Історія справи

Постанова КЦС ВП від 28.09.2022 року у справі №712/6954/21

Постанова

Іменем України

28 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 712/6954/21

провадження № 61-5144св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 , законним представником якої є ОСОБА_3 ,

третя особа - Служба у справах дітей Черкаської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана її законним представником ОСОБА_3 , на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 грудня 2021 року у складі судді Пироженка С. А. та постанову Черкаського апеляційного суду від 27 квітня 2022 року у складі колегії суддів: Нерушак Л. В., Бородійчука В. Г., Василенко Л. І.

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , законним представником якої є ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей Черкаської міської ради, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні квартирою шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням.

Позовна заява мотивована тим, що згідно з договором купівлі-продажу квартири від 03 березня 2012 року він є власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У вказаній квартирі зареєстрована його онука - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та орендарі: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Зазначав, що ОСОБА_2 не проживає в квартирі з 2017 року, не є співвласником квартири, не сплачує комунальні платежі, участі в утриманні житла не бере, будь-яких її особистих речей у квартирі немає.

ОСОБА_2 проживає разом з матір`ю - ОСОБА_6 , тобто за місцем проживання чи реєстрації матері. Право онуки на користування квартирою носить виключно формальний характер, тому порушує його право, як власника, на повноцінне володіння своїм майном. Добровільно знятися з реєстрації ОСОБА_2 відмовляється, неодноразові спроби вирішення даного питання з її матір`ю ні до чого не призвели.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 грудня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_2 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що системний аналіз цивільного та житлового законодавства дає підстави вважати, що неповнолітня дитина не може бути самостійним відповідачем за позовом про визнання її такою, що втратила право користування житлом, оскільки зберігає або втрачає право автоматично разом з батьками.

Судом встановлено, що батьки ОСОБА_2 не зареєстровані та не проживають у квартирі позивача, який є її власником, тому залишення неповнолітньої дитини зареєстрованою у квартирі суперечить змісту статті 9 Конвенції про права дитини та статті 160 СК України.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 27 квітня 2022 року апеляційну скаргу законного представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , залишено без задоволення, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 грудня 2021 року - без змін.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення по суті спору, встановивши дійсні обставини справи, давши належну оцінку зібраним доказам, правильно застосувавши норми матеріального права, не допустивши порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи.

Суд вважав, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні, отже, апеляційну скаргу вважав необґрунтованою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2022 року до Верховного Суду, законний представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 грудня 2021 року, постанову Черкаського апеляційного суду від 27 квітня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення у відповідній частині.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкових висновків про можливість визнання малолітньої дитини такою, що втратила право користування спірною квартирою. Вказує, що ОСОБА_2 не проживає у спірній квартирі виключно через те, що позивач чинить їй перешкоди в цьому, тому вони змушені проживати в іншому місці.

Крім того, посилається на те, що позивач вже звертався з тотожним позовом до суду та є таке, що набрало законної сили рішення про відмову у задоволенні аналогічних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , що є підставою для закриття провадження у справі. Суди попередніх інстанцій цій обставині не надали правової оцінки, хоча це суду було відомо.

Відзив на касаційну скаргу позивач до суду не подав.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано справу із суду першої інстанції.

12 серпня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2022 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з договором купівлі-продажу квартири від 03 березня 2012 року ОСОБА_1 є власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

З огляду на довідку Управління з питань державної реєстрації від 10 червня 2021 року, у вказаній квартирі зареєстровано три особи: онука позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 (квартиронаймач) та ОСОБА_5 (квартиронаймач).

Згідно з актом опитування сусідів від 17 червня 2021 року малолітня ОСОБА_2 не проживає у квартирі з травня 2017 року, особистих речей у квартирі немає.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 лютого 2021 року, що набрало законної сили, у справі № 712/3644/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Черкаської міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, ОСОБА_6 визнано такою, що втратила право користування житлом за адресою: АДРЕСА_1 .

У визнанні ОСОБА_2 та ОСОБА_7 такими, що втратили право користування вказаною квартирою відмовлено.

Вказане рішення суду залишене без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 12 травня 2021 року.

У касаційному порядку судові рішення не оскаржувалися.

У подальшому, ОСОБА_7 , батько ОСОБА_2 , самостійно знявся з реєстрації за вказаною адресою.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_2 , законним представником якої є ОСОБА_3 , вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 711/4431/17, від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 466/7546/16-ц, від 27 червня 2019 року у справі № 337/1760/17, від 27 листопада 2019 року у справі № 368/750/16-ц (провадження № 61-31705св18), від 25 серпня 2020 року у справі № 206/3452/18 (провадження № 61-9122св19) та від 09 вересня 2020 року у справі № 755/16152/16-ц (провадження № 61-11414св19), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга ОСОБА_2 , законним представником якої є ОСОБА_3 , підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Вказана підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.

Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, що набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір.

Аналогічний за змістом висновок зазначений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18).

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, ухваленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Європейський суд з справ людини у своїх рішеннях від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» та від 25 липня 2002 року у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України» зазначав, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Верховний Суд встановив, що як у цій справі, так і у справі № 712/3644/20, ОСОБА_1 просив визнати малолітню ОСОБА_2 такою, що втратила право користування квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Тобто предмет спору у цих справах є тим самим.

Тотожними є і підстави позову. Так, в обох справах позивач як на підставу позову посилається на те, що малолітня ОСОБА_2 в указаній квартирі не проживає з 2017 року, не сплачує комунальні платежі, участі в утриманні житла не бере, проживає разом зі своєю матір`ю - ОСОБА_6 за іншою адресою. Норми матеріального права вказував ті самі, тобто норми, які регулюють право власності.

Щодо складу сторін у справі, то сторони у цьому спорі та у справі № 712/3644/20 щодо позовних вимог до ОСОБА_2 про визнання її такою, що втратила право користування квартирою, є також тими самими, незалежно від загального складу осіб, які брали участь у названій справі.

З вищезазначеного вбачається, що ОСОБА_1 звертався з вимогами до ОСОБА_2 , які вже були предметом судового розгляду та за наслідками яких є рішення суду, яке набрало законної сили.

Суди попередніх інстанцій на вказані відповідні доводи законного представника відповідача уваги не звернули та, фактично, залишили їх без реагування.

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Враховуючи наведене, оскільки заявник наводить відповідні доводи в обґрунтуванні своєї касаційної скарги та заявляла відповідні клопотання в судах попередніх інстанцій, проте вони безпідставно залишилися судами без реагування, колегія суддів вважає за необхідне закрити провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, вийшовши за межі прохальної частини касаційної скарги.

Керуючись статтями 255 400 402 409 414 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана її законним представником ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 грудня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 27 квітня 2022 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , законним представником якої є ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей Черкаської міської ради, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні квартирою шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням закрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк