Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.01.2020 року у справі №359/2742/18

Постанова

Іменем України

21 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 359/2742/18

провадження № 61-23113св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Бориспільський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області,

третя особа - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Лапчевської О. Ф., Музичко С. Г., від 27 листопада 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Бориспільського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, третя особа - ОСОБА_2, про встановлення факту родинних відносин.

В обґрунтування позову вказала, що у свідоцтві про її народження відсутні відомості в графі "батько". За вказівкою її матері в графі "ім'я та по батькові дитини" було зроблено запис ОСОБА_1. У 1967 році її матір отримала ордер на квартиру АДРЕСА_1, у якому були зазначені особи, які мали заселитись це житло з правом на житлову площу, а саме: ОСОБА_4 (мати позивача), її чоловік - ОСОБА_5, її син - ОСОБА_6 та її дочка - ОСОБА_1

25 квітня 1986 року батьки позивача зареєстрували шлюб, протягом якого ОСОБА_5 вважав її (позивача) своєю дочкою, за життя факт свого батьківства не оспорював.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

Встановлення факту батьківства їй необхідне для одержання спадщини.

За таких обставин позивач просила встановити факт, що ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець с. Оксанино Уманського району Черкаської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, є батьком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки с. Уютноє Євпаторійського району Кримської області, реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1.

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області, у складі судді Борця Є. О., від 26 червня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт, що ОСОБА_1 є рідною дочкою ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що системний аналіз досліджених судом письмових доказів та показань свідків переконливо свідчить про те, що ОСОБА_1 не тільки була членом сім'ї ОСОБА_8, але і його рідною дочкою.

Постановою Київського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2, скасовано рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 червня 2019 року та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спірні правовідносини не пов'язані із здійсненням відповідачем будь-яких реєстраційних дій за наслідками встановлення факту родинних відносин. Належними відповідачами у справах за позовом про встановлення факту родинних відносин повинні бути спадкоємці померлої особи та (або) територіальна громада. Пред'явлення позову до неналежного відповідача, яким у цій справі є Бориспільський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що під час вирішення цієї справи суд апеляційної інстанції не врахував, що відомості про народження фізичної особи підлягають обов'язковому внесення до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а тому належним відповідачем у даній справі є саме Бориспільський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, посадові особи якого уповноважені на внесення відповідних відомостей у вказаний реєстр.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 21 січня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_8. Ця обставина підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 21 червня 2010 року (а. с. 23).

Згідно із копією витягу зі спадкового реєстру №48749517 від 14 серпня 2017 року після смерті ОСОБА_8 приватний нотаріус Уманського районного нотаріального округу Ящук Д. О. завів спадкову справу № 61078778 ( №129/2017).

З копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 від 10 лютого 1999 року (а. с. 19) та копії довідки про укладення шлюбу № 354 від 23 травня 2015 року (а. с.16) вбачається, що дівоче прізвище ОСОБА_1 є "ОСОБА_1". Однак в свідоцтві про народження серії НОМЕР_4, виданому 01 липня 1961 року на ім'я ОСОБА_1 (а. с. 8), відсутні відомості про батька.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Предметом заявлених до відповідача позовних вимог є встановлення факту родинних відносин позивача із померлим у 2010 році ОСОБА_8.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини 1 та 3 статті 13 ЦПК України).

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім'я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог.

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи.

Визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Визначаючи відповідачем у позові про встановлення факту родинних відносин Бориспільський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, позивач вважала що саме цей орган має відповідати за позовом, оскільки його посадові особи уповноважені вносити відомості про народження фізичної особи до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до суду із цим позовом за захистом своїх прав на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_8, і не оскаржувала у цьому позові дії відповідача щодо реєстрації актів цивільного стану.

Належним відповідачем у спорі про спадкування є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності - відповідна територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування.

Бориспільський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, який згідно із положеннями статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" і Типового положення про відділи державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 квітня 2016 року № 1079/5, реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану в межах своєї компетенції і, вочевидь, не має цивільно-правового інтересу до спадкового майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_8.

Натомість, із матеріалів справи вбачається, що на спадщину ОСОБА_8 претендує його племінниця ОСОБА_2, яка 15 січня 2018 року подала позов до Уманського міськрайонного суду Черкаської області про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 та яка залучена до участі у цій справі в якості третьої особи.

Відповідно до положень частини 1 -4 статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Всупереч наведених процесуальних норм, суд першої інстанції на зазначене вище уваги не звернув, не визначився із належним суб'єктним складом осіб у справі та не залучив до участі у справі спадкоємців померлої особи та (або) територіальну громаду в особі органу місцевого самоврядування.

При цьому процесуальний статус відповідача і третьої особи за своїм змістом, процесуальними правами та обов'язками є різними.

Відповідно до положень пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд правильно застосував положення статті 376 ЦПК України та, встановивши, що місцевий суд розглянув справу за неналежного суб'єктного складу, не залучивши до участі у справі всіх заінтересованих осіб, що позбавило їх можливості захисту своїх прав та надання суду відповідних доказів, дійшов правильного висновку про відмову у позові.

Таким чином доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.

Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду суду та додаткового правового аналізу не потребують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками суду, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду з їх оцінкою.

Із урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням судами обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків судів обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара