Постанова

Іменем України

25 червня 2020 року

м. Київ

справа № 2102/3302/2012

провадження № 61-3110св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

заявник - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія»,

заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Правекс-Банк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Білозерського районного суду Херсонської області від 08 листопада 2019 року у складі судді Бугрименка В. В. та постанову Херсонського апеляційного суду від 15 січня 2020 року в складі колегії суддів: Радченка С. В., Вейтас І. В., Приходько Л. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (далі - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія»») звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

Заява обґрунтована тим, що рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 27 серпня 2012 року з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариство комерційний банк «Правекс-Банк» (далі - ПАТ КБ «Правекс-Банк») стягнуто заборгованість за кредитним договором від 31 жовтня 2007 року № 3599-0117/07р в сумі 206 635,82 грн.

31 травня 2017 року між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія»» та ПАТ КБ «Правекс-Банк» укладено договір відступлення права вимоги, за яким ПАТ КБ «Правекс-Банк» відступило своє право вимоги за вище зазначеним кредитним договором ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія»». Посилаючись на статті 512, 514 ЦК України, 442 ЦПК України, просив замінити сторону виконавчого провадження з ПАТ КБ «Правекс-Банк» на ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія»».

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Білозерського районного суду Херсонської області від 08 листопада 2019 року, залишеною без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 15 січня 2020 року, заяву задоволено.

Замінено стягувача у виконавчому листі, виданому на виконання рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 28 серпня 2012 року у цивільній справі №2102/3302/2012, з ПАТ КБ «Правекс-Банк» на ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що наявні підстави передбачені статтями 512, 514, 515 ЦК України для заміни сторони виконавчого провадження з ПАТ КБ «Правекс-Банк» на ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія»»

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 2102/3302/2012, витребувано її з Білозерського районного суду Херсонської області.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У лютому 2020 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що заміна сторони може відбуватись або в межах виконавчого провадження або у самому виконавчому документі, при цьому в матеріалах справи відсутні відомості про наявність виконавчого документу чи виконавчого провадження.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 27 серпня 2012 року з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» стягнуто заборгованість за кредитним договором від 31 жовтня 2007 року № 3599-0117/07р, в сумі 206 635,82 грн. та судові витрати в сумі 2 067,00 грн.

31 травня 2017 року між ПАТ КБ «Правекс-Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладено договір про відступлення права вимоги, за яким ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло право грошової вимоги відносно боржників ПАТ КБ «Правекс-Банк», в тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором від 31 жовтня 2007 року № 3599-017/07р.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі - ЦПК України), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких

не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги Верховний Суд здійснює за правилами ЦПК України в редакції закону, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до частини першої, другої, п`ятої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, внаслідок чого припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Вищевикладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і за відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін.

Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що відповідно до договору відступлення прав вимоги від 31 травня 2017 року ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло статусу нового кредитора за кредитним договором від 31 жовтня 2007 року № 3599-017/07р, а тому наявні усі підстави для заміни сторони виконавчого провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки такі судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те, що судом касаційної інстанції рішення не змінюється та не ухвалюється нове рішення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Білозерського районного суду Херсонської області від 08 листопада 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 15 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун

М. Є. Червинська