Постанова ВГСУ від 13.02.2014 року у справі №922/3084/13

Друк

Пошук

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2014 року Справа № 922/3084/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддів:С.Могил, Є.Борденюк, І. Вовка, розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуНауково-виробничої фірми "Аріон" товариства з обмеженою відповідальністюна постановувід 12.12.2013Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 922/3084/13за позовомФізико-технічного інституту низьких температур імені Б.І.Вєркіна Національної академії наук УкраїнидоНауково-виробничої фірми "Аріон" товариства з обмеженою відповідальністюпростягнення 78142,35грн В судове засідання представники сторін не з'явилисьЗаслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Фізико-технічний інститут низьких температур імені Б.І. Вєркіна Національної академії наук України звернувся до Науково-виробничої фірми "Аріон" товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення (з урахуванням зменшення позовних вимог) 20 730,28 грн заборгованості, з якої: заборгованості з орендної плати за період з березня по травень 2013 року за договором оренди нерухомого майна від 01.05.2012 № 2-О-2012 у сумі 13 929,92 грн; пені за несвоєчасне внесення орендної плати за договором оренди у сумі 3 918,84 грн; пені за несвоєчасне внесення оплат за договором (відшкодування витрат з комунальних послуг та утримання інфраструктури) у сумі 2 881,52 грн.

В процесі розгляду справи відповідачем заборгованість частково сплачена, що підтверджується платіжним дорученням від 20.09.2013 № 570 на суму 5 500,00 грн та платіжним дорученням від 27.09.2013 № 572 на суму 8 500,00 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.10.2013 (Є. Жиляєв), позов задоволений частково шляхом присудження до стягнення з відповідача на користь позивача пені за несвоєчасне внесення орендної плати по договору оренди у сумі 3 918,84 грн та пеню за несвоєчасне внесення оплат по договору від 01.05.2012 № 2-К-2012 про відшкодування орендарем витрат балансоутримувача, понесених ним на придбання для орендаря комунальних послуг та на утримання загальноінститутської інфраструктури у сумі 2 881,52 грн. В частині стягнення заборгованості в сумі 13 929,92 грн з орендної плати за період з березня по травень 2013 по договору оренди нерухомого майна від 01.05.2012 № 2-О-2012 провадження у справі припинене.

Судове рішення мотивоване наступним.

Між ФТІНТ ім. Б.І. Вєркіна НАН України та НВФ "Аріон" ТОВ укладений договір № 2-0-2012 від 01.05.2012 оренди нерухомого майна, що знаходиться у віданні НАН України та обліковується на балансі ФТІНТ ім. Б.І. Вєркіна НАН України, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно - нежитлове приміщення загальною площею 191,8 кв.м., розташоване за адресою: м. Харків, проспект Леніна, 47, та розміщене на четвертому поверсі корпусу ВТК, вартість якого визначена згідно із звітом про незалежну оцінку майна від 01.02.2012 і становить за незалежною оцінкою станом на 01.02.2012 - 517 900,00 грн, з метою використання під виробництво.

Відповідно до п. 3.1 та п. 3.2 Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1995 № 786 зі змінами, або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за перший місяць оренди (березень 2012 року) - 4612,32 грн. Нарахування ПДВ здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до п. 3.3 Договору орендна плата за кожний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно із п. 5.4 Договору орендар зобов'язаний до 24 числа кожного поточного місяця отримувати в бухгалтерії орендодавця платіжні документи, своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та відшкодування земельного податку.

Факт передачі приміщення в оренду підтверджується актом від 01.05.2012.

Також 01.05.2012 між позивачем та відповідачем укладений Договір № 2-К-2012 про відшкодування орендарем витрат балансоутримувача, понесених ним на придбання для орендаря комунальних послуг та на утримання загальноінститутської інфраструктури.

Предметом цього договору є врегулювання додаткових до орендних взаємовідносин балансоутримувача (ФТІНТ ім. Б.І. Вєркіна НАН України) та орендаря (НВФ "Аріон" ТОВ), які виникають, у зв'язку із діяльністю орендаря на орендованих ним площах за основним договором в частині відшкодування орендарем витрат балансоутримувача на придбання ним для орендаря комунальних послуг та в частині непрямого користування орендарем (його співробітниками) загальноінститутською інфраструктурою.

Порядок здійснення відшкодування витрат балансоутримувача за договором визначений п.п. 2.2.7 цього договору, згідно з яким орендар повинен не пізніше 23 числа поточного місяця отримувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунки та інші документи щодо спожитих протягом місяця ресурсів (комунальних, експлуатаційних тощо) і здійснювати відповідну оплату на казначейський рахунок балансоутримувача не пізніше останнього дня поточного місяця.

Відповідач, у порушення п. 5.4 договору оренди від 01.05.2012 № 2-0-2012, несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував орендну плату, у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача із претензією від 04.04.2013 № 09 про погашення заборгованості з орендної плати і комунальних послуг в розмірі 68522,83 грн та пені за затримання оплат у сумі 6723,79 грн.

У відповідь на претензію позивача відповідач надіслав лист від 21.05.2013, яким гарантував погашення заборгованості в травні 2013 року.

Проте борг відповідачем погашений не в повному об'ємі, в результаті чого у відповідача перед позивачем залишилась заборгованість за період з березня по травень 2013 року в розмірі 13 929,92 грн.

Суд, враховуючи сплату відповідачем в процесі розгляду справи наявної перед позивачем заборгованості, що підтверджується, зокрема, платіжним дорученням від 20.09.2013 № 570 на суму 5500,00 грн та платіжним дорученням від 27.09.2013 № 572 на суму 8500,00 грн, дійшов висновку про необхідність припинення провадження у справі на підставі п. 1.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України в частині позовних вимог про стягнення заборгованості з орендних платежів.

Водночас, суд присудив до стягнення з відповідача пеню в сумі 3 918,84 грн за несвоєчасне внесення орендної плати за договором оренди та пеню за несвоєчасне внесення оплат за договором про відшкодування комунальних та інших послуг з утримання майна в сумі 2881,52 грн, мотивуючи це порушенням відповідачем умов зазначених договорів та відповідністю заявленої позивачем загальної суми пені законодавчому способу її нарахування.

У процесі апеляційного оскарження, в якості обґрунтування своїх доводів, відповідач вказує на те, що орендні відносини між сторонами існували починаючи з 2008, проте позивач в порушення положень постанови Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 у 2008, 2009, 2010 та 2011 роках нараховував орендну плату відповідачу без застосування понижуючого коефіцієнту, у зв'язку з чим, враховуючи наявність зайво сплачених орендних платежів, місцевий господарський суд не мав підстав для визнання заборгованості за договором № 2-0-12 від 01.05.2012 та пені.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2013 (колегія суддів: Н.Пелипенко, В. Івакіна, П.Тихий) рішення Господарського суду Харківської області від 01.10.2013 залишене без зміни.

Апеляційним господарським судом зазначено, що предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди № 2-0-2012 від 01.05.2012, який є чинним на даний час, в матеріалах справи відсутні докази визнання його недійсним у встановленому законом порядку.

В свою чергу орендні правовідносини між сторонами у 2008, 2009, 2010 та 2011 роках не є предметом даного спору, оскільки ці правовідносини регулювались умовами інших договорів оренди.

В матеріалах справи відсутні докази звернення сторін щодо перегляду розміру орендної плати та укладення відповідної додаткової угоди до договору оренди нерухомого майна від 01.05.2012 № 2-0-2012. Цей договір є діючим та має виконуватись належним чином.

Крім того, в процесі апеляційного оскарження відповідач зазначає про завищення визначення вартості орендованого приміщення, загальною площею 178,7 кв.м. на четвертому поверсі корпусу ВТК за адресою: м. Харків, проспект Леніна, 47, посилаючись на висновок про незалежну оцінку майна від 01.12.2005 виконаного суб'єктом оціночної діяльності ДП фірма "Універсал-Експерт", згідно із яким ринкова вартість вбудованих в об'ємі четвертого поверху виробничих приміщень, загальною площею 172,40 кв.м. в чотирьохповерховій нежитловій будівлі дослідного виробництва СКТБ по КТ ФТІНТ, розташованої за адресою: м. Харків, проспект Леніна, 47, станом на 01.12.2005 становить 207600,00 грн.

В той же час, відповідно до умов пункту 1 Договору оренди в оренду передано нежитлове приміщення загальною площею 191,6 кв.м., на четвертому поверсі корпусу ВТК розміщене за адресою: м. Харків, проспект Леніна, 47, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку майна від 01 лютого 2012 року і становить за незалежною оцінкою станом на "01" лютого 2012 року - 517900,00 грн.

Господарський суд апеляційної інстанції не взяв до уваги зазначені доводи, оскільки висновок про оцінку майна ДП фірма "Універсал-Експерт" виконаний станом на 01.12.2005, в той час як договір № 2-0-12 між позивачем та відповідачем підписаний 01.05.2012, тобто більш ніж через 6 років від дня складання висновку; за умовами Договору в оренду передано приміщення загальною площею 191,6 кв.м., а у висновку ДП фірма "Універсал-Експерт" оцінці підлягало приміщення площею 172,4 кв.м., тобто приміщення вказані у договорі не є тотожними до приміщень в акті оцінки.

Відхилення господарським судом апеляційної інстанції заперечень відповідача проти позову з підстав наявності переплати з орендних платежів за договорами оренди, що передували договору оренди, який є предметом дослідження у цій справі, та реальної оцінки вартості майна, переданого в заставу, стало наслідком не встановлення судом підстав для зміни розміру пені.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій при ухвалені оскаржуваних судових рішень норм права, просить рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує правову позицію апеляційного господарського суду про те, що доводи відповідача щодо незастосування позивачем понижуючого коефіцієнту, передбаченого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1995 № 786, при визначенні орендної плати у 2008-2011 роках і, як наслідок, виникнення переплати, наявність якої виключає можливість стягнення заявленої позивачем заборгованості, є необґрунтованими, оскільки договірні правовідносини, які є предметом розгляду у даній справі виникли на підставі договору оренди № 2-0-2012, а тому посилання відповідача на наявність переплати на користь відповідача в рамках інших договірних правовідносин, незалежно від часового періоду їх існування, не можуть впливати на правову оцінку судами наявного між сторонами спору.

Узгодження між сторонами Договору ціни користування предметом оренди передбачає погодження оцінки вартості предмету оренди, яка є основним елементом визначення відповідної ціни. А тому доводи відповідача про неналежність оцінки вартості орендованого майна, показники якої сформували оренду плату, що була погоджена, правомірно апеляційним господарським судом не взяті до уваги.

З огляду на зазначене вище, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність порушення з боку відповідача зобов'язання щодо своєчасного внесення платежів за договором № 2-0-2012 від 01.05.2012 та договором № 2-К-2012 від 01.05.2012, правомірно присуджена до стягнення заявлена позивачем сума пені, а тому рішення та постанову слід залишити без зміни.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України