Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" вересня 2014 р. м. Київ К/800/43056/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Моторного О.А. - головуючого,

Кошіля В.В.,

Степашка О.І.,

за участю секретаря - Гончар Н.О.

та представників сторін:

від позивача - ОСОБА_4,

від відповідача - Смуригіна К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Бахмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.01.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2013

у справі № 825/28/13-а

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6

до Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області ДПС

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.01.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2013, позов задоволено. Визнано протиправними податкові повідомлення-рішення від 27.12.2007 №0001881710/0, від 18.02.2008 №0001881710/1.

Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги скаржник мотивує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиційну діяльність".

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.02.2014 касаційну скаргу Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби відхилено. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.01.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2013 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 24.06.2014 скасовано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 18.02.2014, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом комплексної документальної перевірки податкового та валютного законодавства позивача за період з 14.05.2007 по 26.10.2007, складено акт перевірки від 13.12.2007 №1033/17-013/НОМЕР_1, яким зафіксовано порушення пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість", що полягає в неправомірному застосуванні нульової ставки обчислення ПДВ.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.12.2007 № 0001881710/0. Після адміністративного оскарження позивачем вказаного податкового повідомлення-рішення, відповідачем повторно прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.02.2008 №0001881710/0, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 130536,00 грн., з яких 87024,00 грн. - основного платежу та 43512,00 грн. - штрафних санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки договори, укладені між ФОП ОСОБА_6 та замовниками на міжнародні перевезення вантажів, є договорами на надання транспортних послуг, то такі послуги мають оподатковуватись у порядку, визначеному пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість".

Однак, колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, не може погодитися з наведеними висновками судів та вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, враховуючи наступне.

Відповідно до Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" № 1955-IV, транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування, при цьому експедитор (транспортний експедитор) - це суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Згідно з підпунктом 3.1.3 пункту 3.1 статті 3 Закону № 168/97-ВР об'єктом оподаткування ПДВ є вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт), поставки транспортних послуг по перевезенню пасажирів, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України. Пунктом 6.1 статті 6 вказаного Закону передбачено, що об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 Закону № 168/97-ВР, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Згідно з підпунктом 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість", при експорті товарів та супутніх такому товару послуг ставка податку становить нуль відсотків до бази оподаткування поставки транспортних послуг залізничним, автомобільним, морським та річковим транспортом по перевезенню пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України, а саме: від пункту за межами державного кордону України до пункту знаходження зовнішнього митного контролю України; від пункту знаходження зовнішнього митного контролю України до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами державного кордону України, а також авіаційним транспортом: від пункту за межами державного кордону України до пункту проведення митних процедур з пропуску пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу через митний кордон на митну територію України (включаючи внутрішні митниці); від пункту проведення митних процедур з пропуску пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу через митний кордон за межі митного кордону України (включаючи внутрішні митниці) до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами митного кордону України.

У разі коли поставка транспортних послуг, визначених частиною першою цього підпункту, здійснюється у вигляді брокерських, агентських або комісійних операцій з транспортними квитками, проїзними документами, укладання договорів або рахунків на транспортування пасажирів або вантажів довіреною особою перевізника, операції з таких послуг оподатковуються за ставкою, передбаченою пунктом 6.1 цієї статті.

Таким чином, з аналізу наведених норм вбачається, що право на застосування нульової ставки ПДВ має платник, який безпосередньо надає транспорті послуги з міжнародного перевезення пасажирів та вантажів, тобто, нульова ставка ПДВ, встановлена для перевізника, не поширюється на послуги, які надає експедитор.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до умов укладених договорів транспортного експедирування, ФОП ОСОБА_6 (експедитор) за плату за рахунок замовника зобов'язувалася організувати перевезення вантажів у міжнародних сполученнях транспортом перевізника та укласти угоду з третьою особою з метою здійснення такого перевезення вантажів. Після здійснення перевезення вантажу між перевізником та ФОП ОСОБА_6 складалися акти виконаних робіт (надання послуг), податкові накладні, міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR). В акті виконаних робіт (послуг) позивач зазначав вартість транспортно-експедиційних послуг з розбивкою послуг, наданих на території України та поза її межами.

Таким чином, ФОП ОСОБА_6 безпосередньо транспортних послуг не надавала, а відтак, не здійснювала експорт супутніх експорту товару послуг, а діяла на підставі договору з надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів, тобто, позивач виступала як експедитор, а тому операції з такого продажу комплексу послуг підлягають оподаткуванню ПДВ у повному обсязі за ставкою 20% до бази оподаткування.

Згідно зі ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки, судами попередніх інстанцій повно і правильно встановлені обставини справи, але дана їм невірна юридична оцінка, що відповідно до ст. 229 КАС України, є підставою для скасування ухвалених по справі судових рішень з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Бахмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.01.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2013 по даній справі скасувати.

Постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_6.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) В.В. Кошіль (підпис) О.І. Степашко