Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" квітня 2015 р. м. Київ К/9991/79504/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Чалого С.Я.

Гончар Л.Я.

Конюшка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Київської регіональної митниці Державної митної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2012 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" до Київської регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання нечинними картки відмови, рішення та стягнення суми надмірно сплаченого податку,-

в с т а н о в и л а :

Постановою Окружного адміністративного суду України від 29 серпня 2012 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп» задоволено частково. Визнано недійсною картку відмови Київської регіональної митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №100190000/1/02840 від 01.11.2011. Визнано недійним рішення Київської регіональної митниці №100000006/2011/314568/2 від 01.11.2011 про визначення митної вартості товару. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові скасовано, позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 95 077, 87 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, митний орган звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати та відмовити у позові.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, на підставі зовнішньоекономічного контракту №10/06-2010 NOR від 10.06.2010 р., 01 листопада 2011 року ТОВ "Аскоп-Україна" згідно з вантажною митною декларацією №100190000/2011/128893 від 11.10.2011р. пред'явило КРМ до митного оформлення товар "Риба охолоджена лосось (сьомга) атлантичний (Salmo Salar) ціла, патрана, з головою" виробництва Норвегії в кількості 13 099,00 кг.

Відповідно до інвойсу №21043485 від 27.10.2011 до договору №10/06-2010 NOR від 10.06.2010 за даним договором була поставлена риба охолоджена, а саме, лосось атлантичний, у кількості 13 099, 00 кг на загальну суму 51 353,52 доларів США.

З метою митного оформлення товару товариством з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" була подана до Київської регіональної митниці вантажна митна декларація №100190000/2011/131718 від 01.11.2011р. разом з якою було подано до митного оформлення декларацію митної вартості за формою ДМВ-2 від 01.11.2011 разом з відповідними супровідними документами, згідно якої митна вартість товару була визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), а саме, на підставі ціни визначеної контрактом №10/06-2010 NOR від 10.06.2010, тобто за методом № 1.

Однак, під час здійснення митного контролю у митного органу виникли сумніви щодо правильності визначення декларантом митної вартості та достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей, які містили розбіжності, за результатами аналізу митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, згідно бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України було виявлено, що заявлена позивачем митна вартість є нижчою відносно рівня митної вартості таких товарів, імпортованих на митну територію України. Зокрема, згідно даних ЄАІС ДМСУ за останні 90 днів, що передували митному оформленню, було виявлено, що за кодом УКТЗЕД 0302120000 здійснено митне оформлення товару "риба лосось охолоджений" на ціною 8,47 дол. США за кг, тобто вартість заявленого до митного оформлення товару була меншою від рівня митної вартості подібних товарів того ж самого виробника.

01.11.2011 Київською регіональною митницею винесено рішення про визначення митної вартості товару №100000006/2011/314568/2, яким було визначено митну вартість товару за резервним 6 методом, а саме, скориговано митну вартість товару з 51 353,52 доларів США до 110 948,53 доларів США, тобто 8,47 доларів США за один кілограм товару.

У зв'язку з корегуванням митної вартості та неможливістю внесення змін до ВМД 100190000/2011/131718 від 01.11.2011р. Київською регіональною митницею було видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №100190000/1/02840 від 01.11.2011.р.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" з метою митного оформлення товару була підготовлено та подано до Київської регіональної митниці нову вантажно митну декларацію № 100190000/2011131885 від 01.11.2011 разом з якою було подано до митного оформлення декларацію митної вартості за формою ДМВ-2 від 01.11.2011, в якій митну вартість товару було визначено за резервним методом 6 виходячи з митної вартості товару визначеної митним органом у розмірі 110 948,53 доларів США.

Товариство з обмеженою відповідальністю ""Аскоп-Україна" не погоджуючись з рішенням про визначення митної вартості від 01.11.2011р. та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 01.11.2011р. та вважаючи їх нечинними, а також вважаючи що ним було надмірно сплачено податок на додану вартість у розмірі 73 313,58 грн., звернулось з відповідним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що заявлена позивачем митна вартість товару, яка постачалася за вищевказаним контрактом та була заявлена позивачем в поданій ним митній декларації та декларації митної вартості, підтверджується наданими позивачем митному органу документами, тобто, ціна договору була достатньо підтверджена декларантом. Крім цього, митним органом не було обґрунтовано незастосування попередніх методів визначення митної вартості товару та не проведено консультацій з позивачем, як то передбачено ст. 266 Митного кодексу України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вказує на передчасність зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст.262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року №1766 затверджений Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, яким визначено, що визначення митної вартості - сукупність дій, які вчиняються декларантом та/або митним органом з метою визначення вартості товарів відповідно до положень Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Статтею 264 Митного кодексу України передбачено, що заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст.265 Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено ч.2 ст.265 Митного кодексу України, митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Відповідно до ст.88 Митного Кодексу України декларант зобов'язаний надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.

Пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Термін подання додаткових документів становить 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання (п.13 Порядку).

На вимогу митного органу позивачем визначені митницею додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів за ціною договору подані не були.

Як встановлено п.14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Відповідно до ст.266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною в кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари було продано в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митну вартість товарів не може бути визначено шляхом застосування попереднього методу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару.

При цьому, матеріалами справи підтверджується, що в спірних правовідносинах у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товару.

За вказаними обставинами митниця мала обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При витребуванні додаткових документів митниця діяла відповідно до Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження (№1766) та норм митного законодавства. При цьому відповідач, відповідно до наведених законодавчих норм надавав позивачу можливість підтвердження заявленої митної вартості чи корегування митної вартості шляхом надання додаткових документів, однак позивач витребуваних документів щодо підтвердження заявленої митної вартості не надав. Інших способів, ніж витребування додаткових документів, надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару, у митного органу щодо узгодження митної вартості товару із декларантом законодавчими нормами не передбачено.

Оскільки при проведенні перевірки правильності визначення митної вартості у митного органу виникли обґрунтовані сумніви стосовно прийнятності заявленої декларантом ціни товару оскаржувані рішення суб'єкта владних повноважень є обґрунтованими та прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.

При цьому, матеріалами справи підтверджено проведення митницею необхідних консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. Правомірність застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості товару, як це встановлено частиною 5 статті 266 МК, а також обґрунтування неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості товарів підтверджується наявними у справі доказами.

Таким чином, колегія суддів вважає, що приймаючи рішення про визначення митної вартості товарів, митниця діяла в межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства, тому підстав для скасування оскаржуваних рішень митного органу не вбачається.

Також є необґрунтованими рішення судів попередніх інстанцій в частині визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації №100190000/1/02840 від 01.11.2011. При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ні судом першої, ні судом апеляційної інстанції у рішеннях будь-яких обставин та підстав у вказаній частині позовних вимог щодо скасування картки відмови не наведено.

Як встановлено ст.80 Митного кодексу України, у разі відмови у митному оформленні та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів митний орган зобов'язаний видавати заінтересованим особам письмове повідомлення із зазначенням причин відмови та вичерпним роз'ясненням вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення та пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Відповідно до п.п.6 абз.5 п.3 Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Держмитслужби від 20 квітня 2005 року №314, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27 квітня 2005 року за № 439/10719, у разі відмови у митному оформленні та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів митний орган зобов'язаний видавати заінтересованим особам письмове повідомлення із зазначенням причин відмови та вичерпним роз'ясненням вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення та пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Відповідно до Порядку оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 12 грудня 2005 року №1227, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 грудня 2005 року за № 1562/11842, у всіх випадках відмови невідкладно оформлюється Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України. У Картці повинні бути в стислому вигляді зазначені причини відмови з посиланням на норми законодавства України, а також вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Відповідно до вищезазначеного Порядку посадовою особою Київської митниці оформлено оскаржувану Картку відмови, в якій зазначено про необхідність подання нової ВМД. Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України винесена митницею на підставі та у межах повноважень, що передбачені діючими нормативно-правовими актами, з урахуванням наданих декларантом документів, підстави для її скасування відсутні.

Відповідно, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині повернення із Державного бюджету платежів, сплачених при митному оформленні товару.

Суди першої та апеляційної інстанції прийшли до помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позову, з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин в заявленому позові необхідно відмовити з підстав його необґрунтованості.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні рішень порушені норми матеріального та процесуального права, тому касаційна скарга Київської регіональної митниці підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Керуючись статтями 220, 222, 225, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Київської регіональної митниці задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2012 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року скасувати.

Прийняти нове рішення.

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" до Київської регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання нечинними картки відмови, рішення та стягнення суми надмірно сплаченого податку - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку ст.ст. 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: