Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.05.2018 року у справі №342/761/17

Постанова

Іменем України

26 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 342/761/17

провадження № 61-17694св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_6 на рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 14 листопада 2017 року у складі головуючого-судді Федів Л. М. та постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 08 лютого 2018 року у складі суддів: Малєєва А. Ю., Матківського Р. Й., Фединяка В. Д.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, визнання недійсними заповіту, свідоцтв про право на спадщину за заповітом та законом.

Ухвалою Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 05 вересня 2017 року за клопотанням представника позивача позовну заяву в частині вимог про визнання недійсними заповіту та свідоцтв про право на спадщину за заповітом і за законом залишено без розгляду.

Позовні вимоги про визначення додаткового строку ОСОБА_4 мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла її мати ОСОБА_7, після смерті якої відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 5, 0989 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Котиківської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області. За життя спадкодавець ОСОБА_7 склала заповіт на користь свого сина, брата позивача - ОСОБА_8, проте позивач на час смерті матері досягла пенсійного віку та мала право на обов'язкову частку у спадщині, однак через тривале перебування за межами України - у Греції, була позбавлена можливості вчасно звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Вважаючи, що строк для прийняття спадщини нею пропущено з поважних причин, ОСОБА_4 просила позов задовольнити та визначити їй відповідно до вимог статті 1272 ЦК України додатковий строк для прийняття спадщини.

Рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 14 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_4 із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталася, належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження наявності об'єктивних, непереборних, істотних труднощів, що перешкодили їй протягом визначеного законом строку звернутися з заявою про прийняття спадщини, суду не надала. Натомість, з часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7 минуло дев'ять років.

Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 08 лютого 2018 року апеляційну скаргуОСОБА_4, подану представником ОСОБА_6 залишено без задоволення, а рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 14 листопада 2017 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами та не спростовують висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.

17 квітня 2018 року ОСОБА_4 через свого представника ОСОБА_6 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення.

Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції не враховано, що причини пропуску нею подання заяви про прийняття спадщини є поважними, що є підставою для визначення додаткового строку для подання відповідної заяви, відсутність постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії не є і не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та надано строк для надання відзиву.

12 липня 2018 року ОСОБА_5 подано відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено про законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанції щодо пропуску позивачем строку на подання заяви про прийняття спадщини без поважних причин.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів - без змін.

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла мати позивача ОСОБА_7, після смерті якої відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 5, 0989 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Котиківської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області.

За життя ОСОБА_7 склала заповіт на користь свого сина ОСОБА_8

02 липня 2008 року ОСОБА_8 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 5, 0989 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Котиківської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер ОСОБА_8, спадкоємцем якого є його дружина ОСОБА_5, яка 16 квітня 2016 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, яка складається з земельної ділянки площею 5, 0989 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Котиківської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області.

ОСОБА_4 із заявою про прийняття спадщини після смерті матері до нотаріуса не зверталася, постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину суду не представила. До суду звернулася з даним позовом через вісім років десять місяців після відкриття спадщини.

Відповідно до загальних положень про спадкування, викладених у статтях 1220, 1222, 1270 ЦК України, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, початком перебігу якого є час її відкриття.

За правилами частини першої статті 1268 ЦК Україниспадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно із частиною першою статті 1269 ЦК Україниспадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

За положеннями частини третьої статті 1272 ЦК Україниза позовом спадкоємця, який пропустив строк на прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.

За змістом зазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця для вчинення цих дій.

Наведені правові позиції викладені у постановах Верховного Суду України № 6-85цс12 від 26 вересня 2012 року та № 6-1486цс15 від 04 листопада 2015 року.

Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»судам роз'яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

На підтвердження поважності пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини ОСОБА_4 посилалася на тривале перебування за межами України і відсутність можливості своєчасно подати заяву про прийняття спадщини.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, установивши, що ОСОБА_4 не мала об'єктивних, непереборних та істотних труднощів для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову у даній справі з цих підстав, додатково зазначивши про те, що позивач крім іншого не зверталася з відповідною заявою до нотаріальної контори й протягом тривалого часу не вчиняла дій спрямованих на прийняття спадщини.

Такі висновки узгоджуються з нормами статей 1220, 1222, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, якими регулюються питання порядку прийняття спадщини та висновками Верховного Суду України, що викладені у постановах № 6-85цс12 від 26 вересня 2012 року та № 6-1486цс15 від 04 листопада 2015 року.

Доказів, які б підтверджували наявність об'єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкодили їй вчасно звернутися із заявою про прийняття спадщини позивачем не надано.

Посилання ОСОБА_4 на відсутність можливості вчасно подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини через тривале перебування за межами України, не свідчать про поважність пропуску строку для прийняття спадщини та спростовуються наявними у матеріалах справи копіями аркушів закордонного паспорту позивача з відмітками про неодноразові перетини кордону України за період з 2008 року до 2017 року.

Інші доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, які викладені в апеляційній скарзі, та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішень, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки, що в силу статті 400 ЦПК Українизнаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

За вказаних обставин, наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 14 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 08 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. О. Кузнєцов А. С. Олійник Г. І. Усик