Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2014 року Справа № Б38/29/39-08 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргуУправління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровськана постанову та ухвалувід 15.09.2014 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.07.2014 р. господарського суду Дніпропетровської областіу справі№ Б38/29/39-08 господарського суду Дніпропетровської областіза заявою Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровськадо державного виробничого підприємства "Дніпронерудпром", м. Дніпропетровськпровизнання банкрутом ліквідаторарбітражний керуючий Бакулін І.С.представники сторін в судове засідання не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2008 року порушено провадження у справі № Б38/29/39-08 про банкрутство Державного виробничого підприємства "Дніпронерудпром" (далі - Боржник, Підприємство) за заявою Управління пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська (далі - Кредитор, Управління) в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2012 року Підприємство визнано банкрутом, відносно нього відкрита ліквідаційна процедура, а ліквідатором призначено арбітражного керуючого Бакуліна І.С.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2014 року (суддя - І.В. Владимиренко) відхилено грошові вимоги Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська до Боржника на суму 2 752 грн. 66 коп.

Не погодившись із цією ухвалою суду, Управління Пенсійного фонду України у Кіровському районі м. Дніпропетровська звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2014 року та прийняти нову ухвалу, якою визнати поточні кредиторські вимоги Фонду до Боржника, визначені за червень 2014 року, в сумі 2 752 грн. 66 коп.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.09.2014 року (головуючий суддя - Кузнецов В.О., судді: Павловський П.П., Науменко І.М.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2014 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями попередніх інстанцій, Управління Пенсійного фонду України у Кіровському районі м. Дніпропетровська звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати як ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2014 року, так і постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.09.2014 року та прийняти нову ухвалу, якою визнати поточні кредиторські вимоги Фонду до Боржника, визначені за червень 2014 року, в сумі 2 752 грн. 66 коп.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема ст.ст. 1, 23 Закону про банкрутство, ст. 12, п.п. "б-з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а також норм процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами обох інстанцій в ході розгляду заяви Фонду про визнання кредиторських вимог до Боржника встановлено, що ці вимоги складають заборгованість Боржника в сумі 2 752 грн. 66 коп. з відшкодування витрат по виплаті пільгових пенсій та їх доставці за списком № 2, що були нараховані та визначені за період після визнання Боржника банкрутом - у ліквідаційній процедурі, у якій у боржника не виникає будь-яких нових зобов'язань.

Заперечуючи вказані висновки судів, скаржник зазначив, що заявлені вимоги є вимогами поточного кредитора та складають фактичні витрати Фонду, які виникають постійно, а виплата пільгових пенсій здійснюється Фондом та підлягає відшкодуванню підприємствами згідно норм законодавства. Також вказані витрати є збором на обов'язкове державне пенсійне страхування, а відтак страховим внеском, тому не припиняється нарахування з відкриттям процедури ліквідації боржника.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із запереченнями скаржника, оскільки вони суперечать вимогам діючого законодавства та викладені без врахування встановлених судами обставин справи.

Як вказано Фондом та встановлено судами попередніх інстанцій, спірна сума вимог була нарахована Фондом як невідшкодовані Боржником витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (список № 2). Відповідно до приписів п. 1 ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" фактичні витрати на виплату і доставку пенсій призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (список № 2) до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначені, як об'єкт оподаткування для платників збору відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

Виходячи з викладеного та враховуючи визначений в п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" порядок формування джерел (коштів, призначених на оплату праці), з яких підприємства та організації здійснюють внесення до Пенсійного фонду України плати, що покривають фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій та враховуючи, що відповідно до норм п. 1 ст. 25 Закону про банкрутство з дня визнання підприємства банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури працівників цього підприємства повідомляється про звільнення в установленому законом порядку, кошти на оплату праці не перераховуються, виплата заробітної плати припиняється, фонд оплати праці саме з метою оплати праці працівників з вказаного часу припиняє своє формування, а у банкрута не виникає жодних нових зобов'язань.

У зв'язку з цим суд касаційної інстанції підтримує висновки судів в оскаржуваних рішеннях, що відповідні витрати мають нараховуватись Боржником лише до моменту прийняття постанови про визнання останнього банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури. Дійшовши такого висновку, та враховуючи, як встановлено судами та вказано Фондом, заявлені останнім кредиторські вимоги в сумі 2 752 грн. 66 коп. складають витрати по доставці пільгових пенсій, нарахованих відповідно до пунктів "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (список № 2) за червень 2014 року, тобто після визнання Підприємства банкрутом постановою від 28.02.2012 року, суд касаційної інстанції підтримує висновок судів про відхилення вказаних кредиторських вимог Фонду, як таких, нарахування яких відбулось безпідставно - після визнання Боржника банкрутом та припинення перерахування, виплати заробітної плати та формування фонду оплати праці працівників Боржника, а також після припинення виникнення будь-яких нових зобов'язань.

Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України в своїх постановах від 27.05.2014 року та від 13.05.2014 року у справі № 5021/321/12 та від 18.03.2014 року у справі № 6/108-09.

За таких обставин справи, доводи касаційної скарги Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому оскаржувані ухвала та постанова цих судів підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 20, 26 та п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", ст.ст. 1, 22, 23, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін) та ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.09.2014 р. та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2014 р. у справі № Б38/29/39-08 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко О.Є. Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 03.12.2014 року.