Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" липня 2014 р. м. Київ К/800/62103/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.- головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (далі - Хустська ОДПІ)

на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.01.2011

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013

у справі № 2а-2055/10/0770

за позовом суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (далі - СПД ОСОБА_1)

до Хустської ОДПІ

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У червні 2010 року СПД ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати рішення Хустської ОДПІ від 14.04.2009 № 0000762343 про застосування фінансових санкцій.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.01.2011, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013, позов задоволено.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що до моменту отримання додатку від 10.04.2008 НОМЕР_2 до ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, згідно з яким внесено зміни щодо контрольно-касового апарату для реалізації алкогольної продукції, позивач цілком правомірно використовував контрольно-касовий апарат, визначений у попередньому додатку до ліцензії.

Хустська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі рішення попередніх інстанцій та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи. Зокрема, скаржник наполягає на тому, що додаток до ліцензії від 10.04.2008 НОМЕР_2 було отримано позивачем цього ж дня, у зв'язку з чим саме з цієї дати (тобто з 10.04.2008) при продажу алкогольних напоїв СПД ОСОБА_1 повинен був використовувати контрольно-касовий апарат з фіскальним номером 0717001376.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити касаційні вимоги Хустської ОДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з'ясовано, що відповідачем було проведено виїзну планову перевірку СПД ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 31.12.2008, оформлену актом від 03.04.2009 № 474-17.

Під час цієї перевірки податковим органом було виявлено, що у додатку від 10.02.2007 НОМЕР_3 до ліцензії НОМЕР_1 на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (з терміном дії з 14.09.2007 по 13.09.2008) зазначено електронний контрольно-касовий апарат з фіскальним номером 0717000426.

10.04.2008 СПД ОСОБА_1 звернувся до контролюючого органу із заявою про внесення змін до цього додатку до ліцензії у зв'язку з необхідністю заміни контрольно-касового апарата, через який здійснюється реалізація алкогольних напоїв.

10.04.2008 Регіональним управлінням департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Закарпатській області було внесено відповідні зміни до додатку до ліцензії НОМЕР_1 шляхом зазначення контрольно-касового апарата для провадження даного виду діяльності з фіскальним номером 0717001376.

Втім з огляду на те, що позивач у період 10.04.2008 по 14.08.2008 здійснював реалізацію алкогольної продукції з використанням касового апарату з фіскальним номером 0717000426 Хустською ОДПІ було прийнято оспорюване рішення, згідно з яким позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в сумі 267 486,70 грн. в порядку частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Так, в силу вимог частини шістнадцятої статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання, до якої додається копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта господарювання, засвідчена нотаріально або органом, який видав оригінал документа. Для отримання ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями додається довідка податкової служби про реєстрацію електронних контрольно-касових апаратів (книг обліку розрахункових операцій), що знаходяться у місці торгівлі.

За правилами частини двадцятої цієї ж статті Закону у додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями суб'єктом господарювання зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі.

За змістом частини другої статті 17 названого Закону у разі роздрібної торгівлі алкогольними напоями через електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій), не зазначений у ліцензії до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірі 200 відсотків вартості реалізованої через такий контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) продукції, але не менше 1000 гривень.

Приймаючи рішення про задоволення цього позову, суди виходили з того, що додаток до ліцензії від 10.04.2008 НОМЕР_2 було отримано позивачем лише 14.04.2008, а тому до цієї дати використання СПД ОСОБА_1 зареєстрованого контрольно-касового апарату є цілком правомірним.

Втім наведена обставина встановлена судами з порушенням правил оцінки доказів, встановлених статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), та розподілу тягаря доказування між сторонами.

Так, відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, обов'язок з доведення тих чи інших обставин розподіляється між учасниками процесу в залежності від матеріального права, що регулює спірні відносини та особливостей конкретного позову.

Обов'язок суб'єкта владних повноважень довести в судовому процесі правомірність прийнятого рішення, своєї дії чи бездіяльності не звільняє суд від дотримання принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, що обумовлено публічним характером адміністративного спору, необхідністю його вирішення з врахуванням публічного інтересу.

В силу вимог статті 86 КАС суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

У справі, що переглядається, на підтвердження факту отримання СПД ОСОБА_1 додатку до ліцензії від 10.04.2008 НОМЕР_2 саме у день його видачі (тобто 10.04.2008) відповідачем подано витяг з Журналу реєстрації видачі додатків до ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

Однак суди, пославшись виключно на пояснення позивача, зазначили про неналежність підпису у цьому журналі СПД ОСОБА_1 та, знову ж таки виключно на поясненнях останнього, зробили висновок про фактичне отримання ним спірного додатку до ліцензії 14.04.2008.

При цьому будь-яких доказів на підтвердження відповідних пояснень позивачем не представлено; його посилання на факт отримання відповідного додатку до ліцензії 10.04.2008 його менеджером по збуту ОСОБА_2 не підтверджується жодними фактичними даними; до того ж, пояснення СПД ОСОБА_1 свідчать про повторну видачу податковим органом одного й того самого додатку до ліцензії (спочатку його менеджеру, а потім йому особисто), що не передбачено чинним законодавством; доказів видачі дублікату вказаного додатку до ліцензії позивачем знову ж таки не представлено.

З урахуванням викладеного у судів попередніх інстанцій з огляду на установлений ними факт використання позивачем у період з 10.04.2008 по 14.04.2008 контрольно-касового апарату з фіскальним номером 0717000426 були відсутні підстави для висновку про незаконність застосування до СПД ОСОБА_1 оспорюваної суми штрафу та, відповідно, для задоволення цього позову.

За таких обставин Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати оскаржувані рішення та відмовити у позові СПД ОСОБА_1

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області задовольнити.

2. Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.01.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 у справі № 2а-2055/10/0770 скасувати.

У позові відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько