Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 21.06.2021 року у справі №495/4687/17

Постанова

Іменем України

20 жовтня 2021 року

м. Київ

справа №495/4687/17

провадження №61-9754св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

Білгород-Дністровська міська рада Одеської області, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Островського 30", відділ у Білгород-Дністровському районі міськрайонного управління у Білгород-Дністровському районі та м.

Білгород-Дністровському Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, про встановлення факту користування межами земельної ділянки, визнання відмови щодо підписання акту прийому-передачі межових знаків неправомірною, визнання права на реєстрацію земельної ділянки без підпису у акті прийому-передачі межових знаків на зберігання, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Одеського апеляційного суду від 12 травня 2021 року у складі колегії суддів:

Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д., Дришлюка І. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

представники позивача: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

Білгород-Дністровська міська рада Одеської області, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Островського 30", відділ у Білгород-Дністровському районі міськрайонного управління у Білгород-Дністровському районі та м.

Білгород-Дністровському Головного управління Держгеокадастру в Одеській області,

особа, яка не брала участі у розгляді справи, подала касаційну скаргу - ОСОБА_3,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Білгород-Дністровська міська рада Одеської області, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Островського 30" (далі - ОСББ "Островського 30"), відділ у Білгород-Дністровському районі міськрайонного управління у Білгород-Дністровському районі

та м. Білгород-Дністровському Головного управління Держгеокадастру

в Одеській області, з позовом, у якому, з урахуванням уточнень, просила:

встановити факт користування межами земельної ділянки згідно технічної документації землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_6 та ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 та акту прийому-передачі межових знаків на зберігання;

визнати неправомірною відмову ОСОБА_2 щодо підписання акту прийому-передачі межових знаків на зберігання, визнати за

ОСОБА_6, ОСОБА_1 право на реєстрацію земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 без підпису ОСОБА_2 у акті прийому-передачі знаків на зберігання.

2. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_6 та ОСОБА_1

є власниками домоволодіння АДРЕСА_1.

3. З 2001 року земельний спір із суміжними землекористувачами

за адресою: АДРЕСА_1 з попереднім землекористувачем користувачем ОСОБА_7 (бабою відповідача), в подальшому

з ОСОБА_2, спричинений їх самочинним будівництвом на території земельної ділянки, що належить позивачам.

4. З боку відповідача мала місце спроба зареєструвати вказаний самочинно побудований будинок. Однак постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року

у адміністративній справі №495/2029/15-а скасовано рішення про державну реєстрацію права власності на самочинне будівництво за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 та

ОСОБА_3.

5. З метою оформлення та державної реєстрації прав власності на земельну ділянку вони звернулися до землевпорядника, яким 17 січня 2017 року було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки (на місцевості) ОСОБА_6 та ОСОБА_1 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка за адресою: АДРЕСА_1.

6. У подальшому, при погодженні акту приймання-передачі межових знаків згідно з пунктом 3.8 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України

із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, всі власники/користувачі суміжних земельних ділянок погодили існуючі межі земельної ділянки, в тому числі Білгород-Дністровська міська рада, окрім відповідача ОСОБА_2, яка безпідставно, без пояснень, без законних на те підстав відмовилася від підписання вказаного акту приймання-передачі межових знаків на зберігання.

7. Через вказану обставину та неможливість реєстрації права власності на земельну ділянку без погодження із суміжним землекористувачем

ОСОБА_2, вони звернулися до Білгород-Дністровської міської ради для вирішення ситуації, яка склалася між сторонами. За їх заявою відбулося засідання узгоджувальної комісії по розгляду земельних спорів з приводу суміжного землекористування, на якому вирішено рекомендувати їм звернутися до суду.

8. ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач ОСОБА_6 помер.

9. Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого

25 травня 2019 року за № 694, спадкоємцем 25/50 часток житлового будинку під АДРЕСА_1, є його дружина ОСОБА_1.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

10. Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 січня 2020 року у складі судді Шевчук Ю. В. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

11. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов'язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Отже, непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови у реєстрації права власності на земельну ділянку. Позивач не скористувався своїм правом на реєстрацію земельної ділянки, відмови державного кадастрового реєстратора не отримав, а отже ним не було доведено, в чому саме полягає порушення його права.

12. Суд першої інстанції роз'яснив позивачу ОСОБА_1, що при отриманні відмови державного кадастрового реєстратора щодо реєстрації земельної ділянки за адресою:

АДРЕСА_1 вона має право оскаржити рішення суб'єкта владних повноважень в порядку адміністративного судочинства.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

13. Постановою Одеського апеляційного суду від 12 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області

від 15 січня 2020 року скасовано та прийнято постанову про часткове задоволення позовних вимог. Визнано неправомірною відмову

ОСОБА_2 щодо підписання акту прийому-передачі межових знаків на зберігання.

Визнано за ОСОБА_1 право на реєстрацію земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 без підпису ОСОБА_2 у акті прийому-передачі знаків на зберігання. У решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

14. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що земельний спір із суміжними землекористувачами за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1, виник у зв'язку з самочинним будівництвом на території земельної ділянки, що належить позивачу з боку відповідача, яка неодноразово не допускає експертів та членів узгоджуваної комісії з розгляду земельних спорів Білгород-Дністровської міської ради для візуально-інструментального огляду земельних ділянок, а також розташованих на них будинків, внаслідок чого з 2001 року позивач не може приватизувати належну їй земельну ділянку, що є суттєвим порушенням її законних прав та інтересів.

15. На переконання суду апеляційної інстанції, такі дії суміжного землекористувача ОСОБА_2 щодо перешкоджання приватизації земельної ділянки позивача недобросовісні, спрямовані на порушення прав та законних інтересів позивача ОСОБА_1, що свідчить про наявність обставин, визначених частиною 2 статті 13 ЦК України, неправомірна мета та недобросовісна поведінка позбавляють сторону справи посилатися на такі обставини як на підставу та умови надання захисту судом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

16. У касаційній скарзі, поданій у червні 2021 року, ОСОБА_3, яка не брала участі у розгляді справи, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

17. Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.

18. Ухвалою Верховного Суду від 11 жовтня 2021 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

19. Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуваною постановою вирішено питання про права ОСОБА_3, оскільки остання та відповідач ОСОБА_2 є користувачами двоповерхового будинку на дві квартири (по Ѕ частки) по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітами, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом та заявою про прийняття спадщини за заповітом.

Доводи інших учасників справи

20. Інші учасники справи відзиву щодо вимог і змісту касаційної скарги до суду не направили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

21. Рішенням Білгород-Дністровської міської ради народних депутатів Одеської області від 25 червня 1998 року №41-ХХІІІ "Про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок на території м.

Білгород-Дністровський" земельну ділянку

площею 457 кв. м передано у власність ОСОБА_1.

22. У 2002 році позивачі повідомили Білгород-Дністровську міську раду Одеської області, що площа їхньої ділянки складає 537 кв. м та просили сприяти узаконенню 80 кв. м. На підставі заяви позивача відбулося засідання постійної комісії з питань депутатської діяльності, етики, гласності та захисту прав громадян від 16 серпня 2002 року, на якій було прийнято рішення внести зміни до пункту 45 зазначеного рішення по приватизації земельної ділянки площею 535 кв. м ОСОБА_1 та ОСОБА_6.

23. Розпорядженням Білгород-Дністровського міського голови

від 20 лютого 2006 року було створено комісію з розгляду заяви ОСОБА_6 щодо вирішення земельного спору. Вказаною комісією здійснено виїзд на місце 22 лютого 2006 року та актом від 22 лютого

2006 року рекомендовано привести у відповідність межі земельних ділянок з межами квартального плану 1954 року та доручено землевпорядній організації провести відповідні роботи.

24. За наслідками вказаного виїзду, позивач звернулася до землевпорядної організації ПП "Центр проектування та приватизації", якою було проведено геодезичну зйомку 2006 року, результати якої відображаються на схемі фактичного обміру земельної ділянки.

25. У 2013 році, з урахуванням рішення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради депутатів трудящих Одеської області від 22 липня 1970 року №508, проведено геодезичну зйомку і вказано межі земельної ділянки відповідно до схематичного плану кварталу 1954 року та планів забудови обох ділянок, в тому числі сусідів по

АДРЕСА_1. Надано висновок землевпорядної організації

ПП "Центр проектування і приватизації", що підпірна стіна, вказана на схемі фактичного обміру земельної ділянки по АДРЕСА_1 не є межею між домоволодіннями по АДРЕСА_1.

26. Розпорядженням міського голови від 24 лютого 2015 року №31 було вирішено створити комісію та комісією доручено землевпорядникові ОСОБА_9 виконати роботи по розмежуванню (винести межу в натурі) суміжних земельних ділянок по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1.

27. Власники домоволодіння по АДРЕСА_1 ОСОБА_4 та

ОСОБА_5 не допустили комісію на свою територію, у зв'язку з чим задачі, покладені на комісію виконані не були, що підтверджується відповідним актом роботи комісії від 25 лютого 2015 року.

28. Згідно листа експерта Мазурової І. С. від 18 листопада 2011 року експертом 28 жовтня 2011 року було здійснено виїзд за адресою:

АДРЕСА_1, для візуально-інструментального огляду земельних ділянок, а також розташованих на них будинків, однак батько ОСОБА_2 відмовилася допустити експерта для проведення вказаних робіт.

29. З метою оформлення та державної реєстрації прав власності на земельну ділянку позивач звернулася до землевпорядника

ФОП ОСОБА_9, яким було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки (на місцевості) ОСОБА_6 та ОСОБА_1 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд від 17 січня 2017 року (присадибна ділянка за адресою:

АДРЕСА_1).

30. Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого 25 травня 2019 року за №694, спадкоємцем 25/50 часток житлового будинку під номером АДРЕСА_1, який належав ОСОБА_6 є його дружина ОСОБА_1. Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20 травня 2019 року №167172799 власником 25/50 часток житлового будинку по АДРЕСА_1 є ОСОБА_1

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

31. Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

32. Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

33. Відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

34. Згідно із частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

35. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

36. Предметом позову у справі, яка переглядається, є встановлення факту користування межами земельної ділянки, визнання відмови щодо підписання акту прийому-передачі межових знаків неправомірною, визнання права на реєстрацію земельної ділянки без підпису у акті прийому-передачі межових знаків на зберігання.

37. За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді.

38. Статтями 116, 118 ЗК України визначено підстави й порядок набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності.

39. Відповідно до частини 3 статті 158 ЗК України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

40. За змістом статті 198 ЗК України погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами необхідне при кадастровій зйомці, яка є комплексом робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

41. Згідно зі статтею 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

42. Захист земельних прав - це передбачені законом способи охорони цих прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

43. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14 (провадження № 14-552цс18), від 20 березня

2019 року у справі № 350/67/15 (провадження № 14-652цс18),

від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19), зазначила про те, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. Стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не випливає, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж, слід вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови.

Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки - правового значення вони не мають. У разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним.

Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може бути підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

44. Таким чином, непогодження суміжним землекористувачем меж земельної ділянки не є саме по собі підставою для прийняття органом місцевого самоврядування рішення про відмову у затвердженні технічної документації та переданні земельної ділянки у власність.

45. Відповідно до частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

46. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

47. У частині 2 статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

48. Згідно з частиною 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

49. Суди попередніх інстанцій встановили, що земельний спір із суміжними землекористувачами за адресою: АДРЕСА_1 та

АДРЕСА_1, виник у зв'язку з самочинним будівництвом на території земельної ділянки, що належить позивачу з боку відповідача, яка неодноразово не допускає експертів та членів узгоджуваної комісії з розгляду земельних спорів Білгород-Дністровської міської ради для візуально-інструментального огляду земельних ділянок, а також розташованих на них будинків, внаслідок чого з 2001 року позивач не може приватизувати належну їй земельну ділянку, що є суттєвим порушенням її законних прав та інтересів.

50. В останній раз у 2017 році всі власники/користувачі суміжних земельних ділянок погодили існуючі межі земельної ділянки, в тому числі Білгород-Дністровська міська рада, окрім відповідача ОСОБА_2, яка відмовилася від підписання вказаного акту приймання-передачі межових знаків на зберігання, що підтверджується копією акту приймання-передачі межових знаків на зберігання.

51. Частково задовольняючи позов, апеляційний суд дійшов висновку про те, що позивачем ОСОБА_1 доведено належним чином те, що відповідачка ОСОБА_2 порушує її право на приватизацію земельної ділянки, тому у відповідності до статей 15, 16 ЦК України її право підлягає захисту судом.

52. Водночас, апеляційний суд залишив поза увагою, що заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 вказувала, що користувачами двоповерхового будинку по АДРЕСА_1 є вона та ОСОБА_3 (по Ѕ частки кожна) (а. с. 66-68 т. 1).

53. Рішенням апеляційного суду Одеської області від 05 листопада

2008 року зобов'язано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відвести зливовий стік з покрівлі вказаного будинку та перенести водозбірник

(а. с. 79,80 т. 1).

54. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду

від 07 жовтня 2015 року у адміністративній справі № 495/2029/15-а скасовано рішення про державну реєстрацію права власності за

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на самочинне будівництво по

АДРЕСА_1

(а. с. 187-189 т. 1).

55. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 також посилалась на вказану постанову Одеського апеляційного адміністративного суду

від 07 жовтня 2015 року (55-60 т.2).

56. В той же час, вирішуючи по суті позовні вимоги, суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що рішення у справі стосується прав ОСОБА_3, яка не була залучена до участі у справі.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

57. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

58. У відповідності до пункту 8 частини 1 статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі

59. За таких обставин Верховний Суд зробив висновок, що постанова суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та постановлена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини 4 статті 411 ЦПК України є підставою для її скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

2. Постанову Одеського апеляційного суду від 12 травня 2021 року скасувати.

3. Справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

А. А. Калараш

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров