Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 485/1199/21

провадження № 61-16824св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В.,

Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця»,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 25 серпня 2023 року у складі судді: Соловйова О. В. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року в складі колегії суддів: Ямкової О. О., Серебрякової Т. В., Локтіонової О. В.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця») про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов мотивований тим, що з 2020 року ОСОБА_1 працював в воєнізованій охороні Одеської залізниці. Наказом № 165-ос від 27 липня 2021 року дію його трудового договору припинено та звільнено з посади старшого стрільця 4 розряду Стрілецької команди з профілактичної роботи на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України за відмову від продовження роботи через зміну істотних умов праці.

Позивач не погоджувався зі звільненням, посилаючись на те, що його не було повідомлено, які зміни повинні відбутися та фактично його мали перевести на іншу посаду з пониженням, але нові посадові інструкції не були надані, тому фактично вважав, що було скорочення штату і його необхідно звільняти за частиною першою статті 40 КЗпП України, але для цього не була дотримана передбачена законом процедура, в тому числі й не було згоди профспілкової організації.

Зазначив, що в травні 2021 року до команди по електронній пошті надійшов проект наказу № 181 від 30 квітня 2021 року про зміну штатного розпису та виведення посад і штату, який не мав ані підпису, ані печатки товариства. Зважаючи на незгоду багатьох працівників з його змістом, вони вважали що вказаний наказ не буде прийнято та підписано. В наступному відповідачем винесено ще один наказ № 193 від 11 травня 2021 року, яким змінено істотні умови праці, а саме розмір премії, в якому також відсутня печатка. 27 травня 2021 року позивачу та його колегам надали листи, в яких, з посиланням на накази № 181 та № 193, їм повідомили про зміну істотних умов праці з 15 липня 2021 року, це повідомлення також не мало печатки. Оскільки належним чином завірені накази з підписом та печаткою їм так і не надали для ознайомлення, вважав що після переговорів з профспілкою, взявши до уваги незгоду працівників, вказані накази не будуть винесені, а в разі їх помилкового винесення, скасовані.

Відповідно до змісту проекту наказу № 181 його переведено з посади стрільця 4 розряду стрілецької команди з профілактичної роботи по Херсонському та Миколаївському регіонах НОР-1 на посаду стрільця 4 розряду стрілецької команди охорони вантажів і об`єктів ст. Миколаїв НОР-4. А отже при переведенні змінюється профілювання команди, а саме: з команди профілактичної роботи на команду з охорони вантажів і об`єктів та прив`язка до місцевості - Херсонський та Миколаївський регіон НОР-1 на ст. Миколаїв НОР-4. При цьому, нові посадові інструкції, об`єм завдань, які покладаються на команду з охорони вантажів та об`єктів, посадові інструкції працівників цієї команди йому не надавались. Професійні обов`язки з профілактичної роботи та команди охорони вантажів і об`єктів кардинально відрізняються і фактично відбувається зміна службових обов`язків, об`єму робіт та завдань, тому вважав, що відбувалось саме переведення. Згоду на переведення його на іншу посаду він не надавав. Отримавши прект наказу № 181 він письмово зазначив, що не згоден. Також вказав, що відповідно до проекту наказу № 181 у НОР-1, в якому він раніше працював, були вакансії для стрільця 4 розряду стрілецької команди з охорони вантажів і об`єктів, але йому перейти на цю посаду запропоновано не було та переведено до НОР-4. При цьому, жодних записів у трудовій книжці зроблено не було, у картці форми № П-2 він підпис не ставив. Вважає його переведення на підставі наказу № 181 від 30 квітня 2021 року, є незаконним та таким, що здійснено з порушенням вимог КЗпП України та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.

Також зазначив, що з листа від 27 травня 2021 року, яким його повідомлено про зміни до істотних умов праці, не зрозуміло, які саме істотні умови праці відбуваються. З наведеної у листі таблиці можливо зробити висновок лише про розмір премії на новому місці роботи, а графа щодо показника на попередній посаді не заповнена. Крім того, є не зрозумілим, який розмір премії мається на увазі, не більше зазначеного показника або це є постійний розмір не залежний від місяця та показників. Таким чином позивач як працівник не мав можливості зрозуміти, які саме зміни відбуваються, а отже і прийняти рішення щодо згоди або незгоди продовжувати працювати.

Разом з тим, лист відповідача датовано 27 травня 2021 року, в якому зазначено що зміна істотних умов праці відбудеться 15 липня 2021 року, тоді як про зміну істотних умов праці працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці, тобто відповідачем пропущено вказаний строк.

Крім цього в листі міститься посилання на наказ № 181 від 30 квітня 2021 року, згідно з яким відбувається саме зміна штатного розпису та виведення посад і штату, відповідно до якого частина працівників переводиться до інших відділів, а частина вивільняється. Позивач зазначив, що не зрозумілим є, які саме зміни в організації виробництва і праці відбуваються та що стало підставою для начебто змін істотних умов праці. Якщо мало місце виведення одиниць зі штатного розпису, тобто фактичне скорочення, при цьому він не був би згоден з переведенням на нове місце, то, на думку позивача, його мали б звільнити на підставі частини першої статті 40 КЗпП України. Окрім цього, при переведенні та подальшому звільненні не взято до уваги, що він є членом профспілки.

27 серпня 2021 року позивач звертався з вказаним позовом до Снігурівського районного суду Миколаївської області з дотриманням строків звернення до суду. Ухвалою суду від 28 серпня 2021 року позивачу було відмовлено у відкритті провадження по справі у зв`язку із зазначенням неналежного відповідача.

Позивач просив:

поновити строк звернення до суду;

визнати незаконним та скасувати наказ № 165-ос від 27 липня 2021 про звільнення з посади стрільця 4 розряду стрілецької команди з профілактичної роботи по Херсонському та Миколаївському регіонах;

поновити ОСОБА_1 на посаді стрільця 4 розряду стрілецької команди з профілактичної роботи по Херсонському та Миколаївському регіонах;

стягнути з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 25 серпня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду з позовом до АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця Акціонерного товариства «Українська залізниця» виробничий підрозділ «Одеський загін воєнізованої охорони» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що у відповідача відбулись зміни в організації виробництва і праці, що мало наслідком зміну істотних умов праці позивача. Така зміна істотних умов праці для ОСОБА_1 полягала у зміні його підпорядкованості як старшого стрільця 4-го розряду стрілецької команди з профілактичної роботи по Херсонському та Миколаївському регіонах на старшого стрільця 4-го розряду стрілецької команди з охорони вантажів і об`єктів ст. Миколаїв. При зміні істотних умов праці, посада, яку обіймав позивач, залишилася у штатному розписі, але змінилися умови трудового договору, зокрема й оплата праці, що включило зміну розміру ставок премій. Звільнення позивача відбулось внаслідок його небажання працювати у змінених умовах праці, про що він власноруч підписав заяву із відмовою. Позивача було звільнено з роботи через два місяці після повідомлення про зміну істотних умов праці.

Суд вказав, що зміна одного структурного підрозділу товариства в інший без скорочення штату не є підставою вважати, що відбулося скорочення штату чи структурного підрозділу. Тому посилання позивача на те, що фактично відбулося скорочення штату і його необхідно було звільняти за частиною першою статті 40 КЗпП України, суди вважали помилковим. Аналіз матеріалів справи свідчить, що позивача ознайомлено з наказами від 30 квітня 2021 року № 181 «Про внесення змін до штатних розписів виробничих підрозділів служби воєнізованої охорони» з урахуванням змін за наказом № 193 від 11 травня 2021 року, 10 та 14 травня 2021 року та повідомлено про зміну істотних умов праці 27 травня 2021 року, а звільнено - 27 липня 2021 року наказом № 165-ос. При цьому зазначені накази та повідомлення містять достатньо зрозумілі умови праці, які змінюються. До того ж в повідомлені роботодавець навів порівняльну таблицю зміни показників та розмірів преміювання за основні результати господарської діяльності та повідомив ОСОБА_1 про наслідки відмови від роботи у нових умовах та можливість звільнення на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України через два місяці. Нові умови праці, які передбачали роботу позивача на посаді старшого стрільця 4-го розряду стрілецької команди з охорони вантажів і об`єктів ст. Миколаїв, були викликані необхідністю раціоналізації робочих місць і запобігання непродуктивних фінансових витрат.

Щодо строків звернення до суду суд вказав, що 27 серпня 2021 року позивач звертався з вказаним позовом до Снігурівського районного суду Миколаївської області з дотриманням строків звернення до суду. Ухвалою суду від 28 серпня 2021 року позивачу було відмовлено у відкритті провадження по справі у зв`язку із зазначенням неналежного відповідача. Таким чином процесуальні строки повинні бути поновлені з метою забезпечення позивачу доступ до правосуддя, гарантованого державою та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та поновлення порушених прав позивача.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені адвокаткою Мантуленко О. В. залишено без задоволення, а рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 25 серпня 2023 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що починаючи з 15 липня 2021 у підрозділі Одеського загону воєнізованої охорони регіональної філії «Одеська залізниця» відбулися наступні зміни, а саме з нього вилучені штатні одиниці стрільців, зокрема з команд з профілактичної роботи, та введені нові штатні одиниці до нових утворених стрілецьких команд з охорони вантажів та об`єктів станцій Одеського, Знам`янського та Херсонського загонів воєнізованої охорони регіональної філії «Одеська залізниця», зі скороченням посад командного складу. Особам, які працювали в якості стрільців команд з профілактичної роботи запропоновані інші посади в утворених стрілецьких командах іншого напрямку та з іншою підпорядкованістю. За наявністю однакової кваліфікації за кодом професії при продовженні роботи у нових підрозділах у якості стрільця змінювався перелік робочих обов`язків та системи оплати праці. Тому, виконуючи покладений на роботодавця обов`язок, відповідач запропонував позивачу продовжити трудовий договір за нових умов, але позивач на це не погодився та був звільнений. 14 липня 2021 року на засіданні профспілкового комітету до його членів доведено підстави реорганізації та переведення осіб на нові умови праці. Зазначена інформація прийнята до відома без заперечень. Наказом № 165/ос від 27 липня 2021 року ОСОБА_1 за спливом двох місяців з дня попередження та відсутності згоди на продовження роботи при зміні умов праці звільнено з роботи стрільця 4-го розряду стрілецької команди з профілактичної роботи Херсонського та Миколаївського регіону виробничого підрозділу «Одеський загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» за пунктом 6 статті 36 КЗпП України. Отже, установивши, що у встановлений законом строк відповідач повідомив позивача ОСОБА_1 про зміну істотних умов праці з підстав проведених ним змін в організації виробництва та праці, а позивач письмово повідомив роботодавця про незгоду із наказом про зміну істотних умов праці, що призвело до його подальшого звільнення, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість вимог позивача, і відповідність наказу від 27 липня 2021 року про припинення трудових відносин з позивачем ОСОБА_1 на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України вимогам закону.

Суд апеляційної інстанції вказав, що підстав вважати, що повідомлення-попередження містило незрозумілі для позивача зміни умов праці та її оплати, відсутні, оскільки при ознайомлені з його змістом позивачем ОСОБА_1 не висунуто побажань про ознайомлення чи роз`яснення йому інших умов праці тощо.

Твердження про порушення порядку вивільнення з недотриманням строку попередження не лише суперечать матеріалам справи, а ще і не узгоджуються з самою вимогою позивача про поновлення його на тій же посаді, яка неправомірно, на його думку, була виведена зі штатного розкладу, що призвело до змін умов праці раніше, ніж його звільнили з роботи.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_2 , в якій просить рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 25 серпня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що:

суди залишили поза увагою, що відповідачем порушено строк повідомлення про зміну істотних умов праці (повідомлення про зміну умов праці вручене лише 27 травня 2021 року, а відповідно до наказу № 181 від 30 квітня 2021 року посада позивача вилучалася зі штату з 15 липня 2021 року);

позивача не повідомлено про всі умови праці які буде змінено, а саме: не повідомлено ні про зміну режиму роботи, ні про зміну посадових обов`язків (посадові інструкції відрізняються в розділах «завдання та обов`язки», «відповідальність» та «повинен знати»). Не повідомлено, які обов`язки позивач буде виконувати на новій посаді. Тому позивач був позбавлений можливості прийняти рішення щодо згоди або відмови продовжувати працювати;

вважає, що фактично відбулось скорочення штату (вилучення посади), оскільки Загін з профілактичної роботи перестав існувати, та переведення на нову посаду, тому відповідач повинен був повідомити позивача про звільнення, у зв`язку зі скорочення штату при реорганізації та запропонувати іншу посаду, а у разі відмови від переведення звільнити на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, з дотримання відповідного порядку (отримання згоди профкому, вжиття заходів для працевлаштування, врахування наявності переважного права на залишення на роботі). Зазначає, що не зміність чисельності працівників за рахунок збільшення штатних одиниць, не вказує на відсутність змін;

протокол засідання профспілкового комітету Одеського загону воєнізованої охорони регіональної філії Одеської залізниці № 3 від 14 липня 2021 року, на якому прийнято до відома інформацію щодо змін умов праці та запобігання звільненню працівників, складений за один день до внесення змін (15 липня 2021 року), що фактично позбавило профспілковий комітет, у разі наявності підстав, захищати права працівників та висловлювати свою позицію щодо питання зміни умов праці;

суд першої інстанції помилково вказав, що відбулось переміщення посади, що суперечить висновкам Верховного Суду, відповідно до яких переміщення може здійснюватися тільки за умови, що не змінюється жодна з істотних умов трудового договору працівника.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

У січні 2024 року матеріали цивільної справи № 485/1199/21 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 04 грудня 2023 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановахВерховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 752/346/18, від 26 серпня 2021 року у справі № 607/14453/20, від 02 жовтня 2019 року у справі № 752/346/18 та у постановахВерховного Суду України від 01 листопада 2017 року у справі № 6-1471цс17, від 23 березня 2016 року у справі № 6-2748цс15 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 12 березня 2020 року ОСОБА_1 прийнято на роботу в якості стрільця 4-го розряду стрілецької команди з профілактичної роботи Херсонського та Миколаївського регіону виробничого підрозділу «Одеський загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» із випробувальним терміном. У заяві про прийняття на роботу ОСОБА_1 погодився з умовами праці.

Стрілецькі команди з профілактичної роботи складалися з чотирьох команд в залежності від регіону (Одеський, Шевченківський, Знам`янський, Херсонський і Миколаївський) та разом з трьома стрілецькими командами швидкого реагування входили до складу Одеського загону воєнізованої охорони регіональної філії «Одеська залізниця». Стрілецька команда з профілактичної роботи складалася зі стрільців різних розрядів (3, 4 або 5 розряду) і очолювалася начальником команди та його заступником, а в залежності від регіону - начальником групи. Стрілецькі команди зі швидкого реагування очолювалися начальником команди та начальниками відділення.

Зазначені стрілецькі команди утворені на підставі наказу по підприємству №267-Н/од від 17 липня 2018 року.

У 2020-2021 роках на підприємстві проведено аудит їх діяльності з метою тестування ефективності контрольного середовища СП «Служба воєнізованої охорони» та її виробничих підрозділів регіональної філії «Одеська залізниця», виявлення недоліків у роботі та у відповідних бізнес-процесах, та за його результатами 26 лютого 2021 року складено меморандум.

У меморандумі встановлено, що витрати на утримання стрілецьких команд та їх роботи є більшими, ніж ефективність їх роботи, яка складає лише 7,6 %. Внаслідок чого зроблено висновок, що прийняття управлінських рішень товариства зі створення стрілецьких команд призвело до погіршення фінансового стану АТ «Українська залізниця» і витрачені кошти на утримання цих команд ефективніше було залучити на інші цілі з ремонту рухомого складу або об`єктів інфраструктури тощо.

За наслідками проведеного аудиту в АТ «Українська залізниця» прийняті відповідні рішення, на підставі яких регіональною філією «Одеська залізниця» видано наказ №181 від 30 квітня 2021 року про внесення змін до штатних розписів виробничих підрозділів служби воєнізованої охорони та зміни і доповнення до нього за наказом № 193 від 11 травня 2021 року, за якими з 15 липня 2021 року зі штатного розпису Одеського загону вилучені усі штатні одиниці стрільців та з цієї ж дати їх введено в штатні розписи Одеського, Знам`янського та Херсонського загонів воєнізованої охорони регіональної філії «Одеська залізниця», скорочені посади командного складу.

За додатком № 3 до цього наказу визначено перелік посад, за якими дія трудових договорів продовжена у складі виробничих підрозділів служби воєнізованої охорони, зокрема ОСОБА_1 , як стрільцю 4 розряду стрілецької команди з профілактичної роботи по Херсонському та Миколаївському регіонах НОР-1, запропоновано продовжити роботу на посаді стрільця 4 розряду стрілецької команди з охорони вантажів і об`єктів станції Миколаїв НОР-4.

ОСОБА_1 ознайомлено з усіма наказами, де він у відомості та листі ознайомлення 10 та 14 травня 2021 року зазначив про свою незгоду стосовно роботи на новій посаді.

27 травня 2021 року ОСОБА_1 вручено лист повідомлення про реорганізацію стрілецької команди підприємства та зміну істотних умов праці та її оплати за посадою стрільця 4 розряду стрілецької команди з охорони вантажів і об`єктів станції Миколаїв НОР-4, на якій йому запропоновано продовжити роботу. Роз`яснені права робітника у відповідності до статті 32 КЗпП України та необхідність прийняття рішення про продовження трудового договору протягом двох місяців. Попереджено про наслідки відмови від продовження трудового договору в нових умовах з наступним звільненням за пунктом 6 статті 36 КЗпП України.

В цей же день, 27 травня 2021 року ОСОБА_1 поставлений підпис про ознайомлення з листом-повідомленням.

У цьому листі, крім зменшення показників роботи та відповідного преміювання за роботу, вказано на зміну обов`язків за новою посадою, а саме замість попередження випадків розкрадання вантажів по філії вказано на роботу по забезпеченню схоронності вантажів в парку станції та на шляху прямування, дотримання перепусткового режиму на охроняємому об`єкті, здійснення заходів по забезпеченню належного утримання та використання закріпленої табельної зброї та дотримання виробничої дисципліни та внутрішнього розпорядку.

Із наданої до суду копії робочої інструкції стрільця 4 розряду стрілецької команди з охорони вантажів і об`єктів станції, слідує, що код професії - НОМЕР_1 залишився без змін, але змінилися завдання та обов`язки на відміну від обов`язків стрільця 4-го розряду стрілецької команди з профілактичної роботи, зокрема, проводити огляд вантажів, виявлення несправності вагонів, контейнеровозів і контейнерів, прийняття під охорону вантажів, ведення відповідної документації, слідкування щоб вагони на спеціальних коліях були закріплені гальмовими башмаками, колії їх відстою були огороджені встановленими на залізниці сигналами тощо.

В той же час посадова інструкція стрільця 4-го розряду стрілецької команди з профілактичної роботи передбачала виконання стрільцем завдань щодо попередження розкрадання та пошкодження майна філії, здійснення профілактичних заходів тощо.

Наказом № 165-ос від 27 липня 2021 року ОСОБА_1 звільнений з посади старшого стрільця 4-го розряду команди з профілактичної роботи Херсонського та Миколаївського регіону виробничого підрозділу «Одеський загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» за пунктом 6 статті 36 КЗпП України.

Відповідно до протоколу № 3 від 14 липня 2021 року на засіданні профспілкового комітету Одеського загону воєнізованої охорони регіональної філії Одеської залізниці було прийнято до відома інформацію щодо змін у умовах праці та запобігання звільненню працівників.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством (статті 2 36 40 41 КЗпП України).

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України передбачено, що підставами припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

Припинення трудового договору за пунктом 6 статті 36 КЗпП України при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо).

Проведення власником заходів щодо зміни організації виробництва і праці - це виключне повноваження власника.

Питання віднесення тих чи інших умов праці до істотних або неістотних виникає тоді, коли в роботодавця є необхідність їх змінити. У цих випадках роботодавцеві потрібно узгодити це питання з кожним працівником, оскільки одна й та сама умова праці для одного з них може бути істотною, а для іншого - ні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 582/1001/15-ц (провадження № 14-286цс18), зазначено, що: «зміна істотних умов праці, передбачена частиною третьою статті 32 КЗпП України, за своїм змістом не тотожна звільненню у зв`язку зі зміною організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці. Таким чином, зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 761/11887/15-ц (провадження № 61-15506сво18) зроблено висновок, що:

«звільнення працівника на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України у зв`язку із його відмовою від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці не можна відносити ні до звільнення працівника за його ініціативою, ні до звільнення працівника за ініціативою роботодавця. Зазначена підстава припинення трудового договору є окремою самостійною підставою для припинення трудового договору, яка обумовлена відсутністю взаємного волевиявлення його сторін, недосягненням ними згоди щодо продовження дії трудового договору.

Передбачена частиною третьою статті 252 КЗпП України й частиною третьою статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» гарантія про обов`язкове отримання роботодавцем попередньої згоди виборного органу, а також вищого виборного органу первинної профспілкової організації на звільнення працівника, який є членом виборного органу первинної профспілкової організації підприємства, установи, організації, розповсюджується на випадки його звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 336/5828/16 (провадження № 61-30894сво18) зазначено, що: «як при звільненні члена профспілкової організації без отримання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (стаття 43 КЗпП України), так і при звільненні члена виборного профспілкового органу без отримання попередньої згоди виборного органу, членом якого він є, а також вищого виборного органу цієї профспілки (стаття 252 КЗпП України) суд має зупинити провадження по справі та запитати відповідний орган щодо згоди на звільнення. Відсутність такого рішення на час звільнення працівника сама по собі не є безумовною підставою для його поновлення на роботі, оскільки така згода або незгода на звільнення може бути витребувана судом при вирішенні трудового спору».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2024 року у справі № 490/6668/21 (провадження № 61-12027св23) зазначено, що: «законодавець зобов`язує суд, у разі з`ясування того, що немає рішення профспілкового органу щодо звільнення працівника, зупинити розгляд справи та звернутися до такого профспілкового органу. Апеляційний суд, відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову, виходив із того, що звільнення позивача проведено відповідачем із дотриманням вимог закону. При цьому, не врахував, що ОСОБА_1 є членом профспілкового комітету Одеського загону воєнізованої охорони. Отже перед звільненням позивача відповідачу, відповідно до вимог статті 252 КЗпП України та частини третьої статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», необхідно було отримати згоду профспілкового комітету Одеського загону воєнізованої охорони на звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України або щодо незгоди з таким звільненням. Матеріали справи не містять згоди/відмови профспілкового комітету, членом якої є позивач, на його звільнення з роботи за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України. Не вирішивши питання про зупинення провадження у справі для отримання згоди або відмови у наданні згоди профспілки Одеського загону воєнізованої охорони на звільнення працівника, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про те, що звільнення позивача було проведено з дотриманням вимог законодавства про працю».

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Постанова суду апеляційної інстанції складається з, зокрема, мотивувальної частини із зазначенням: мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу (підпункт в пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України).

Касаційний суд зауважує, що законодавець імперативно визначив необхідність здійснювати відхилення доводу (аргументу) апеляційної скарги чи відзиву, з яким апеляційний суд не погоджується. При цьому не має значення, чи стосується такий довід (аргумент) судового рішення по суті, чи тільки процесуального питання (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року в справі № 501/1672/22 (провадження № 61-16084св23), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2024 року в справі № 441/1159/21 (провадження № 61-14938св23)).

У справі, що переглядається:

рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 25 серпня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду з позовом до АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця Акціонерного товариства «Українська залізниця» виробничий підрозділ «Одеський загін воєнізованої охорони» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, оскільки звільнення позивача проведено відповідачем із дотриманням вимог закону;

в апеляційній скарзі на вказане рішення суду ОСОБА_1 вказав, що відповідач мав звільнити позивача на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, з дотриманням відповідного порядку, зокрема, отримання згоди профкому;

передбачена частиною третьою статті 252 КЗпП України й частиною третьою статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» гарантія про обов`язкове отримання роботодавцем попередньої згоди виборного органу, а також вищого виборного органу первинної профспілкової організації на звільнення працівника, який є членом виборного органу первинної профспілкової організації підприємства, установи, організації, розповсюджується на випадки його звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України;

апеляційний суд залишив апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення суду без задоволення, погодившись з мотивами відмови у задоволенні позову судом першої інстанції;

апеляційний суд не звернув уваги, що: законодавець імперативно визначив необхідність здійснювати відхилення доводу (аргументу) апеляційної скарги, з яким апеляційний суд не погоджується; не вирішив питання про зупинення провадження у справі для отримання згоди або відмови у наданні згоди профспілки Одеського загону воєнізованої охорони на звільнення працівника (позивача), та зробив передчасний висновок залишення без змін рішення суду першої інстанції. Тому постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги, з урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2024 року у справі № 490/6668/21 (провадження № 61-12027св23), дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду прийнятя без додержання норм матеріального і процесуального права. Таким чином, касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову апеляційного суду скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Постанову Миколаївського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції постанова Миколаївського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 рокуу втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко