Історія справи

Постанова

Іменем України

29 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 352/744/20

провадження № 61-7974св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Загвіздянська сільська рада ОТГ Тисменицького району Івано-Франківської області,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року в складі колегії суддів: Девляшевського В. А., Бойчука І. В., Фединяка В. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та судових рішень в справі

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив зобов`язати відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою за адресою: село Загвіздя, урочище «Мочари», кадастровий номер 2625881101:02:001:1260, шляхом демонтажу самочинно збудованої огорожі та встановлення огорожі по чітких межах земельної ділянки.

Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 18 листопада 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 . Залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України.

Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2021 року частково задоволено заяву ОСОБА_2 про відшкодування витрат на правничу допомогу, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 4 400 грн.

Суд першої інстанції виходив з необґрунтованості дій позивача, який після пред`явлення позову відчужив спірну земельну ділянку та скористався своїм правом на залишення позову без розгляду.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року ухвалу Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2021 року скасовано та залишено без задоволення заяву ОСОБА_2 про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації понесених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами. Саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, а є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У травні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 06 квітня 2021 та залишити в силі ухвалу Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 18 листопада 2021 року.

В обґрунтування касаційної скарги зазначав, що апеляційний суд не сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин справи. Позивач подав до суду першої інстанції клопотання про залишення позову без розгляду після того, як його представник надав інформацію про відчуження спірної земельної ділянки, тобто свідомо приховував її.

Ним надано належні докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, тому неподання попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у їх відшкодуванні.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Тисменицького районного суду Івано-Франківської області.

16 червня 2021 року матеріали справи № 352/744/20 надійшли до Верховного Суду.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 направив відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Згідно з частиною дев`ятою статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими чи недобросовісними та свідчать про зловживання процесуальними правами.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16-ц, від 28 січня 2019 року у справі № 619/1146/17- ц, від 02 грудня 2020 року у справі № 202/2600/15-ц, від 17 грудня 2020 року у справі № 758/12381/18-ц, від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18.

Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.

Отже, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.

Крім того, звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

З огляду на обставини справи, доводи заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для покладення на позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року залишити без змін.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко