Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" листопада 2014 р. м. Київ К/800/11087/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ситникова О.Ф.(суддя-доповідач),

Малиніна В.В.,

Швець В.В.,

розглянувши у письмовому проваджені адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі Сумської області про стягнення заборгованості за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі Сумської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2013 року, -

в с т а н о в и в :

В серпні 2012 року позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_4 - звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка та Охтирському районі Сумської області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка та Охтирському районі №71 від 12.04.2012р. про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків в розмірі 325 грн. 48 коп. №71.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2012 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2013 року постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2012 року залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2012 року та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2013 року, Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі Сумської області звернулось до суду з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2013 року і ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах ст. 220 КАС України, дійшла висновку про задоволення касаційної скарги на підставі наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлені наступні обставини.

фізична особа-підприємець ОСОБА_4 зареєстрований виконавчим комітетом Охтирської міської ради Сумської області 10.12.1999 р. відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію серія НОМЕР_1.

Управлінням ПФУ в м. Охтирка та Охтирському районі в період з 18.01.2012р. по 20.01.2012 р. проведено позапланову перевірку ФОП ОСОБА_4 щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України за період з 10.12.1999р. по 19.01.2012р., а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за 2000-2009 звітні роки, за період з 01.01.2010р. по 19.01.2012р.

За результатами проведення позапланової перевірки відповідачем складено акт від 20.01.2012р. №16.

За висновками акту перевірки відповідачем встановлено, що у перевіряємому періоді при виплаті протягом базового звітного періоду сум заробітної плати у квітні 2007р., травні 2007 р., червні 2007р., липні 2007р., серпні 2007р., вересні 2007р. авансові платежі із страхових внесків сплачувались позивачем несвоєчасно, з порушенням ч.6 ст.20 Закону України від 09.07.2003 р. №1058-ІУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка та Охтирському районі від 12.04.2012р. №71 до позивача застосовано фінансову санкцію за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків у сумі 325 грн. 48 коп. на підставі п.7 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Не погодившись з рішенням відповідача, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з яким погодився Харківський апеляційний адміністративний суд виходив з того, що Управлінням Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі Сумської області неправомірно винесено рішення від 12.04.2012р. №71 на підставі п. 7 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки на момент винесення оскаржуваного рішення, вказана норма втратила чинність відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464 від 08.07.2010 р.

Проте, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції не погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

За період до 1 січня 2011 року відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювалися Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV. Зазначеним Законом визначалися платники страхових внесків, порядок їх нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Частиною другою статті вказаного 106 Закону № 1058-IV, яка діяла до 1 січня 2011 року, було передбачено, що суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Із набранням чинності Законом України «Про збір і облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI наведена вище норма матеріального права була скасована (підпункт «й» підпункту 12 пункту 11 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону).

Водночас відповідно до абзацу п'ятого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір і облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Проаналізувавши наведені норми права, колегія суддів дійшла висновку, що заборгованість у зв'язку з несплатою страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, яка виникла до 1 січня 2011 року, має бути стягнута і після цієї дати, оскільки зазначена заборгованість виникла в період дії статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому відповідач правомірно застосував до позивача фінансові санкції зі страхових внесків за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків за період з квітня 2007 року по вересень 2007 року відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, а саме положень статті 106 Закону Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV.

При цьому слід зазначити, що даному випадку положення ст. 250 ГК України не можна застосовувати, оскільки приписами статті передбачено що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Саме таким випадком і є положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійні страхування», який не встановлює строки для застосування фінансових санкцій (п. 15 ст. 106).

Зважаючи на те, що по справі не потрібно збирати або додатково перевіряти докази, обставини справи з'ясовані повно, але висновки не відповідають встановленим обставинам та допущені помилки в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції вважає можливим ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову.

За правилами частини першої статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 229, 230, 232 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі Сумської області задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2013 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - відмовити.

Судді: О.Ф. Ситников

В.В. Малинін

В.В. Швець