Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.12.2018 року у справі №640/14671/17

Постанова

Іменем України

23 жовтня 2019 року

м. Київ

справа №640/14671/17

провадження №61-47143св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальний збитків та моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного суду

від 31 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Овсяннікової А. І.,

Коваленко І. П., Сащенко І. С.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з позовом, у якому просив стягнути з відповідача 19 786,24 грн матеріальної шкоди

та 12 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

2. Позовна заява мотивована тим, що 08 жовтня 2016 року ОСОБА_2, керуючи автомобілем Toyota, реєстраційний номер НОМЕР_1, допустив зіткнення з його автомобілем ОСОБА_3, реєстраційний номер НОМЕР_2. У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) автомобілі зазнали механічних пошкоджень.

3. Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2016 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності.

4. На момент скоєння ДТП цивільна відповідальність відповідача не була застрахована.

5. Згідно звіту дослідження спеціаліста-товарознавця від 15 лютого 2017 року вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача складає

18 786,24 грн. Крім того, ним понесено витрати на експертні послуги у розмірі

1 000 грн.

6. Позивач також указував, що у зв'язку з пошкодженням автомобіля у нього порушено нормальний ритм життя, автомобіль був єдиним додатковим джерелом доходів, чим завдано моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

7. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 30 липня 2018 року у складі судді Зуб Г. А. у задоволенні позову відмовлено.

8. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не довів заявлені ним вимоги, не надав до суду беззаперечних доказів, які б свідчили про наявність причинно-наслідкового зв'язку між спричиненою шкодою та протиправними діями лише відповідача.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

9. Постановою Харківського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Київського районного суду міста Харкова від 30 липня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

10. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у сумі 19 786,24
грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

11. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що постановою суду відповідача ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України, які знаходились в причинному зв'язку з ДТП. Постанова ОСОБА_2 не оскаржувалась в установленому законом порядку, ним сплачено штраф.

Розмір шкоди, завданої позивачу внаслідок ДТП підтверджено висновком спеціаліста. Доказів на завдання моральної шкоди позивачем не надано.

12. Апеляційний суд також указав, що ОСОБА_2 не повідоми страховика про скоєння ДТП і залишив місце події.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

13. У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2018 року, ОСОБА_2. просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

14. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно вважав постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2016 року, якою відповідача ОСОБА_2 було визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 122-4 124 КУпАП, та застосовано до ньогозаходи адміністративного стягнення у вигляді штрафу такою, що має преюдиційне значення, оскільки преюдиція встановлена судом у одній справі не є абсолютною і може бути спростована доказами та обставинами в іншій справі.

15. Заявник посилається на висновок комплексної судової авто-товарознавчої та автотехнічної експертизи від 22 червня 2018 року, згідно із яким у діях відповідача в момент ДТП не вбачалось порушень вимог Правил дорожнього руху України, та його дії не знаходились в причинному зв'язку з виниклою ДТП.

16. Аргументом касаційної скарги також указано те, що апеляційний суд безпідставно не врахував правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176 цс 18).

Доводи інших учасників справи

17. Інші учасники справи письмових заперечень щодо вимог і змісту касаційної скарги до суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

18. Ухвалою Верховного Суду від 09 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.

19. Мотивовано відкриття касаційного провадження у малозначній справі.

Відкриваючи касаційне провадження у справі, Верховний Суд узяв до уваги доводи касаційної про те, що у даній справі порушено питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а саме, чи є преюдиція, встановлена судом у одній справі, абсолютом і чи може бути спростована доказами та обставинами в іншій справі, зокрема, висновком експерта.

20. Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

21. Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

22. Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

23. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

24. Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

25.08 жовтня 2016 року ОСОБА_2, керуючи автомобілем Toyota, реєстраційний номер НОМЕР_1, допустив зіткнення з автомобілем ОСОБА_3, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 ОСОБА_2 покинув місце ДТП.

26. У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) автомобілі зазнали механічних пошкоджень.

27. Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2016 року, відповідача ОСОБА_2 було визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 122-4 124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення в вигляді штрафу на користь держави в сумі 340 грн.

28. Постанову про притягнення до адміністративної відповідальності відповідачем не оскаржено і фактично виконано.

29. Вина іншого учасника дорожнього руху - водія ОСОБА_1 в установленому законом порядку не довеедна.

30. Згідно із звітом дослідження спеціаліста-автотоварознавця від 15 лютого

2017 року, виготовленого на замовлення позивача, за яке він сплатив кошти в розмірі 1000 грн, у результаті ДТП, позивачу була заподіяна матеріальний збиток, який складає 18 786,24 грн.

31. У рамках розгляду даної справи було призначено комплексну судову авто-товарознавчу та автотехнічну експертизу, та відповідно до наданого висновку судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи від 22 червня 2018 року, пояснення водія автомобіля ОСОБА_3 ОСОБА_1 в частині механізму розвитку даної ДТП на стадії зближення автомобілів Toyota та ОСОБА_3, з технічної точки зору, є неспроможними. В даній дорожній обстановці водій автомобіля ОСОБА_3 ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності до вимог пункту 16.11 та розділу 33 підпункту 2.1 Правил дорожнього руху України. В даній дорожньо-транспортній ситуації можливість уникнути зіткнення з автомобілем Toyota для водія автомобіля ОСОБА_3 ОСОБА_1 визначалась шляхом виконання ним вимог пункту 16.11 та розділу 33 п/п 2.1 ПДР України, для чого в нього не було перешкод технічного характеру.

В даній дорожній ситуації дії водія автомобіля ОСОБА_3 ОСОБА_1 не відповідали вимогам пункту 16.11 та розділу 33 п/п 2.1 ПДР України та, з технічної точки зору, знаходились в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП.

32. Доказів на спростування даної експертизи позивачем до суду надано не було.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

33. Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

34. Відповідно до вимог частин 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуальногоправа і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

35. Предметом спору у справі, яка переглядається, є стягнення з винної у скоєнні ДТП особи матеріальних збитків та моральної шкоди. Винна особа у скоєні ДТП встановлена постановою суду у справі при розгляді матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності.

36. Відповідно до статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

37. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

38. Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.

39. У справі, яка переглядається, апеляційний суд вірно вважав, що постанова суду про наявність в діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, не звільняє такого водія від відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП.

40. Аналогічний висновок викладено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 234/16272/15-ц (провадження № 61-31395 сво 18).

41. Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та шкоди, завданої внаслідок взаємодії цих джерел, визначені нормами статей 1187 1188 ЦК України.

42. Згідно із частинами 2 , 5 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкода було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

43. Частиною 1 статті 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

44. Згідно з пунктом 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

45. Відповідно до статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний: поінформувати інших осіб, причетних до цієї пригоди, про себе, своє місце проживання, назву та місцезнаходження страховика та надати відомості про відповідні страхові поліси; невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

46. Водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов'язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).

47. Відповідно до статей 1166 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

48. Встановивши, що ОСОБА_2 не повідомив страховика про скоєння ДТП та залишив місце події, огляд обставин ДТП та пошкоджених автомобілів експертами страхової компанії не проводився та розмір збитку не встановлювався, дані щодо страхування цивільно-правової відповідальності ОСОБА_2 були надані лише до апеляційного суду, причин неподання таких відомостей до суду першої інстанції відповідачем не наведено, апеляційний суд прийшов вірного висновку про наявність правових підстав для покладення на ОСОБА_2, як особи, винної у скоєнні ДТП, обов'язку по відшкодуванню завданого в результаті ДТП матеріального збитку.

49. Посилання заявника на те, що до даних правовідносин слід застосувати правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176 цс 18) не заслуговують на увагу, оскільки містить різні фактичні обставини справи у порівняні зі справою, яка переглядається.

50. Так, у даній справі судом першої інстанції було встановлено та відповідачем не спростовано, що цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП не була застрахована.

51. Разом із тим, у наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, сформульованого Верховним Судом України у постанові від 23 грудня 2015 року у справі № 6-2587цс15 та висловила правову позицію про те, що уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.

А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

52. Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

53. Згідно статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

54. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська