Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 08.07.2018 року у справі №2/4707/11

Постанова

Іменем України

28 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 2-4707/11

провадження № 61-3383св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90,

відповідач - Харківська міська рада,

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_91 на рішення Московського районного суду міста Харкова від 02 червня 2011 року у складі судді

Сугачової О. О. та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 08 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Гуцал Л. В., Кругової С.

С., касаційну скаргу ОСОБА_92 на рішення Московського районного суду міста Харкова від 02 червня 2011 року у складі судді

Сугачової О. О. та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 24 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Сащенко І. С., Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., та касаційні скарги ОСОБА_93, ОСОБА_94 на рішення апеляційного суду Харківської області від 04 лютого 2015 року ускладі колегії суддів: Черкасова В.

В., Кукліної Н. О.,

Пономаренко Ю. А.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2011 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38,

ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42,

ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47,

ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67,

ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71,

ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85,

ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90 звернулися до суду з позовом до Харківської міської ради про визнання права власності

Позовні вимоги мотивовані тим що при приватизації державного підприємства "Південзахіденергобуд", згідно із Законом України "Про приватизацію майна державних підприємств" із вартості цілісного майнового комплексу вилучено вартість державного майна, до складу якого входили житлові будинки та гуртожиток по АДРЕСА_1. В плані приватизації державного підприємства "Південзахіденергобуд", затвердженого розпорядженням регіонального відділення ФДМУ по Харківській області

від 08 вересня 1995 року за № 353-Р, зазначено, що гуртожиток по АДРЕСА_1, який знаходиться на балансі підприємства, підлягає передачі в комунальну власність, як об'єкт державної власності. Відповідно до Положення про управління державним майном, яке не ввійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого спільним наказом ФДМУ та Міністерства економіки України від 19 травня 1999 року за № 908/68, господарське товариство повинно обліковувати на своєму балансі майно, що не ввійшло до його статутного капіталу. При цьому, відповідальність зі збереження та ефективного використання державного майна несе господарське товариство. На підставі рішення загальних зборів акціонерів від 25 березня 1998 року прийняті зміни до статуту в новій редакції стосовно виходу зі складу ВАТ структурного підрозділу № 16 "Житлово-комунальний відділ" і створення на його базі колективного підприємства. Вказаний гуртожиток передано на баланс новоутвореного КП "Житлово-комунальне господарство "Південзахіденергобуд". Отже, після ліквідації у 1995 році шляхом приватизації ДП "Трест Південзахіденергобуд", на балансі якого знаходилась будівля відомчого гуртожитку фактично утворилось декілька самостійних юридичних осіб, одними з яких були КП ЖКГ "Південзахіденергобуд" та ВАТ "Трест Південзахіденергобуд". Після ліквідації державного Тресту будівля гуртожитку з мешканцями за вказаною адресою не увійшла ні до одного з їх статутних фондів знов створених підприємств, разом з цим передана на баланс КП ЖКГ "Південзахіденергобуд". Згідно листа Головного управління житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури № 16/878-б від 17 квітня 2009 року за інформацією Головного управління статистики в Харківській області (звіт 1-Житловонд) встановлено, що колективне підприємство житлово-комунального господарства "Південзахіденергобуд", на балансі якого перебував зазначений гуртожиток, входить до складу підприємств-банкрутів та тих, що повністю припинили діяльність станом на 01 січня 2008 року і неможливо, також, визначити балансову вартість даної будівлі, що в подальшому не дозволить мешканцям оформити документи на приватизацію займаного житла відповідно до Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків". Рішенням виконкому Харківської міської ради Харківської області № 1278

від 19 грудня 2007 року вказану будівлю виключено з числа гуртожитків та присвоєно статус жилого будинку, а мешканцям дозволено закріпити за собою займану житлову площу та відкрити особові рахунки у встановленому законом порядку.

За вказаних обставин позивачі просили визнати за ними право власності на квартири у житловому багатоквартирному будинку АДРЕСА_1.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 02 червня 2011 року, з урахуванням ухвали Московського районного суду міста Харкова від 24 січня 2013 року про виправлення описки, позовні вимоги задоволено.

Визнано право власності на:

- квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 80,7 кв. м, за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3;

- квартиру АДРЕСА_3, загальною площею 43,7 кв. м, за ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_95;

- квартиру АДРЕСА_4, загальною площею 43,2 кв. м, за ОСОБА_6, ОСОБА_7;

- квартиру АДРЕСА_5, загальною площею 46,6 кв. м, за ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10;

- квартиру АДРЕСА_6, загальною площею 16,8 кв. м, за ОСОБА_11;

- квартиру АДРЕСА_7, загальною площею 44,8 кв. м, за ОСОБА_12, ОСОБА_13;

- квартиру АДРЕСА_8, загальною площею 44,5 кв. м, за ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16;

- квартиру АДРЕСА_9, загальною площею 42,4 кв. м, за ОСОБА_17, ОСОБА_18;

- квартиру АДРЕСА_10, загальною площею 46,5 кв. м, за ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21;

- квартиру АДРЕСА_11, загальною площею 43,1 кв. м, за ОСОБА_22, ОСОБА_23,

ОСОБА_24;

- квартиру АДРЕСА_12, загальною площею 64,0 кв. м, за ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28;

- квартиру АДРЕСА_13, загальною площею 49,19 кв. м, за ОСОБА_29;

- квартиру АДРЕСА_14, загальною площею 46,1 кв. м, за ОСОБА_30;

- квартиру АДРЕСА_15, загальною площею 74,1 кв. м, за ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33;

- квартиру АДРЕСА_16, загальною площею 41,4 кв. м, за ОСОБА_34;

- квартиру АДРЕСА_17, загальною площею 46,1 кв. м, за ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37;

- квартиру АДРЕСА_18, загальною площею 50,3 кв. м, за ОСОБА_38,

ОСОБА_39;

- квартиру АДРЕСА_19, загальною площею 44,5 кв. м, за ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42;

- квартиру АДРЕСА_20, загальною площею 20,8 кв. м, за ОСОБА_96;

- квартиру АДРЕСА_21, загальною площею 21,4 кв. м, за ОСОБА_97;

- квартиру АДРЕСА_21, загальною площею 27,3 кв. м, за ОСОБА_45;

- квартиру АДРЕСА_22, загальною площею 57,2 кв. м, за ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49;

- квартиру АДРЕСА_23, загальною площею 47,6 кв. м, за ОСОБА_50, ОСОБА_51;

- квартиру АДРЕСА_24, загальною площею 53,1 кв. м, за ОСОБА_52;

- квартиру АДРЕСА_25, загальною площею 46,75 кв. м, за ОСОБА_53, ОСОБА_54;

- квартиру АДРЕСА_26, загальною площею 42,2 кв. м, за ОСОБА_55, ОСОБА_56;

- квартиру АДРЕСА_27, загальною площею 43,3 кв. м, за ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59;

- квартиру АДРЕСА_28, загальною площею 46,9 кв. м, за ОСОБА_60, ОСОБА_61;

- квартиру АДРЕСА_29, загальною площею 46,3 кв. м, за ОСОБА_62;

- квартиру АДРЕСА_30, загальною площею 41,9 кв. м, за ОСОБА_63, ОСОБА_64;

- квартиру АДРЕСА_31, загальною площею 48,4 кв. м, за ОСОБА_65, ОСОБА_66;

- квартиру АДРЕСА_32, загальною площею 24,17 кв. м, за ОСОБА_67;

- квартиру АДРЕСА_33, загальною площею 42,0 кв. м, за ОСОБА_68;

- квартиру АДРЕСА_34, загальною площею 41,88 кв. м, за ОСОБА_69;

- квартиру АДРЕСА_35, загальною площею 41,88 кв. м, за ОСОБА_70;

- квартиру АДРЕСА_36, загальною площею 36,9 кв. м, за ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73;

- квартиру АДРЕСА_37, загальною площею 45,8 кв. м, за ОСОБА_74, ОСОБА_75;

- квартиру АДРЕСА_38, загальною площею 46,5 кв. м, за ОСОБА_76, ОСОБА_77;

- квартиру АДРЕСА_39, загальною площею 23,3 кв. м, за ОСОБА_78;

- квартиру АДРЕСА_40, загальною площею 34,17 кв. м, за ОСОБА_79;

- квартиру АДРЕСА_41, загальною площею 45,44 кв. м, за ОСОБА_80;

- квартиру АДРЕСА_42, загальною площею 44,67 кв. м, за ОСОБА_81;

- квартиру АДРЕСА_43, загальною площею 59,7 кв. м, за ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84;

- квартиру АДРЕСА_44, загальною площею 29,63 кв. м, за ОСОБА_85;

- квартиру АДРЕСА_45, загальною площею 42,09 кв. м, за ОСОБА_86;

- квартиру АДРЕСА_46, загальною площею 24,0 кв. м, за ОСОБА_87;

- квартиру АДРЕСА_47, загальною площею 19,4 кв. м, за ОСОБА_88;

- квартиру АДРЕСА_48, загальною площею 19,4 кв. м, за ОСОБА_89;

- квартиру АДРЕСА_49, загальною площею 65,1 кв. м, за ОСОБА_90.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачі набули права власності на житло, оскільки тривалий час та на законних підставах проживали у гуртожитку. У відповідності з рішенням виконкому Харківської міської ради Харківської області № 1278 від 19 грудня 2007 року, яким будівлю за адресою: АДРЕСА_1 виключено з числа гуртожитків і присвоєно статус жилого будинку, а мешканцям дозволено закріпити за собою займану житлову площу та відкрити особові рахунки у встановленому законом порядку, однак, оформити право власності на житлові приміщення, які позивачі займають на відповідних правових підставах, не є можливим.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 16 вересня 2013 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_98 на рішення Московського районного суду міста Харкова від 02 червня 2011 року у цій справі закрито.

Закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою

ОСОБА_98 на рішення Московського районного суду мста Харкова від 02 червня 2011 року у цій справі, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_98 не є учасником справи, не мала повноважень на подання апеляційної скарги, оскаржуваним рішенням суду першої інстанції її права та інтереси не зачіпаються. За вказаних обставин відкрите апеляційне провадження підлягає закриттю.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 16 вересня 2013 року апеляційні скарги ОСОБА_99, ОСОБА_100 задоволено.

Рішення Московського районного суду міста Харкова від 02 червня 2011 року змінено.

Рішення Московського районного суду міста Харкова від 02 червня 2011 року в частині визнання права власності за ОСОБА_69 на квартиру АДРЕСА_34 та за ОСОБА_101 на квартиру АДРЕСА_33 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено.

В іншій частині рішення суд першої інстанції залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання права власності за ОСОБА_69 на квартиру АДРЕСА_34 та за ОСОБА_101 на квартиру АДРЕСА_33, апеляційний суд виходив із того, що

ОСОБА_99 та ОСОБА_100, які не є учасниками справи, не були залучені до участі у справі, а оскаржуваним судовим рішення суду першої інстанції порушується їх права та інтереси. Апеляційний суд на стадії апеляційного перегляду справи позбавлений процесуальної можливості здійснювати залучення до участі у справі осіб, права та інтереси яких зачіпаються.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 07 липня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_102, ОСОБА_103 відхилено.

Апеляційну скаргу ОСОБА_104 задоволено.

Рішення Московського районного суду міста Харкова від 02 червня 2011 року змінено.

В частині визнання права власності за ОСОБА_78 на квартиру АДРЕСА_39 рішення суду скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні вимог в цій частині.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання права власності за ОСОБА_78 на квартиру АДРЕСА_39, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_104, яка не є учасником справи, не була залучені до участі у справі, а оскаржуваним судовим рішення суду першої інстанції порушується її права та інтереси.

Апеляційний суд на стадії апеляційного перегляду справи позбавлений процесуальної можливості здійснювати залучення до участі у справі осіб, права та інтереси яких зачіпаються.

Відхиляючи аргументи апеляційної скарги ОСОБА_102 та ОСОБА_103, апеляційний суд зазначив про недоведеність заявниками свого права на користування кімнатами №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2 у гуртожитку.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 18 серпня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_105 задоволено.

Рішення Московського районного суду міста Харкова від 02 червня 2011 року змінено.

В частині визнання права власності за ОСОБА_30 на квартиру АДРЕСА_14 рішення суду скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у позові в цій частині.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання права власності за ОСОБА_30 на квартиру АДРЕСА_14, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_105, який не є учасником справи, не був залучений до участі у справі, а оскаржуваним судовим рішення суду першої інстанції порушується його права та інтереси.

Апеляційний суд на стадії апеляційного перегляду справи позбавлений процесуальної можливості здійснювати залучення до участі у справі осіб, права та інтереси яких зачіпаються.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 грудня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_102, ОСОБА_103 задоволено частково.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 07 липня 2014 року щодо визнання права власності ОСОБА_70 на квартиру АДРЕСА_35 касовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 04 лютого 2015 року апеляційні скарги ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_106 задоволено частково.

Рішення Московського районного суду міста Харкова від 02 червня 2011 року змінено.

Відмовлено ОСОБА_70 у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_35.

Відмовлено ОСОБА_80 у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_41.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог ОСОБА_70 та ОСОБА_80 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_50 та АДРЕСА_51, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_106, які не є учасниками справи, не були залучені до участі у справі, а оскаржуваним судовим рішення суду першої інстанції порушуються їх права та інтереси. Апеляційний суд на стадії апеляційного перегляду справи позбавлений процесуальної можливості здійснювати залучення до участі у справі осіб, права та інтереси яких зачіпаються.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 08 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_91 відхилено.

Рішення Московського районного суду міста Харкова від 02 червня 2011 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_91, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_29 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_13.

Ухвалою апеляційного суду від 24 жовтня 2017 року апеляційну скаргу

ОСОБА_92 відхилено.

Рішення Московського районного суду міста Харкова від 02 червня 2011 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_92, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_90 про визнання права власності на квартиру

АДРЕСА_49. При цьому апеляційний суд заначив про те, що даних про виділення на законних підставах житлового приміщення загальною площею 65,1 кв. м ОСОБА_92 заявником не надано, а матеріали справи не містять.

Постановою апеляційного суду Харківської області від 23 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_107 задоволено.

Рішення Московського районного суду міста Харкова від 02 червня 2011 року змінено.

В частині визнання права власності за ОСОБА_79 на квартиру АДРЕСА_40, загальною площею 34,17 кв. м скасовано та відмовлено у задоволенні позовних вимог в цій частині.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Стягнуто з ОСОБА_79 на користь ОСОБА_107 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 704,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_79 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_40, загальною площею 34,17 кв. м, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_107, який не є учасником справи, не був залучений до участі у справі, а оскаржуваним судовим рішення суду першої інстанції порушуються його права та інтереси. Апеляційний суд на стадії апеляційного перегляду справи позбавлений процесуальної можливості здійснювати залучення до участі у справі осіб, права та інтереси яких зачіпаються.

Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг

23 листопада 2016 року ОСОБА_91 через засоби поштового зв'язку подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Московського районного суду міста Харкова від 02 червня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 08 листопада 2016 року в частині визнання права власності за ОСОБА_29 на квартиру

АДРЕСА_13 та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_91 мотивована тим, що вона не приймала участі у справі, проте вважає, що рішення Московського районного суду міста Харкова від 02 червня 2011 року порушує її законні права та інтереси. Апеляційний суд належним чином не перевірив аргументи заявника.

10 листопада 2017 року ОСОБА_92 через засоби поштового зв'язку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Московського районного суду міста Харкова від 02 червня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 24 жовтня 2017 року в частині визнання права власності за ОСОБА_90 на квартиру

АДРЕСА_49 та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_92 мотивована тим, що він не приймав участі у справі, проте вважає, що рішення Московського районного суду міста Харкова від 02 червня 2011 року порушує його законні права та інтереси. Апеляційний суд належним чином не перевірив аргументи заявника.

31 травня 2018 року ОСОБА_93 через засоби поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду Харківської області від 04 лютого 2015 року в частині відмови ОСОБА_80 у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_41, та залишити в силі в цій частині рішення Московського районного суду міста Харкова від 02 червня 2011 року.

Касаційна скарга ОСОБА_93 мотивована тим, що оскаржуваним рішенням апеляційної інстанції порушено її права та інтереси, оскільки вона є власницею квартири АДРЕСА_41 на підставі договору дарування від 26 липня 2013 року, проте не була залучена до участі у справі.

20 липня 2019 року ОСОБА_94 через засоби поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, з урахуванням уточненої редакції, просить скасувати рішення апеляційного суду Харківської області від 04 лютого 2015 року в частині задоволення апеляційної скарги ОСОБА_102 та

ОСОБА_103.

Касаційна скарга ОСОБА_94, з урахуванням уточненої редакції, мотивована тим, що судом під час розгляду справи неповно з? ясовано обставини, що мають значення для справи. На час розгляду справи, заявниця, як власник квартири не була повідомлена про вчинення дій з її власністю та не залучена до участі у справі, оскільки 21 серпня 2012 року ОСОБА_94 на підставі договору дарування прийняла в дар та набула у власність квартиру

АДРЕСА_35.

Доводи інших учасників справи

01 серпня 2018 року ОСОБА_106 через засоби поштового зв'язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_93 залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду Харківської області від 04 лютого 2015 року в частині відмови ОСОБА_80 у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_41 залишити без змін.

Рух касаційних скарг та матеріалів справи

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження у даній справі за касаційною скаргою ОСОБА_91 на рішення Московського районного суду міста Харкова від 02 червня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 08 листопада 2016 року та витребувано матеріали цивільної справи з Московського районного суду міста Харкова.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 грудня 2017 року, з урахуванням ухвали Верховного Суду від 26 січня 2018 року про виправлення описки, відкрито касаційне провадження у даній справі за касаційною скаргою ОСОБА_92 на рішення Московського районного суду міста Харкова від 02 червня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 24 жовтня 2017 року та витребувано матеріали цивільної справи з Московського районного суду міста Харкова.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення"

ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У січні 2018 року касаційні скарги ОСОБА_91 та ОСОБА_92 разом з доданими до них матеріалами передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі за касаційною скаргою ОСОБА_93 на рішення апеляційного суду Харківської області від 04 лютого 2015 року.

У липні 2018 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі за касаційною скаргою ОСОБА_94 на рішення апеляційного суду Харківської області від 04 лютого 2015 року.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

За таких обставин розгляд касаційних скарг ОСОБА_91 на рішення Московського районного суду міста Харкова від 02 червня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 08 листопада 2016 року,

ОСОБА_92 на рішення Московського районного суду міста Харкова

від 02 червня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області

від 24 жовтня 2017 року, ОСОБА_93, ОСОБА_94 на рішення апеляційного суду Харківської області від 04 лютого 2015 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону

від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційних скарг, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною 1 статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Аргументи касаційних скарг зводяться до незгоди з рішенням Московського районного суду міста Харкова від 02 червня 2011 року та ухвалами апеляційного суду Харківської області від 08 листопада 2016 року та від 24 жовтня 2017 року в частині задоволення позовних вимог про визнання права власності за

ОСОБА_29 на квартиру АДРЕСА_52 та за ОСОБА_90 на квартиру АДРЕСА_49 та з рішенням апеляційного суду Харківської області від 04 лютого 2015 року в частині відмови

ОСОБА_80 у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_41 та в частині відмови ОСОБА_70 у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_35.

Касаційні скарги не містять аргументів щодо незгоди з рішенням Московського районного суду міста Харкова від 02 червня 2011 року, ухвалою апеляційного суду Харківської області від 08 листопада 2016 року, ухвалою апеляційного суду Харківської області від 24 жовтня 2017 року та рішенням апеляційного суду Харківської області від 04 лютого 2015 року в інших частинах, а тому згідно правил частини 1 статті 400 ЦПК України, в неоскаржених частинах судові рішення не перевіряються.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

щодо касаційних скарг ОСОБА_91 та ОСОБА_92.

Відхиляючи апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі -

ОСОБА_91, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_29 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_13.

Відхиляючи апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі -

ОСОБА_92, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_90 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_49. При цьому апеляційний суд зазначив про те, що даних про виділення на законних підставах житлового приміщення загальною площею 65,1 кв. м ОСОБА_92 заявником не надано, а матеріали справи не містять.

У частинах 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала апеляційного суду Харківської області

від 08 листопада 2016 року та ухвала апеляційного суду Харківської області

від 24 жовтня 2017 року не відповідають.

ОСОБА_91 та ОСОБА_92 є особами, які не брали участі у справі. При відхиленні їх апеляційних скарг та залишенні в силі рішення Московського районного суду міста Харкова від 02 червня 2011 року у відповідних частинах, апеляційний суд зробив висновок про те, що заявниками не надано належних та допустимих доказів, на підтвердження того, що рішенням Московського районного суду міста Харкова від 02 червня 2011 року порушуються їх права та інтереси. Докази, які надані ОСОБА_92 та його аргументи, не підтверджують тих обставин, які підлягають встановленню.

Разом із тим, у повній мірі погодитися із цими висновками апеляційного суду неможливо, з таких підстав.

Тлумачення статті 13, частини 1 статті 292 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) дозволяє стверджувати, що правом апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції наділені, у тому числі й, особи, які не брали участі у справі, за умови, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Відповідно до частини 1 статті 292 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Таким чином, для перегляду справи в апеляційному порядку, в першу чергу, підлягає встановленню чи порушені оскарженим судовим рішенням права чи інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу.

Суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.

Такий висновок зроблено Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18).

Проте апеляційний суд не звернув уваги на вказані вимоги процесуального законодавства, розглянувши справу в апеляційному порядку по суті за апеляційними скаргами осіб, які не брали участі у справі, не з? ясувавши чи вирішував суд першої інстанції питання про права, інтереси та (або) обов'язки цих осіб.

Частиною 4 статті 411 ЦПК України встановлено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущено тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права що полягає у не повному з? ясуванні обставин справи, колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалу апеляційного суду Харківської області

від 08 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду від 24 жовтня 2017 року та направити справу в цій частині на новий розгляд до суд апеляційної інстанції.

Щодо касаційних скарг ОСОБА_93 та ОСОБА_94.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг

ОСОБА_93 та ОСОБА_94 на рішення апеляційного суду Харківської області від 04 лютого 2015 року, колегія суддів вважає, що касаційні провадження в справі за касаційними скаргами ОСОБА_93 та

ОСОБА_94 на рішення апеляційного суду Харківської області від 04 лютого 2015 року підлягають закриттю з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції.

Отже, необхідною умовою для набуття особою, яка не брала у часті у справі, права касаційного оскарження судового рішення є вирішення цим судовим актом питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків.

Саме по собі набуття особою, яка не брала участі у справі, права власності на майно щодо якого виник спір, зокрема після ухвалення судом першої інстанції рішення, не обов'язково свідчить про те, що судовим рішенням вирішено питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків. Натомість питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватись виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням змісту судового рішення.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15-ц (провадження № 14-726цс190, не відступивши від висновку Верховного Суду України, викладеного у постановах від 13 березня 2017 року № 6-1783цс16 та від 06 вересня 2017 року № 6-1099цс17, не вбачається.

Судом встановлено, що рішення апеляційного суду Харківської області

від 04 лютого 2015 року ухвалено за наслідками розгляду апеляційних скарг ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_106, які не є учасниками справи, однак рішенням суду першої інстанції порушуються їх права, свободи та інтереси.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог ОСОБА_70 та ОСОБА_80 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_50 та АДРЕСА_51, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_106, які не є учасниками справи, не були залучені до участі у справі, а оскаржуваним судовим рішення суду першої інстанції порушуються їх права та інтереси. Апеляційний суд на стадії апеляційного перегляду справи позбавлений процесуальної можливості здійснювати залучення до участі у справі осіб, права та інтереси яких зачіпаються.

Аналізуючи зміст оскаржуваного рішення апеляційного суду Харківської області від 04 лютого 2015 року, слід дійти висновку про те, що питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків ОСОБА_93 та ОСОБА_94, які набули права власності на спірні квартири вже після ухвалення судом першої інстанції рішення, судом апеляційної інстанції не вирішувалося, оскільки підставою для відмови у позові у відповідній частині є незалучення до участі у справі осіб права, свободи, інтереси та обов'язки якихсудовим рішення суду першої інстанції порушуються.

Тому судове рішення про відмову у задоволені позову в цій частині не вирішує питання про права та обов'язки ОСОБА_70 та ОСОБА_80.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.

Ураховуючи те, що рішення апеляційного суду Харківської області від 04 лютого 2015 року не вирішує питання про права та обов'язки ОСОБА_93 та ОСОБА_94, які не брали участі у справі, тому касаційне провадження за їх касаційними скаргами підлягає закриттю.

Керуючись статтями 389, 396, 400, 409, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_91 та ОСОБА_92 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Харківської області від 08 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 24 жовтня 2017 року скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_93 та ОСОБА_94 на рішення апеляційного суду Харківської області від 04 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90 до Харківської міської ради про визнання права власності, закрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун Є.

В. Краснощоков