Главная Сервисы для юристов ... База решений “Протокол” Постанова КЦС ВП від 26.08.2025 року у справі №441/1993/21 Постанова КЦС ВП від 26.08.2025 року у справі №441...
print
Друк
search Пошук

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

касаційний цивільний суд верховного суду ( КЦС ВП )

Історія справи

Постанова КЦС ВП від 26.08.2025 року у справі №441/1993/21

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2025 року

м. Київ

справа № 441/1993/21

провадження № 61-11605св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Великолюбінська селищна рада Львівського району Львівської області, Тростянецька сільська рада Тростянецької об`єднаної територіальної громади Стрийського району Львівської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , державнийреєстратор Центру надання адміністративних послуг Тростянецької сільської ради Тростянецької об`єднаної територіальної громади Стрийського району Львівської областіРоман Андрій Іванович,

третя особа-приватний нотаріус Городоцького районного нотаріального округу Голубець Іванна Григорівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Вівчарівський Володимир Петрович, на постанову Львівського апеляційного суду від 02 липня 2024 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Левика Я. А., Шандри М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Великолюбінської селищної ради Львівського району Львівської області, Тростянецької сільської ради Тростянецької об`єднаної територіальної громади Стрийського району Львівської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 , державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Тростянецької сільської ради Тростянецької об`єднаної територіальної громади Стрийського району Львівської областіРоман А. І., третя особа- приватний нотаріус Городоцького районного нотаріального округу Голубець І. Г, в якому просила:

скасувати рішення виконавчого комітету Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області № 111 від 05 вересня 2018 року «Про присвоєння адреси житловому будинку, який належить ОСОБА_3 АДРЕСА_1 (стара адреса: АДРЕСА_1 )»;

скасувати рішення про державну реєстрацію (індексний номер 42937282 від 11 вересня 2018 року 11:34:09) присвоєння житловому будинку АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_3 , нової поштової адреси: АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтовувала тим, що рішенням виконавчого комітету Великолюбінської селищної ради народних депутатів № 122 від 25грудня 1996 року визнано за її батьком ОСОБА_6 право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 .

Зазначила, що вказаний будинок було конфісковано у ОСОБА_7 та інших членів його сім`ї на підставі рішення Особливої наради при МДБ СРСР від 02 грудня 1948 року, та зазначені особи були виселені на спецпоселення у Кемеровську область, з якого звільнені 09 червня 1958 року.

На підставі Закону Української РСР від 17 квітня 1991 року «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» ОСОБА_8 був реабілітований, після чого намагався повернути конфісковане майно. Вказане йому вдалося лише 10 червня 1997 року, коли Самбірським МБТІ у відповідності до рішення виконавчого комітету Великолюбінської селищної ради народних депутатів № 122 від 25грудня 1996 року ОСОБА_6 було видано свідоцтво про право особистої власності на 1/2 частину житлового будинку на АДРЕСА_1 .

Власником іншої 1/2 частини житлового будинку на АДРЕСА_1 була ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 17 листопада 1982 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, його спадкоємцем є позивачка, яка прийняла спадщину.

Постановою приватного нотаріуса Городоцького районного нотаріального округу Голубець І. Г. від 02 лютого 2016 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6 на житловий будинок АДРЕСА_1 у зв`язку з тим, що подані нотаріусу відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії, не збігаються з наявною інформацією в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

З`ясувалося, що власницею цілого будинку на АДРЕСА_1 зареєстрована ОСОБА_10 , яка придбала його у ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 02 липня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Городоцького районного нотаріального округу Львівської області Страшевською Х. Г.

У свою чергу ОСОБА_5 успадкувала вказаний будинок після смерті ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримавши свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 08 жовтня 2004 року.

04 травня 2018 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Городоцького районного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , Комунального підприємства «Городоцьке районне бюро технічної інвентаризації» про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації (справа № 441/709/18).

Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 25 червня 2019 року, з урахуванням змін, внесених постановою Львівського апеляційного суду від 01 березня 2021 року, у справі № 441/709/18 за її позовом визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 08 жовтня 2004 року за реєстраційним № 1-2924, видане Городоцькою державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_5 на будинок АДРЕСА_1 в частині 1/2 частини будинку, визнано недійсним договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 , укладений 02 липня 2007 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 та посвідчений приватним нотаріусом Городоцького районного нотаріального округу Львівської області Страшевською Х. Г. за реєстровим № 1178 в частині 1/2 частини будинку.

Разом із тим, під час розгляду зазначеної судової справи ОСОБА_3 звернулася до виконкому Великолюбінської селищної ради із заявою про зміну поштової адреси спірного будинку по АДРЕСА_1 на АДРЕСА_1 .

Незважаючи на те, що виконавчому комітету Великолюбінської селищної ради було відомо про наявність судового спору (цивільної справи № 441/709/18) між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , вказаним органом місцевого самоврядування було прийнято рішення № 111 від 05 вересня 2018 року про присвоєння будинку на АДРЕСА_1 нової поштової адреси, а саме АДРЕСА_1 (стара адреса: АДРЕСА_1 ).

На підставі вказаного рішення виконавчого комітету ОСОБА_3 провела реєстрацію нової адреси спірного будинку на АДРЕСА_1 , внаслідок чого ОСОБА_1 чиняться перешкоди у реалізації права на спадкування 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 після смерті її батька - ОСОБА_6 , що і стало підставою для винесення приватним нотаріусом Голубець І. Г. зазначеної вище постанови від 02 лютого 2016 року про відмову позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6 .

Фактично відповідачка ОСОБА_3 є власницею другої половини спірного будинку на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 02 липня 2007 року з ОСОБА_5 . Частки у майні між співвласниками не виділені. Тому, на думку позивачки, зміна поштової адреси будинку в цілому позбавляє її права власності на частку в будинку, оскільки будинку АДРЕСА_1 , у якому вона має частку, внаслідок присвоєння йому номера НОМЕР_2 юридично більше не існує.

Просила позов задовольнити.

Ухвалою Городоцького районного суду Львівської області від 01 листопада 2021 року відкрито загальне позовне провадження за позовом ОСОБА_1 та призначено підготовче засідання у цивільній справі.

Ухвалою Городоцького районного суду Львівської області від 30 березня 2022 року клопотання представника Великолюбінської селищної ради Львівського району Львівської області - адвоката Лабай А. М. задоволено. Провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки між сторонами виник публічно-правовий спір.

Постановою Львівського апеляційного суду від 07 лютого 2023 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Городоцького районного суду Львівської області від 30 березня 2022 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 18 вересня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов до висновку, що як виконавчий комітет селищної ради, так і державний реєстратор у межах своїх повноважень, належним чином обґрунтувавши свої висновки, прийняли законні та обґрунтовані рішення, підстав для їх скасування не встановлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 02 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 18 вересня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування рішення виконавчого комітету Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області № 111 від 05 вересня 2018 року «Про присвоєння адреси житловому будинку, який належить ОСОБА_3 АДРЕСА_1 (стара адреса АДРЕСА_1 )» скасовано та в цій частині ухвалено нову постанову, якою ці позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Рішення виконавчого комітету Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області № 111 від 05 вересня 2018 року скасовано.

В решті рішення Городоцького районного суду Львівської області від 18 вересня 2023 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішенням Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області № 111 від 05 вересня 2018 року «Про присвоєння адреси житловому будинку порушуються права позивачки на спадкування житлового будинку АДРЕСА_1 , інформація про який, у зв`язку зі зміною нумерації зазначеного об`єкта нерухомого майна, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня.

При цьому апеляційний суд врахував, що ОСОБА_10 не є одноосібним власником зазначеного житлового будинку, частки співвласників в натурі не виділені, а тому селищна ради не мала передбачених законом підстав для зміни номера будинку за заявою ОСОБА_3 як одного зі співвласників будинку.

В решті рішення суду першої інстанції апеляційний суд залишив без змін, зазначивши, що рішення про державну реєстрацію (індексний номер 42937282 від 11 вересня 2018 року 11:34:09) присвоєння житловому будинку АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_3 , нової поштової адреси: АДРЕСА_1 державним реєстратором не приймалося.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

14 серпня 2024 року ОСОБА_10 в особі представника - адвоката Вівчарівського В. П. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 02 липня 2024 року, у якій просила скасувати вказане судове рішення та залишити в силі рішення Городоцького районного суду Львівської області від 18 вересня 2023 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про скасування рішення виконавчого комітету Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області № 111 від 05 вересня 2018 року ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу від 24 жовтня 2024 року ОСОБА_1 просить суд касаційну скаргу відхилити, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

01 жовтня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 серпня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Великолюбінської селищної ради народних депутатів № 122 від 25грудня 1996 року визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 .

На підставі зазначеного рішення 10 червня 1997 року Самбірським МБТІ видано ОСОБА_6 свідоцтво про право особистої власності на 1/2 частину житлового будинку на АДРЕСА_1 .

Власником іншої 1/2 частини житлового будинку на АДРЕСА_1 була ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 17 листопада 1982 року.

08 жовтня 2004 року державним нотаріусом Городоцької державної нотаріальної контори Богаченко О. І., після смерті ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстрованим у реєстрі за № 1-2924 на житловий будинок з господарською і надвірною спорудою по АДРЕСА_1 .

На підставі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_5 зареєструвала право власності на нерухоме майно - будинок АДРЕСА_1 .

02 липня 2007 року між ОСОБА_5 , від імені якої діяв ОСОБА_4 , та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Городоцького районного нотаріального округу Львівської обл. Страшевською Х. Г., за реєстровим № 1178, згідно якого ОСОБА_3 придбала у ОСОБА_5 житловий будинок АДРЕСА_1 .

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 15919250 від 13 вересня 2007 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на будинок АДРЕСА_1 , підстава реєстрації - договір купівлі-продажу Р№ 1178 від 02 липня 2007 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

Позивачка ОСОБА_1 , яка є дочкою спадкоємця ОСОБА_6 , прийняла спадщину після смерті останнього.

Постановою приватного нотаріуса Городоцького районного нотаріального округу Голубець І. Г. від 02 лютого 2016 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6 на житловий будинок АДРЕСА_1 у зв`язку з тим, що подані нотаріусу відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії, не збігаються з наявною інформацією в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

07 травня 2018 року ОСОБА_13 звернулася до селищного голови Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області Фабриги Й. Я. із заявою, в якій просила орган місцевого самоврядування не приймати рішення щодо житлового будинку на АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що вона подала до суду позов до ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, договору купівлі-продажу та скасування реєстрації права власності на зазначений житловий будинок (справа № 441/709/18).

Рішенням виконавчого комітету Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області № 111 від 05 вересня 2018 року «Про присвоєння поштової адреси житловому будинку» вирішено присвоїти поштову адресу житловому будинку, що належить ОСОБА_3 і розташований в АДРЕСА_1 (стара адреса АДРЕСА_1 ).

07 вересня 2018 року державний реєстратор Центру надання адміністративних послуг Тростянецької сільської ради Тростянецької ОТГ Стрийського району Львівської області Роман А. І. зареєстрував право приватної власності ОСОБА_3 на житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 39.2 кв.м, житловою площею 25.5 кв.м, підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу, серія та номер Р № 1178, виданий 02 липня 2007 року, видавник приватний нотаріус Городоцького РНО Страшевська Х.Г.; рішення, серія та номер 111, виданий 05 вересня 2018 року, видавник - виконавчий комітет Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області.

Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 25 червня 2019 року у справі № 441/709/18 за позовом ОСОБА_1 визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 08 жовтня 2004 року, видане Городоцькою державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_5 за реєстраційним номером 1-2924; скасовано реєстрацію права власності ОСОБА_5 на нерухоме майно - будинок АДРЕСА_1 , що посвідчена витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП «Городоцьке районне бюро технічної інвентаризації» № 5325667 від 05 листопада 2004 року, реєстраційний номер 7116561; визнано недійсним договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Городоцького районного нотаріального округу Львівської області Страшевською Х. Г. 02 липня 2007 року за реєстровим № 1178; скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на нерухоме майно - будинок АДРЕСА_1 , що посвідчена витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП «Городоцьке районне бюро технічної інвентаризації» № 15919250 від 13 вересня 2007 року, реєстраційний номер 7116561.

Постановою Львівського апеляційного суду від 01 березня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Лабая А. М. задоволено частково. Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 25 червня 2019 року в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08 жовтня 2004 року, виданого Городоцькою державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_5 на будинок АДРЕСА_1 та визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 , укладеного 02 липня 2007 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 змінено, визнано недійним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 08 жовтня 2004 року за реєстраційним номером 1-2924, видане Городоцькою державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_5 , на будинок АДРЕСА_1 , в частині 1/2 частини будинку, визнано недійсним договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 , укладений 02 липня 2007 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Городоцького районного нотаріального округу Львівської області Страшевською Х. Г. за реєстровим № 1178, в частині 1/2 частини будинку. В решті рішення суду залишено без змін.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_3 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Вівчарівський В. П. не містить доводів в частині вирішення позовних вимог про скасуваннярішення про державну реєстрацію, а тому, в силу приписів статті 400 ЦПК України, в цій частині постанова Львівського апеляційного суду від 02 липня 2024 року не є предметом касаційного перегляду.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду в оскаржуваній частині відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми прав

У статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Звертаючись до суду з позовною вимогою про скасування рішення про зміну поштової адреси житлового будинку АДРЕСА_1 на АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 посилалася на неможливість реалізації нею спадкових прав на 1/2 житлового будинку АДРЕСА_1 після смерті її батька ОСОБА_6 , оскільки зміна нумерації будинку в цілому позбавляє її права власності на частку у ньому, оскільки будинку АДРЕСА_1 , право власності на частку в якому мав спадкодавець, внаслідок присвоєння йому номера НОМЕР_2 юридично більше не існує.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом (частина друга статті 318 ЦК України).

Згідно з частинами першою - п`ятою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

За змістом частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до положень статті 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Згідно з частинами першою та другою статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Частиною першою статті 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою (частина перша статті 358 ЦК України).

Спільна часткова власність є специфічною конструкцією, оскільки, існує: (а) множинність суб`єктів; (б) єдність об`єкта. Декільком учасникам спільної часткової власності завжди належить певна сукупність майна. Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле.

У постанові від 22 березня 2023 рокуу справі № 463/6829/21-ц (провадження № 61-12264св22) Верховний Суд сформулював правовий висновок, у відповідності до якого у спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених главою 29 ЦК України.

У відповідності до частини першої статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування» в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення, виконачими органами рад є органи, які відповідно до Конституції України та цього закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад відповідно до частини першої статті 11 вказаного Закону є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

В Основному Законі України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144). На основі цього положення Конституції України в Законі України «Про місцеве самоврядування» визначено, що виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення (частина шоста статті 59).

Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується (частина перша статті 393 ЦК України).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та надавши їм оцінку, встановивши, що оскаржуваним рішенням виконавчого комітету Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області № 111 від 05 вересня 2018 року порушуються права позивачки на спадкування житлового будинку АДРЕСА_1 , інформація про який, у зв`язку зі зміною нумерації зазначеного об`єкта нерухомого майна, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про скасування вказаного рішення.

При цьому апеляційний суд правильно прийняв до уваги обставини цієї конкретної справи, зокрема, що рішення Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області № 111 від 05 вересня 2018 року прийнято на підставі заяви ОСОБА_3 , яка не є одноосібним власником зазначеного житлового будинку, за відсутності інформації щодо виділення часток зі спірного нерухомого майна, яке перебуває у спільній частковій власності, чим були створені штучні перешкоди для реалізації прав позивачки щодо спадкування житлового будинку АДРЕСА_1 .

Доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених заявником постановах Верховного Суду, є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Посилання у касаційній скарзі на те, що співвідповідач ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 до відкриття провадження у справі 01 листопада 2021 року і на момент смерті він не набув статусу учасника справи, а тому провадження у справі в частині вимог до нього підлягало закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, Верховний Суд не бере до уваги, оскільки постановою апеляційного суду в оскаржуваній частині питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Крім того, не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Інші доводи касаційної скарги також не дають підстав для висновку, що постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині ухвалена без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Вівчарівський Володимир Петрович, залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 02 липня 2024 року в частині вирішення позовних вимог про скасування рішення виконавчого комітету Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області № 111 від 05 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов

logo

Юридические оговорки

Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.

Полный текст

Приймаємо до оплати