Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" березня 2016 р. К/800/23140/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ємельянової В.І.,

Рецебуринського Ю.Й., Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Богородчанському районі Івано-Франківської області на постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 13 лютого 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року по справі № 338/168/15-а

за позовом ОСОБА_4

до Управління Пенсійного фонду України у Богородчанському районі

Івано-Франківської області (далі - Управління)

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Управління про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 13 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною відмову Управління у перерахунку позивачу пенсії. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_4, зарахувавши періоди роботи її померлого чоловіка до пільгового трудового стажу, отриманого в місцевостях, прирівняних до Крайньої Півночі та в районах до них прирівняних.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Розпорядженням № 127437 від 29 серпня 2011 року з 23 серпня 2011 року ОСОБА_4 переведено з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника.

Не погоджуючись із розміром нарахованої пенсії, ОСОБА_4 14 серпня 2014 року звернулась до Управління із заявою, в якій просила здійснити відповідний перерахунок пенсії її померлого чоловіка, включивши періоди його роботи з 19 травня 1981 року по 1 грудня 1994 року, з 1 грудня 1994 року по 1 вересня 1995 року та з 1 вересня 1995 року по 30 квітня 1998 року до пільгового стажу в районах Крайньої Півночі та в районах до них прирівняних, зарахувавши один рік роботи за один рік і шість місяців.

Положеннями частини 1 статті 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.

При цьому визначення розміру пенсії в зв'язку з втратою годувальника проводиться від розміру пенсії, яку отримувала померла особа.

Виходячи зі змісту наведеної норми, отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника безпосередньо залежить від виду та розміру пенсійного забезпечення, що отримувала померла особа, тобто, обрахування пенсії відбувається з фактичного її розміру.

У позовній заяві ОСОБА_4 посилається на те, що її чоловік мав право на пільгове обчислення стажу в півтораразовому розмірі, оскільки, працюючи в районі Крайньої Півночі та в місцевості прирівняної до районів Крайньої Півночі, останній користувався пільгами, передбаченими Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», а тому вважає, що розмір її пенсії по втраті годувальника має бути перераховано з урахування вказаних показників.

Суд касаційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість таких тверджень, тому що право на перерахунок розміру пенсійних виплат нерозривно пов'язане із особою, яка її отримує, а тому неможливо провести перерахунок розміру пенсії померлій особі.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4, необхідності скасування постанови Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 13 лютого 2015 року та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року і постановлення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини встановлені повно та правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Богородчанському районі Івано-Франківської області задовольнити.

Постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 13 лютого 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року скасувати.

Ухвалити нову постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України у Богородчанському районі Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ємельянова В.І.

Судді Рецебуринський Ю.Й.

Стародуб О.П.