Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" січня 2015 р. м. Київ К/800/11739/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Сіроша М.В.

Юрченко В.П.

при секретарі судових засідань: Мосійчук І.М.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Біо-Лан»

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2013 року

та постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.02.2012 року

по справі № 2а/1970/159/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біо-Лан»

до Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області

про визнання дій неправомірними, скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Біо-Лан» звернулось до суду з адміністративним позовом до Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області про визнання протиправними дій відповідача щодо внесення недостовірних відомостей до акту перевірки від 28.10.2011 року № 686/2300/34566828, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.12.2011 року № 0000522301.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.02.2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2013 року у даній справі у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов, а саме скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.12.2011 року № 0000522301, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що у зв'язку з переходом з 01.12.2010 року на спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість ТОВ «Біо-Лан» було проведено коригування податкового кредиту за грудень 2010 року, пов'язане з використанням раніше придбаних товарів, основних фондів, частково для використання в сільськогосподарському виробництві, в сумі 1486756,00 грн. Вказану суму податкового кредиту було включено до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої).

14.09.2011 року позивачем подано до органу державної податкової служби уточнюючий розрахунок до податкової декларації з податку на додану вартість (основної) за грудень 2010 року. Відповідно до уточнюючого розрахунку, у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок було перенесено із скороченої декларації до загальної декларації 782242,00 грн. податкового кредиту по податку на додану вартість у відповідності до ст. 192 ПК України.

Таке корегування проведено ТОВ «Біо-Лан» з урахуванням вимог Листа ДПА України від 07.04.2009 року № 7255/7/16-1117 «Щодо застосування спеціального режиму оподаткування», відповідно до якого норми статті 81 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР) розповсюджуються на операції виготовлення та/або придбання сільськогосподарським підприємством товарів (послуг), основних фондів, починаючи з 01.01.2009 року, тобто з дня набрання чинності вказаною статтею.

28.10.2011 року податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при обчисленні та сплаті податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року, за наслідками якої складено акт перевірки від 28.10.2011 року №686/2300/34566828 та прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 29.12.2011 року №0000522301 про донарахування зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 782242,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 195560,50 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем в грудні 2010 року, після переходу на спеціальний режим оподаткування, правомірно було проведено корегування податкового кредиту шляхом перенесення до декларації з податку на додану вартість (скороченої) суми податкового кредиту в розмірі 1486756,00 грн., а дії щодо корегування податкового кредиту в вересні 2011 року шляхом перенесення в декларацію з податку на додану вартість (основну) суми в розмірі 782242,00 грн. є неправомірними та такими, що направлені на ухилення від сплати податкових зобов'язань по податку на додану вартість.

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Закон №168/97-ВР (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) не передбачав обов'язку платника податку проводити коригування правильно відображеного податкового кредиту, пов'язаного з виробництвом сільськогосподарської продукції у період перебування сільськогосподарського підприємства на загальній системі оподаткування, у зв'язку з переходом на спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства.

Так, згідно з підпунктом «а» пункту 81.15 статті 81 Закону №168/97-ВР (на порушенні якого Товариством наполягає контролюючий орган) у разі якщо товари (послуги), основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а частково для інших товарів (послуг), то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з частки використання таких товарів (послуг), основних фондів в операціях сільськогосподарського виробництва та відповідно в інших операціях.

Отже, вказаною нормою визначено обов'язок сільськогосподарського підприємства здійснювати розподіл податкового кредиту з ПДВ у процесі виробництва сільськогосподарської і несільськогосподарської продукції. У той же час, перехід підприємства на спеціальний режим оподаткування, про який йдеться у даній статті Закону, не має жодного відношення до способу використання позивачем його матеріальних ресурсів.

Вказана норма, як і будь-яка інша, якою регламентовано спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства, не зобов'язує платника податку проводити коригування правильно сформованого податкового кредиту, пов'язаного з виробництвом сільськогосподарської продукції у періоді перебування підприємства на загальній системі оподаткування, у зв'язку з переходом на спеціальний режим, тобто податкового кредиту, який виник до моменту такого переходу.

Натомість, системний правовий аналіз норм Закону №168/97-ВР дає підстави для висновку, що визначений у статті 81 Закону спеціальний режим оподаткування поширюється виключно на ті господарські операції, які здійснюються платником податків після переходу на спеціальний режим оподаткування, а відтак і на той податковий кредит, який виник за їх результатами.

У той же час, в акті перевірки йдеться про розподіл сум податкового кредиту, сформованого Товариством у попередніх податкових періодах, які передували даті переходу на спеціальний податковий режим; при цьому відповідач посилається на приписи пункту 5.8 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №166 (надалі - Порядок), яким передбачено відображення коригування податкового кредиту у рядку 16 декларації, виходячи із залишкової вартості основних фондів та вартості залишків товарів, що використовуються чи підлягають використанню в сільськогосподарському або переробному виробництві відповідно до частки використання таких товарів (послуг), основних фондів в операціях сільськогосподарського або переробного виробництва та в інших операціях (для сільськогосподарських підприємств не нижче питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів (послуг), розрахованої відповідно до вимог пункту 81.6 статті 81 Закону).

Слід зазначити, що на час виникнення спірних правовідносин випадки коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту визначалися лише у пункті 4.5 статті 4 Закону №168/97-ВР; підзаконний нормативно-правовий акт, яким є Порядок, не може встановлювати додаткові (у порівнянні із Законом) обов'язки для платника податку.

Таким чином, висновок відповідача про обов'язок позивача відкоригувати податковий кредит у зв'язку з переходом на спеціальний режим оподаткування, покладений в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, не відповідає правильному нормозастосуванню.

За таких обставин, враховуючи порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування цих рішень з прийняттям нового рішення, зокрема, про задоволення позовних вимог з наведених вище мотивів.

Виходячи із викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про необхідність скасування ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2013 року та постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.02.2012 року у даній справі.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Біо-Лан» задовольнити.

Скасувати ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2013 року та постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.02.2012 року по справі № 2а/1970/159/12.

Постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області від 29.12.2011 року №0000522301 про донарахування зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 782242,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 195560,50 грн.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписСірош М.В. підписЮрченко В.П.

Постанова складена у повному обсязі 29.01.2015 р.