Постанова

Іменем України

31 січня 2019 року

м. Київ

справа № 204/1226/17-ц

провадження № 61-25863св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ступак О. В. (суддя-доповідач), ПогрібногоС. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Банк Фамільний»,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Фамільний» на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2017 року у складі судді Книш А. В. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 червня 2017 року у складі колегії суддів: Пономарь З. М., Баранніка О. П., Посунся Н. Є.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У лютому 2017 року Публічне акціонерне товариство «Банк Фамільний» (далі - ПАТ «Банк Фамільний») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди, завданої злочином.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_4 при укладенні 12 липня 2006 року кредитного договору та отриманні кредитних коштів у розмірі 10 000,00 грн, використав підроблену довідку про доходи, чим завдав позивачу шкоди у розмірі 10 000,00 грн.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 квітня 2014 року ОСОБА_4 звільнений від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною третьою статті 358 Кримінального кодексу України, у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до відповідальності.

Із урахуванням наведених обставин, ПАТ «Банк Фамільний» просив суд стягнути із ОСОБА_4 на свою користь 10 000,00 грн на відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину.

Ухвалою Красноговардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2017 року у відкритті провадження у справі за позовом ПАТ «Банк Фамільний» до ОСОБА_4 відмовлено.

Відмовляючи у відкриті провадження, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги у цій справі були предметом розгляду у справі № 204/8591/14-ц, у якій суд першої інстанції ухвалив рішення, яке залишене без змін після апеляційного та касаційного перегляду, і яким відмовлено у задоволенні позову ПАТ «Банк Фамільний» до ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди, завданої злочином.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 червня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Банк Фамільний» відхилено. Ухвалу Красноговардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2017 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у відкриті провадження, оскільки набрало законної сили рішення суду у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиції інших учасників справи

У серпні 2017 року ПАТ «Банк Фамільний» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на ухвалу Красноговардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 червня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило суд скасувати рішення судів попередніх інстанції та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач подав новий позов про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок злочину, а тому предмет та підстави позову не є тотожними як у справі № 204/8591/14-ц. Суди, постановляючи ухвали, порушили норми статті 129 Конституції України, статей 22, 1166, 1192 Цивільного кодексу України, статей 57, 61 ЦПК України 2004 року.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження, витребувано цивільну справу та надано строк на подання заперечень на касаційну скаргу.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року вказану справа разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ПАТ «Банк Фамільний» не підлягає задоволенню із таких підстав.

Нормативно-правове обґрунтування

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Частиною першою статті 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За змістом частини другої статті 223 ЦПК України 2004 року після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги, з тих же підстав, або оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 122 ЦПК України 2004 року суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Відмова у відкритті провадження, серед іншого, можлива за умови, що вже існує рішення суду, яке набрало законної сили, і це рішення ухвалено за наслідками розгляду спору (позову), який розглядається між тими самими сторони, про той самий предмет спору і з тих самих підстав.

У тих випадках, коли справа вже вирішена судом або коли сторони розпорядилися своїми правами певним чином і суд затвердив ці дії, повторне звернення до суду не допускається. Неможливість повторного розгляду справи, коли є судове рішення, що набрало законної сили і не скасоване у встановленому законом порядку, перш за все пов'язана з виключністю судового рішення. Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Таким чином, необхідність застосування пункту 2 частини другої статті 122 ЦПК України 2004 року обумовлена, зокрема, неприпустимістю розгляду судами одного і того ж спору двічі. Підставою для прийняття судового рішення про відмову у відкритті провадження у справі може бути лише наявність на час вирішення питання про відкриття провадження у справі рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.

Для застосування вказаної підстави для відмови у відкритті провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових, а саме тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Зміна хоча б однієї з наведених складових не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовною заявою і не дає суду підстави відмовити у відкритті провадження у справі.

Оспорювані правовідносини у справі, у якій постановлені оскаржувані судові рішення, є тотожними у справі № 204/8591/14-ц, в якій ухвалено рішення від 06 липня 2015 року про відмову у задоволенні позову ПАТ «Банк Фамільний» до ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди, завданої злочином, яке залишене без змін після апеляційного та касаційного перегляду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відмовляючи у відкритті провадження на підставі пункту 2 частини другої статті 122 ЦПК України 2004 року суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку, що сторони, предмет та підстава спору у цій справі є тотожними сторонам, предмету та підставі позову у справі № 204/8591/14-ц.

Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження.

Наведені у касаційні скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів попередніх інстанції, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до незгоди заявника із висновками судів попередніх інстанцій.

За таких обставин, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, судові рішення у справі прийнято із додержанням вимог матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування відсутні.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Фамільний» залишити без задоволення.

Ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровськавід 14 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 червня 2017 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак С. О. Погрібний Г. І. Усик