_6 активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення, оскільки така обставина не знайшла підтвердження під час апеляційного розгляду, а суд першої інстанції, посилаючись на неї у судовому рішенні, не зазначив, у чому саме полягала активність та ініціативність обвинуваченого у сприянні правоохоронним органам.

Врахувавши вказані обставини у їх сукупності, апеляційний суд дійшов до обґрунтованого висновку про те, що його виправлення можливе лише в умовах ізоляції від суспільства і призначив йому основне покарання у виді позбавлення волі в мінімальній межі санкції ст. 307 ч. 3 КК України та додаткове покарання у виді конфіскації майна. Підстав для застосування до ОСОБА_6 положень ст. 69 КК України та призначення йому покарання, нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або переходу до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за ст. 307 ч. 3 КК України, апеляційним судом встановлено не було.

Покарання засудженому ОСОБА_6 призначено судом апеляційної інстанції відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.

Обставини, на які є посилання в касаційній скарзі захисника, щодо невідповідності призначеного ОСОБА_6 покарання, належним чином були враховані апеляційним судом і їм була дана відповідна належна оцінка.

Призначене ОСОБА_6 апеляційним судом покарання відповідає вимогам ст. ст. 50 65 КК України.

Вирок суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. ст. 370 420 КПК України є законним, обґрунтованим і мотивованим.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає достатніх підстав вважати, що призначене ОСОБА_6 покарання за ст. 307 ч. 3 КК України є явно несправедливим і невідповідним тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості. Будь-яких інших даних, які б могли свідчити про таку невідповідність, захисником у касаційній скарзі не наведено, до неї не долучено та за матеріалами кримінального провадження не вбачається.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, також не виявлено.

Враховуючи зазначене, підстав для задоволення касаційної скарги захисника, скасування вироку апеляційного суду і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції, колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст. ст. 436 438 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Черкаського апеляційного суду від 28 червня 2023 щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3