Історія справи

Постанова ВАСУ від 18.02.2015 року у справі №826/9078/13-а
Постанова ВАСУ від 18.02.2015 року у справі №826/9078/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" лютого 2015 р. м. Київ К/800/22000/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів Зайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Стрелець Т.Г.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві та Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва 22 липня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НЛ-Імпорт» до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві, Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НЛ-Імпорт» (далі ТОВ «НЛ-Імпорт») пред'явило позов до Київської міжрегіональної митниці та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про (із урахуванням уточнень позовних вимог) визнання нечинним та скасування рішення про коригування митної вартості товару від 05 березня 2013 року № 100270000/2013/710173/2 та стягнення з Державного бюджету України надміру сплачених обов'язкових платежів в розмірі 12936,91 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва 22 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2014 року, позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Київської міжрегіональної митниці про коригування митної вартості товару від 05 березня 2013 року № 100270000/2013/710173/2. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві надмірно сплачені платежі в сумі 12936,91 грн..

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, скаржники оскаржили їх.

У касаційній скарзі Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві та Київська міжрегіональна митниця Міндоходів, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційних скарг, матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню.

Судами встановлено, що 03 грудня 2005 року між позивачем (Покупець) та фірмою "ASETSS D&M" (Продавець) було укладено зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу (контракт) № 01/2006 за умовами якого Продавець зобов'язується передати, а Покупець прийняти та оплатити товар будівельного асортименту, найменування та ціни якого вказані у специфікаціях до даного контракту і є його невід'ємними частинами.

В березні 2013 року ТОВ «НЛ-Імпорт» згідно контракту № 01/2006 від 03 грудня 2005 року та Специфікації № 11/25-02 від 01 лютого 2013 року було ввезено на територію України товар: Плитка керамічна CIPRO BEIGE 200X250 в кількості 1 296 м.кв.; Плитка керамічна ARDESIA BIANCA 250X4000 в кількості 367,20 м.кв.; Плитка керамічна ARDESIA GRIGIO 250X400 в кількості 91,80 м.кв.

Відповідно до Специфікації № 11/25-02 від 01 лютого 2013 року до контракту № 01/2006 загальна вартість товару складає 19211,58 польських злотих. Вартість товару в гривнях складає 48180,82 грн.. Товар було оплачено позивачем на користь Продавця (фірми "ASETSS D&M") в повному обсязі, підтвердженням чого є платіжне доручення в іноземній валюті № 20 від 23 травня 2013 року.

Згідно поданої до митного органу митної декларації № 100270000/2013/270975 від 05 березня 2013 року позивачем визначено та заявлено митну вартість товару за ціною договору і у гривнях складає 53430,82 грн., в іноземній валюті - 21304,96 польських злотих.

На підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем під час митного оформлення Київській регіональній митниці було надано:

- Контракт № 01/2006 від 03 грудня 2005 року;

- Додаткова угода № 104 від 20 грудня 2012 року до контракту;

- Додаткова угода № 7 від 02 грудня 2006 року до контракту;

- Специфікація № 11/25-02 від 01 лютого 2013 року до контракту;

- Інвойс експортний № F/EXP/13/000011 від 25 лютого 2013 pоку, наданий Постачальником, в якому вказано асортимент, кількість та вартість товару - 19 211,58 польських злотих;

- Міжнародна товаротранспортна накладна (CMR) А № 113232 від 25 лютого 2013 pоку, яка підтверджує факт отримання і перевезення товару;

- Митна експортна декларація країни відправлення (Польща) від 25 лютого 2013 року;

- Прайс-лист продавця товару;

- Довідка про транспортні витрати № 20 від 26 лютого 2013 року.

Після здійснення співставлення митної вартості подібних за якісними характеристиками товарів, митне оформлення яких вже здійснено, та аналізу наданих документів у посадових осіб митного органу виникли сумніви стосовно заявленої декларантом митної вартості, оскільки було встановлено, що рівень заявленої митної вартості значно менший від рівня цін на подібні товари, митне оформлення яких вже здійснено, та документи, подані до митного оформлення для підтвердження заявленої митної вартості товару, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В пункті 6.3. договору про міжнародне перевезення вантажів та транспортно-експедиційне обслуговування від 29 листопада 2009 року № 2/09 зазначено, що вартість кожного перевезення узгоджується сторонами в кожному окремому випадку, та вказується у заявці на перевезення. Заявка на перевезення є невід'ємною частиною даного договору, але в поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів документах такий документ відсутній.

Крім того, в інвойсі від 25 лютого 2013 року № F/EXP/13/000011 відсутня інформація про умови поставки товарів.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до статті 53 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - МК України) декларанту було надіслано електронне повідомлення та запропоновано надати додаткові документи, а саме:

- рахунок про здійснення платежів третім особам на користь продавця;

- платіжні та бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити для ідентифікації товару;

- каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення товару;

- висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

Про необхідність подання додаткових документів повідомлено декларанта у встановленому порядку та відповідно до вимог частини 4 статті 57 Кодексу проведено процедуру консультації.

Враховуючи те, що декларантом не надано у повному обсязі додаткові документи, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів, митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 05 березня 2013 року № 100270000/2013/710173/2 із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 МК України.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що позивачем були надані митному органу всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості, які давали можливість встановити дійсну вартість товару за ціною угоди, а тому рішення Київської міжрегіональної митниці про коригування митної вартості товарів № 100270000/2013/710173/2 від 05 березня 2013 року підлягає скасуванню, оскільки підстав для відмови у митному оформленні судом не встановлено.

Оскільки рішення Київської міжрегіональної митниці про коригування митної вартості товарів № 100270000/2013/710173/2 від 05 березня 2013 року протиправне, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України надміру сплачених обов'язкових платежів в розмірі 12936,91 грн..

Суд апеляційної інстанції із висновком суду першої інстанції погодився та залишив постанову Окружного адміністративного суду міста Києва 22 липня 2013 року без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанції не погоджується із огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 51 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом (пункт 1 частини 2 статті 52 Кодексу).

Відповідно до частин 2-4 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

З системного аналізу вказаних статей вбачається, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей може витребувати додаткові документи.

Під час здійснення митного контролю у посадових осіб митного органу виникли сумніви щодо правильності визначення декларантом заявленої митної вартості товарів, оскільки було встановлено, що рівень заявленої митної вартості значно менший від рівня цін на подібні товари, митне оформлення яких вже здійснено, та документи, подані до митного оформлення для підтвердження заявленої митної вартості товару, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Зокрема, в пункті 6.3. договору про міжнародне перевезення вантажів та транспортно-експедиційне обслуговування від 29 листопада 2009 року № 2/09 зазначено, що вартість кожного перевезення узгоджується сторонами в кожному окремому випадку, та вказується у заявці на перевезення. Заявка на перевезення є невід'ємною частиною даного договору, але в поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів документах такий документ відсутній.

Крім того, в інвойсі від 25 лютого 2013 року №/EXP/13/000011 відсутня інформація про умови поставки товарів.

Враховуючи дані обставини, митницею запропоновано декларанту надати додаткові документи в підтвердження заявленою митної вартості товару.

Оскільки позивач додаткових документів митному органу не надав, а неточності, виявлені під час митного контролю не давали можливості застосувати митну вартість товару за ціною договору, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до помилкового висновку про визнання протиправним та скасування рішення Київської міжрегіональної митниці про коригування митної вартості товару від 05 березня 2013 року № 100270000/2013/710173/2.

Київська міжрегіональна митниця 05 березня 2013 року при коригуванні митної вартості товару діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві суму надмірно сплачених платежів в розмірі 12936,91 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки судами були повно і правильно встановлені обставини справи однак при ухваленні рішень про задоволення позовних вимог було допущено порушення норм матеріального права, ухвалені рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 232 КАС України, -

ПОСТАНОВА:

Касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві та Київської міжрегіональної митниці Міндоходів задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва 22 липня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2014 року скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «НЛ-Імпорт» до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві, Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про скасування рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: