Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2016 року Справа № 902/1607/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Алєєвої І.В., Рогач Л.І., (доповідача)

розглянувши матеріали касаційної скарги Вінницької міської радина постановуРівненського апеляційного господарського суду від 17.11.2015у справі№ 902/1607/13 Господарського суду Вінницької областіза позовомВійськового прокурора Вінницького гарнізону Центрального регіону України в інтересах держави в особі: - Міністерства оборони України - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінницідо третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаВінницької міської ради Військова частина А 1231 Департамент капітального будівництва Вінницької міської радипровизнання недійсним пункту 2 рішення Вінницької міської ради № 1264 від 26.04.2013

за участю представників: прокуратури Коркішко В.М. - посвід. № 027484позивачів - Матвіюк М.А.- представ., дов. від 30.06.2015 - Ткачук О.С. - представ., дов. від 04.01.2016відповідача третьої особи на стороні позивача третьої особи на стороні відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належно) не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належно) не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належно)

ВСТАНОВИВ:

Заступник Вінницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері (реорганізовано у Військову прокуратуру Вінницького гарнізону Центрального регіону України) звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці з позовом до Вінницької міської ради про визнання недійсним пункту 2 рішення Вінницької міської ради № 1264 від 26.04.2013 щодо передачі в постійне користування Департаменту капітального будівництва Вінницької міської ради земельної ділянки площею 0,6543 га вартістю 1732738,29 грн по пров. К. Маркса, б/н у місті Вінниці. Позовні вимоги вмотивовано тим, що відповідач, всупереч статтям 77, 141, 142 Земельного кодексу України, вийшов за межі своїх повноважень та розпорядився земельною ділянкою, яка відноситься до земель оборони та відповідно, перебуває у власності держави, відтак, її відчуження та зміна цільового призначення не може бути здійснене інакше, ніж у встановленому спеціальному порядку використання та відчуження за погодженням Міністерства оборони України.

Відповідач заперечив проти позову, вказавши, що спірне рішення було прийнято відповідно до повноважень органу місцевого самоврядування, передбачених статтями 12 та 83 Земельного кодексу України, а Державний акт на право користування землею серія Б № 000014, зареєстрований в книзі записів державних актів на право користування землею за № 14 в 1977 році, який видано 2-му військовому містечку м. Вінниці для потреб Міністерства оборони СРСР, не є належним доказом землекористування, оскільки вказане військове містечко не зареєстровано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а ні Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниці, ні Міністерство оборони України не є правонаступниками Міністерства оборони СРСР; акт встановлення меж земельної ділянки в натурі відсутній, що не дає можливості ідентифікувати спірну земельну ділянку.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 25.09.2015 (судді: Кожухар М.С. - головуючий, Банасько О.О., Грабик В.В.) позов задоволено у повному обсязі, визнано недійсним пункт 2 рішення Вінницької міської ради № 1264 від 26.04.2013 щодо передачі в постійне користування Департаменту капітального будівництва Вінницької міської ради земельної ділянки по пров. К. Маркса, площею 0,6543 га для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку за рахунок земель територіальної громади міста, стягнуто з відповідача до Державного бюджету України судовий збір.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.11.2015 (судді: Грязнов В.В. - головуючий, Мельник О.В., Розізнана І.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.

Не погоджуючись з висновками місцевого та апеляційного господарського суду, Вінницька міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та постанову у даній справі, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме, статей 22, 77, 79, 120, 125, 126 Земельного кодексу України, частини першої статті 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"; скаржник вказує, що спірна земельна ділянка не має встановлених меж, що унеможливлює її віднесення до меж земель Міністерства оборони України; суди помилково взяли до уваги суперечливі висновки експертиз, які базуються на припущеннях та вказують на неможливість визначити площу та конфігурацію наявного накладення земельної ділянки, при цьому враховано акт інвентаризації, що не є документом, який належно посвідчує право землекористування; Державний акт на право користування землею, який видано 2-му військовому містечку м. Вінниці не може бути належним доказом землекористування, позаяк ні Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниці, ні Міністерство оборони України не є правонаступниками 2-го військового містечка м. Вінниці та не є особами, які мають законне право чи інтерес щодо спірної земельної ділянки; зазначена в акті земельна ділянка площею 360,8 га як об'єкт нерухомості не сформована та не внесена до державного реєстру; натомість, відповідно до Генерального плану міста Вінниці спірна земельна ділянка відноситься до земель житлової та громадської забудови, а суди не взяли до уваги норми законодавства у сфері містобудівної діяльності; підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою за приписами статті 120 Земельного кодексу України є передача в комунальну власність житлових будинків, які знаходяться в межах мікрорайону, яка відбувалася з 2000 року.

Прокурор, представники Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця у судовому засіданні просили залишити рішення та постанову судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Відповідач та треті особи не скористались правом на участь представника у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення прокурора, представників позивачів, присутніх в судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами та вбачається з матеріалів справи, виконавчим комітетом Вінницької районної (міської) ради депутатів трудящих видано 2-му військовому містечку м. Вінниця УРСР Державний акт на право користування землею від 1977 року серія Б№000014, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право користування землею за № 14, відповідно до якого за землекористувачем закріплено в безстрокове і безоплатне користування 360,8 га землі в межах згідно з планом землекористування. Земля надана для потреб Міністерства оборони на підставі рішення виконкому Вінницької обласної ради депутатів трудящих від 28.12.1948 № 116-024 "Про уточнення меж землекористування Міністерства Збройних Сил в м. Вінниця". У 1993 році Державною комісією на підставі спільного наказу Голови Державного комітету по земельних ресурсах і Міністерства оборони України 1992 року №34/203 проведено інвентаризацію земель Міністерства оборони України, за наслідками якої було складено відповідний акт з експлікацією, з якого вбачається, що у користуванні Військової частини А1231 (в/ч 13680) знаходиться 178 га земель з чітким описом меж земельної ділянки, її площі та із зазначенням суміжних земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності та власності інших суб'єктів господарювання, переданих рішенням від 28.12.1948 №116-024.

Квартирно-експлуатаційним відділом м. Вінниці проведено облік земельних ділянок, про що 01.01.2013 складено відомість, з якої вбачається, що по провулку К. Маркса перебуває у наявності та використанні Військової частини А 1231 земельна ділянка, надана за актом 1977 року.

Рішенням Вінницької міської ради від 26.04.2013 № 1264 "Про затвердження проектів землеустрою, технічних документацій, передачу земельних ділянок в постійне користування, власність, оренду, суборенду, припинення права оренди, власності земельних ділянок комунальної власності, поновлення терміну дії договорів оренди земельних ділянок, встановлення розміру авансового внеску та внесення змін до рішень міської ради від 27.02.2013 № 1183 та від 29.03.2013 № 1227", зокрема, затверджено документацію із землеустрою щодо відведення земельних ділянок (додатки 1, 2, 3, 4) та передано земельні ділянки в оренду, суборенду, власність, постійне користування (додатки 1, 2, 3, 4), (пункти 1, 2 рішення). Відповідно до додатку № 4 вказаного рішення затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по пров. К. Маркса, б/н у м. Вінниці, розробленого МКП "Вінницький муніципальний центр містобудування і архітектури" на замовлення Департаменту капітального будівництва Вінницької міської ради; передано Департаменту капітального будівництва Вінницької міської ради в постійне користування земельну ділянку по пров. К.Маркса, б/н, площею 0,6543 га, в тому числі в межах охоронної зони теплотраси 0,0459 га, в межах охоронної зони ЛЕП підземної 0,0123 га, в межах охоронної зони ЛЕП низької напруги 0,0499 га для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку (код КВЦПЗ 02.03), за рахунок земель територіальної громади міста. На підставі вказаного рішення Департаментом капітального будівництва Вінницької міської ради отримано свідоцтво від 31.05.2013 САЕ № 828753 (індексний № 4248329) про право комунальної власності на нерухоме майно (земельну ділянку) за адресою Вінницька область, м. Вінниця, провулок К. Маркса, б/н, кадастровий номер 0510100000:01:053:0040 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку. Власником земельної ділянки вказано Департамент капітального будівництва Вінницької міської ради.

Квартирно-експлуатаційним відділом м. Вінниці та управлінням Держземагентства у Вінницькому районі Вінницької області проведено звірку розбіжностей в обліку площі земельних ділянок, які обліковуються за Міністерством оборони України по Квартирно-експлуатаційному відділу м. Вінниці, про що складено відомість від 01.06.2013, якою засвідчено, що розбіжностей в обліку площ земельних ділянок, які рахуються за Міністерством оборони України, а саме, в/ч А 1231, не виявлено.

Відповідно до висновку № 132 від 28.11.2014 Подільського центру судових експертиз спірна земельна ділянка входить до земель, переданих за актом 1977 року; на ній відсутні будівлі та вона вільна від забудови, однак, розташовані інженерні мережі: теплотраса, каналізація, водопровід, підземна лінія електропередачі, лінія електропередачі низької напруги.

Відповідно до висновку № 33 від 23.07.2015 ТОВ "Експертно-юридична фірма "Соломон" земельні ділянки №№ 1, 2, визначені згідно з актом інвентаризації земель Міністерства оборони України 01.04.1993, входять до земельної ділянки № 2, переданої у користування за Державним актом на право користування земельною ділянкою Б № 000014 від 1977 року; земельна ділянка площею 0,6543 га, кадастровий номер 0510100000:01:053:0040, яка розташована за адресою м. Вінниця, пров. К. Маркса, б/н, входить до складу земельної ділянки № 2, переданої у користування згідно з Державним актом Б № 000014 від 1977 року. Встановлено, що спірна земельна ділянка входить до складу земельної ділянки № 2, визначеної актом інвентаризації земель Міністерства оборони України № 293 від 01.04.1993.

При цьому експерт зазначає про неможливість визначити площу та конфігурацію наявного накладення земельної ділянки площею 0,6543га, кадастровий номер 0510100000:01:053: 0040, що за адресою м. Вінниця, пров. К. Маркса, б/н на земельну ділянку № 2 Міністерства оборони України.

Задовольняючи позов, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що рішенням від 26.04.2013 № 1264 Вінницька міська рада розпорядилася землями, які належать до земель оборони, відтак, спірним рішенням змінено цільове призначення земельної ділянки та вилучено земельну ділянку державної власності з порушенням встановленого порядку вилучення таких земель, без згоди Міністерства оборони України та за межами повноважень органу місцевого самоврядування.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з вказаними висновками судів з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами пунктів "а" та "в" статті 12 Земельного кодексу України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належать, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; при цьому перелік земель комунальної власності визначено статтею 83 Земельного кодексу України.

Разом з тим, з встановлених господарськими судами обставин справи вбачається, що відповідно до приписів статей 15 та 16 Земельного кодексу Української РСР (1970) за 2-им військовим містечком м. Вінниця УРСР закріплено в безстрокове і безоплатне користування 360,8 га землі в межах згідно з планом землекористування, про що видано Державний акт на право користування землею від 1977 року серія Б№000014, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право користування землею № 14; за пунктом 5 постанови Верховної Ради Української РСР від 18.12.1990 установи, організації, які мають у своєму користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Земельного Кодексу Української РСР 1990 року, зберігають свої права на землекористування. При цьому землі, надані для розміщення та постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств і організацій Збройних Сил України, інших військових формувань та внутрішніх військ, визнаються землями для потреб оборони.

Відповідно до Закону України "Про оборону України" та Закону України "Про Збройні Сили України" передбачено створити на базі військ Київського, Одеського, Прикарпатського військових округів, сил Чорноморського Флоту, інших військових формувань, що дислокуються на території України, крім військ, які входять до складу Стратегічних Сил Стримування, Збройні Сили України (пункт 1 Указу Президента України від 12.12.1991 "Про Збройні Сили України").

До земель державної власності за змістом статті 84 Земельного кодексу України належать землі оборони, а згідно з частинами першою, другою та четвертою статті 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України; землі оборони можуть перебувати лише в державній власності; порядок використання земель оборони встановлюється законом. Відповідно до пункту третього частини 5 статті 20 Земельного кодексу України земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".

Відповідно до статей 1 та 2 Закону України "Про використання земель оборони" землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі - військові частини); військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Відповідно до приписів Законів України "Про оборону України" та "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" Міністерство оборони України є уповноваженим державою органом управління військовим майном. Частиною першою статті 10 Закону України "Про оборону України" передбачено, що Міністерство оборони України як центральний орган виконавчої влади забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій і завдань. За змістом Положення "Про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями", затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 483 від 22 грудня 1997 року, землі, які виділені в користування Міністерству оборони України, забороняється займати для будівництва індивідуальних і кооперативних житлових будинків, гаражів, інших господарських будівель, а також під дачі та садово-городні ділянки (пункт 42). Пунктами 45 та 50 вказаного Положення передбачено, що передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України; оформлення передачі земель місцевим органам влади здійснюють землекористувачі спільно з квартирно-експлуатаційною частиною, відділенням морської інженерної служби Військово-Морських Сил України, на обліку яких знаходяться земельні ділянки в порядку, встановленому Земельним кодексом України. Відповідно до пункту 4 Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 № 1282, передача військового майна органам, уповноваженим управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України або Міноборони України.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою передбачено статтею 141 Земельного кодексу України; згідно з частинами третьою та четвертою статті 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки; власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані довести обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, належними та допустимими доказами.

Таким чином, суди попередніх інстанцій вірно встановили, що спірне рішення органу місцевого самоврядування прийнято щодо земельної ділянки, до складу якої входять землі державної власності - землі оборони, а, відтак, відповідач розпорядився земельною ділянкою за відсутності відповідної компетенції.

Доводами касаційної скарги не спростовано висновки господарських судів попередніх інстанцій та докази, з яких вбачається існуюче накладення спірної земельної ділянки та земель оборони; відповідач безпідставно посилається у спірних правовідносинах на приписи законодавства, яке набрало чинності з 2009 року, не вказуючи при цьому строк, коли відбувся перехід житлових об'єктів. Також слід відзначити, що положення законодавства про містобудування також жодним чином не можуть впливати на наявний статус земель як державної форми власності та порядок зміни їх цільового призначення.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди вирішили спір відповідно до вимог статей 4-2, 34, 43, 105 Господарського процесуального кодексу України, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, надавши оцінку доказам, наявним у матеріалах справи; підстав для скасування постанови та рішення з мотивів, викладених у касаційній скарзі, не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Вінницької міської ради залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.11.2015 у справі № 902/1607/13 Господарського суду Вінницької області та рішення Господарського суду Вінницької області від 25.09.2015 залишити без змін.

Головуючий Т. Дроботова

Судді І. Алєєва

Л. Рогач