Історія справи

Постанова ВАСУ від 16.10.2014 року у справі №2а-13248/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/27750/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Бутенка В.І., Лиска Т.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві про зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року та постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2012 року, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2012 року ОСОБА_4 звернулась з позовом до суду першої інстанції, в якому просила визнати дії Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві щодо відмови в проведені реєстрації її місця проживання протиправними та зобов'язання провести таку реєстрацію.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2012 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_4 в реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов'язано Дніпровський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України у м. Києві розглянути заяву ОСОБА_4 щодо реєстрації місця проживання та вчинити дії щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що дії Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві щодо відмови в реєстрації позивача за адресою: АДРЕСА_1 з підстав відсутності ордера, виданого Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією або остаточного рішення суду є протиправними.

Вказані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржила особа яка не брала участі у справі - Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва, оскільки суд вирішив питання про його права та інтереси, так як відповідача зобов'язано вчинити дії щодо реєстрації позивача у будинку, який прийнятий до комунальної власності територіальної громади Дніпровського району м. Києва та перебуває на балансі скаржника. При цьому в обґрунтування касаційної скарги зазначає, що посилання суду виключно на ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» на перелік обов'язкових документів, необхідних для вчинення реєстрації, є неповним, оскільки не враховано приписів Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразків документів, необхідних для реєстрації місця проживання в Україні» від 28 липня 2004 року № 985, яка не суперечить приписам зазначеного вище Закону, за якими заява про реєстрацію місця проживання повинна містити дані про підставу реєстрації, як-то ордер встановленого зразка, договір купівлі продажу, рішення суду про визнання права користування жилим приміщенням та інше. Позивачем не зазначено та не було надано документів, які давали підстави для реєстрації її за адресою: АДРЕСА_1, а тому відмова відповідача у вчиненні таких дій була правомірною.

Просить, скасувати рішення судів попередніх інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмово провадження, відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

ОСОБА_4, разом зі своїм чоловіком отримала ордер № 415 від 27 серпня 2003 року на право зайняття кімнати АДРЕСА_3, що належав АЕК «Київенерго».

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 04 листопада 2005 року № 2048 будинок АДРЕСА_1 позбавлений статусу гуртожитку та переданий до комунальної власності територіальної громади Дніпровського району м. Києва із визнанням його житловим будинком із загальними квартирами.

На час видання вказаного вище розпорядження зареєстрованим місцем проживання позивача була трикімнатна квартира АДРЕСА_2.

Після зняття з реєстрації за місцем проживання у зазначеній вище квартирі, що мало місце 12 січня 2012 року, з метою проведення реєстрації за адресою квартира АДРЕСА_1, позивач 19 січня 2012 року звернувся до відповідача із відповідною заявою.

За наслідками розгляду звернення ОСОБА_4, листом від 31 січня 2012 року №48/415 останній було повідомлено, що проведення реєстрації місця проживання можливо буде здійснити або на підставі ордеру, виданого Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією, або остаточного рішення суду.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон № 1382-ІV) передбачено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Реєстрацією, згідно із статтею 3 Закону № 1382-ІV, є внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Відповідно до статті 6 названого Закону громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.

Для реєстрації особа подає:

- письмову заяву. Діти віком від 15 до 18 років подають заяву особисто. У разі якщо особа з поважної причини не може самостійно звернутися до уповноваженого органу, реєстрація може бути здійснена за зверненням іншої особи на підставі доручення, посвідченого в установленому порядку;

- паспортний документ. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України. Іноземець та особа без громадянства додатково подають посвідку на постійне або тимчасове проживання;

- квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати;

- два примірники талона зняття з реєстрації.

Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів.

Заява особи про реєстрацію місця проживання є єдиною підставою для реєстрації місця проживання особи.

Зразки заяви та інших документів, необхідних для реєстрації місця проживання особи, затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вказаної норми було прийнято Постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразків документів, необхідних для реєстрації місця проживання в Україні» від 28 липня 2004 року № 985, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, відповідно до якої, заява про реєстрацію місця проживання повинна містити:

1) підставу для реєстрації місця проживання заявника за зазначеною адресою (ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи).

2) згоду власника/співвласників житла або їх уповноважених органів, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання заявника у разі відсутності документів, зазначених як підстава для реєстрації.

Підставою для реєстрації місця проживання за адресою кімната АДРЕСА_1 ОСОБА_4 зазначила ордер № 415 від 27 серпня 2003 року, який надавав їй право на вселення у кімнату АДРЕСА_3.

Таким чином, при зверненні позивача 19.01.2012 року з метою проведення реєстрації у квартирі АДРЕСА_1 подано заяву у якій не містилась підстава для реєстрації місця проживання заявника саме у вказаній квартирі, що правильно було встановлено відповідачем Дніпровським районним управлінням Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, який на той час був повноважний проводити відповідній дії.

Отже, відмова Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, у проведенні реєстрації місця проживання позивача ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_1, оформлена листом від 31 січня 2012 року №48/415 (а.с.6) є правомірною, оскільки повністю узгоджується з вимогами статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразків документів, необхідних для реєстрації місця проживання в Україні» від 28 липня 2004 року № 985, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин.

Щодо посилання судів попередніх інстанцій на рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва від 10 листопада 2010 року у справі №22-23968 за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_7 до Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, Дніпровської районної у м. Києві ради, Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва про визнання права на проживання та за зустрічним позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва до ОСОБА_4, ОСОБА_7 третя особа - Дніпровська районна у м. Києві державна адміністрація про виселення із самовільно зайнятого житлового приміщення, то вказаним рішенням не визнано право на проживання такої у квартирі АДРЕСА_1 та ним не може бути підтверджено факт проживання позивача у вказаній квартирі на час звернення, 19.01.2012 року, до компетентного органу про реєстрацію у ній.

Викладене свідчить, що у відповідача були правові підстав для відмови у проведені реєстрації ОСОБА_4 за адресою квартира АДРЕСА_1.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини встановлені повно та правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанції і ухвалює нове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 229, 232, 256 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року та постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2012 року у справі № 2-а-13248/12/2670 - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 - відмовити.

Постанова набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

В.І. Бутенко

Т.О. Лиска