Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.11.2018 року у справі №412/1732/12

Постанова

Іменем України

01 липня 2020 року

м. Київ

справа № 412/1732/12

провадження № 61-46804св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,

Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ Лайф",

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Кривбаспромруда",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ Лайф" на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 квітня 2012 року у складі судді Трещова В. В. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2018 року у складі колегії суддів:

Варенко О. П., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У лютому 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ Лайф" (далі - ТОВ "КзУА "ІЗІ Лайф") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Кривбаспромруда" (далі - ТОВ "ВП "Кривбаспромруда") про солідарне стягнення заборгованості.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на такі обставини. 16 лютого 2006 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ПАТ "Промінвестбанк"), та ТОВ "ВП "Кривбаспромруда" укладений кредитний договір № 5/2Ж, до якого вносилися зміни за договорами від 17 січня 2007 року № 8/4Ж, від 29 грудня 2008 року № 51/4Ж, від 23 березня 2010 року № 89/4Ж, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 2 700 000 грн зі строком погашення не пізніше 27 лютого 2011 року, а позичальник зобов'язався сплачувати відсотки за ставкою 17 % річних. На забезпечення виконання ТОВ "ВП "Кривбаспромруда" зобов'язань перед банком з повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків, можливих штрафних санкцій та інших витрат укладено договори поруки із ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

28 липня 2010 року між ПАТ "Промінвестбанк" та ТОВ "КзУА "ІЗІ Лайф" укладений договір відступлення права вимоги за вказаним кредитним договором.

ТОВ "ВП "Кривбаспромруда" не виконало своїх зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у сумі 3 427
394,76 грн, яку позивач просив суд стягнути солідарно із ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на його користь.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 квітня 2012 року у задоволенні позову ТОВ "КзУА "ІЗІ Лайф" відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем заявлено вимогу саме про солідарне стягнення боргу з відповідачів, які поручилися за виконання одного і того ж основного зобов'язання боржника незалежно один від одного за різними договорами поруки, однак суд не може вийти за межі позовних вимог та вирішити вимоги про стягнення боргу з відповідачів не солідарно.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2012 року заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 квітня 2012 скасовано. Позовні вимоги ТОВ "КзУА "ІЗІ Лайф" задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ТОВ "КзУА "ІЗІ Лайф" заборгованість за кредитним договором у розмірі 3 427 394,76 грн, у тому числі заборгованість за кредитом у розмірі 2 699 900 грн та відсотками в розмірі 727
494,76 грн. Визначено порядок виконання рішення, зазначивши, що сума 3 427
394,76 грн підлягає стягненню на користь ТОВ "КзУА "ІЗІ Лайф" солідарно: з ТОВ
"ВП "Кривбаспромруда" та ОСОБА_1; солідарно з ТОВ "ВП "Кривбаспромруда" та ОСОБА_2; солідарно з ТОВ "ВП "Кривбаспромруда" та ОСОБА_3; солідарно з ТОВ "ВП "Кривбаспромруда" та ОСОБА_4. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позовні вимоги позивача обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи, а оскільки суд визначає, яка правова норма підлягає застосуванню до встановлених обставин, то посилання позивача у позовній заяві на норму права, яка не підлягає застосуванню, саме по собі не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2018 року заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 квітня 2012 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2012 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. У задоволенні позову ТОВ "КзУА "ІЗІ Лайф" відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої та апеляційної інстанцій, суд апеляційної інстанції виходив з того, що кредитним договором встановлено термін погашення кредиту - 27 лютого 2011 року, а тому позивач, звернувшись до суду із позовом у лютому 2012 року, пропустив визначений частиною 4 статті 559 ЦК України шестимісячний строк пред'явлення вимог до поручителів, у зв'язку із чим порука ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 припинилася.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У жовтні 2018 року ТОВ "КзУА "ІЗІ Лайф" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 квітня 2012 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2018 року, а рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2012 року залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не розглянув клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкрив провадження з порушення норм процесуального права. Суд апеляційної інстанції вийшов за межі доводів та вимог апеляційної скарги та скасував рішення повністю, проте мав вирішити вимоги тільки щодо ОСОБА_3, яка подавала апеляційну скаргу. У мотивувальній частині рішення суду апеляційної інстанції суд дійшов висновку про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанцій, проте у резолютивній частині вказав про скасування лише рішення апеляційного суду. Строк дії договорів поруки діє з моменту підписання та до повного погашення заборгованості за кредитним договором, на забезпечення якого надана порука.

У грудні 2018 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2, у якому він просив касаційну скаргу задовольнити частково, а оскаржувану постанову змінити, зважаючи на порушення апеляційним судом норм процесуального права, який мав зазначити про повне скасування рішення суду першої інстанції, а не про його зміну.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.

Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2018 року зупинено дію постанови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2018 року до закінчення касаційного провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2020 року справу призначено до розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - ~law24~) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності ~law25~, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності ~law26~ (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у лютому 2018 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності ~law27~.

Частиною 1 статті 402 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ЦПК України.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності ~law28~) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному статті 263 ЦПК України. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржуване рішення не відповідає.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 квітня 2012 року у задоволенні позову ТОВ "КзУА "ІЗІ Лайф" відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2012 року заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 квітня 2012 року скасовано. Позовні вимоги ТОВ "КзУА "ІЗІ Лайф" задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ТОВ "КзУА "ІЗІ Лайф" заборгованість за кредитним договором у розмірі 3 427 394,76 грн, у тому числі заборгованість за кредитом у розмірі 2 699 900 грн та відсотками в розмірі 727 494,76 грн. Визначено порядок виконання рішення, зазначивши, що сума 3 427
394,76 грн підлягає стягненню на користь ТОВ "КзУА "ІЗІ Лайф" солідарно: з ТОВ
"ВП "Кривбаспромруда" та ОСОБА_1; солідарно з ТОВ "ВП "Кривбаспромруда" та ОСОБА_2; солідарно з ТОВ "ВП "Кривбаспромруда" та ОСОБА_3; солідарно з ТОВ "ВП "Кривбаспромруда" та ОСОБА_4. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У січні 2018 року ОСОБА_3 із застосуванням засобів поштового зв'язку подала апеляційну скаргу на заочне рішення Жовтневого районного суду м.

Дніпропетровська від 17 квітня 2012 року.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Жовтневого районного суду м.

Дніпропетровська від 17 квітня 2012 року повернуто заявнику.

У квітні 2018 року ОСОБА_3 із застосуванням засобів поштового зв'язку подала апеляційну скаргу на заочне рішення Жовтневого районного суду м.

Дніпропетровська від 17 квітня 2012 року разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Жовтневого районного суду м.

Дніпропетровська від 17 квітня 2012 року повернуто заявнику.

04 червня 2018 року ОСОБА_3 із застосуванням засобів поштового зв'язку подала апеляційну скаргу на заочне рішення Жовтневого районного суду м.

Дніпропетровська від 17 квітня 2012 року разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Жовтневого районного суду м.

Дніпропетровська від 17 квітня 2012 року залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків, зокрема запропоновано заявнику надати докази сплати судового збору у розмірі 4 825,50 грн, зазначити реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України та зазначити всіх учасників справи та їх місцезнаходження.

20 червня 2018 року до Апеляційного суду Дніпропетровської області надійшли матеріали на усунення недоліків апеляційної скарги ОСОБА_3, а саме докази сплати судового збору та нова редакція апеляційної скарги.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 у цій справі.

Конституцією України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частини 1 та 2 статті 55 Конституції України). Відмова суду в прийнятті позовних заяв, скарг, оформлених відповідно до процесуального закону, є порушенням права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. За правовим висновком, сформульованим Конституційним Судом України, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003). Отже, право на апеляційне оскарження судових рішень у контексті положень частин 1 , 2 статті 55, пункту 8 частини 3 статті 129 Конституції України є складовою права кожної особи на звернення до суду.

Відповідно до частини 1 статті 294 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду судами справи у 2012 році (далі - ЦПК України 2004 року) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку вирішує суд, у якому належало вчинити процесуальну дію або до якого потрібно було подати документ чи доказ (частини 1 та 2 статті 73 ЦПК України 2004 року).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Порушення пункту першого статті 6 Конвенції констатував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Устименко проти України", заява № 32053/13.

Зокрема, ЄСПЛ вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (пункт 46 рішення).

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03 (пункт 47 рішення).

Зі змісту пункту 52 рішення випливає, що якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача "поважних причин" для поновлення пропущеного строку оскарження, то, таким чином, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення.

За вказаних підстав ЄСПЛ постановив, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та дійшов висновку, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши надалі постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції (пункт 53 рішення).

Відкриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 квітня 2012 року, суд апеляційної інстанції не дослідив причин пропуску відповідачем строку, визначеного частиною 1 статті 294 ЦПК України 2004 року, та не надав оцінки доказам поважності його пропуску.

Апеляційний суд не звернув уваги на те, що відповідач подавала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції декілька разів, а саме у січні, квітні та червні 2018 року, та через 6 років після його ухвалення; не вирішив клопотання відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження.

У своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово зазначав, що позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення у справі ЄСПЛ "Каракуця проти України"), заява № 18986/06.

Разом із тим безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції.

Таким чином, апеляційний суд у порушення вказаних вимог відкрив провадження у справі, не зважаючи на пропущений відповідачем строк на апеляційне оскарження зі спливом значного періоду часу (понад 6 років), без наведення відповідних підстав, чим порушив принцип правової визначеності (res judicata).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до підпунктів 1 та 3 частини 3 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази та/або встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Згідно з частиною 4 статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

У зв'язку з вказаними вище порушеннями судом апеляційної інстанції норм процесуального права, правильність застосування судами норм матеріального права у справі перевірці не підлягає.

За викладених обставин постанова апеляційного суду підлягає скасуванню зі стадії відкриття апеляційного провадження з передачею справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Під час нового розгляду справи апеляційний суд має врахувати викладене вище, розглянути клопотання ОСОБА_3 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, повторно вирішити питання про відкриття апеляційного провадження із викладенням обґрунтованих мотивів відкриття провадження у справі чи відмови у відкритті провадження.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ Лайф" задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко