Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.03.2018 року у справі №465/605/16

Постанова

Іменем України

26 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 465/605/16-ц

провадження № 61-11980св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Погрібного С. О.,

Ступак О. В. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Апеляційного суду Львівської області від 26 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду позовом до ОСОБА_4 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що рішенням Франківського районного суду м. Львова від 10 листопада 2010 року із ОСОБА_4 стягнуто аліменти на її користь на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 700,00 грн щомісячно, починаючи з 26 серпня 2010 року і до досягнення дитиною повноліття. На підставі цього рішення Франківським відділом державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження № 23362163. У період із 26 серпня 2010 року по 01 лютого 2016 року відповідач сплатив аліменти лише двічі: у червні 2011 року в розмірі 2 500,00 грн та у червні 2012 року в розмірі 2 000,00 грн. Загальна сума заборгованості позивача зі сплати аліментів за вказаний період становить 41 700,00 грн.

Посилаючись на викладене, позивач просила стягнути із ОСОБА_4 на її користь 388 451,00 грн неустойки (пені) у зв'язку із заборгованістю зі сплати аліментів на утримання неповнолітньої доньки.

Заочним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 15 квітня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 неустойку за прострочення сплати аліментів у розмірі 388 451,00 грн. Вирішено питання про судові витрати.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що з вини відповідача, який за рішенням суду зобов'язаний сплачувати аліменти, виникла заборгованість, а тому він зобов'язаний сплатити позивачу пеню відповідно до вимог частини першої статті 196 СК України.

Постановою Апеляційного суду Львівської області від 26 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено. Заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 15 квітня 2016 року скасовано та ухвалено нове про часткове задоволення позову ОСОБА_3 Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 пеню за прострочення сплати аліментів на неповнолітню дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період із 26 серпня 2010 року по 31 грудня 2015 року у розмірі 13 251,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Ухвалюючи нове рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції при вирішенні цієї справи не врахував правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 16 березня 2016 року по справах № 6-2589цс15, №6-300цс16, яка в силу вимог статті 360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування, в повній мірі не визначився зі змістом норми статті 196 СК України, що призвело до неправильного вирішення справи та помилкового висновку суду про задоволення позову в повному обсязі. Аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, то за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на всю суму заборгованості, а її нарахування обмежується лише сумою несплачених аліментів за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів. При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались. Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується наступним чином: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість, а загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).

У листопаді 2016 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Львівської області від 26 грудня 2017 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, щовисновки апеляційного суду порушують права і інтереси дитини, які гарантовані Конституцією України та захищаються Конвенцією про захист прав дитини, яка ратифікована Україною; правова позиція Верховного Суду України, що викладена в постанові від 16 березня 2016 року по справі № 6-300цс16, суперечить висновкам цього ж суду за цією категорією справ; застосування формули розрахунку, в якій кількість днів прострочення сплати аліментів обмежується кількістю днів у календарному місяці, в якому існувала або існує заборгованість, зводить нанівець мету, з якою взагалі законом передбачена пеня як засіб спонукання до належного виконання обов'язків платниками аліментів.

Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та надано строк на подання відзиву.

У квітні 2018 року на адресу суду надійшов відзив ОСОБА_4 на касаційну скаргу ОСОБА_3 разом із заявою про поновлення строку на його подачу у зв'язку з тим, що ухвала суду про відкриття провадження у справі від 06 березня 2018 року отримана ним лише 26 березня 2018 року.

Ухвалою від 23 квітня 2018 року поновлено ОСОБА_4 строк на подачу відзиву на касаційну скаргу.

У своєму відзиві відповідач вказує на те, що неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість зі сплати аліментів за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен день прострочених платежів.

Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2018 року зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду цивільної справи № 572/1762/15.

Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2018 року поновлено касаційне провадження у справі у зв'язку з тим, що у Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднено постанову Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року за результатами розгляду цивільної справи №572/1762/15-ц.

Ухвалою від 10 вересня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом установлено, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 10 листопада 2010 року стягнуто з ОСОБА_4 аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі у розмірі 700,00 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 26 серпня 2010 року.

Заочним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 26 листопада 2015 року позбавлено ОСОБА_4 батьківських прав щодо дочки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідач сплачує аліменти несвоєчасно та не в повному обсязі.

Проте всупереч вимогам закону відповідач ухиляється від участі в утриманні дитини та належного виконання рішення суду, сплачує аліменти несвоєчасно та не в повному обсязі.

Відповідно до статті 196 СК Українипри виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім.

Суд апеляційної інстанції визнав розрахунок розміру пені за аліментами, наданий відповідачем в апеляційній скарзі, помилковим та зазначив, що неустойку потрібно обчислювати з урахуванням правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, відповідно до якого за змістом статті 196 СК Українипеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів. При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.

Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).

Однак Велика Палата Верховного Суду не погодилася з такими висновками Верховного Суду України та відійшла від правової позиції, висловленої у постанові від 01 липня 2015 року справі № 6-94цс15 та наступних постановах.

Статтею 180 СК Українивстановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.

У статті 196 СК Українине встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Отже, загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:

?p=(A1?1%?Q1)+(A2?1%?Q2)+……….(An?1%?Qn), де:

?p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;

A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;

Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;

A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;

Q2 - кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;

An - нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;

Qn - кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.

Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК Українипені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За загальними вимогами процесуального права, визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру збитків, наявності доказів, що їх підтверджують).

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

За таких обставин суду апеляційної інстанції необхідно встановити всі обставини, що мають значення для справи, дослідити належним чином зібрані у справі докази, надати їм юридичну оцінки та ухвалити законне та обґрунтоване рішення, яке буде відповідати правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року № 14-37цс18.

Таким чином, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Львівської області від 26 грудня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

С.О. Погрібний

О.В. Ступак

Г. І.Усик