Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.02.2019 року у справі №2033/9472/12

Постанова

Іменем України

26 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 2033/9472/12

провадження № 61-27108св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення апеляційного суду Харківської області від 19 червня 2014 року у складі колегії суддів: Бездітка В. М., Овсяннікової А. І., Сащенка І. С.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2012 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до умов кредитного договору № 11304406000 від 25 лютого 2008 року, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ« УкрСиббанк») та ОСОБА_1 , банк повинен надати відповідачу кредит в розмірі 42 000,00 доларів США з розрахунку 11,9 % річних на строк до 23 лютого 2029 року. Цільове призначення кредиту - придбання квартири. Банк виконав свої обов`язки належним чином, видав відповідачеві кошти в повному обсязі. У відповідності до кредитного договору відповідач зобов`язаний повернути кредит та плату за його користування, але свої зобов`язання він належним чином не виконав і тому станом на 15 листопада 2012 року утворилася заборгованість у розмірі 451 846,93 грн, яка складається з заборгованості за кредитом - 330 643,32 грн та заборгованості за відсотками - 121 203,61 грн.

В забезпечення зобов`язань ОСОБА_1 перед банком, з ОСОБА_2 був укладений договір поруки № П11304406000

від 25 лютого 2008 року, відповідно до якого ОСОБА_2 зобов`язалася відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором.

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого

ПАТ «УкрСиббанк» передає ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «УкрСиббанк» як кредитора у зазначених зобов`язаннях і до них переходить право вимагати від боржників повного, належного та реального виконання обов`язків за договорами.

ПАТ «Дельта Банк» просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 451 846,93 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 17 березня

2014 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 451 846,93 грн, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі

330 645,32 грн та суми заборгованості за відсотками в розмірі

121 203,61 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» судовий збір по 1 609,50 грн з кожного.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив із того, що позивачем надано достатньо доказів на підтвердження своїх позовних вимог. Суд прийшов до висновку про стягнення з відповідачів в солідарному порядку на користь банку заборгованості за кредитним договором, оскільки ОСОБА_1 порушено виконання взятих на себе зобов?язань.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 19 червня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 17 березня

2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами заявлені позовні вимоги, оскільки не надано доказів на підтвердження розміру заборгованості, в матеріалах справи відсутні докази направлення позивачем відповідачам досудової вимоги про повне дострокове погашення споживчого кредиту.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

10 квітня 2017 року ПАТ «Дельта Банк» через засоби поштового зв?язку подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду Харківської області від 19 червня 2014 року та залишити в силі рішення Фрунзенського районного суд уста Харкова від 17 березня 2014 року.

Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що позивачем надано суду належні та допустимі докази на підтвердження наявності заборгованості у відповідачів перед банком. У матеріалах справи містяться досудові вимоги, які були направлені відповідачам.

Доводи інших учасників справи

28 серпня 2017 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення, в якому просить касаційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» відхилити.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 липня 2017 року поновлено ПАТ «Дельта Банк» строк на касаційне оскарження рішення апеляційного суду Харківської області від 19 червня 2014 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Фрунзенського районного суду міста Харкова.

У серпні 2017 року матеріали справи надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»

ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами цивільної справи передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2019 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ПАТ «Дельта Банк» на рішення апеляційного суду Харківської області від 19 червня 2014 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у запереченні на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Короткий зміст встановлених фактичних обставин справи

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 25 лютого 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 11304406000, за яким банк зобов`язався надати відповідачеві кредит у сумі 42 000 доларів США на умовах визначених договором, із остаточним терміном повернення кредиту до 23 лютого 2029 року із сплатою відсотків з розрахунку

11,9 річних.

За умовами зазначеного кредитного договору (пункт 4.2. договору) позичальник зобов`язався погашати заборгованість за кредитом та сплачувати проценти за користування кредитними коштами щомісячними ануїтетними платежами, розмір яких встановлено згідно із пунктом 1.2.2 455,00 доларів США на рахунок вказаний в договорі № НОМЕР_1 в АКІБ «УкрСиббанк».

25 лютого 2008 року у забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором № 11304406000, між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № ПІ 1304406000, відповідно до якого ОСОБА_3 зобов`язалася відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором.

ПАТ «УкрСиббанк» свої договірні зобов`язання за кредитним договором

№ 11304406000 від 25 лютого 2008 року виконав в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит у вищевказаному розмірі.

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором,

ПAT «УкрСиббанк» передає (відступає) ПAT «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПAT «Дельта Банк» замінює ПAT «УкрСиббанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов`язаннях, а внаслідок передачі від ПAT «УкрСиббанк» до ПAT «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПAT «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимагати (замість ПAT «УкрСиббанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов`язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

ОСОБА_1 взяті на себе зобов?язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв?язку із чим станом на 15 листопада

2012 року утворилась заборгованість в розмірі 451 846,93 грн, з яких: заборгованість за кредитом в розмірі 330 643,32 грн, сума заборгованості за відсотками в розмірі 121 203,61 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами заявлені позовні вимоги, оскільки не надано доказів на підтвердження розміру заборгованості, в матеріалах справи відсутні докази направлення позивачем відповідачам досудової вимоги про повне дострокове погашення споживчого кредиту.

Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з положеннями статей 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із частиною першою статті 553, частиною першою, другою статті 554 ЦК України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Установлено, що 25 лютого 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 11304406000, за яким банк зобов`язався надати відповідачеві кредит у сумі 42 000 доларів США на умовах визначених договором, із остаточним терміном повернення кредиту до

23 лютого 2029 року із сплатою відсотків з розрахунку 11,9 річних.

Право вимоги за вказаним кредитним договором 08 грудня 2011 року перейшло до ПАТ «Дельта Банк».

25 лютого 2008 року у забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором № 11304406000, між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № ПІ 1304406000, відповідно до якого ОСОБА_3 зобов`язалася відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором.

ПАТ «УкрСиббанк» свої договірні зобов`язання за кредитним договором

№ 11304406000 від 25 лютого 2008 року виконав в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит у вищевказаному розмірі.

ОСОБА_1 взяті на себе зобов?язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв?язку із чим у останнього утворилась заборгованість.

Із наданого позивачем розрахунку кредитної заборгованості вбачається, що у зв`язку з порушенням позичальником умов договору щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, ПАТ «Дельта Банк» станом на 15 листопада 2012 року нарахована заборгованість в розмірі 451 846,93 грн, з яких: заборгованість за кредитом в розмірі 330 643,32 грн, сума заборгованості за відсотками в розмірі 121 203,61 грн.

Установивши, що ОСОБА_1 порушено виконання взятих на себе зобов?язань за кредитним договором, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про стягнення з відповідачів в солідарному порядку на користь банку заборгованості за кредитним договором.

Висновок апеляційного суду про недоведеність позивачем заявлених позовних вимог є неправильним та здійснено на підставі переоцінки наявних в матеріалах справи доказів. Вматеріалах справи містяться належні та допустимі докази на підтвердження розміру заборгованості, які були повно і всебічно дослідженні судом першої інстанції.

Помилковим є твердження суду апеляційної інстанції про відсутність в матеріалах справи доказів направлення позивачем відповідачам досудової вимоги про дострокове погашення споживчого кредиту, з огляду на таке.

Пунктом 12.1 кредитного сторони узгодили, що у випадку настання обставин, визначених у пунктах 2.3, 4.9, 5.3, 5.5, 5.6, 5.8, 5.10, 8,4, 10.2, 10.14 цього договору та направлення банком на адресу позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і не усунення позичальником порушень умов за цим договором протягом 31 календарного дня з дати одержання вищевказаного повідомлення (вимоги) від банку, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 32 календарний день з дати одержання позичальником повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від банку, при цьому у випадку неотримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) в результаті зміни позичальником адреси, без попереднього про це письмового повідомлення банку чи у разі неотримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) банку з інших підстав протягом 40 календарних днів з дати направлення повідомлення (вимоги) банком, вважати термін повернення кредиту таким що настав на 41 календарний день з дати відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від банку.

Пунктом 5.7 договору поруки сторони узгодили, що листування між сторонами за цим договором здійснюється шляхом направлення або надання однією стороною відповідних повідомлень (рекомендованих листів) іншій стороні на її адресу, що визначена як адреса для листування у розділі 6 цього договору. Підтвердженням факту відправлення повідомлення (рекомендованого листа) є поштова квитанція або інший поштовий документ, що підтверджує факт відправки або вручення або отримання повідомлення.

ПАТ «Дельта Банк» направляло ОСОБА_1 та ОСОБА_2 досудові вимоги від 09 жовтня 2012 року вих. № № 48.4-10, 48.4-10 відповідно (а. с. 30, 31).

Висновок, за результатом розгляду касаційної скарги

У зв`язку із наведеним Верховний Суд дійшов висновку, що рішення суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» не відповідає як нормам матеріального права, так і принципу справедливості правосуддя у зв`язку із чим таке рішення не може вважатися законним і підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції на підставі статті 413 ЦПК України, як помилково скасованого.

Щодо судових витрат

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

У зв`язку із задоволенням касаційної скарги ПАТ «Дельта Банк», понесені банком судові витрати за подання касаційної скарги у розмірі 3 862,80 грн слід стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1 931,40 грн з кожного на користь ПАТ «Дельта Банк».

Керуючись статтями 141, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 19 червня 2014 року скасувати та залишити в силі рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 17 березня 2014 року.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» по 1 931,40 грн з кожного судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев В. М. Коротун В. П. Курило