Історія справи

Постанова КЦС ВП від 24.02.2023 року у справі №296/2099/20
Постанова КЦС ВП від 24.02.2023 року у справі №296/2099/20

Постанова

Іменем України

24 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 296/2099/20

провадження № 61-1884 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2 ;

відповідачі: ОСОБА_3 , товариство з обмеженою відповідальністю «САВ-Транс», акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна»;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Миніч Т. І., Павицької Т. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2020 року ОСОБА_1 , що діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2 , звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю «САВ-Транс» (далі - ТОВ «САВ-Транс»), акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (далі - АТ «СК «Країна») про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю потерпілого.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, близько 23 год. 30 хв., керуючи автобусом марки «Shaolin SLG 6920CGN», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух на ділянці проїзної частини вул. І. Франка у м. Житомир в напрямку від вул. В. Бердичівської до вул. Хлібної. Здійснюючи проїзд нерегульованого перехрестя нерівнозначних доріг вул. І. Франка, що є другорядною, та вул. 1-го Травня, яка є головною, порушуючи вимоги пункту 2.3 (б) Правил дорожнього руху України, у вищевказаний день та час, ОСОБА_3 , керуючи автобусом «Shaolin SLG 6920CGN», реєстраційний номер НОМЕР_1 , проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, здійснив проїзд перехрестя без зупинки, не надав дорогу транспортному засобу, який наближався до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі та як наслідок допустив зіткнення з мотоциклом «JAWA», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , який здійснював рух по вул. 1-го Травня в напрямку вул. Шевченка до вул. І. Кочерги в м. Житомирі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок отриманих тілесних ушкоджень під час дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) помер ОСОБА_4 , що був її чоловіком та батьком їх дочки - ОСОБА_2 .

Вказувала, що внаслідок трагічної подій вона та її дочка зазнали душевних страждань у зв`язку і смертю чоловіка та батька, що викликало негативні емоції, переживання, втрату душевного спокою.

Зазначала, що оскільки ОСОБА_3 , на час вчинення ДТП перебував у трудових відносинах з ТОВ «САВ-Транс», завдана їй моральна шкода має бути відшкодована і підприємством також.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, позивач просила суд стягнути: із ТОВ «САВ-Транс» на її користь 281 300 грн на відшкодування моральної шкоди, а на користь ОСОБА_2 236 900 грн на відшкодування моральної шкоди; із АТ «СК «Країна» на її користь та на користь ОСОБА_2 8 700 грн кожній на відшкодування моральної шкоди; із АТ «СК « Країна» на користь ОСОБА_2 59 200 на відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого; із ОСОБА_3 на її користь 3 000 000 грн на відшкодування моральної шкоди, заподіяною смертю чоловіка; із ОСОБА_3 на її користь 6 000 грн на відшкодування вартості послуги спеціаліста психолога.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 13 вересня 2021 року у складі судді позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «САВ-Транс» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 170 тис. грн. Стягнуто з ТОВ «САВ-Транс» на користь ОСОБА_2 , законним представником якої є ОСОБА_1 , моральну шкоду у розмірі 150 тис. грн. Стягнуто з АТ «СК «Країна» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 4 350 грн. Стягнуто з АТ «СК «Країна» на користь ОСОБА_2 , законним представником якої є ОСОБА_1 , моральну шкоду у розмірі 4 350 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю чоловіка, у розмірі 100 тис. грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Додатковим рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 17 вересня 2021 року вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ТОВ «САВ-Транс» є власником автобуса, яким керував ОСОБА_3 , перебуваючи на момент ДТП у трудових відносинах із відповідачем. Відтак, відповідач в силу положень статті 1172 ЦК України має відшкодувати шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов`язків.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що передчасна втрата чоловіка та батька спричинила моральні страждання, які з урахуванням принципу розумності, виваженості та справедливості визначено судом у розмірі, який, на думку суду, буде достатньою компенсацією завданих моральних страждань.

Також суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог до страховика, який має відшкодувати моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, його дружині та дитині.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «САВ-Транс» залишено без задоволення. Апеляційні скарги АТ «СК «Країна» та ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 13 вересня 2021 року в частині стягнення з АТ «СК «Країна» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди скасовано й ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 13 вересня 2021 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди скасовано й ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 13 вересня 2021 року в частині розподілу судових витрат та додаткове рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 17 вересня 2021 року скасовано й здійснено перерозподіл судових витрат. В іншій частині рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 13 вересня 2021 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що вироком суду ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, а ДТП він скоїв, виконуючи свої трудові обов`язки у ТОВ «САВ-Транс». Отже підстав для стягнення страхового відшкодування із ОСОБА_5 немає.

Із заявою до відповідача АТ «СК «Країна» про страхове відшкодування позивач звернулася 16 жовтня 2019 року, тобто поза межами строків, передбачених пунктом 37.1.4. статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відтак, відсутні правові підстави для стягнення страховика страхового відшкодування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16, від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, що передбачають вимоги пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі й витребувано цивільну справу № 296/2099/20із Корольовського районного суду м. Житомира.

У квітні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що факт спричинення їй та її дочці моральної шкоди неправомірними діями ОСОБА_3 є доведеним. Посилалася на відповідні правові позиції Великої Палати Верховного Суду щодо строків звернення до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування. Не погоджувалася із висновками суду апеляційної інстанції та просила залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

У квітні та травні 2022 року СК «Країна» та ОСОБА_3 , відповідно, подали відзиви на касаційну скаргу, в яких зазначили, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 03 січня 2017 року у справі № 296/8188/16-к ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, та призначено йому покарання у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.

Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 близько 23 год. 30 хв., керуючи автобусом «Shaolin SLG 6920CGN2», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух на ділянці проїзної частини вул. І. Франка у м. Житомира в напрямку від вул. В. Бердичівської до вул. Хлібної.

Здійснюючи проїзд нерегульованого перехрестя нерівнозначних доріг вул. І. Франка, що є другорядною, та вул. 1-го Травня, яка є головною, порушуючи вимоги пункту 2.3 (б) Правил дорожнього руху України, у вищевказаний день та час, ОСОБА_3 , керуючи автобусом «Shaolin SLG 6920CGN», реєстраційний номер НОМЕР_1 , проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, порушуючи вимоги пункту 33 «дорожні знаки» 2.2 зазначених Правил, здійснив проїзд перехрестя без зупинки, порушуючи вимоги пункту 16.11 зазначених Правил, на нерегульованому перехресті нерівнозначних доріг не надав дорогу транспортному засобу, який наближався до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі та як наслідок допустив зіткнення з мотоциклом «JAWA», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , який здійснював рух по вул. 1-го Травня в напрямку вул. Шевченка до вул. І. Кочерги в м. Житомирі (а.с. 19-20, т. 1).

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 16 березня 2017 року вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 03 січня 2017 року щодо ОСОБА_3 в частині призначення основного покарання змінено. Призначено ОСОБА_3 за частиною другою статті 286 КК України, із застосуванням статті 69 КК України, два роки обмеження волі. У решті вирок суду залишено без змін (а.с. 21-23, т. 1).

Постановою Верховного Суду від 04 грудня 2018 року ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 16 березня 2017 року щодо ОСОБА_3 залишено без змін, а касаційну скаргу заступника прокурора Житомирської області - без задоволення (а.с. 24-26, т. 1).

На час вчинення ДТП власником автобуса «Shaolin SLG 6920CGN», реєстраційний номер НОМЕР_1 , було ТОВ «САВ-Транс», з яким ОСОБА_5 перебував у трудових відносинах.

Також встановлено, що автобус «Shaolin SLG 6920CGN», реєстраційний номер НОМЕР_1 , було застраховано в АТ «СК «Країна», що вбачається з полісу № АІ 9522469 (а.с. 27, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту.

Відповідно до частин першої - третьої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Відповідно до частин другої та п`ятої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду, завдану внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок.

Потерпілий має подати докази, що підтверджують факт завдання шкоди внаслідок ДТП, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) зроблено висновок, що аналіз норм статей 1172 та 1187 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями частини другої статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно з частиною другою статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Врахувавши наведені обставини справи та норми матеріального права, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що ТОВ «САВ-Транс» повинно нести відповідальність за моральну шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, яким керував його працівник, незалежно від наявності вини.

Розмір моральної шкоди судом визначено з урахуванням вимог розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Згідно з пунктом 35.1 статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) (пункт 36.1. статті 36 Закону).

В свою чергу, за приписами підпункту 37.1.4. пункту 37.1. статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) зробила висновок про те, що сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє регулятивне суб`єктивне право (у цьому випадку протягом одного року) за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку. Однак, законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди, ані у повному обсязі, ані в обсязі страхового відшкодування. Тоді як згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі, є підставою для відмови в позові.

Немає підстав вважати, що річний строк звернення з заявою про виплату страхового відшкодування є спеціальним строком позовної давності, передбаченим статтею 258 ЦК України, оскільки це суперечить змісту зазначеної норми, яка не передбачає встановлення спеціальної позовної давності в інших випадках, ніж випадки, передбачені в цій норми.

З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі.

Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням із загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред`явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.

Судом встановлено, що із заявою про виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 звернулася 16 жовтня 2019 року, тобто з пропуском строку, визначеного підпунктом 37.1.4. пункту 37.1. статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки страховий випадок (ДТП) стався ІНФОРМАЦІЯ_1. Позовна заява не містить обґрунтувань поважності пропуску річного строку через незалежні від позивача причини. Не містить таких доводів і касаційна скарга. Крім того, позивач звернулася до суду у березні 2020 року, тобто з пропуском строку позовної давності, про застосування якою заявлено АТ «СК «Країна» (а.с. 144-148, т. 1). Клопотання про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності позивач не заявляла.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення із АТ «СК «Країна» на користь ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2 ,страхового відшкодування.

Посилання касаційної скарги на те, що вина ОСОБА_5 у завданні їй та її дитині моральної шкоди, є доведеною, є вірним. Проте ДТП він скоїв, виконуючи свої трудові обов`язки у ТОВ «САВ-Транс». Отже підстав для стягнення страхового відшкодування із ОСОБА_5 немає. Така відповідальність покладається на роботодавця - ТОВ «САВ-Транс».

Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара