Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2014 року Справа № 925/528/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіДерепи В.І.суддів :Грека Б.М., - (доповідача у справі), Кривди Д.С.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Азот"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 03.11.14у справі№925/528/14господарського судуЧеркаської областіза позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Азот"простягнення коштівза участю представників від:позивачаМадригеля Р.С. (дов. від 29.09.14)відповідачаАхмістов О.М., Демидас Д.А. (дов. від 30.12.13)

В С Т А Н О В И В :

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Азот" 3739341,41 грн. втрат внаслідок інфляції за період з травня 2011 року по лютий 2014 року; 12602328,41 грн. - три проценти річних за період з 07.02.13 по 25.03.14; 73080 грн. судового збору.

Рішенням господарського суду Черкаської області (суддя Єфіменко В.В.) від 22.07.14 в задоволенні позовних вимог відмовлено з посиланням на те, що сторони фактично змінили умови договору щодо порядку розрахунків, погодившись, що поставка відбувається не на умовах попередньої плати, втім нового порядку та строків розрахунків не передбачили. Окрім того, позов про стягнення річних та інфляційних окремо від суми основного боргу порушує правила статті 625 Цивільного кодексу України та не відповідає встановленому способу захисту порушеного права.

За результатом апеляційного перегляду справи Київський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: головуючого-судді Зеленіна В.О., суддів: Синиці О.Ф., Шевченка Е.О.) 03.11.14 прийняв постанову, якою рішення господарського суду Черкаської області скасував, позов задовольнив. Постанова обґрунтована тим, що відповідач продовжує не виконувати зобов'язання з оплати вартості поставленого позивачем природного газу по договору № 111-211-06/11-49 від 28.01.11

Не погоджуючись із постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, рішення суду першої інстанції залишити без змін. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що судом апеляційної інстанції неправильно була застосована ст. 625 Цивільного кодексу України. Позивач надав відзив, в якому заперечує проти доводів касаційної скарги, просить постанову апеляційного суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справ, 28.01.11 сторони уклали договір № 111-211-06/11-49 поставки природного газу (договір), за умовами якого позивач зобов'язався поставляти відповідачу природний газ.

Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату вартості природного газу в такому порядку: оплата 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів проводяться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу; 33% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15 числа поточного місяця поставки; остаточний розрахунок за спожитий газ, з урахуванням вартості транспортування територією України, здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Договір діє в частині поставки газу до 1.01.12, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.

Факт належного виконання позивачем зобов'язань за договором підтверджується актами приймання-передачі газу: від 31.01.11 на суму 359866525,79 грн.; від 28.02.11 на суму 341793656,58 грн.; від 31.03.11 на суму 373 934140,73 грн.

У зв'язку з невиконанням відповідачем грошового зобов'язання на підставі договору, позивач звернувся до суду з позовом за наслідками розгляду якого господарський суд Черкаської області 21.02.12 у справі № 10/13/5026/949/2011 прийняв рішення, яким задовольнив вимоги про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Азот" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 373934140,73 грн. основного боргу, 6654489,00 грн. пені, 8023909,92 грн. інфляційних, 1354687,60 грн. 3% річних з простроченої суми, 25 477,00 грн. державного мита, 235,79 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У лютому 2013 року Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду Черкаської області з позовом до публічного акціонерного товариства "АЗОТ" про стягнення 19961352 грн. 30 коп. 3% річних за період з 27.04.11 по 6.02.13 за порушення грошових зобов'язань за договором від 28.01.11 № 111-211-06/11-49 поставки природного газу. Рішенням господарського суду Черкаської області від 08.04.14 (залишеним без змін постановою Вищого господарського суду від 27.08.14) у справі № 925/231/13-г позов задоволено.

Предметом позову в межах даної справи стягнення з відповідача 3739341,41 грн. втрат внаслідок інфляції за період з травня 2011 року по лютий 2014 року; 12602328,41 грн. - три проценти річних за період з 07.02.13 по 25.03.14.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції послався на те, що сторони фактично змінили умови договору щодо порядку розрахунків, погодившись, що поставка відбувається не на умовах попередньої плати, втім нового порядку та строків розрахунків не передбачили. Окрім того, вимога позову про стягнення річних та інфляційних окремо від суми основного боргу порушує правила статті 625 Цивільного кодексу України та не відповідає встановленому способу захисту порушеного права.

Втім, з таким висновком не погодився Київський апеляційний господарський суд, який рішення господарського суду Черкаської області скасував, позов задовольнив з посиланням на те, що відповідач продовжує не виконувати свої грошові зобов'язання перед позивачем. Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне підтримати правову позицію апеляційного господарського суду з огляду на наступне.

За правилами статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України). Частиною 1 статті 692 цього Кодексу встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

Поставка природного газу без попередньої оплати є правом позивача і підтвердження відповідачем поставки шляхом прийняття виконання не свідчить про зміну умов договору щодо порядку розрахунків.

Згідно з приписами статей 610 і 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та річних. За обставин невиконання відповідачем грошового зобов'язання господарський суд апеляційної інстанції правомірно задовольнив позов.

Щодо посилань скаржника на те, що позивач повинен був пред'явити відповідачу вимогу про сплату трьох процентів річних від простроченої суми, то вони правомірно відхилені апеляційним судом та відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки зі змісту ст. 625 Цивільного кодексу України такий обов'язок кредитора не вбачається, вимога може бути адресована (незалежно від часу) як боржнику, так і суду (зокрема, в позовній заяві). При цьому ст. 530 Цивільного кодексу України не застосовується, так як строк виконання є визначеним цивільним законодавством.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Азот" залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.11.14 у справі №925/528/14 залишити без змін.

Головуючий - суддя В. І. Дерепа

Судді Б. М. Грек

Д. С. Кривда