Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" липня 2014 р. м. Київ К/800/18606/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., за участю секретаря Титенко М.П.,за участю представників: позивача:Колосовського Ю.О.,відповідачів:Рябоконя С.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦУМ»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2013

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2014

у справі № 804/9515/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦУМ»

до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2013, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2014, відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦУМ» (надалі - позивач, ТОВ «ЦУМ») до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС) про скасування податкових повідомлень-рішень від 02.07.2013 № 0002432250 та № 0002442250.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2014 і задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких обґрунтовує законність оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС з 03.06.2013 по 07.06.2013 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЦУМ» з питання законності декларування від'ємного значення ПДВ за період з 01.02.2012 по 29.02.2012, за результатами якої 14.06.2013 було складено акт № 1565/22-6/35986580.

Згідно висновків перевірки ТОВ «ЦУМ» позивачем порушено пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого за лютий 2012 року занижено ПДВ всього у сумі 2 529 грн. та завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 декларації) на 103 330 804 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем 02.07.2013 винесено податкове повідомлення-рішення № 0002442250, яким ТОВ «ЦУМ» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 3 161,25 грн., у тому числі: за основним платежем - 2 529 грн., штрафні (фінансові) санкції - 632,25 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0002432250, яким ТОВ «ЦУМ» зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 103 330 804 грн.

Надаючи оцінку обставинам справи, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірні рішення прийнято відповідачем на підставі та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, зважаючи на відсутність факту здійснення позивачем господарських операцій.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись із висновками судів попередніх інстанцій та вважає, що касаційна скарга позивача підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до приписів п. 200.1 - 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, який вступив в дію з 01.01.2011, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до складу податкового кредиту суми податку сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбудеться раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів /послуг, що підтверджено податковою накладною.

Зміст наведених норм Кодексу свідчить, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається зі встановлених судами обставин справи, ТОВ «ЦУМ» (покупець) 26.01.2012 уклало договір поставки № 1200814 з ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» (постачальник), згідно якого останній зобов'язувався на умовах FCA станція Нікополь Придніпровської залізниці згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів Інкотермс 2000 поставити феросилікомарганець МНС17 ДСТУ 3548-97, строк дії договору до 31.12.2012. Згідно додаткової угоди від 18.12.2012 № 1/1206057 строк договору продовжено до 31.12.2013. Строк поставки: лютий 2012 року - грудень 2013 року. На виконання умов договору ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» 09.02.2012 виписало податкову накладну № 209024 та рахунок від 08.02.2012 № 1200814 на суму 111 657 200 грн. (ПДВ - 18 609 533,33 грн.). ТОВ «ЦУМ» 09.02.2012 здійснило оплату (платіжне доручення № 577 на 111 657 200 грн.). Товар не був поставлений, облік операцій по вказаному договору у бухгалтерському обліку проведено по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», станом на 01.03.2012 обліковувалась дебіторська заборгованість у сумі 111 657 200 грн.

Крім вищевказаного договору поставки, ТОВ «ЦУМ» 26.01.2012 уклало з ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» ще п'ять договорів на поставку феросилікомарганцю, а саме:

- договір № 1200815 на 9970 метричних тон сплавів (+/-5% max) за ціною 9 348,07 грн. за 1 метричну тону без урахування ПДВ, залізничного тарифу та охорони), загальна вартість 93 200 257,90 грн., ПДВ - 18 640 051,58 грн., всього 111 840 309,48 грн.;

- договір № 1200816 на 10490 метричних тон сплавів (+/-5% max) за ціною 8 884,66 грн. за 1 метричну тону без урахування ПДВ, залізничного тарифу та охорони), загальна вартість 93 200 083,40 грн., ПДВ - 18 640 016,68 грн., всього 111 840 100,08 грн.;

- договір № 1200817 на 10490 метричних тон сплавів (+/-5% max) за ціною 8 884,66 грн. за 1 метричну тону без урахування ПДВ, залізничного тарифу та охорони), загальна вартість 93 200 083,40 грн., ПДВ - 18 640 016,68 грн., всього 111 840 100,08 грн.;

- договір № 1200818 на 10060 метричних тон сплавів (+/-5% max) за ціною 9 260,18 грн. за 1 метричну тону без урахування ПДВ, залізничного тарифу та охорони), загальна вартість 93 157 410,80 грн., ПДВ - 18 631 482,16 грн., всього 111 788 892,96 грн.;

- договір № 1200819 на 10060 метричних тон сплавів (+/-5% max) за ціною 9 260,18 грн. за 1 метричну тону без урахування ПДВ, залізничного тарифу та охорони), загальна вартість 93 157 410,80 грн., ПДВ - 18 631 482,16 грн., всього 111 788 892,96 грн.

Постачальником було виписано податкові накладні та рахунки, оплачені позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Крім вказаних договорів, ТОВ «ЦУМ» (комітент) 01.02.2012 уклало договори комісії з ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» (комісіонер) № 1200671 та № 1200673, згідно яких комісіонер зобов'язувався організувати та забезпечити транспортно-експедиторське обслуговування вантажів комітента. На виконання умов договору ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» 29.02.2012 виписав податкові накладні № 229094 та № 229095, рахунки на оплату винагороди комісіонера та транспортування на загальну суму 127 670,03 грн., податкові накладні № 229100 і № 229101 і рахунки на оплату винагороди комісіонера та транспортування на загальну суму 22 208,33 грн.

На виконання зазначених угод ТОВ «ЦУМ» 09.02.2012 уклало з ПАТ КБ «Приватбанк» кредитний договір, згідно якого 09.02.2012 отримало кошти у розмірі 620 000 000 грн. Строк повернення кредиту - 05.02.2013.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «ЦУМ» у лютому 2012 року задекларувало у складі податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 103 357 918 грн., з них - 103 333 333 грн., сплачені у складі вартості товару «феросилікомарганець МНС17 ДСТУ 3548-97», придбання якого передбачалося згідно вищевказаних договорів поставки з ПАТ «Нікопольським заводом феросплавів». Дана сума підтверджена відповідними податковими накладними.

Колегія суддів погоджується із доводами позивача, відповідно до яких та обставина, що на момент перевірки товар за договорами із ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» не був переданий позивачу, не свідчить про те, що такий товар придбавався без наявності мети його використання у господарській діяльності, та не може бути підставою для зменшення податкового кредиту, який у даному випадку виник за наслідком першої події - списанням коштів з рахунків підприємства.

Не можна також визнати вичерпними посилання відповідача на той факт, що здійснення позивачем передплати за договорами та відсутність поставки товару більш як 10 днів з моменту її надходження, нездійснення повернення грошових коштів та відсутність вимоги на повернення грошових коштів є беззаперечними свідченнями невиконання сторонами умов договорів.

Так, умови поставки товару належать до виключної компетенції сторін договору, які у даному випадку претензій одна до одної не висували.

Та обставина, що товар за вказаними договорами не був поставлений позивачеві на момент перевірки, не позбавляє позивача права на податковий кредит, оскільки норма п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України прямо передбачає виникнення права на податковий кредит при придбанні товарів/послуг незалежно від того, чи такі товари/послуги почали використовуватись в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Тим більше, що в даному випадку не настав строк поставки за договорами з ПАТ «Нікопольський завод феросплавів», оскільки додатковими угодами від 18.12.2012 до договорів поставки внесено зміни до специфікацій, згідно яких строк поставки продовжено до грудня 2013 року.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Окрім наведеного, відповідачем не надано будь-яких доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій з поставки товару позивачу, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача, як платника податків, та виключають право на формування податкового кредиту і подальше збільшення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання з податку на додану вартість та сумою податкового кредиту.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає, що постановою суду першої інстанції та ухвалою апеляційного адміністративного суду обставини справи встановлено повно та всебічно в обсязі, достатньому для прийняття рішення у справі, однак з неправильним застосуванням вищезазначених норм матеріального права, що є підставою, відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, для їх скасування та прийняття нового рішення про задоволення позову.

Частиною шостою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись ч. 1, 6 ст. 94, ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 224, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦУМ» задовольнити.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2014 у справі № 804/9515/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 02.07.2013 № 0002432250 та від 02.07.2013 № 0002442250.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦУМ» (ЄДРПОУ 35986580) судові витрати у розмірі 6 852,00 грн. (шість тисяч вісімсот п'ятдесят дві гривні 00 коп.).

3. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна