Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" серпня 2015 р. м. Київ К/800/64425/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: Маслія В.І.,

Суддів: Розваляєвої Т.С., Чумаченко Т.А.

При секретарі: Зубенко Д.В.

За участю представників позивача - Межиброцької М.В., Никорака М.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамеб" на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 липня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамеб" до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними рішень,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2012 року ТОВ "Діамеб" звернулось до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування рішення №16, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться в Україну у розмірі 7 314,92 грн., в тому числі 5 170,35 грн. за основним платежем та 2 144,57 грн. за штрафними санкціями та №17 від 27.03.2012 року, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з товарів ввезених на територію України у розмірі 30 716,21 грн. в тому числі 21 715,44 грн. за основним платежем та 9 000,77 грн. за штрафними санкціями.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.07.2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, ТОВ «Діамеб» звернулось з касаційною скаргою, в якій просило їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до Порядку проведення митними органами невиїзних документальних перевірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 71, Івано-Франківською митницею 07.03.2012 року була проведена невиїзна документальна перевірка стану дотримання законодавства з питань митної справи Приватним медичним підприємством «Діамеб» при митному оформленні товару промивач планшетів за кодом згідно з УКТЗЕД 9018908500 за період з 01.03.2009 року по 01.03.2012 року, за результатами якої було складено акт № Н/0006/12/206000000/ 0030610569.

За результатами перевірки встановлено факт допущення позивачем методологічної помилки в частині визначення кодів згідно із вимогами УКТЗЕД, а саме: неправильно визначено код товарів «Промивач автоматичний для імуноферментного мікропланшетного аналізу (washer) DROP», «Пристрій для промивання мікропланшетів (washer) W600», ввезених на митну територію України, які були задекларовані за кодом 9018908500 згідно з УКТЗЕД як «прилади та пристрої, що використовуються у медицині, хірургії, стоматології або ветеринарії, включаючи сцинтографічну апаратуру та іншу електромедичну апаратуру, а також апаратура для дослідження зору».

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено два податкові повідомлення-рішення від 27.03.2012 року, а саме: № 16 яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться в Україну у розмірі 7 314,92 грн., в тому числі 5 170,35 грн. за основним платежем та 2 144,57 грн. за штрафними санкціями та № 17 від 27.03.2012 року, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з товарів увезених на територію України у розмірі 30 716,21 грн. в тому числі 21 715,44 грн. за основним платежем та 9 000,77 грн. за штрафними санкціями.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були предметом розгляду Державною митною службою України, однак рішенням від 19.04.2012 року відмовлено у задоволенні скарги позивача, а податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Підставою для винесення даних рішень стало допущення, на думку представників Митниці, позивачем методологічної помилки в частині визначення кодів згідно із вимогами УКТЗЕД, а саме: неправильно визначено код товарів «Промивач автоматичний для імуноферментного мікропланшетного аналізу (washer) DROP», «Пристрій для промивання мікропланшетів (washer) W600», ввезених на митну територію України, які були задекларовані за кодом 9018908500 згідно з УКТЗЕД як «прилади та пристрої, що використовуються у медицині, хірургії, стоматології або ветеринарії, включаючи сцинтографічну апаратуру та іншу електромедичну апаратуру, а також апаратура для дослідження зору».

Відповідач до даного висновку дійшов, аналізуючи технічну документацію обладнання, інструкції користування на мікропланшетній пробивачі, сферу застосування їх в лабораторній діагностиці, тощо.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями митниці, позивач звернувся до адміністративного суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що у зв'язку з виявленням помилки у класифікації раніше оформленого позивачем товару Митниця правомірно донарахувала Товариству податкове зобов'язання із ввізного мита та ПДВ.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до положень статті 1 Митного кодексу України пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

У пункті 19 статті 1 Митного Кодексу України міститься визначення терміна «митні процедури» - це операції, пов'язані зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Відповідно до ст. 313 МК України, митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.

Згідно з п. 16 розділу 3 Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, яка затверджена наказом Державної митної служби України від 20.04.2005 року № 314, перевірка правильності класифікації та кодування товарів (згідно з поданими документами) має здійснюватись при розмитненні товарів при перевірці вантажної митної декларації.

Як встановлено судами, протягом 2009-2012 років позивачем здійснювалось ввезення і митне оформлення наступного обладнання: «Промивач автоматичний для імуноферментного мікропланшетного аналізу (washer) DROP», «Пристрій для промивання мікропланшетів (washer) W600». Зазначені товари ввозились на митну територію Україин під кодом 9018908500 згідно з УКТЗЕД.

Присутні в судовому засіданні представники позивача наголосили, що у даному випадку митним органом перевірено код товару при розмитненні товарів, який позивач ввозив на територію України у період з 01.03.2009 року по 01.3.2012 року, і жодних претензій до позивача з даного приводу не було.

За змістом статті 313 МК класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в Українській класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, є виключною компетенцією митних органів.

Незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи (стаття 69 МК).

Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України. Разом з тим, таких обставин у цій справі не встановлено і в судових рішеннях не наведено.

Таким чином, якщо митні органи, приймаючи митні декларації, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мали правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України від 21 січня 2011 року, 18 вересня 2012 року, 4 листопада 2014 року, (справи №№ 21-64а10, 21-203а12, 21-479а14, відповідно), яка відповідно до ст. 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Зважаючи на викладене, суди дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно зі ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамеб" - задовольнити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 липня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамеб" до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними рішень задовольнити.

Визнати нечинними та скасувати податкові повідомленя форми «Р» № 16 від 27.03.2012 року та № 17 від 23.07.2012 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: