Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2014 року м. Київ К/9991/30486/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Весельської Т.Ф.,

Іваненко Я.Л.,

Ситникова О.Ф.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою Управління Пенсійного фонду України в місті Димитрові Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Димитрові Донецької області (далі - Відділення Фонду) про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в місті Димитрові Донецької області (далі - Управління ПФУ) на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року,-

в с т а н о в и л а:

У грудні 2010 року Управління ПФУ пред'явило в суді позов до Відділення Фонду, в якому просило суд визнати дії відповідача протиправними та стягнути з Відділення Фонду суми виплачених пенсій громадянам, які отримали каліцтво в державах СНД, за липень - жовтень 2010 року в розмірі 5 745 гривень 3 копійки.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 січня 2011 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Відділення Фонду суми виплачені: ОСОБА_4 2 872 гривні 51 копійки (з них основний розмір пенсії - 739 гривень 88 копійок, адресна допомога - 2 110 гривень 12 копійок та суми по доставці пенсії- 22 гривні 51 копійки) та ОСОБА_5 2 872 гривні 52 копійки (з них основний розмір пенсії - 800 гривень, адресна допомога - 2 050 гривень 1 копійка та суми по доставці пенсії-22 гривні 51 копійку) в загальному розмірі 5 745 гривень 3 копійки. В іншій частині позовних вимог про визнання дій протиправними відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року, з урахуванням ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року про виправлення описки, рішення суду першої інстанції скасовано та позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Відділення Фонду на користь Управління ПФУ витрати на виплату і доставку пенсії ОСОБА_4 за липень - жовтень 2010 року в розмірі 762 гривні 39 копійок. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Управління ПФУ подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування постанови апеляційного суду та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що спірні правовідносини сторін виникли у зв`язку з відмовою Відділення Фонду прийняти акти щомісячної звірки витрат по особових справах ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за липень - жовтень 2010 року на загальну суму 5 745 гривень 3 копійки, з тих підстав що зазначені особи отримали каліцтво на підприємствах розташованих за межами України.

Задовольняючи позов в частині вимог про стягнення з Відділення Фонду на користь Управління ПФУ суми виплат пенсії ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в розмірі 5 745 гривень 3 копійки, суд першої інстанції виходив з того, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

У той же час, суд відмовив у задоволені позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача виходячи з того, що підписання актів щомісячної звірки розрахунків розраховано на відсутність спору між Управління ПФУ та Відділенням Фонду щодо сум понесених витрат по виплаті пенсії. У разі неузгодженості витрат, пов'язаних з виплатою пенсій, тобто не включення відповідачем спірних сум до актів щомісячної звірки, таке питання повинно вирішуватися у судовому порядку шляхом подання відповідного позову, а не шляхом пред`явлення вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо не включення виплачених пенсій до акту щомісячної звірки.

Свою постанову про скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову в частині стягнення з Відділення Фонду на користь Управління ПФУ суми виплаченої пенсії по інвалідності ОСОБА_4 в розмірі 762 гривні 39 копійок, апеляційний суд мотивував тим, що витрати, понесені органами ПФУ з виплати основного розміру пенсії та суми по доставці пенсії громадянам держав - учасниць СНД, які отримали каліцтво та переїхали в Україну підлягають відшкодуванню Відділенням Фонду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення з Відділення Фонду на користь Управління ПФУ витрат на виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_5, апеляційний суд виходив з того, що, оскільки ОСОБА_5 отримав травму на підприємстві у 1997 році в Російській Федерації, тобто на території інших держав після розпаду СРСР, то витрати на виплату йому пенсії відшкодовуються не Фондом соціального страхування від нещасних випадків, а роботодавцем країни, де працювала особа, яка отримала каліцтво.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Спеціальним законом, який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, є Закон України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон № 1105-XIV).

Відповідно до статті 2 Закону № 1105-XIV дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання (далі - підприємства), у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності. Особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Таким чином, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, котра стала інвалідом внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої пенсії органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

13 березня 1992 року між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав (в тому числі Російською Федерацією і Україною) підписано Угоду про гарантії прав громадян у сфері пенсійного забезпечення (далі-Угода), в преамбулі якої визначено, що держави-учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди.

Відповідно до умов Угоди пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають (стаття 1); всі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення (стаття 3); призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання; для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою (стаття 6); при переселенні пенсіонера в межах держав-учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством держави за новим місцем проживання пенсіонера (стаття 7).

Таким чином, пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався на території будь-якої з держав-учасниць СНД або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР, виплачується особі за законодавством тієї держави-учасниці Співдружності, на території якої вона проживає.

Враховуючи, що витрати позивача, пов'язані з виплатою і доставкою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 пенсії по інвалідності внаслідок нещасних випадків на виробництві, які сталися з ними на території Росії як в період її входження до складу СРСР, так і в період входження до складу СНД, суд касаційної інстанції дійшов до висновку, що такі витрати підлягають відшкодуванню за рахунок Відділення Фонду, як належного страховика від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду щодо неправомірності включення позивачем до складу пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві адресної допомоги,з огляду на таке.

Законом № 1105-XIV не передбачено обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодувати Пенсійному фонду витрати, пов'язані з виплатою державної адресної допомоги та підвищення до пенсій.

Також пунктом 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, встановлено перелік виплат, які відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду, до яких, зокрема, відносяться:

- сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

- щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;

- допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;

- сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Вищенаведеним Порядком не передбачено відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою державної адресної допомоги та підвищення до пенсії. Отже, стягненню з Відділення Фонду підлягають лише витрати на виплату основного розміру пенсії та її доставку.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постановах від 6 червня 2011 року (справа № 21-116а11), від 21 листопада 2012 року (справа № 21-361а11), від 05 грудня 2011 року (справа № 21- 333а11), яка, відповідно до приписів статті 244-2 КАС України, є обов`язковою для всіх судів України.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки апеляційним судом обставини справи встановлені повно і правильно, але частково невірно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, ухвалена ним постанова в частині відмови в стягненні витрат на виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_5 підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.

Керуючись статтями 222, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Димитрові Донецької області задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року в частині, якою Управлінню Пенсійного фонду України в місті Димитрові Донецької області відмовлено в задоволенні позову про стягнення з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Димитрові Донецької області пенсії по інвалідності, виплаченої ОСОБА_5 за липень - жовтень 2010 року, скасувати.

Ухвалити в цій частині нову постанову.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Димитрові Донецької області на користь Управління Пенсійного фонду України в місті Димитрові Донецької області витрати на виплату пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_5 за липень - жовтень 2010 року в розмірі 800 гривень та її доставку в розмірі 22 гривні 51 копійка, а всього - 822 гривні 51 копійок.

В іншій частині постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Судді Т.Ф.Весельська

Я.Л. Іваненко