Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" липня 2015 р. м. Київ К/800/33828/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Костенка М.І., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2013 року

у справі №812/2454/13-а

за позовом Державної податкової інспекції у Лутугинському районі Луганської області Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Лутугинському районі Луганської області ДПС)

до ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1.)

про стягнення податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб, -

встановив:

ДПІ у Лутугинському районі Луганської області ДПС звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1, в якому поставлене питання про стягнення податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб в сумі 5432,72грн..

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 10.04.2013р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013р., позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та направити справу на новий судовий розгляд.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Позивачем заявлено клопотання про здійснення заміни Державної податкової інспекції у Лутугинському районі Луганської області Державної податкової служби її правонаступником Державною податковою інспекцією у Лутугинському районі Головного управління Міндоходів у Луганській області.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п.2 ч.1 ст.222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як встановлено судами попередніх інстанції, 06.02.1990р. ОСОБА_2 було складено заповіт, відповідно до якого все своє майно спадкодавець заповідала ОСОБА_1

Відповідно до свідоцтва про переміну прізвища, імені, по батькові ОСОБА_1 перемінила своє прізвище на «ОСОБА_1».

Як вбачається з довідки Виконавчого комітету Розкішнянської сільської ради Лутугинського району Луганської області від 28.03.2013р. №390 відповідач з 1988р. по ІНФОРМАЦІЯ_1. мала такий склад сім'ї: бабуся - ОСОБА_2, син - ОСОБА_4

Згідно з довідкою Виконавчого комітету Розкішнянської сільської ради Лутугинського району Луганської області від 28.03.2013р. №391 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1. померла.

Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за заповітом, які наявні в матеріалах справи, відповідачем отримано житловий будинок, земельну ділянку(пай), земельну ділянку та грошові вклади в сумі 1256,87 грн. (а.с.8-15).

Відповідачем 29.04.2011р. за вхідним №343 подано декларацію про доходи, одержані з 01 січня по 31 грудня 2010 року, за одержаний у 2010 році дохід у вигляді спадщини у загальному розмірі 108654,43 грн. та самостійно визначена сума податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті в бюджет у сумі 5432,72 грн.

У зв'язку з несплатою зазначеного податкового зобов'язання з метою погашення податкового боргу платника податків ДПІ у Лутугинському районі Луганської області ДПС здійснювались заходи з погашення наявного боргу, а саме: на адресу відповідача направлено податкову вимогу №2/1 від 14.11.2012р., яку отримано відповідачем 17.11.2012р.

Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, виходили з того, що позивачем не сплачено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб внаслідок отримання спадщини.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів попередніх інстанції про необхідність включення до об'єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб вартості успадкованого земельного паю та грошових вкладів з огляду на наступне.

Оподаткування доходу, отриманого платником податку внаслідок прийняття ним у спадщину майна, регламентується ст. 13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Підпункт 13.1 ст.13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» зазначає поділ об'єктів спадщини платника податку з метою оподаткування.

Відповідно до пп.13.2.1 та п.п.13.2.2 п.13.2 ст.13 вищезазначеного Закону України, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, об'єкти спадщини оподатковуються: при отриманні спадщини спадкоємцями, що є членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення, - за нульової ставкою податку до будь-якого об'єкта спадщини; при отриманні спадщини спадкоємцями, що не є членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення, - за ставкою податку, визначеною п.7.2 ст.7 цього Закону, до будь-якого об'єкта спадщини.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що відповідач не є спадкоємцем першої черги, а тому при отриманні ним спадщини ставка податку становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування, як визначено у п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідно до п. 17 розділу X Перехідні положення Земельного Кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства; сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» суб'єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства. При цьому майновий пай не дає його власнику права на управління підприємством чи одержання певної частки прибутків від його діяльності.

Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Таким чином, корпоративне право включає в себе відносини, які виникають між акціонером, учасником господарської організації і самою корпорацією, а також між самими учасниками чи акціонерами з приводу реалізації їх прав власності на акції чи права власності на частку в статутному фонді корпорації.

Оскільки, право власності на земельну частку (пай) не визначає прав власника цих паїв у статутному фонді господарської організації та не встановлює його прав на участь в управлінні підприємством та отриманні частки прибутку, то таке право не може бути віднесено до корпоративних прав.

Таким чином, земельна ділянка (пай) не є об'єктом оподаткування відповідно до п.13.1 ст.13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідно до п.п.4.3.23 п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються основна сума депозиту (вкладу), внесеного платником податку до банку чи небанківської фінансової установи, яка повертається такому платнику податку, основна сума кредиту, що отримується платником податку, а також сума виплат громадянам України (їх спадкоємцям) грошових заощаджень і грошових внесків, вкладених до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР чи в установи державного страхування СРСР або у папери цільової державної позики, емітованої на території колишнього СРСР, погашення яких не відбулося.

Оскільки, успадковані позивачем кошти є грошовими заощадженнями спадкодавця, вкладеними до установи Ощадного банку СРСР до 02.01.1992, та є, по суті, борговим зобов'язанням держави перед вкладником, то ці кошти не підлягають включенню до оподатковуваного доходу ОСОБА_1

Така правова позиція відповідає практиці Верховного Суду України в постанові від 10.03.2009р. у справі №09/64.

За таких обставин, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати оскаржувані рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про часткове задоволення позову шляхом стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 3283,50грн. (24239,32+41430,00*5%), який складається з податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб одержаних у спадщину у вигляді: земельної ділянки вартістю 24239,32грн. та житлового будинку вартістю 41430,00грн.

Отже, повно і правильно встановивши обставини справи, суди першої та апеляційної інстанцій, однак, дали їм невірну юридичну оцінку, що відповідно до ст.229 КАС України, є підставою для скасування ухвалених по справі судових рішень з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Замінити Державну податкову інспекцію у Лутугинському районі Луганської області Державної податкової служби її процесуальним правонаступником Державною податковою інспекцією у Лутугинському районі Головного управління Міндоходів у Луганській області.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2013 року - скасувати.

Позов Державної податкової інспекції у Лутугинському районі Головного управління Міндоходів у Луганській області до ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 до місцевого бюджету Розкішнянської сільської ради Лутугинського району Луганської області заборгованість з податку на доходи фізичних осіб в сумі 3283,50грн.(три тисячі двісті вісімдесят три гривні п'ятдесят копійок).

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України

Головуючий: Н.Є. Маринчак

Судді: М.І. Костенко

Ю.І.Цвіркун