Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 14.04.2021 року у справі №450/2666/16

Постанова

Іменем України

22 липня 2021 року

м. Київ

справа № 450/2666/16-ц

провадження № 61-5701св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю "Арнеліа",

треті особи: приватний нотаріус Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Віблий Любомир Зеновійович, Годовицько-Басівська сільська рада Пустомитівського району Львіської області, Пустомитівська районна державна адміністрація Львівської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області на постанову Львівського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Крайник Н. П., Цяцяка Р. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів попередніх інстанцій

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Львівській області), ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Арнеліа" (далі - ТОВ "Арнеліа"), треті особи: приватний нотаріус Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Віблий Л. З., Годовицько-Басівська сільська рада Пустомитівського району Львіської області (далі - Годовицько-Басівська сільська рада), Пустомитівська районна державна адміністрація Львівської області (далі - Пустомитівська РДА), про визнання недійсним та скасування наказів, визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що вона є користувачем земельної ділянки, площею 0,1 га в межах земельної ділянки, загальною площею 2,0 га, кадастровий номер: 4623682000:04:000:0236, в урочищі "Липа" на території Годовицько-Басівської сільської ради, яку незаконно передано Головним управлінням Держземагентства у Львівській області (далі - ГУ Держземагентства) ОСОБА_2. Стверджує, що зазначену земельну ділянку їй виділено для ведення особистого селянського господарства без оформлення будь-якої документації у 1996 році, у зв'язку з чим у 2010 році вона звернулася із заявою до Пустомитівської РДА про надання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, якою вона фактично користувалася, проте отримала відмову.

Зазначає, що наказом ГУ Держземагентства від 22 листопада 2013 року № ЛВ/4623682000:04:000/00000511 ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 2,0 га, кадастровий номер: 4623682000:04:000:0236. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність ОСОБА_2 затверджений наказом ГУ Держземагентства від 31 грудня 2013 року № ЛВ/4623682000:04:000/00001263, на підставі чого реєстраційною службою Пустомитівського районного управління юстиції у Львівській області видано ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на зазначену земельну ділянку.

Вказує, що 19 квітня 2016 року між ОСОБА_2 та ТОВ "Арнеліа" укладений договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Віблим Л. З., що стало підставою для реєстрації права власності за ТОВ "Арнеліа" відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27 квітня 2016 року №
29439577.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила визнати недійсним та скасувати наказ ГУ Держземагентства від 22 листопада 2013 року № ЛВ/4623682000:04:000/00000511 "Про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га, на території Годовицько-Басівської сільської ради (за межами населених пунктів) Пустомитівського району, кадастровий номер: 4623682000:04:000:0236; визнати недійсним та скасувати наказ ГУ Держземагентства від 31 грудня 2013 року № ЛВ/4623682000:04:000/00001263 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га, на території Годовицько-Басівської сільської ради (за межами населених пунктів) Пустомитівського району, кадастровий номер: 4623682000:04:000:0236; визнати недійсним свідоцтво про право власності серії та номер 17196309 від 31 січня 2014 року, видане Реєстраційною службою Пустомитівського районного управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер: 4623682000:04:000:0236, площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства та скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на зазначену земельну ділянку; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га, на території Годовицько-Басівської сільської ради (за межами населених пунктів) Пустомитівського району, кадастровий номер: 4623682000:04:000:0236, укладений 19 квітня 2016 року між ОСОБА_2 та ТОВ "Арнеліа", посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Віблим Л. З. та скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ "Арнеліа" на зазначену земельну ділянку.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 18 грудня 2019 року, у складі судді Данилів Є. О., позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним та скасовано наказ ГУ Держземагентства від 22 листопада 2013 року № ЛВ/4623682000:04:000/00000511 "Про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га на території Годовицько-Басівської сільської ради (за межами населених пунктів) Пустомитівського району" та наказ ГУ Держземагентства від 31 грудня 2013 року № ЛВ/4623682000:04:000/00001263 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_2, для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га на території Годовицько-Басівської сільської ради (за межами населених пунктів) Пустомитівського району, кадастровий номер: 4623682000:04:000:0236"; визнано недійсним свідоцтво про право власності серія та номер 17196309 від 31 січня 2014 року, видане Реєстраційною службою Пустомитівського районного управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер: 4623682000:04:000:0236, площею 2,0 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, за адресою: Годовицько-Басівська сільська рада, Пустомитівський район, Львівська область, та скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер: 4623682000:04:000:0236, площею 2,0 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, за адресою:

Годовицько-Басівська сільська рада, Пустомитівський район, Львівська область; визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га, на території Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району, кадастровий номер: 4623682000:04:000:0236, укладений 19 квітня 2016 року між ОСОБА_2 та ТОВ "Арнелія", посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Віблим Л. З. та скасовано державну реєстрацію права власності за ТОВ "Арнелія" на земельну ділянку, кадастровий номер: 4623682000:04:000:0236, площею 2,0 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, за адресою: Годовицько-Басівська сільська рада, Пустомитівський район, Львівська область. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що при прийнятті розпорядження від 06 травня 2011 року № 455 Пустомитівська РДА порушила вимоги статті 35 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" щодо погодження із сільською радою питання про надання громадянам земельних ділянок із земель, що відносяться до земель запасу сільської ради за межами населеного пункту. Районна державна адміністрація, розпоряджаючись земельними ділянками на території сільської ради з тих підстав, що ці ділянки не були розмежовані із сільською радою, повинна була виходити із того, чи не зачіпає це інтереси місцевого самоврядування, як це зазначено у статті 35 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" і при розгляді таких питань повідомити орган місцевого самоврядування.

Пустомитівська РДА, розпоряджаючись земельними ділянками, які межують з населеним пунктом, повинна була врахувати й інтереси мешканців цього населеного пункту. З 01 січня 2013 року вступив у силу Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" яким внесено зміни до статті 122 ЗК України, яким надано органам Держземагентства право передати у власність або у користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності. У серпні 2013 року Годовицько-Басівська сільська рада зверталася із клопотаннями до ГУ Держземагентстващодо надання земельних ділянок мешканцям сіл Басівка та Годовиця, які не були вирішені Пустомитівською РДА.

Згідно з повідомленням Пустомитівської РДА від 23 січня 2018 року № 04 /15-168, у 2010-2011 роках позивач зверталася із заявами про надання їй у власність земельної ділянки, що перебуває у користуванні останньої. Проте такі заяви не розглянуті.

Земельні ділянки в урочищі "Липа" на території Годовицько-Басівської сільської ради передані в запас Годовицько-Басівській сільській раді у 2008 році для надання саме жителям сіл Годовиця та Басівка, які користувалися ними з 90-х років ХХ століття, а тому ГУ Держкомзему у Львівській області не мало законних підстав без повідомлення органу місцевого самоврядування - Годовицько-Басівської сільської ради розпоряджатися ними. На вказану обставину звернув увагу Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 22 жовтня 2013 року, залишаючи без змін постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2011 року.

Постановою Львівського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано, та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1.

Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що згідно з вимогами ЗК України 1991 року та чинного ЗК України земельна ділянка передається у користування чи у власність на підставі відповідного рішення компетентного на розпорядження такою землею органу. Проте рішення компетентного органу про надання ОСОБА_1 у користування спірної земельної ділянки у матеріалах справи відсутнє, а тривале фактичне користування земельною ділянкою не має наслідком законності такого користування за відсутності рішення компетентного органу про надання спірної земельної ділянки у користування та за відсутності рішення суду про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю.

Крім того, статті 118, 122 ЗК України, які визначають порядок приватизації земельних ділянок громадянами і повноваження органів щодо передачі земельних ділянок у власність, не вимагають погодження із сільською радою. Пункт 4.32 чинного на час передання ОСОБА_2 спірної земельної ділянки Положення про Головне управління Держземагентства в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10 травня 2012 року № 258, передбачав, що Головне управління Держземагентства в області передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб у межах області. Вимог щодо узгодження таких рішень із органом місцевого самоврядування за місцезнаходженням земельної ділянки дане положення не містить.

Одержання у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, що розташовані поза межами населених пунктів, у межах норм безоплатної приватизації є можливим незалежно від місця проживання особи, яка звернулася із відповідним клопотанням, для одержання у власність земельної ділянки не є обов'язковим проживання на території сільської ради, а звернення Годовицько-Басівської сільської ради щодо надання спірної земельної ділянки жителям сіл Басівка та Годовиця, яке не було вирішене Пустомитівською РДА, судових спорів між мешканцями сіл Годовиця та Басівка Пустомитівського району та ГУ Держземагентства, щодо оскарження дій останніх, не може бути підставою для визнання оспорюваних наказів незаконними та їх скасування.

Вказівка про передачу в запас Годовицько-Басівській сільській раді у 2008 році спірної землі для надання їх саме жителям сіл Годовиця та Басівка суперечить чинному земельному законодавству з огляду на те, що право на отримання у власність землі мають громадяни України незалежно від місця їх проживання. Крім цього, чинне земельне законодавство не передбачає для осіб, які тривалий час користуються земельною ділянкою, жодних переваг при вирішенні питання про отримання її у власність, так як передача такої земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється у загальному порядку, встановленому законодавством.

Спірна земельна ділянка набута у власність у передбаченому законом порядку із числа земельних ділянок, вилучених із землекористування ДПДГ Оброшине та переданих сільській раді для ведення особистого селянського господарства, а тому, враховуючи відсутність належних та допустимих доказів про те, що позивач має право користування спірною земельною ділянкою, вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та необґрунтованими.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У квітні 2021 року Сокільницька сільська рада Львівського району Львівської області подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року, в якій просить залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц, постанові Верховного Суду від 03 лютого 2020 року у справі № 903/563/14.

Також як на підставу оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 4 частини 2 статті 389 ЦПК України (якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пункт 4 частини 2 статті 389 ЦПК України), а саме зазначає, що справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою (пункт 5 частини 1 статті 411 ЦПК України); суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 8 частини 1 статті 411 ЦПК України); суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пункт 8 частини 1 статті 411 ЦПК України (пункт 1 частини 3 статті 411 ЦПК України); суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 3 статті 411 ЦПК України).

Суд не врахував, що на час розгляду справи, спірна земельна ділянка знаходилась у межах території Сокільницької сільської ради, як правонаступника Годовицько-Басівської сільської ради, тому, Сокільницька сільська рада мала після складення та підписання передавального акта і завершення реорганізації та державної реєстрації правонаступництва приймати участь під час розгляду справи.

Суд безпідставно не задовольнив клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою докази про те, що земельні ділянки в урочищі "Липа" на території Годовицько-Басівської сільської ради передані в запас Годовицько-Басівській сільській раді у 2008 році для надання саме жителям сіл Годовиця та Басівка, які користувалися ними з 90-х років XX століття, а тому ГУ Держкомзему не мало законних підстав без самоврядування - Годовицько-Басівської сільської ради розпоряджатися ними. На час видання оспорюваних наказів скасоване, як незаконне, заочне рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 травня 2010 року та розпорядження голови Пустомитівської РДА від 06 травня 2011 року №455.

У червні 2021 року ТОВ "Арнеліа" подано відзив на касаційну скаргу, згідно з яким скаржник послався на вибіркові пункти (39,45,76,77,79) постанови від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц, які не відображають об'єктивні обставини конкретної справи. Земельна ділянка, площею 2,0 га, сформована як об'єкт цивільних прав лише після прийняття наказу Держгеокадастру про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою та виготовлення відповідного проекту. До цього такої ділянки як об'єкта цивільних прав не існувало, а тому позивач не міг бути землекористувачем саме спірної земельної ділянки.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2021 року відкрито провадження у справі, витребувано справу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

15 червня 2021 року справа надійшла до суду касаційної інстанції.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п'яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження (пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України), Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Встановлені судами обставини

ОСОБА_1 проживає в с. Басівка Пустомитівського району Львівської області, безперервно, з 1996 року використовує для сільськогосподарських потреб земельну ділянку, загальною площею 0,10 га, що є складовою частиною земельної ділянки, площею 2,0 га, на території Годовицько-Басівської сільської ради (за межами населених пунктів) Пустомитівського району, кадастровий номер: 4623682000:04:000:0236.

У ОСОБА_1 відсутні передбачені законодавством документи на право зайняття та користування земельною ділянкою, площею 0,10 га, що є складовою частиною земельної ділянки, площею 2,0 га, на території Годовицько-Басівської сільської ради (за межами населених пунктів) Пустомитівського району, кадастровий номер: 4623682000:04:000:0236.

Згідно з актомобстеження земельних ділянок в урочищі "Липа" від 01 липня 2016 року, у склад земельної ділянки, що належить ТОВ "Арнеліа" для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га, на території Годовицько-Басівської сільської ради (за межами населених пунктів) Пустомитівського району, кадастровий номер: 4623682000:04:000:0236, входить земельна ділянка, площею 0,10 га, якою з 1996 року до цього часу безперервно користується ОСОБА_1 для сільськогосподарських потреб (акт обстеження земельної ділянки в урочищі "Липа" від 03 вересня 2019 року).

Вказані обставини також підтверджуються листом Годовицько-Басівської сільської ради від 10 серпня 2020 року № 238, про те, що земельні ділянки, які вилучалися з користування ДП ДГ "Оброшино" Інституту землеробства і тваринництва Західного регіону УААН згідно з протоколом від 22 червня 2006 року № 10, протоколу від 03 серпня 2006 року № 12, постанови президії УААН від 28 грудня 2006 року № 19, є одними і тими ж земельними ділянками, якими користуються мешканці сіл Годовиця і Басівка Пустомитівського району Львівської області, серед яких зазначена ОСОБА_1.

Земельна ділянка, що є предметом спору, площею 2,0 га в урочищі "Липа", належала до земель колишнього Державного підприємства "Дослідне господарство "Оброшине" Інституту землеробства і тваринництва Західного регіону УААН.

22 червня 2006 року Президія Української академії аграрних наук прийняла рішення про надання згоди на вилучення із користування ДПДГ "Оброшине" земельної ділянки, площею 35 га і передачу її Годовицько-Басівській сільській раді для надання жителям для ведення особистого селянського господарства (протокол від 22 червня 2000 року № 10 засідання Президії Української академії аграрних наук).

28 грудня 2006 року Президія Української академії аграрних наук надала згоду на вилучення із користування ДПДГ "Оброшине" земельних ділянок, загальною площею 130 га, (рілля) і передачу їх Годовицько-Басівській сільській раді для ведення особистих селянських господарств.

Рішенням сесії Годовицько-Басівської сільської ради від 19 червня 2009 року № 920 погоджено місце розташування земельних ділянок, загальною площею 35 га, для ведення особистих селянських господарств згідно з додатком (списком) на території Годовицько-Басівської сільської ради за межами населеного пункту за рахунок земель запасу. Вирішено звернутися до Пустомитівської РДА з клопотанням про погодження місця розташування земельних ділянок та надання дозволу на розробку проекту відведення земель для ведення особистого селянського господарства згідно з додатком (списком).

Розпорядженням голови Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області від 11 лютого 2010 року № 74 вирішено припинити право постійного користування ДПДГ "Оброшино" земельними ділянками загальною площею 130 га та передати їх до земель запасу Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області за межами населеного пункту.

02 березня 2010 року Пустомитівською РДА прийнято розпорядження № 124 "Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Годовицько-Басівської сільської ради за межами населеного пункту", згідно з яким у список громадян, яким надаються земельні ділянки (у тому числі спірні), включено осіб, які не є мешканцями сіл Басівка і Годовиця. Цим розпорядженням надано дозвіл на розробку проекту відведення земельних ділянок 53 особам, які не є членами територіальної громади сіл Басівка і Годовиця, у той час як звернення членів цієї громади щодо сприяння їм в отриманні у власність земельних ділянок по 0,10-0,15 га кожному не враховано.

14 березня 2010 року відбулися збори мешканців с. Басівка Пустомитівського району Львівської області, на яких громадою прийнято рішення звернутися до Президента України, голови Львівської обласної державної адміністрації, голови Пустомитівської РДА, прокурора Пустомитівського району Львівської області з вимогою скасувати розпорядження від 02 березня 2010 року № 124 у частині надання дозволу на розробку проекту відведення земельних ділянок 53 особам, які не є мешканцями сіл Басівка та Годовиця.

16 березня 2010 року прокурором Пустомитівського району Львівської області внесено протест на розпорядження Пустомитівської РДА від 02 березня 2010 року № 124, на виконання вимог протесту головою Пустомитівської РДА 16 березня 2010 року прийнято розпорядження № 172, яким скасовано розпорядження від 02 березня 2010 року № 124.

Заочним рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 травня 2010 року у справі № 2-1015/10 скасовано розпорядження голови Пустомитівської РДА від 16 березня 2010 року № 172, фактично відновлено дію розпорядження № 124.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 21 жовтня 2010 року скасовано заочне рішення Пустомитіського районного суду Львівської області від 05 травня 2010 року і закрито провадження у справі № 2-1015/10, оскільки спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

У період із квітня по грудень 2010 року жителі сіл Годовиця та Басівка Пустомитівського району Львівської області, у тому числі і ОСОБА_1, та сільський голова неодноразово зверталися до Пустомитівської РДА із заявами про документальне оформлення за жителями зазначених сіл земельних ділянок, які уже фактично перебували в їхньому користуванні, та проводили акції протесту.

Незважаючи на це, адміністрація як розпорядник відповідних земель, постійно відмовляла у вирішенні цього питання, посилаючись на відсутність затвердженого генерального плану населених пунктів, схем планування та використання територій на місцевому рівні, іншої містобудівної документації, а також на те, що існують невирішені судові процеси щодо цих земельних ділянок.

Рішенням 2 сесії 6 демократичного скликання Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 10 грудня 2010 року № 7 вирішено звернутися до депутата Пустомитівської районної ради Львівської області Тороуса В. В. про звернення з депутатським запитом до голови Пустомитівської РДА та сприяти у вирішенні заяв жителів сіл Басівка та Годовиця про виділення їм земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту.

06 травня 2011 року голова Пустомитівської РДА прийняв розпорядження № 455 "Про внесення змін у додаток до розпорядження від 02 березня 2010 року № 124", відповідно до якого у список громадян, яким надавалися земельні ділянки (у тому числі і в межах спірної земельної ділянки), включено нових осіб.

Приймаючи це розпорядження, голова адміністрації виходив із того, що рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 08 грудня 2010 року у справі № 2-1015, ухваленим у порядку адміністративного судочинства, скасовано розпорядження від 16 березня 2010 року № 172, тобто фактично відновлено дію розпорядження від 02 березня 2010 року № 124. Проте судами встановлено, що справа № 2-1015 у порядку адміністративного судочинства Пустомитівським районним судом Львівської області не розглядалася і рішення від 08 грудня 2010 року судом не ухвалювалося.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2011 року, залишеною в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 жовтня 2013 року, визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Пустомитівської РДА від 06 травня 2011 року № 455.

Скасовуючи це розпорядження, суди виходили з того, що при прийнятті цього розпорядження адміністрація порушила вимоги статті 35 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", а саме не погоджувала із сільською радою питання надання громадянам земельних ділянок із земель, що відносяться до земель запасу сільської ради за межами населеного пункту. Районна державна адміністрація, розпоряджаючись земельними ділянками на території сільської ради з тих підстав, що ці ділянки не розмежовані із сільською радою, повинна виходити із того, чи не зачіпає це інтереси місцевого самоврядування, як це зазначено у статті 35 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", і при розгляді таких питань повідомити орган місцевого самоврядування. Суди зазначили, що Пустомитівська РДА, розпоряджаючись земельними ділянками, які межують з населеним пунктом, повинна була врахувати й інтереси мешканців цього населеного пункту.

У серпні 2013 року Годовицько-Басівська сільська рада Пустомитівського району Львівської області звернулася до ГУ Держземагентства із клопотаннями щодо надання земельних ділянок мешканцям сіл Басівка та Годовиця та вирішення клопотань, які не вирішені Пустомитівською РДА, у задоволенні цих звернень ГУ Держземагентства у Львівській області відмовило листами.

Згідно з повідомленням Пустомитівської РДА від 23 січня 2018 року № 04/15-168, позивач у 2010-2011 роках зверталася із заявами про надання їй у власність земельної ділянки, що перебуває в користуванні, проте такі заяви не розглянуті.

У 2013 році житель с. Банюнин Кам'янка-Бузького району Львівської області ОСОБА_2 звернувся до ГУ Держземагентства про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: Годовицько-Басівська сільська рада за межами населеного пункту.

Наказом ГУ Держземагентства від 22 листопада 2013 року № ЛВ/4623682000:04:000/00000511 "Про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га, на території Годовицько-Басівської сільської ради (за межами населених пунктів) Пустомитівського району" надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки.

Наказом ГУ Держземагентства від 31 грудня 2013 року № ЛВ/4623682000:04:000/00001263 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_2, для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га, на території Годовицько-Басівської сільської ради (за межами населених пунктів) Пустомитівського району, кадастровий номер: 4623682000:04:000:0236" надано у приватну власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га, на території Годовицько-Басівської сільської ради (за межами населених пунктів) Пустомитівського району, кадастровий номер: undefined.

31 січня 2014 року Реєстраційною службою Пустомитівського районного управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності, серія та номер: 17197621.

19 квітня 2016 року між ОСОБА_2 та ТОВ "Арнеліа" укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Віблим Л. З., за умовами якого ОСОБА_2 продав, а ТОВ "Арнеліа" купив земельну ділянку, площею 2,0 га, що розташована на території Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області та передана для ведення особистого селянського господарства.

На підставі цього договору здійснена державна реєстрація права власності на земельну ділянку за ТОВ "Арнеліа".

Нормативно-правове обґрунтування

Частиною 1 статті 4, частиною 2 статті 5 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленим Частиною 1 статті 4, частиною 2 статті 5 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи, законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (частина 1 статті 5 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених частини 1 статті 13 ЦПК України випадках.

Частинами 1 -3 статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Частинами 1 -3 статті 116 ЗК України або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, шляхом одержання громадянами земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Частинами 1 -3 статті 116 ЗК України.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектар (стаття 121 ЗК України).

Згідно з частиною 4 статті 122 ЗК України земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб передають центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи.

Стаття 118 ЗК України визначає, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади, який передає земельні ділянки у власність відповідно до повноважень, визначених Стаття 118 ЗК України. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Цей орган розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому Стаття 118 ЗК України. Відповідний орган виконавчої влади у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Не можуть передаватися у власність земельні ділянки, які уже перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб. Такі земельні ділянки можуть бути передані у власність лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законодавством.

За правилами статті 22 ЗК України у редакції 1992 року, який був чинний на стверджуваний час набуття позивачем спірної земельної ділянки у користування, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникало після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Приступати до використання земельної ділянки, у тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, заборонялось.

Вирішуючи спори про право власності на земельну ділянку, суди мають виходити з того, що: в) з 01 січня 2002 року відповідно до статті 125 ЗК України право користування земельною ділянкою виникало після одержання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування або укладення договору оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а з 02 травня 2009 року у відповідності із Законом України від 05 березня 2009 року № 1066-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об'єднання земельних ділянок" право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Статтею 81 ЦПК України.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Положеннями статті 41 Конституції України гарантовано кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ухвалюючи рішення у справі, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку, що у ОСОБА_1 право користування земельною ділянкою в урочищі "Липа" в порядку, визначеному земельним законодавством, не виникло, оскільки земельна ділянка, за захистом права на яку звернулась до суду позивач, не була сформована, відповідно відсутній об'єкт, права на який підлягають захисту.

З урахуванням наведено, обґрунтованим є висновок про відсутність порушених прав позивача, оскільки ОСОБА_1 не надано суду жодного доказу про те, що спірна земельна ділянка передана їй у користування у встановленому законом порядку.

Тривале фактичне користування земельною ділянкою, яка не передавалась особі у встановленому законом порядку, не надає жодних переваг при вирішенні питання про передачу цієї земельної ділянки у власність.

Встановивши такі обставини, та з урахуванням відсутності порушень ГУ Держземагентства порядку передачі спірної земельної ділянки у власність, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не довела порушення її прав прийняттям оскаржуваних наказів та видачею ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на землю.

Визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держземагентства про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2, прийнятих у встановленому законом порядку, та в примусовому порядку скасування державної реєстрації права власності ТОВ "Арнеліа", є порушенням його права власності, гарантованого статтею 41 Конституції України.

Питання передачі земельних ділянок, розташованих в урочищі "Липа" ГУ Держземагентства не повинно узгоджуватися із Годовицько-Басівською сільською радою Пустомитівського району Львівської області, оскільки відповідно до статей 118, 122 ЗК України, які визначають порядок приватизації земельних ділянок громадянами і повноваження органів щодо передачі земельних ділянок у власність, такого погодження не вимагають.

Крім того, пункт 4.32 чинного на час передачі ОСОБА_2 спірної земельної ділянки Положення про Головне управління Держземагентства в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10 травня 2012 року № 258, також визначав, що Головне управління Держземагентства в області передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області. Вимог щодо узгодження таких рішень із органом місцевого самоврядування за місцезнаходженням земельної ділянки дане положення не містить.

Та обставина, що ОСОБА_2 не є мешканцем сіл Басівка та Годовиця Пустомитівського району Львівської області, у той час як члени територіальної громади цих сіл мають переважне право на отримання спірної земельної ділянки у власність, не є підставою вважати незаконною передачу спірної земельної ділянки відповідачу, оскільки одержання у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, що розташовані поза межами населених пунктів, у межах норм безоплатної приватизації, здійснюється незалежно від місця проживання особи, яка звернулася із відповідним клопотанням.

Подібних за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 09 жовтня 2019 року у справі № 450/2738/16 та від 22 січня 2020 року у справі 450/2646/16.

У своїй касаційній скарзі заявник стверджує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц, постанові Верховного Суду від 03 лютого 2020 року у справі № 903/563/14.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20) сформульовано висновок про те, що неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо виходячи з конкретних обставин справи.

Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки в оренду зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для Законом України від 05 березня 2009 року № 1066-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об'єднання земельних ділянок"них перешкод.

Отже, рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки у власність чи користування зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для Законом України від 05 березня 2009 року № 1066-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об'єднання земельних ділянок"них перешкод. Зазначений інтерес, у випадку формування земельної ділянки за заявою такої особи та поданими документами, підлягає правовому захисту. Погодження та затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка раніше сформована на підставі проєкту землеустрою іншої особи, порушує законний інтерес такої особи щодо можливості завершити розпочату ним відповідно до вимог чинного законодавства процедуру приватизації земельної ділянки та суперечить вимогам землеустрою. За наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності у власність при безоплатній передачі земельних ділянок в межах встановлених норм (стаття 121 ЗК України), першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проєкту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього відсутні законні перешкоди.

Разом з тим, у справі, що переглядається, судами встановлено, що ОСОБА_1 у 2010 році зверталася до Пустомитівської РДА із заявами про надання їй у власність земельної ділянки, що перебуває в її користуванні. Проте саме ОСОБА_2 у встановленому законом порядку звернувся до ГУ Держземагентства про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що судом апеляційної інстанції при ухваленні рішення не враховано висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц, оскільки за встановлених у цій справі обставин, ОСОБА_1 не зверталась за наданням дозволу розроблення проекту землеустрою, у той час, як ОСОБА_2 отримав дозвіл на розробку проекту землеустрою спірної земельної ділянки, після чого отримав її у власність.

Отже, Верховний Суд констатує відсутність необґрунтованої переваги у відведенні земельної ділянки ОСОБА_4.

У постанові Верховного Суду від 03 лютого 2020 року у справі № 903/563/14 зроблено висновок про те, що у разі реорганізації юридичної особи шляхом її приєднання факт настання правонаступництва безпосередньо пов'язаний з моментом передання прав та обов'язків від правопопередника до правонаступника. Крім того, в разі реорганізації юридичної особи шляхом приєднання складається передавальний акт, який має містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються. У вирішенні питань, пов'язаних з таким правонаступництвом, судам необхідно здійснювати аналіз доказів переходу відповідних прав і обов'язків.

Стверджуючи про те, що судом апеляційної інстанції при ухваленні рішення не враховано висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у вказаній постанові, Сокільницька сільська рада Львівського району Львівської області вказує на те, що судом апеляційної інстанції не повідомлено сільську раду про розгляд справи та не враховано, що на час розгляду справи, спірна земельна ділянка знаходилась у межах території Сокільницької сільської ради, як правонаступника Годовицько-Басівської сільської ради, тому, Сокільницька сільська рада мала після складення та підписання передавального акта і завершення реорганізації та державної реєстрації правонаступництва приймати участь у розгляді справи.

Верховний Суд відхиляє такі доводи заявника, оскільки тривалість судового процесу, яка встановлена цивільно-процесуальним законодавством, не може залежати від тривалості завершення реорганізації Годовицько-Басівської сільської ради та державної реєстрації правонаступництва Сокільницької сільської ради.

За відсутності у суду інформації про перехід прав та обов'язків учасника процесу, особа, яка вважає себе правонаступником такого учасника процесу, має право самостійно звернутись до суду із заявою про залучення її як правонаступника.

У своїй касаційній скарзі заявник стверджує, що суд не дослідив зібрані у справі докази, та встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Проте такі доводи заявника не знайшли свого підтвердження, з огляду на те, що всі ті докази, на які вказує Сокільницька сільська рада, як на належні, оцінені судом апеляційної інстанції, а отже, відсутні підстави вважати, що суд апеляційної інстанції при розгляді справи порушив вимоги процесуального закону.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками суду апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вичерпності висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, судове рішення відповідає вимогам вмотивованості.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 395, 401, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик