Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 759/22457/21

провадження № 61-17024св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Головне управління юстиції м. Києва,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 січня 2023 року в складі судді Горбенко Н. О. та постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року в складі колегії суддів: Немировської О. В., Желепи О. В., Ящук Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила: визнати недійсним та скасувати заповіт, складений її чоловіком ОСОБА_3 09 липня 2020 року, посвідчений державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори Щербиною Я. О.; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори Щербиною Я. О. 16 жовтня 2020 року після смерті матері відповідача та її померлого чоловіка - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її чоловік ОСОБА_3 , рідним братом якого є відповідач ОСОБА_2 09 липня 2020 року під тиском з боку відповідача та його дружини ОСОБА_3 склав заповіт, відповідно до якого заповів належні йому 5/12 часток в будинку АДРЕСА_1 у наступних частках таким особам: 1/12 частку - ОСОБА_2 , 1/12 частку - сину ОСОБА_5 , 3/12 - дочці ОСОБА_6 . Зазначала, що ОСОБА_3 не усвідомлював значення своїх дій під час складення заповіту через свій психічний та емоційний стан, а зміст заповіту не відповідав його волевиявленню, тому наявні підстави для визнання його недійсним.

16 жовтня 2020 року державний нотаріус Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори Щербина Я. О. видала свідоцтво на право на спадщину за законом, відповідно до якого спадкоємцями майна ОСОБА_4 по частині кожен є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Спадщина, на яку видане свідоцтво, складається з 5/6 частин будинку АДРЕСА_1 , однак при його видачі не було враховано заповіт ОСОБА_7 , згідно якого вона заповіла ОСОБА_3 належну їй частину спірного будинку.

Таким чином, свідоцтво про право на спадщину по закону від 16 жовтня 2020 року є підробкою, виготовленою внаслідок отримання неправомірної винагороди нотаріусом.

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень в справі

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 17 січня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з недоведеності та необґрунтованості позовних вимог. Позивач не надала належні та допустимі докази, які підтверджують, що ОСОБА_3 на момент укладення оспорюваного заповіту через власний психічний та емоційний стан не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.

На момент видачі оспорюваного свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_3 на власний розсуд розпорядився своїми спадковими правами, просив видати йому свідоцтво про право на спадщину за законом на 5/12 частин спірного будинку, тоді як своїх прав на його частину не заявляв. ОСОБА_1 не довела наявність передбачених законом підстав для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Оскаржила судові рішення з підстав, передбачених частиною першою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що 17 січня 2023 року розгляд справи судом першої інстанції відбувся без участі сторін, тобто суд не міг повно і всебічно з'ясувати обставини цієї справи. Апеляційний суд прийняв постанову лише на підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва.

Оскільки розгляд справи відбувся за відсутності учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, рішення судів попередніх інстанцій підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали зі Святошинського районного суду м. Києва.

29 лютого 2024 року справа № 759/22457/21 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

ОСОБА_1 у касаційній скарзі зазначає, що її не було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового розгляду, в результаті чого суд першої інстанції розглянув справу та ухвалив судове рішення без її участі.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 16 листопада 2021 року відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

17 січня 2023 року Святошинський районний суд ухвалив рішення у цій справі.

Встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово зверталась до суду із заявами про відкладення розгляду справи.

У судове засідання, призначене на 17 січня 2023 року, позивач не з`явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлялась належним чином, причини неявки суду не повідомила. Судова повістка про виклик в судове засідання, яка направлялася на адресу її місця проживання, вказану нею у позовній заяві ( АДРЕСА_2 ), повернулася на адресу суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

ОСОБА_1 не повідомляла суд про зміну адреси місця її проживання (перебування, знаходження), що є її процесуальним обов`язком (частина перша статті 131 ЦПК України).

Відповідно до пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Таким чином, ОСОБА_1 вважається належним чином повідомленою про судове засідання, призначене на 17 січня 2023 року відповідно до пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України, тому доводи її касаційної скарги про неналежне повідомлення є необґрунтованими.

Крім того, позивач скористалася правом на апеляційне оскарження рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 січня 2023 року.

Апеляційний суд надав належну оцінку доводам апеляційної скарги ОСОБА_1 про розгляд справи судом першої інстанції за її відсутності та її неналежне повідомлення про дату, час і місце судового засідання й обґрунтовано їх відхилив.

Інших доводів щодо незаконності та необґрунтованості судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій касаційна скарга не містить.

Обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судових рішень, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, і підстав для їх скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишити без змін.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко