Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2014 року Справа № 906/164/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дерепи В.І. - головуючого, Грека Б.М., Кривди Д.С. (доповідача),за участю представників від:позивачаНестерук С.В., представник,відповідачаЛічний С.В., представник, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної організації "Комбінат Рекорд"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 у справі№ 906/164/14 Господарського суду Житомирської областіза позовомДержавної організації "Комбінат Рекорд"доКомунального підприємства "Житомирводоканал" Житомирської міської радипростягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

Державна організація "Комбінат Рекорд" звернулася до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Житомирводоканал" Житомирської міської ради заборгованості в сумі 44326,42грн.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 11.03.2014 (суддя Маріщенко Л.О.) позов задоволено; стягнуто з Комунального підприємства "Житомирводоканал" Житомирської міської ради на користь Державної організації "Комбінат Рекорд" 44326,42грн. боргу, 1827грн. судового збору.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 (судді: Павлюк І.Ю. - головуючий, Миханюк М.В., Савченко Г.І.) рішення Господарського суду Житомирської області від 11.03.2014 скасовано; прийнято нове рішення; в позові відмовлено; стягнуто з Державної організації "Комбінат Рекорд" на користь Комунального підприємства "Житомирводоканал" Житомирської міської ради 913,50грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, залишивши в силі рішення місцевого господарського суду. Скаргу мотивовано доводами про неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального права.

Відповідач у запереченні на касаційну скаргу спростовує її доводи і просить постанову залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, 16.05.2011 між Державною організацією "Комбінат "Рекорд" (виконавець) та Комунальним підприємством "Житомирводоканал" Житомирської міської ради (споживач) було укладено договір №49 на відпуск води, за умовами п.п.1.1, 1.2 якого виконавець зобов'язується надавати споживачеві цілодобово воду в кількості встановленого ліміту води 40,8тис.куб.м./рік, 3400куб.м./місяць; виконавець надає послуги централізованого холодного водопостачання артезіанської води з дотриманням її споживчих властивостей, якісних показників і режимів водопостачання не менше за норму споживання __ л/добу на одну особу (або за даними лічильника) та тиску води не нижче 1,5атм.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що розрахунки за воду проводяться згідно встановленого тарифу для споживачів 1-0ї групи - 2,18грн., а для споживачів 2-ої групи 2,72грн. за 1 куб.м. води (з ПДВ). В плату за водопостачання входить відшкодування вартості використаної електроенергії, що зазначається в рахунках. В зв'язку з можливими змінами тарифу на відпуск води при розрахунках із споживачем застосовуватиметься змінений тариф.

Розрахунковий період оплати за воду - один календарний місяць. Термін внесення платежів - до 28 числа поточного місяця (п.2.3 договору); споживач вносить плату за воду на розрахунковий рахунок виконавця через банківські установи, поштові відділення шляхом оформлення платіжних документів (п.2.3).

За умовами п.п.3.1, 3.2 договору споживач зобов'язаний: своєчасно, в установлений договором термін, сплачувати за витрачену електроенергію та за спожиту воду за діючими на період розрахунку тарифами; щомісячно 20 числа знімати разом з представником виконавцем показники загального лічильника та лічильників споживачів 2-ої групи.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє на протязі року (п.5.1 договору).

При цьому сторони дійшли згоди, що якщо за 1 місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не вимагатиме його припинення або зміни, договір вважається продовженим на той же термін (п.5.2).

Згідно п.5.5 договору зміни в цей договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформлюються в письмовій формі та є невід'ємною частиною даного договору.

На виконання умов договору від 16.05.2011 №49 на відпуск води ДО "Комбінат "Рекорд" надала КП "Житомирводоканал" Житомирської міської ради артезіанську воду, за яку останній провів розрахунки в повному обсязі, що сторонами не заперечується.

Також суди встановили, що Державною фінансовою інспекцією в Житомирській області було проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Державної організації "Комбінат "Рекорд" за ІІ-ІV квартал 2012 року та І півріччя 2013 року, за результатами якої складено акт №06-06-09/068 від 09.09.2013.

Перевіркою встановлено, що ДО "Комбінат "Рекорд" недоотримала кошти за постачання артезіанської води на суму 44326,42грн., оскільки КП "Житомирводоканал" Житомирської міської, яке є споживачем II-ої групи, відпускалась вода за цінами, встановленими для споживачів І-ої групи.

За таких обставин позивач звернувся до суду з позовом у даній справі про стягнення заборгованості в сумі 44326,42грн. за отриману воду на підставі договору від 16.05.2011, укладеного сторонами, з розрахунку, проведеному по тарифу для споживачів II-ої групи споживачів за висновками перевірки Державної фінансової інспекції в Житомирській області за період з травня 2011 року по липень 2013 року включно.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги позивача, вказав на їх обґрунтованість. Судове рішення мотивовано тим, що ДО "Комбінат "Рекорд" не подає населенню воду, а здійснює постачання води з артезіанських свердловин лише для КП "Житомирводоканал" Житомирської міської ради, яке є споживачем ІІ-ої групи, в порушення вимог п.п.1.3, 1.5 Порядку надання платних послуг, що входять до єдиної системи державного резерву", затвердженого наказом Державного комітету України з державного матеріального резерву від 17.10.2003 №237, що підтверджується Актом ревізії фінансово-господарської діяльності Державної організації "Комбінат "Рекорд" за II-IV квартал 2012 року та I півріччя 2013 року від 09.09.2013 №06-06-09/68. Також суд врахував, що зазначений акт перевірки є чинний, а докази його скасування відсутні.

Натомість суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення і скасовуючи його, виходив з того, що акт ревізії фінансово-господарської діяльності Державної організації "Комбінат "Рекорд" за II-IV квартал 2012 року та I півріччя 2013 року від 09.09.2013 №06-06-09/68 є одним з доказів у справі, що не може звільнити суд від безпосереднього дослідження договірних умов між сторонами спору. Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з правовою позицією суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст.632 цього ж Кодексу ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, у даному випадку правовідносини між Державною організацією "Комбінат "Рекорд" та Комунальним підприємством "Житомирводоканал" Житомирської міської ради виникли на підставі договору від 16.11.2011 №49 на відпуск води, в якому сторони вільно на власний розсуд визначили об'єм послуг, що підлягають виконанню, та їх вартість, оскільки відповідно до наведених вимог законодавства ці умови є обов'язковими для сторін. Водночас, з матеріалів справи не вбачається, що укладений між сторонами договір від 16.11.2011 №49 на відпуск води, в частині визначення ціни було визнано в установленому порядку недійсним повністю або частково, чи до нього були внесені відповідні зміни, в зв'язку з чим, в силу вимог ст.204 ЦК України, презюмується правомірність цього договору в цілому, в тому числі і в частині такої істотної умови, як ціна.

При цьому свої зобов'язання за договором від 16.11.2011 №49 на відпуск води сторонами виконано без будь-яких зауважень і претензій; водночас, відповідач оплатив вартість наданих позивачем послуг, яка була визначена сторонами у договорі.

Відповідно до п.5 додатку №1 (Порядок застосування тарифів на послуги з водопостачання і водовідведення) до розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації від 11.04.2002 №193 "Про затвердження Порядку застосування тарифів на комунальні послуги" тарифи, затверджені для першої групи споживачів, поширюються на всі підприємства області, що надають послуги з водопостачання та водовідведення незалежно від відомчої підпорядкованості і застосовуються для проведення розрахунків з населенням, яке проживає у житлових будинках, гуртожитках і в інших помешканнях незалежно від форми власності, а також для розрахунків з житловими організаціями, які реалізують воду населенню.

Апеляційний господарський суд встановив, що з наявних в матеріалах справи рахунків позивача на оплату поставленої артезіанської води відповідачу, які підписані директором та головним бухгалтером, вбачається про розмежування спожитої води по групам, а саме: населенню, школі, магазину, теплоенерго, очисним спорудам, тощо (а.с.75-88).

Таким чином, встановивши виконання відповідачем договірного зобов'язання в частині оплати отриманих послуг за договором про відпуск води в спірному періоді, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для стягнення спірної суми.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені позивачем в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону, та, крім того, зводяться до намагання змінити ціну договору в односторонньому порядку після його фактичного виконання, що суперечить нормам чинного законодавства, зокрема, ст.632 Цивільного кодексу України, яка виключає можливість зміни ціни після виконання договірного зобов'язання.

За таких обставин, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної організації "Комбінат Рекорд" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 у справі № 906/164/14 залишити без змін.

Головуючий В.Дерепа

Судді Б.Грек

Д.Кривда